Надпровідність

Надпровідність — квантове явище протікання електричного струму у твердому тілі без втрат. Явище надпровідності було відкрито[1] в 1911 році голландським науковцем Камерлінґ-Оннесом, лауреатом Нобелівської премії 1913 року. Усього за відкриття в області надпровідності було видано п'ять Нобелівських премій з фізики: в 1913, 1972, 1973, 1987 та 2003 роках.

Зміст
1 Історія
1.1 Передумови відкриття
1.2 Відкриття надпровідності Камерлінґ-Оннесом
1.3 Подальший розвиток
2 Властивості надпровідників
3 Теорії надпровідності
3.1 Квазічастинки в кристалах
3.1.1 Фонони
3.1.2 Електрони
3.2 Теорія Гінзбурга-Ландау
3.3 Теорія БКШ
4 Посилання
5 Література