Необхідність, сутність та форми кредиту

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      Кафедра економічної теорії 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Необхідність, сутність та форми кредиту» 
 
 
 
 

      Виконав:

      слухач  ФППК спец. «Фінанси»  ..........................  
 

      Перевірив:                .........................                                                      
 
 
 
 

Херсон 2011

    РЕФЕРАТ 

    Тема  курсової роботи: «Необхідність, сутність та форми кредиту».

      Курсова робота складається з трьох розділів:

1. Необхідність та сутність кредиту.
2. Сутність кредиту.
3. Форми кредиту.

    Курсова робота містить 40 сторінок, 5 рисунків, 1 таблицю, 2 додатки.

    Мета  курсової роботи довести необхідність, сформувати сутність та визначити форми  кредиту.

    Під час проведення роботи проводився аналіз фахової літератури та періодичних видань.

    Зроблені  висновки щодо актуальності обраної  теми, особливостей та ефективності кредитування в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ПЛАН 

    Вступ

1.  Необхідність та сутність кредиту.

    1.1. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту.

    1.2. Економічні чинники необхідності кредиту

3.  Сутність кредиту.

2.  Форми кредиту.

    Висновок

    Список використаної літератури

    Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

    Економічною основою, на якій виникають і розвиваються кредитні відносини, є існування товарного виробництва й товарного обігу.

    Найпростішою формою кредитних відносин, що зародилися на перших етапах становлення й розвитку товарного виробництва та обміну, був лихварський кредит, який надавався дрібним виробникам під високі позичкові проценти, що часто призводило до повного розорення позичальників, особливо дрібних виробників (селян, ремісників). Позичальники зверталися за кредитом переважно через нагальні споживчі потреби або для оплати боргів. Крім лихварського товаровиробники надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів. Якщо покупець був тимчасово неспроможний здійснити покупку за власні кошти, а продавець був заінтересований у реалізації свого товару, то продаж товару міг відбутися у кредит (з відстроченням платежу) під відповідні боргові зобов'язання та гарантії.

    Кредитні відносини зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва. Однак у своїх зрілих формах вони набули розвитку лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для задоволення підприємницьких потреб. Особлива роль в організації кредитних відносин належить банкам. Акумулюючи та перетворюючи вільні кошти на позичковий капітал, спрямовуючи його переважно у сферу підприємницької діяльності, банки створили підґрунтя для перебудови системи кредитних відносин. Притаманний докапіталістичній економіці лихварський (споживчий) кредит остаточно трансформувався у кредит підприємницький як специфічну форму банківського кредиту.

    В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру, стає обов'язковим атрибутом підприємницької діяльності. Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке та цивілізоване становлення нових підприємств малого і середнього бізнесу, впровадження нової техніки, сучасних технологій тощо.

    Необхідність кредиту тісно пов'язана з особливостями кругообігу капіталів, що знаходяться у розпорядженні суб'єктів господарювання. Зокрема, кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу капіталів діючих господарських формувань, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення в період становлення ринкових відносин. Більшість суб'єктів господарювання потребують кредитів, щоб компенсувати тимчасовий розрив між виробничим циклом і періодом реалізації продукції, тобто між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу.

    Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту – це коливання потреб в обіговому капіталі, а також виникнення потреби у відтворенні основного капіталу діючого підприємства.

    За рахунок кредиту, як правило, покривається лише різниця між загальною потребою в обіговому капіталі і наявними в розпорядженні суб'єкта господарювання власними коштами. Отже, кредит є балансуючим джерелом формування обігових капіталів і забезпечує нормальні умови господарської діяльності.

    Кредит дає можливість здійснити капітальні вкладення ще до того, як суб'єкт господарювання нагромадив власні кошти (прибуток і амортизація). Обґрунтоване співвідношення власного капіталу з позичковим робить можливим оперативне запровадження у виробництво нової техніки та устаткування.

    Отже, необхідність кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообігу індивідуальних капіталів одні суб'єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші – потребують цих коштів. Кредит сприяє розв'язанню суперечності між можливим тимчасовим "заморожуванням" коштів і необхідністю їх ефективного використання. З допомогою кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів (кредитори банку) з тим, щоб надати позику іншим клієнтам (дебітори банку). Залучені таким чином кошти клієнтів становлять основу кредиту. За прогнозом учасників ринку, вихід банківської системи на докризовий рівень корпоративного кредитування можливий не раніше другої половини 2012 р. «При стриманому сценарії розвитку економіки збільшення об'ємів кредитування підприємств можливо в межах 10% по ринку», - прогнозує Олексій Саливон. Якщо ж темпи зростання економіки підуть у випередження поточних прогнозів, то показник зростання об'ємів кредитування до кінця року може досягти і 15%. Але згідно офіційної статистики НБУ рівень корпоративного кредитування вже значно вище до кризового [14].  
 
 

    1. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ 

    1.1. Загальні передумови необхідності кредиту.

    Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи.

    Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит – за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення – виробництва, споживання.

    В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв'язків не тільки в межах однієї країни, айв усьому світі дуже ускладнився. За таких умов його навіть неможливо собі уявити без кредиту. Адже внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і викликаного нею кооперування суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок – товаровиробників, продавців, споживачів. І щонайменше порушення у будь-якій із цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов'язаннями з іншими його ланками. Як наслідок, може бути порушений нормальний обмін товарами між окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може «розірватись». Саме в цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масового характеру. Все це досить негативно може вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

    Історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш, ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті. Починаючи з XII ст. діяла комплексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з іншого – надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було властиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України.

    Як показало вивчення вченими Львівської міської книги за 1382-1389 рр., у Львові (напевне, й в інших руських містах) були досить розвинуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою відсотків. Окрім цього, надання кредиту було пов'язане й з торгівлею, зокрема з так званим складським правом, коли непроданий протягом відведеного купцеві часу товар залишався в кредит (при абсолютному складському праві купець не мав права їхати зі своїм товаром далі).

    У тому ж таки XIV ст. був удосконалений переказний вексель і розширилось надання комерційного кредиту. Щоправда, середньовічні векселі рідко дисконтувались чи переводились з допомогою індосаменту. Кредит мав бути забезпечений капіталом, про що вказувалось у векселі. Оплачуватись вексель мав золотими або срібними монетами. Хоч карбування монет на території сучасної України почалося ще в X ст., через відсутність власного золота і срібла обсяги карбування своїх монет (монетні двори розташовувались у Києві і Львові) були незначні, тому доводилось користуватись чеськими і татарськими монетами. Срібло на львівський монетний двір завозилось із Семиграддя, що в Угорщині [11, с. 50-63].

    Перелічені причини, а також потреба розширити виробництво в умовах, коли бракує нагромаджених для цього власних коштів, безперечно, свідчить про те, що кредит необхідний уже функціонуючому товаровиробникові. Однак ще більш він потрібний тому, хто лише бажає організувати власне виробництво чи розпочати якусь іншу підприємницьку діяльність, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал. Приблизно така ж ситуація виникає й у сфері споживання. Зазвичай у молодих людей потреби перевищують їх доходи, тому часто у них виникає необхідність одержати кредит. Подібна ситуація нерідко виникає й у держави в цілому, що також зумовлює потребу в кредиті. Отже, без кредиту нормальне функціонування товарного виробництва, товарного обігу та споживання у сучасному суспільстві взагалі неможливе. Він стає обов'язковим атрибутом господарювання. «Купуй зараз, плати потім», – такий принцип кредитного господарства, як називають сьогоднішню економіку, котра вся пронизана кредитними відносинами.