Необхідність, сутність та форми кредиту

    2) позички на виплат («в розстрочку»)  на ремонт та модернізацію  будинків, інші позички на індивідуальні  та сімейно-побутові цілі, позички  з разовим погашенням на індивідуальні  та сімейно-побутові цілі;

    3) позички різним фінансовим установам;

    4) позички фермерам;

    5) позички на придбання або зберігання  цінних паперів, у тому числі  брокерам і дилерам, які здійснюють  операції з цінними паперами, інші позички.

    Відповідно  до строків погашення банківські кредити поділяють на короткотермінові, середньотермінові, довготермінові. У США та інших країнах, зокрема в Україні, до короткотермінових належать кредити, надані на 1 рік і менше. Середньотермінові — кредити, надані від 1 до 7=8 років, а в Україні, деяких країнах СНД – до 5 років. Довготермінові – кредити, надані на тривалий період. Довготермінова позичка не має фіксованого терміну, тому банк може вимагати її погашення у будь-який час. Короткотермінову позичку в США можна оформити на певний період – у межах 1 року або до запитання (вимоги) [13, с. 104].

    Існують також відновлювальні кредити —  впродовж фіксованого терміну і  в межах максимальної суми кредиту  позичальник може використати весь кредит (або частково), повернути  його, використати повторно та ін. До цього виду кредиту вдаються до 80% корпорацій США. Найпоширенішою довготерміновою позичкою є кредит на придбання будинків, будівництво виробничих та торговельних об'єктів.

    Невідновлюваний відкритий кредит надають передусім  як позичку під будівництво нерухомості і повертають його частинами відповідно до етапів будівництва.

    За  методом погашення банківські кредити  поділяють на такі, що погашаються  за один раз, або на виплат. У першому  випадку це робиться на певну кінцеву  дату, а відсотки погашають через певні проміжки часу або по закінченні терміну позички, у другому – періодично погашають основну суму боргу рівними частинами (щомісячно, щоквартально, раз на півроку або щорічно).

    Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві – товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві — товарна і грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури. Отже, їх не може бути багато. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти – фінанси, торгівля тощо. Проте це не суперечить призначенню форми. Адже вона – лише найбільш узагальнена, контурна характеристика і може бути спільною для близьких за родовою ознакою явищ.

    Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності [10].

    У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту. Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же – процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

    Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення – при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту. 
 
 

    ВИСНОВОК 

    Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця – купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного відтворення з явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

    Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конституюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

    Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями – грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

    Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

    Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

    Кредит – явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п'ять етапів:

    — формування вільної вартості;

    — розміщення вільної вартості в позички;

    — використання позиченої вартості на потреби позичальника;

    — вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;

    — повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

    Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування.

    Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

    Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту – грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

    Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Закон України "Про заставу" від 2.10.92. № 2654-XII, зі змінами та доповненнями (18.11.03. № 1255-ГУ).
2. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.03. № 1255-ГУ, зі змінами і доповненнями (24.06.04.).
3. Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19.06.03. № 979-ГУ.
4. Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.03. № 978-ГУ.
5. Васюренко О.В., Подчесова В.Ю. Сучасні концепції управління кредитним ризиком як основні складові процесу управління кредитним ризиком банку//  Актуальні проблеми економіки: Науковий економічний журнал № 1, 2011р.
6. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л. Луціва. – 2-ге видання, пероб. – Тернопіль: Карт-бланш,–2000. – 225 с. (1)

7. Гроші та кредит: Навчальний посібник / Демківський  А.В. - К.: Дакор,                  2007.- 528 c.

8. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К: КНЕУ, 2001. – 602 с. (3)
9. Гроші Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с. (4)
10. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 528 с. (2)
11. Котляр Н. Ф. Кладоискательство и нумизматика. – К.: Наук, думка, 1974.– 358 с.
12. Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник (у схемах і коментарях). – Кондор, 2005. – 296 с. (5)

13. С. В. Мочерний Економічна теорія: Навчальний посібник – К.: «Академія»,    2005. – 265 с.

14. http://www.prostobankir.com.ua/

15. http://www.ukrstat.gov.ua/

Додаток 1. 

    Рис. 3. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями

Додаток 2.