Міжнародна підприємницька діяльність

 

Міністерство освіти і науки  України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Міжнародна підприємницька діяльність» 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента  І курсу,

6 групи,  спеціальності 6503

факультету  міжнародної економіки і менеджменту

Рубана  П. М.

Науковий  керівник

доц. Кулага І. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Київ – 2011 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Міжнародна підприємницька діяльність: сутність, передумови, ознаки, наслідки…………………………………………………………………………….5
2. Види і форми міжнародної підприємницької діяльності. Державне регулювання………………………………………………………………………..7
3. Міжнародна підприємницька діяльність в Україні: особливості, проблеми та перспективи…………………………………………………………22

Висновки……………………………………………………………………..31

Список літератури…………………………………………………………...33

 

Вступ

 

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).

Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

Важливою  стратегічною тенденцією є інтернаціоналізація  національних економік і різних суб’єктів  господарювання. Проголошення незалежності України породило докорінні зміни  у взаєминах між нею та іншими зарубіжними країнами. Почали формуватися  нова концепція, прогресивніші форми  зовнішньоекономічних відносин.

Тепер виникли  принципово інші можливості економічного розвитку і трансформації зв’язків між Україною та світовим співтовариством. Однією з характерних особливостей світового суспільного розвитку на сучасному етапі є все більша взаємозалежність різних країн і  господарських територіальних утворень. Без залучення будь-якої країни до тісних світогосподарських зв’язків неможливий її ефективний і соціально спрямований економічний розвиток.

Формування  ринкової системи господарювання діалектично  зв’язано зі світовою економікою, процесами  інтернаціоналізації господарської  діяльності, здійснюваної на рівні  інституціональних органів управління та окремих фірм з окремими формами  власності. У першому випадку  зовнішньоекономічна діяльність спрямована на встановлення міжнародного (міждержавного) співробітництва, створення належного  правового поля з метою стимулювання розвитку і підвищення ефективності економічних зв’язків, а у другому  – вона виявляється в укладенні  та виконанні певних угод, договорів, контрактів. Усім підприємствам і  організаціям надано право безпосередньо  здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність на основі самофінансування і валютної самоокупності.

Забезпечення  гармонійного входження первинних комерційно-господарських ланок (фірм) у систему міждержавного поділу праці, кооперована взаємодія на зовнішньому ринку, перетворення зовнішньоекономічних відносин на органічний елемент відтворювальних процесів мають сприяти не лише зростанню ефективності міжнародних економічних відносин, а й інтенсифікації ринкової системи господарювання всередині країни.

Все це вимагає  більш гнучких і ефективних підприємницьких  зв’язків між внутрішньою виробничо – економічною системою та її зовнішніми партнерами, що виступають на міжнародному ринку як суб’єкти економічних відносин, рівновага котрих зумовлюється попитом на товари (послуги) та їх пропонування.

Підприємницька  діяльність є основою економіки  будь-якої розвиненої ринкової країни. В процесі розвитку виробництва підприємство може досягти того рівня, на якому воно здатне виробляти більше, ніж того потребує внутрішній ринок. На цьому етапі для даного підприємства доцільним є вихід на зовнішні ринки товарів та послуг, тобто включення в міжнародну підприємницьку діяльність.

На сучасному  етапі розвитку світового господарства, на якому воно характеризується процесами  інтеграції та глобалізації, міжнародна підприємницька діяльність набуває  все більшого і більшого розмаху. Тому проблема розвитку та регулювання  міжнародної підприємницької діяльності набула зараз крайньої актуальності.

Особливо  гостро ця проблема стоїть перед постсоціалістичними  країнами з перехідною економікою, в тому числі і перед Україною. Ефективна участь цих країн в  світових економічних процесах безпосередньо пов'язана з нормальним розвитком їхньої зовнішньоекономічної діяльності. Тож головною метою даної курсової роботи є осягнення суті міжнародної підприємницької діяльності. Дана мета має бути досягнена через виконання конкретних завдань, а саме:

1. Визначення поняття міжнародної підприємницької діяльності;

2. Виокремлення  форм та видів міжнародної підприємницької діяльності;

3. Аналіз рівнів регулювання міжнародної підприємницької діяльності;

4. Аналіз  міжнародної підприємницької діяльності  в Україні.

Наслідками  існування міжнародної підприємницької  діяльності є:

По-перше, більш глибоке включення країн  у процес розвитку міжнародного поділу праці. Мова йде про збільшення випуску  конкурентоздатної продукції на експорт і забезпеченні таким  шляхом росту їхніх валютних надходжень.

По-друге, насичення внутрішнього ринку зацікавленої країни високоякісною продукцією, у  першу чергу імортозамінюючими товарами. Для досягнення цієї мети на анклавній території за допомогою іноземного капіталу організовується імпортозамінююче виробництво.

По-третє, більш глибоке включення в  міжнародний поділ праці не тільки по виробничій лінії, але й в області  туризму, культури і санаторно-курортної  сфери, що, утім, також веде до збільшення валютних надходжень.

По-четверте, прискорене впровадження у виробництво  вітчизняних і іноземних науково-технічних  розробок з подальшим використанням  їхніх результатів у всій національній економіці країни.

По-п'яте, є навчання і підготовка кваліфікованих робітників, інженерів, господарських  і управлінських кадрів.

По-шосте, стимулювання економічного розвитку якоїсь чи території конкретної галузі виробництва.

 

 

1. Міжнародна  підприємницька діяльність: сутність, передумови, ознаки, наслідки

 

У нинішніх ринкових умовах розвитку світової економіки  все більших масштабів набуває  міжнародна підприємницька діяльність, тобто сфера практичної реалізації форм міжнародних економічних відносин.

У прагматичному  значенні міжнародну підприємницьку діяльність можна трактувати як діяльність, що передбачає науково – технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу співпрацю господарських суб’єктів двох або більше країн. Міжнародна підприємницька діяльність (бізнес) трактується також як співробітництво між країнами світу, окремими підприємствами і суб’єктами господарювання на взаємовигідних умовах. Вона базується на подальшому розвитку і міжнародному поділі праці. Це зумовлено структурою розміщення найрізноманітніших природних багатств, географічним положенням, кліматичними умовами, історичними традиціями виробництва, розмірами трудових ресурсів та іншими факторами.

Сучасний  міжнародна підприємницька діяльність фактично охоплює всі сфери діяльності людей, пов’язані з переміщенням і взаємопроникненням головних чинників виробництва (трудових ресурсів, засобів та предметів праці), товарів і послуг через національні кордони.

Міжнародне  підприємництво передбачає існування  певних передумов:

• поглиблення міжнародного поділу праці та створенням світового ринку, що сприяє інтернаціоналізації національного підприємництва. У ньому починають брати участь всі підприємці, так чи інакше причетні до міжнародної торгівлі. Адже формування експорту та імпорту сприяє забезпеченню національних підприємств необхідними ресурсами, спонукає їх до удосконалення виробництва, підвищення його технічного рівня тощо;
• розвиток міжнародного кредиту гарантує залучення у місцеве виробництво іноземних інвестицій, поширення науково-технічного співробітництва між країнами;
• розвиток транснаціональних компанії (ТНК), що діють на теренах різних країн, що сприяють вивозу капіталу та технологій із індустріально розвинутих країн у менш розвинуті.

Однак, перелічені чинники роблять національне  підприємництво міжнародним потенціально. Вони лише створюють фінансово-ресурсну базу перетворення національного підприємництва на міжнародне.

Власне  міжнародне підприємництво є таким, у якому безпосередньо беруть участь економічні суб'єкти інших країн. Зрозуміло, що така участь передбачає значні зміни економічних і правових механізмів підприємництва. Хоча його основна мета (одержання прибутку) залишається незмінною, проте тепер  воно об'єднує цілі і завдання підприємців  кількох країн.

Варто підкреслити, що на механізм міжнародного підприємництва вирішальний вплив здійснює та країна, на території якої воно відбувається.

Ознаками міжнародного підприємництва є:

• участь у ньому економічних суб'єктів кількох країн;
• спільне ведення цими суб'єктами підприємницької діяльності, спільне формування ресурсів і участь у розподілі та привласненні доходів;
• відображення в економіко-правовому режимі такого підприємництва інтересів усіх його учасників і одержання ними пільг у підприємницькій діяльності.

Спонукальними мотивами міжнародної  підприємницької діяльності є:

• поглиблення поділу праці, що потребує об'єднання зусиль підприємців різних країн;
• розвиток потреб і ускладнення механізму їхнього задоволення;
• бажання окремих країн краще використати їхні економічні, природно-географічні, демографічні переваги;
• наявність певних національних інтересів (прискорити розвиток окремих територій, галузей чи економіки в цілому, одержати доступ до певних ринків та ін.).

Сьогодні  відповідно до закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами міжнародного бізнесу можуть бути:

• фізичні особи, тобто громадяни України та інших країн, а також особи без громадянства, що мають громадянську дієздатність і правоздатність;
• юридичні особи, що зареєстровані в Україні та мають на її території постійне місцезнаходження;
• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що. не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;
• структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва тощо);
• спільні підприємства, що мають постійне місце знаходження в Україні.

 

2. Види і  форми міжнародної підприємницької  діяльності. Державне регулювання

 

Міжнародне підприємництво існує в двох основних формах:

• Спільне підприємництво;
• Вільні економічні зони.

Спільне підприємництво – це діяльність в  якій бере участь спільний капітал, що утворився з пайових внесків  партнерів двох, або більше країн, котрі спільно здійснюють господарську діяльність, керуючи створеним спільним підприємством і розподіляючи між  собою отримані прибутки пропорційно  до вкладених капіталів.

Спільні підприємства розрізняються в залежності від того де, з ким, з якою часткою  участі партнерів і з якою метою  вони створюються. Із врахуванням цього  можна виділити 4 основних ознаки для  характеристики спільних підприємств, а також їхньої класифікації:

1. Місцезнаходження спільного підприємства. При організації спільного підприємства хоча б один з партнерів є представником іноземної держави.

За ознакою  приналежності учасників до різних країн спільні підприємства можна  поділити на 4 типи:

1. промислово розвинуті країни – промислово розвинуті, чи країни відносини «Захід – Захід»;
2. промислово розвиті країни і країни, що розвиваються – відносини «Північ – Південь»);
3. колишні країни соціалістичного табору і промислово розвиті капіталістичні країни – відносини «Схід – Захід»;
4. колишні країни соціалістичного табору і країни, що розвиваються.
2. Структура партнерів. Можуть бути розглянуті 3 основних типи спільних підприємств:
1. за участю лише приватного капіталу (переважно в розвитих капіталістичних країнах);
2. за участю приватних фірм і державних підприємств і організацій. Цей варіант розповсюджений при створенні СП у країнах, що розвиваються, соціалістичних країнах. Створені також підприємства з місцезнаходженням у західних країнах з метою збуту і після продажного обслуговування експортної продукції партнера з колишніх соцкраїн;
3. за участю національних і міжнародних організацій.
3. Частка участі партнерів у капіталі спільного підприємства. Тут теж розглядаються 3 варіанти, що мають свої переваги і недоліки:
1. Участь на паритетних засадах. Ця форма розповсюджена в промислово розвинених країнах, коли СП створюється майже винятково з підприємницьких мотивів при участі рівних за значенням партнерів. Рівна частка участі в капіталі СП розглядається як доказ рівноправного співробітництва і взаємного визнання партнерів і тим самим представляється ідеальним рішенням організації СП. Однак таке співробітництво має і негативну сторону в тому випадку, коли одному з партнерів необхідно взяти на себе відповідальність за рішення якого-небудь питання (відсутність «лідера» у конфліктних ситуаціях).