Міжнародна підприємницька діяльність

Економічні  передумови розвитку міжнародного бізнесу  в Україні склалися ще в умовах планової економіки. Вже тоді за рівнем економічного розвитку, науково-технічного прогресу, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та економічних традицій Україна була спроможна активно  здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі і брати більш помітну участь у міжнародному бізнесі.

З початком ринкових перетворень в згаданих передумовах чітко проявилися дві  тенденції: тенденція до розвитку і  тенденція до гальмування. Тенденцію  до розвитку породжує лібералізація механізму інтернаціонального співробітництва, розширення кола учасників міжнародного бізнесу, особливо за рахунок виходу на зовнішні ринки малих та середніх підприємств. Ці останні, як свідчить світовий досвід, містять в собі великий потенціал щодо розвитку міжнародного підприємництва. Основу такого потенціалу становлять експортно-імпортні можливості малих та середніх підприємств, їх здатність більш швидко пристосуватися до змін попиту і пропозиції, більш оперативно освоювати випуск нової продукції, створювати достатню конкуренцію навіть найбільшим ТНК.

Тенденцію до гальмування економічних передумов  розвитку міжнародного бізнесу обумовлюють  кризові явища в економіці  України. Зокрема, зменшення обсягів  виробництва негативно вплинуло на експортні та імпортні можливості вітчизняних суб'єктів міжнародного бізнесу і так само негативно позначилось на структурі експорту й імпорту товарів і послуг.

Соціально-культурні  передумови розвитку міжнародного бізнесу  в Україні, зокрема такі, як прогресивна  структура населення (вік, стать, рівень освіти, професійний склад, національний склад), політична орієнтація населення, відношення до праці та навколишнього  середовища тощо, були сформовані в  нашій державі до початку ринкових перетворень. Однак в нових умовах вони потребують удосконалення і  розвитку. Передусім виникла потреба  в підготовці населення до позитивного  сприйняття ринкових перетворень, усвідомлення корисності виходу на зовнішні ринки  нових суб'єктів господарської  діяльності та їх професійної підготовки.

Крім  того, в умовах ринкових перетворень  в економіці виникає потреба  забезпечення нового оптимального поєднання  підприємницької самостійності  й ініціативи, з одного боку, та обґрунтованого втручання відповідних державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів міжнародного бізнесу - з іншого боку. Скажімо, державні органи можуть сприяти створенню належної кон'юнктури для розвитку міжнародного бізнесу, спонукати до більш активних інвестицій у експортоорієнтовані та імпортозамінні галузі, заохочувати до участі в певних видах зовнішньоекономічної діяльності за допомогою пільгового оподаткування, митного контролю, оптимізації валютно-кредитної сфери тощо.

Інфраструктурні передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні в умовах планової економіки були пристосовані до дозвольно-директивного порядку отримання статусу учасника зовнішньоекономічної діяльності. З початком ринкових перетворень виникла потреба в істотному вдосконаленні існуючих та створенні нових елементів інфраструктури. Згідно з чинним законодавством ринкова інфраструктура України сьогодні включає в себе аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, біржі (товарні, валютні, фондові, праці), страхові кампанії, аудиторські фірми, холдингові компанії тощо.

Аукціони  як елемент інфраструктури становлять собою форму продажу у визначений час і у визначеному місці  товарів, з якими попередньо ознайомлені  покупці. їх проведення практикується  сьогодні майже в усіх промислових  центрах країни.

Торгово-промислові палати становлять собою комерційні організації, які сприяють розвитку зв'язків вітчизняних суб'єктів  господарської діяльності з партнерами зарубіжних країн. Вони діють на принципах  повного комерційного розрахунку.

Торгові доми становлять собою торговельні  фірми, що закуповують товари у виробників або збутових організацій України  і перепродують зарубіжним партнерам  або ж навпаки: закуповують товари за кордоном і перепродують вітчизняним  оптовим та роздрібним торговцям  і безпосереднім споживачам у  тих чи інших галузях народного  господарства.

Ярмарки (торги) становлять собою форму торгівлі, яка здійснюється періодично в установленому  місці певними товарами за зразками. Різновидом ярмарки є ярмарка-виставка, на якій виставлені зразки товарів, які можна замовляти.

Біржа як елемент ринкової інфраструктури становить  собою інститут, який організує вільну торгівлю товарами і послугами, цінними  паперами, валютою, здійснює посередницькі  операції на ринку робочої сили. Відповідно до специфіки діяльності біржі поділяються на товарні, фондові, валютні, біржі праці.

Страхова  компанія становить собою фінансово-кредитну організацію, що здійснює систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування суб'єктам вітчизняного і міжнародного бізнесу збитків, яких вони зазнали внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань  збанкрутілими партнерами тощо. Останнім часом в Україні завершується формування розгалуженої системи страхових компаній, здатних сприяти розвитку міжнародного бізнесу.

Аудиторська фірма як елемент ринкової інфраструктури становить собою організацію, яка  на замовлення контролює і на високому професійному рівні аналізує фінансову  діяльність суб'єктів господарської  діяльності, їхні звіти та баланси.

Холдингова  компанія становить собою акціонерне товариство, капітал якого використовується головним чином для купівлі контрольних  пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю і отримання доходів.

Саме  належне функціонування усіх названих елементів ринкової інфраструктури дозволяє активно розвивати міжнародний  бізнес й підносити його результативність.

Удосконалення та розвиток сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні відбувається поряд з формуванням відповідних  політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних передумов. Завдяки  останнім наша держава досягла певних позитивних зрушень у розвитку таких форм міжнародного бізнесу як експорт-імпорт товарів і послуг, інвестиційна діяльність, спільне підприємництво.

Звичайно, найбільшого розвитку в умовах ринкових перетворень набула експортно-імпортна діяльність українських підприємств. Завдяки лібералізації механізму  інтернаціонального співробітництва  істотно розширилося коло його учасників, які забезпечили торгівлю товарами з більш як 120 країнами світу. При  цьому найбільш інтенсивно товарообмін  здійснюється з підприємствами Росії, Німеччини, Білорусі, КНР та деяких інших країн.

Позитивні зрушення в умовах ринкових перетворень  були досягнуті в галузі експорту-імпорту послуг. Україна підтримує зв'язки щодо експорту-імпорту послуг майже з 50 країнами Європи, Азії, Африки, Америки. Причому обсяг експорту послуг більш як удвічі перевищував обсяг їх імпорту. Найбільшими нашими партнерами щодо експорту – імпорту послуг є Росія, США, Великобританія, Німеччина.

У загальному обсязі експорту-імпорту послуг найбільша  частка припадає на транспортні послуги. Експорт товарів і послуг за 2009 рік становив 11947,3 млн. дол. США і у порівнянні з 2008 роком зменшився на 7644,7 млн. дол. США або на 39,0 відсотка. Імпорт товарів та послуг за 2009 рік становив 13887,8 млн. дол. США і у порівнянні з 2008 роком зменшився на 6420,8 млн. дол. США або на 31,6 відсотка.. В структурі експорту транспортних послуг провідне місце посідають послуги трубопровідного транспорту. За ними йдуть послуги морського, залізничного, повітряного транспорту. В структурі імпорту транспортних послуг найбільша частка припадає на послуги залізничного транспорту.

Біля 30 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну зосереджено на підприємствах  промисловості - 6926,4 млн. дол. США. Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено  у фінансових установах - 3533,1 млн. дол. США (14,6 %), на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових  виробів та предметів особистого вжитку - 2512,6 млн. дол. США (10,4 %), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим  майном, оренди, інжинірингу та надання  послуг підприємцям 1944,0 млн. дол. США (8,0 %). Сталою є зацікавленість інвесторів до підприємств металургійного виробництва  та виробництва готових металевих  виробів, у які нерезидентами  вкладено -1494,5 млн. дол. США, і виробництва  харчових продуктів, напоїв та тютюнових  виробів - 1403,8 млн. дол. США.

Крім  транспортних, певного розвитку набули послуги зв'язку, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні, ліцензійні та інші ділові послуги, послуги в галузі культури та відпочинку тощо. Хоча їх питома вага в експорті поки що незначна, проте вони відіграють помітну роль у розвитку міжнародного бізнесу в Україні.

Експортно-імпортну діяльність характеризує порівняно  низький рівень інтернаціоналізації  міжнародних економічних відносин. А тому саме ці відносини надзвичайно  динамічні щодо обсягів, партнерів, умов здійснення тощо.

Спільне підприємництво як форма міжнародного бізнесу характеризується порівняно  високим рівнем інтернаціоналізації  відносин. Однак в нашій державі  воно поки що не одержало широкого розвитку. Так, в другій половині 90-х років  на території України діяло понад 3 тисячі спільних підприємств різної галузево-функціональної спрямованості. Причому переважна частина з  них функціонує у промисловості  і створена на двосторонній основі. У створенні міжнародних підприємств  на території України взяли участь понад 40 країн світу. Найбільшу кількість  спільних підприємств створили США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія, Канада. Створені за їх участю підприємства є підприємствами прямого інвестування, тобто такими, в яких іноземному інвестору належить не менше 10% загального обсягу статутного фонду. Як свідчить статистика, саме в  таких підприємствах задіяно понад 60% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну.

Щодо  створення спільних підприємств  за кордоном, то Україна знову ж  таки робить лише перші кроки. В кінці 90-х років із 100 млн. дол. загального обсягу прямих інвестицій з України  приблизно 25 млн. дол. були задіяні у  спільних підприємствах . Зрозуміло, що за таких обставин частка українського капіталу в статутному фонді кожного  такого підприємства є незначною, а  тому й вітчизняні учасники міжнародного бізнесу не можуть суттєво впливати на політику підприємства-резидента.

Розвиток  міжнародного бізнесу в Україні  відбувається в умовах ринкової трансформації  національної економіки. Тому загальноекономічні проблеми не можуть не спричиняти загострення  або ж виникнення певних проблем  у кожній сфері чи галузі економіки, в тому числі і міжнародному бізнесі. Найчастіше організатори міжнародного бізнесу мають справу з політико-правовими, організаційно-структурними, економічними та соціально-психологічними проблемами.

Політико-правові  проблеми виникають в результаті недосконалості або відсутності  необхідних законодавчих актів, довільного їх тлумачення, збереження потенційних  можливостей порушення політичної стабільності як у нашій країні, так і в наших зарубіжних партнерів.

Організаційно-структурні проблеми розвитку міжнародного бізнесу  обумовлені, головним чином, такими причинами, як недосконалість і нерозвинутість вітчизняних ринкових інфраструктурних інституцій, повільне входження України у міжнародні політичні та економічні структури, консерватизм у прийнятті рішень тощо.

Економічні  проблеми розвитку міжнародного бізнесу  спричиняються недостатньою конвертованістю  національної валюти, порушенням ринкових принципів ціноутворення, недосконалістю системи реальних економічних стимулів, відсутністю ефективної системи  міжнародного маркетингу як умови дійового зв'язку між попитом і пропозицією  в міжнародному масштабі.

Соціально-економічні проблеми розвитку міжнародного бізнесу  обумовлені консервативністю економічного мислення, відсутністю досвіду професійного менеджменту у значної частини  суб'єктів міжнародних економічних відносин, несприйняттям певною частиною суспільства окремих форм міжнародного бізнесу, незнанням іноземних мов тощо.

Породжені згаданими причинами проблеми врешті-решт обертаються стримуванням притоку  інвестицій в Україну і визначають певні тенденції щодо розвитку міжнародного бізнесу в нашій державі. По-перше, найактивнішу підприємницьку діяльність на території України розгортають  партнери з промислово-розвинутих країн, капітал яких характеризується високою  мобільністю. По-друге, спільні підприємства створюються, головним чином, на двосторонній основі і заради здійснення промислової  діяльності. По-третє, малий обсяг  стартових іноземних інвестицій, оскільки зарубіжні партнери почувають  себе невпевнено на малознайомому українському ринку. По-четверте, більшість зарубіжних фірм, особливо малих та середніх, орієнтуються на швидку віддачу невеликих інвестицій та комерційну вигоду від разових  операцій, нерідко спекулятивного характеру. По-п'яте, зосередження міжнародної  підприємницької діяльності у науково-технічних  та промислово-виробничих центрах України.

Як свідчить практика сучасного господарювання, названі проблеми і тенденції  в тій чи іншій мірі мають місце  на всіх рівнях управління спільним підприємництвом  – внутрішньовиробничому, галузевому, регіональному, державному, міжнародному. Тому й вирішення їх вимагає спільних дій кожної ланки підприємницької діяльності, формування відповідної стратегії розвитку та ефективної системи управління.

Проте, незважаючи на існуючі проблеми і негативні  тенденції розвитку міжнародного бізнесу, Україна з точки зору довгострокових перспектив, безумовно, цікавить іноземних  інвесторів. Цей інтерес визначається як загальними масштабами сфери застосування іноземних інвестицій, так і позитивними  зрушеннями щодо ринкових перетворень  і стабілізації політичної обстановки.