Управління формуванням і використанням прибутку підприємства

Давід Рікардо, представник класичної політичної економії XVIIІ і початку XIX ст. був  прибічником та продовжувачем теорії трудової вартості А. Сміта. Як і А. Сміт Д. Рікардо стверджував, що прибуток створює лише праця. На думку Рікардо  прибуток і заробітна плата є  не джерелами, а складовими частинами  вартості, що створюються працею. Аналізуючи співвідношення прибутку із заробітною платою, він приходить до висновку, що зростання заробітної плати призводить до зменшення прибутку, і навпаки, збільшення прибутку відбувається внаслідок зниження заробітної плати [35, с. 95].

Надалі  концепція продуктивності капіталу переростає в теорію трьох факторів виробництва – праці, капіталу і  землі, основоположником якої був Ж. Б. Сей. Він стверджував, що дані фактори виробництва мають самостійне значення у створенні доходів капіталістів та землевласників. Прибуток розглядався ним як винагорода підприємця за його промислові здібності в процесі поєднання всіх факторів виробництва [34, с. 138].

У науковій концепції Й. Шумпетера вперше вводяться поняття новатора, винахідника, який здійснює впровадження нових поєднань різних факторів виробництва, тобто інновацій. При цьому інновації розглядались ним як зміни в комерційній та фінансовій діяльності, тобто відкриття нових ринків збуту та освоєння нових джерел сировини, створення нового продукту, а також революційні зміни в організації та технології виробництва.

Зважаючи  на це, прибуток, на думку Й. Шумпетера є винагородою за підприємницьку діяльність, тобто – це «вартісний вираз того, що створює або впроваджує підприємець» [47, с. 455].

Іншу  теорію прибутку розвиває Ф. Найт, який пов’язує походження прибутку також  із підприємницькою діяльністю, але  з іншим її аспектом, а саме –  з фактором підприємницького ризику. У своїй теорії він виділяє  два види ризику: ризик, який може бути розрахований та від якого можна  застрахуватися та непередбачуваний ризик, який не підлягає розрахунку (невизначеність) [22].

Теоретичне  обґрунтування прибутку в умовах монополістичної конкуренції належить Е. Чемберлену. Він стверджував, що панування  на галузевому ринку незначної кількості  крупних виробників призводить до формування ринкової та цінової політики, проявом  якої є завищення цін. Таким чином, при реалізації товару монополіст отримує  в межах загального прибутку додаткову  частину, джерелом якої виступає реалізована в ціні монополія [42, с. 55].

В країнах  з розвинутою ринковою економікою прибуток не пов’язують з витратами тільки живої праці. Так, П. Самуельсон визначає прибуток як «надзвичайно різносторонню  категорію». Він вважає, що джерелом прибутку є дохід від факторів виробництва, винагорода за підприємницьку діяльність та впровадження технічних  нововведень. До прибутку також відносяться  розбіжність між очікуваним та фактичним  доходом у зв’язку з невизначеністю (ризиком), монопольний дохід тощо [36, с. 16].

Сучасні західні економісти визначають прибуток категорією добробуту, тобто ступенем поліпшення добробуту господарюючого суб’єкта за даний період часу. Так, на думку Дж. Хікса «мета визначення прибутку на практиці полягає в тому, щоб дати людям уявлення про суму, яку вони можуть витратити на споживання, не стаючи біднішими. Згідно з цією ідеєю, прибуток тієї чи іншої людини слід визначати як максимальну суму, яку вона може витратити на протязі  тижня за умови, що її добробут до кінця  даного тижня не зменшиться порівняно з початком [41].

Інший погляд на прибуток мають фахівці американського інституту бухгалтерів, які стверджують, що «прибуток…є величиною, яка одержується  шляхом віднімання з доходів або  виручки собівартості реалізованої продукції, інших витрат та збитків…». Натомість фахівці Американського інституту присяжних бухгалтерів вважають, що «чистий прибуток (чистий збиток) – це перевищення (дефіцит) доходів над витратами за звітний період…».

На сучасному  етапі розвитку економіки прибуток від господарської діяльності також  трактується більшістю економістів  як перевищення доходів над витратами.

Зокрема, С. Ф. Покропивний [29], Л.І. Шваб [44] та Н.М. Бондар [9] розглядають прибуток як частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

О. О. Гетьман та В.М. Шаповал роблять висновок, що «прибуток представляє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції».

Наведені  визначення характеризують лише кількісний аспект прибутку, що ґрунтується на співставлення доходів та витрат, проте недостатньо уваги приділяється його економічному змісту.

На думку  І. М. Бойчик, прибуток – це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності [8, с. 346].

Н. Г. Пігуль у своїй статті пише, що найважливішою  фінансовою категорією, що відображає позитивний фінансовий результат господарської  діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості, є прибуток [23].

В. І. Куцик говорить, що прибуток є не лише джерелом забезпечення внутрішніх потреб підприємства, але і набуває дедалі більшого значення у формуванні бюджетів, позабюджетних ресурсів і благодійних фондів. Він є головною рушійною силою ринкової економіки, яка забезпечує інтереси держави, власників, персоналу підприємства [17, с. 254].

С. О. Арєфьєв вважає, що ключовим індикатором управління прибутком виступають показники прибутковості, які відображають рівень відносної ефективності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства порівняно з витратами, пов'язаними з отриманням таких результатів (наприклад: прибутковість інвестицій, прибутковість акцій, прибутковість власного капіталу) [1, с. 89].

О. Э. Ширягіна відмітила, що теорія «граничної продуктивності», яку обґрунтував Дж. Б. Кларк, виникла у другій половині ХІХ ст. головним недоліком цієї теорії є твердження її автора про існування самостійної граничної корисності засобів виробництва, а основним здобутком – обґрунтування наявності джерела прибутку, що полягає в координуванні праці та капіталу підприємцем. Головною помилкою політекономістів-прагматиків, порівняно з классиками політекономії щодо трактування прибутку, була заміна питання про основу, на якій його можна отримати [46, с. 157].

О. О. Бабицька у своїй статті пише: « в діловому світі прибуток є свого роду сигналом про найбільш вигідні сфери діяльності для підприємства, тобто саме прибуток показує, де можна підняти ціни, і водночас він є стимулом для інвестування у ці сфери. Підприємство може отримати прибуток тоді, коли йому вдасться трансформувати вхідні ресурси у товари і послуги, вартість яких перевищує початкові витрати на придбання ресурсів [3, с. 121].

О. О. Кундицький вважає, що прибуток є особливою економічною категорією, у якій поєднані дві взаємозалежні протилежності. З одного боку, прибуток виступає як результат використання капіталу в процесі господарської діяльності, з іншого, він є джереломйого формування і нагромадження [16, с. 154].

В. В. Бобко пише, що кінцевою метою господарської діяльності будь-якого підприємства є фінансовий результат (прибуток або збиток). Прибутком є перевищення суми доходів від господарської діяльності над сумою витрат, понесених підприємством на створення цих доходів, а збиток– це перевищення сум витрат, понесених підприємством над доходами [5, с. 21].

Н. А. Іщенко зазначає, що в умовах ринкової економіки основним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Прибуток відіграє ключову роль у діяльності підприємства і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Для підприємницької структури він одночасно є і метою, і результатом, і стимулом, і чинником економічної безпеки [14, с.35].

Виходячи  з усього вище сказаного, вважаю, що уваги заслуговує визначення прибутку, що дається І. О. Бланком, який пов’язує його з ризиком. Так, на думку вченого «прибуток є вираженим у грошовій формі чистим доходом підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, і становить різницю між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності» [6, с.15].

Таким чином, можна зробити висновок, що категорії  «прибуток» в економічній літературі приділяється підвищена увага. Проте єдиного визначення прибутку немає, оскільки воно насамперед залежить від поставлених його користувачами цілей. Дослідивши еволюцію поглядів науковців на економічну сутність прибутку, неможна однозначно стверджувати, яка з наведених теорій є найбільш вірною, оскільки кожна з них пояснює певний важливий аспект даного питання. Узагальнення даних поглядів становить сучасну теорію прибутку, яка досі залишається незавершеною та потребує подальших досліджень.

 

Розділ 2. Організація управління прибутку в ТОВ «Бердичівський хлібозавод»

2.1. Загальна фінансово-економічна  характеристика підприємства

Відкрите  акціонерне товариство «Бердичівський хлібозавод», засновано відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України  по Житомирській області від 18.07.1998 року №152-ЗАТ шляхом перетворення Бердичівського державного хлібозаводу у відкрите товариство згідно з Законом України  «Про особливості приватизації майна  в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року № 290/96 – ВР « Про  приватизацію майна» від 19 лютого 1997 року № 89/97 – ВР та Порядком перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті АТ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України Від 11.09.1996 року № 1099.

Згодом, у 2011 році підприємство було змінено  із ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»  на ТОВ  «Бердичівський хлібозавод». Завод виробляє 44 тони/добу хлібобулочних  виробів і є основним постачальником хліба в м. Бердичеві, а також в Житомирі та Житомирській області.     Показники реалізації основної продукції  ТОВ «Бердичівський хлібозавод» наведено в табл. 2.1.

Загальний обсяг реалізованої продукції у 2011 році становить 639666 тис. грн., що на 86,26% більше, ніж у 2009 році. В даній  таблиці найбільшу питому вагу у 2009 і 2010 роках займала реалізація «Білого» хліба. Потім підприємство у 2011 році почало реалізувати майже  в однаковій кількості як «Білого» так і «Бердичівського» хліба. Підприємство завжди працює над підвищенням якості своєї продукції та урізноманітненням  асортименту.

 

Таблиця 2.1

Показники реалізації основної продукції

 ТОВ «Бердичівський  хлібозавод», тис. грн.

Найменування продукції	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення  2011 р. до 2009 р., %
1	2	3	4	5
Хліб „Бердичівський” под. 0,850 г	8989,56	1704,90	25065,01	178,82
Хліб „Бородинський” форм. 0,7 г	661,90	722,15	835,64	26,25
Хліб „Запашний” 0,7 г	50,13	18,25	382,55	663,15
Хліб „Урожайний” под. 0,6 г	497,46	877,01	631,06	26,86
Хліб „Білий” форм. 1/г 0,75 г	18637,74	18443,18	25101,23	34,68
Рогалі „Козацькі” 1/г 0,3 г	371,37	220,83	87,56	-76,42
Сайка 1/г 0,2	1007,30	605,06	563,09	-44,10
Батон „Підмосковний”           в/г 0,4 г	2884,73	4868,58	9263,71	221,13
Булка „Харківська” 1/г 0,2 г	523,29	709,91	1397,92	167,14
Булочка „Здоба з повидлом” в/г 0,3	346,85	377,55	550,66	58,76
Інші	371,37	220,83	87,56	-76,42
Всього	34341,70	43609,00	63965,99	86,26

 

Кінцевим  підсумком діяльності будь-якого  підприємства є фінансові результати діяльності господарюючих суб’єктів. Фінансові результати – це економічний підсумок виробничої діяльності господарюючих суб’єктів, виражений у вартісній (грошовій) формі. Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показникам, як валовий дохід, чистий дохід та прибуток.

Для більш детальної характеристики діяльності ТОВ «Бердичівський хлібозавод» виконаємо економічний аналіз діяльності підприємства. Для цього, використовуючи звітні дані підприємства – Баланс та Звіт про фінансові результати, вирахуємо основні економічні показники господарської діяльності підприємства за останні три роки (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2

Основні фінансово-господарські показники  діяльності

ТОВ «Бердичівський хлібозавод» за 2009-2011рр.

Показники	Роки			Відхилення  2011 р. до 2009 р.
	2009	2010	2011	+, –	%
1	2	3	4	5	6
1. Дохід (виручка) від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	34341,70	43609,00	63966,00	29624,30	86,26
2. Чистий дохід (виручка) від  реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг), тис. грн.	28620,90	36341,00	54237,00	25616,10	89,50
3. Валовий прибуток, тис. грн.	6742,00	9192,00	13679,00	6937,00	102,89
4. Чистий прибуток, тис. грн.	195,10	95,00	95,00	-100,10	-51,31
5. Середньорічна вартість:
– необоротних активів;	10439,75	15393,50	19901,00	9461,25	90,63
– оборотних активів	8049,05	6703,70	3307,50	-4741,55	-58,91
6. Фондовіддача, грн	2,58	2,68	2,29	-0,29	-11,35
7. Коефіцієнт оборотності оборотних  активів, оборотів	2,97	9,64	18,99	16,02	539,97
8. Середньооблікова чисельність працівників,  чол.	284	304	310	26	9,15
9. Продуктивність праці, тис. грн.	100,78	119,54	174,96	74,18	73,61
10. Рентабельність підприємства, %	0,61	0,23	0,17	-0,44	-