Управління формуванням і використанням прибутку підприємства

          Розділ 1. Теоретичні аспекти формування і використання прибутку підприємства

1.1. Роль і місце прибутку в економіці підприємства

 

Найважливіше  місце і значення в діяльності будь-якого підприємства займає така економічна категорія, як прибуток. Це пояснюється тим, що саме прибуток є головною метою діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності). Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву – чистий прибуток.

За характером відбиття в обліку виділяють бухгалтерський і економічний прибуток підприємства. Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 «Непокриті збитки»). Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

За характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі. Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.

За основними  видами господарських операцій підприємства виділяють прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних  операцій. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «валовий прибуток». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року.

Прибуток від позареалізаційних  операцій формально характеризується терміном «доходи від позареалізаційних операцій», однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін.

За основними  видами діяльності підприємства виділяють  прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності. Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій з придбання (спорудження, виготовлення) і продажу – основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів. Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які призводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань з основного боргу тощо).

За складом  елементів, що формують прибуток, розрізняють  маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства. Під цими термінами  звичайно розуміють різні ступені  «очистки» отриманих доходів  від понесених підприємством  у процесі господарської діяльності витрат. Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукції та фінансові результати від позареалізаційних операцій. Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

За характером оподаткування прибутку виділяють  оподатковувану і не оподатковувану податком його частини. Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у  формуванні податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні  господарські операції з позицій  кінцевого їхнього ефекту. Склад  прибутку, що не підлягає оподатковуванню, регулюється відповідним законодавством.

3а характером  впливу інфляції на прибуток виділяють номінальний і реальний його види. Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.

За достатністю  рівня формування виділяють низький, нормальний і високий прибуток підприємства (критерієм такого розподілу виступає рівень нормального прибутку). Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного  відсотка. Тобто порівнюється два  варіанти покласти гроші на депозит  чи вкласти їх у бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти  які б було отримано від депозиту він вважається нормальним. Низький  і високий прибуток характеризує рівень її формування, що відповідно нижче  або вище рівня нормального прибутку.

За характером використання в складі чистого прибутку виділяють споживану частину, та ту, що капіталізується. Капіталізований  прибуток характеризує ту суму, що спрямована на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток – ту його частину, що витрачена на виплати акціонерам, персоналу або на соціальні програми підприємства.

За ступенем використання виділяють нерозподілений і розподілений прибуток підприємства. Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби. Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.

Санаційний прибуток – це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав (дизажіо), у результаті їхнього безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Середній прибуток – рівний (рівнозначний) прибуток на однакові капітали, вкладені в різні галузі і сфери виробництва. Утворюється в процесі міжгалузевої конкуренції.

Засновницький прибуток – це дохід, який отримує засновник акціонерного підприємства (товариства) привідкритій підписці на акції.

 У  зарубіжній економічній теорії  та підприємництві загальновживаними  є поняття валового, маржинального  та операційного прибутку. Валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати. Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Як бачимо, з вище наведеного матеріалу, існує достатня кількість видів прибутку, як нам вже відомо прибуток є головною метою ведення будь-якої господарської та виробничої діяльності. У своїх дослідженнях ми звертатимемо увагу в основному на прибуток від операційної діяльності. Операційний прибуток – це прибуток від основної діяльності підприємства, тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг, робіт. Основними видами діяльності ТОВ “Бердичівський хлібозавод» є:

1. Виробництво та реалізація хлібобулочних виробів та інших товарів споживання.
2. Оптова та роздрібна торгівля продукцією власного виробництва.

Як провідна економічна категорія, прибуток виконує такі важливі функції (рис. 1.1):

Оціночна функція – прибуток підприємства використовується як оціночний показник , що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція – її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, котрий отримало в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини :

- частина , яка акумулюється у бюджетах у вигляді податку на прибуток

- частина, яка залишається в розпорядженні підприємства

Стимулююча функція – прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання :

- фонд заохочення

- фонд виробничого розвитку

- фонд соціального розвитку

- фонд виплати дивідендів

- пайовий фонд

- благодійний фонд

Прибуток , як економічний показник , дозволяє поєднувати економічні інтереси держави , підприємства , як господарюючого суб’єкта , робітників та власників  підприємства. Вирішення цих завдань  пов’язане з пропорціями в  розподілі та використанні прибутку.

 

 

 

 

Рис. 1.1 Функції прибутку підприємства

Об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у виді податків та обов’язкових платежів. Економічний інтерес прибутків з точки зору підприємства – це прибуток, що залишається в його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань розвитку.

Економічний інтерес робітників підприємства пов’язаний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить розмір прибутку, який направляється на виплату дивідендів та на виробничий розвиток підприємства.

 

1.2. Прибуток як об’єкт  фінансового менеджменту

 

Ключовим  завданням управлінням фінансами  підприємства є досягнення та подальше забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому  та довгостроковому періодах. При  цьому вважається, що фінансово-господарська діяльність підприємства має забезпечувати  приріст добробуту його власників. Досягти цього неможливо без  адекватного вирішення у повсякденній роботі сукупності питань управління прибутком. Так, забезпечення ефективності фінансового менеджменту на конкретному підприємстві передбачає обгрунтування, формування та реалізацію адекватної моделі управління прибутком як цілісної системи прогнозування, планування і контролю за процесами формування та розподілу прибутку підприємства в процесі здійснення його фінансово-господарської діяльності. Відповідно, кваліфікація фінансового менеджера передбачає грунтовну теоретичну підготовку та сукупність навичок, які мають стати основою його успішної практичної діяльності.

Прибуток  суб’єкта господарювання відіграє провідну роль у системі управління його фінансами, а тому незмінно привертає значну увагу дослідників фінансового менеджменту. Прибуток розглядається в трьох основних аспектах: