Дискримінантны моделі і методи

де Фп - чистий прибуток підприємства;

Фа - сума амортизаційних нарахувань в собівартості продукції ;

Пд - довгострокові зобов’язання;

Пп - поточні зобов’язання підприємства [3].

Ознакою фінансової нестабільності суб’єкту господарювання є таке фінансове  становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) цей коефіцієнт не перевищує 0,2. Це свідчить про те, що підприємство може спрямовувати на розвиток виробництва незначну частку своїх власних фінансових ресурсів, а, значить, у майбутньому одержить незадовільну структуру балансу [3].

Але головним недоліком однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників можуть вказувати на позитивний розвиток підприємства, а інших — на кризовий стан, крім того вони є фрагментарними та безсистемними, не достатньо висвітлюють всю картину фінансового стану підприємства. Цей момент унеможливлює точне і однозначне трактування результатів оцінки.

В якості альтернативного  варіанту щодо вирішення цієї проблеми використовується багатофакторний  дискримінантний аналіз. З метою  оцінки фінансового стану та діагностики  банкрутства підприємств для різних країн розроблено велику кількість дискримінантних багатофакторних моделей (наприклад, Альтмана для США, Тоффлера і Тішоу для Великобританії, Беєрмана для Німеччини, Давидової та Бєлікова для Росії, Терещенка для України тощо). В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних (факторів впливу) [2].

Найефективнішою для  України вважається семифакторна модель, побудована вітчизняним економістом О.Терещенко з врахуванням міжнародної практики:

Z = 0,213X1+ 2,208X2+ 0,67X3+ 1,13X4+ 1,48X5+ 0,515X6+ 0,467Х7- 2,599,   (2)

де Х1 – частка покриття; Х2 – частка фінансової автономії; Х3 – частка обіговості капіталу (активів); Х4 – частка рентабельності операційного продажу загрошовим потоком; Х5 – частка рентабельності активів за вільним грошовим потоком; Х6 – частка рентабельності продажу, Х7 – частка обіговості оборотних активів.

Однак даний метод  не є досконалим, в ньому відсутня поглиблена класифікація стабільності фінансового стану (існує лише – зона фінансової кризи (Z < -0,8) та зона фінансової стійкості (Z > 0,51)) та досить широкі межі невизначеності. Так модель Терещенка не була здатна ідентифікувати фінансовий стан 51,4% аналізованих підприємств, хоча всі показники було попередньо опрацьовано згідно з встановленими рекомендаціями. Так, серед компаній, стан яких було класифіковано як фінансово стійкий, помилок в ідентифікації зроблено не було. Проте серед ідентифікованих підприємств, яким загрожує банкрутство, точність класифікації становила всього 15,4%. Якщо ж врахувати й компанії з нерозпізнаним фінансовим станом, то точність класифікації підприємств-банкрутів знижується до 5,4%. Таким чином, точність класифікації серед ідентифікованих компаній сягає 67,6%, а для всієї множини аналізованих підприємств – падає до 32,9% [2].

Слід також зазначити, що викривленння висновків може бути спричинене використанням граничних  значень і вагомості показників моделі, які вже, можливо, не є об’єктивними стосовно сучасної загальної економічної ситуації в Україні через інтенсивне зростання рівня інфляції, активні перетворення в обліковій та податковій сферах.

Все вказує на те, що існує  проблема вдосконалення та систематизації процедури прогнозування ймовірності банкрутства. Таким чином, для підвищення ефективності оцінки фінансового стану підприємств мають бути  проведені наступні заходи:

1. Модель Терещенко  потрібно скорегувати відповідно до сучасних реалій, адже нормативні значення слід перераховувати з плином часу, також можливі доповнення функції новими коефіцієнтами, які б враховували інфляційну складову;

2. Доцільним було б  розраховувати ступінь реакції  цільового показника фінансового  стану на зміни факторів впливу (тобто еластичність реакції на  той чи інший вплив). Це б  дало можливість виявити причини, а не лише констатувати наявність і величину змін фінансового стану;

3. У межах вдосконаленої моделі має бути оцінено ризик можливої помилки та її наслідки, також потрібно розробляти основні методи реагування на помилку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Найважливішим інструментом системи раннього попередження та методом  прогнозування банкрутства підприємств  є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики з допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) в залежності від значень обраної сукупності показників у відповідності до побудованої метричної шкали.

Дискримінантний аналіз є одним з методів багатовимірного статистичного аналізу. Мета дискриминантного аналізу полягає в тому, щоб на основі вимірювання різних характеристик (ознак, параметрів) об'єкту класифікувати його, тобто віднести до однієї з декількох груп (класів) деяким оптимальним способом. Під оптимальним способом розуміється або мінімум математичного очікування втрат, або мінімум вірогідності помилкової класифікації.

Цей вид аналізу є  багатовимірним, оскільки вимірюється  декілька параметрів об'єкту, принаймні більше одного.

Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

За  сучасних  умов  господарювання  питання визначення  ймовірності банкрутства підприємств стоїть  особливо  гостро,  оскільки  значна  частина вітчизняних підприємств перебуває у складному фінансовому становищі. Для попереднього  визначення  загрози  банкрутства  підприємств  вітчизняними  і зарубіжними науковцями розроблена велика кількість різноманітних методів й прийомів, результати яких вказують на фінансовий стан, платоспроможність та рівень  ймовірності  банкрутства  підприємств.  Ефективне  розв’язання  цієї проблеми  полягає  у  своєчасному  проведенні  діагностики  фінансового  стану підприємства  за  допомогою  різноманітного  методологічного  інструментарію.

В Україні на сьогодні відсутня загальновизначена методика оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. Адже протягом довгого періоду наша держава перебувала під системою адміністративно-командного господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічного явища. Через це часто використовуються зарубіжні підходи, в основу яких покладено дискримінантні моделі раннього попередження банкрутства підприємств та організацій.

Аналіз існуючих методик  та теоретичних підходів щодо оцінки ймовірності банкрутства дав змогу визначити основні переваги та недоліки відповідних теорій та розрахунків за умов,  що склалися у практиці підприємств України.  Умови загострення кризи та погіршення фінансового стану значної частини підприємств потребують постійних досліджень та відповідних пропозицій з урахуванням: оперативного контролю та аналізу показників звітності, що потребують відповідного удосконалення до вимог часу; адаптування системи показників щодо оцінки ймовірності банкрутства,  їх перегляд та звуження відповідно до вдосконалення існуючих методик.

На мою думку,  доцільно відзначити такі аспекти досліджень на перспективу та окреслити наступні напрями,  а саме:  оцінка ймовірності банкрутства підприємства в розрізі як галузевих особливостей,  так уніфікованих моделей; розробка системи показників та критеріїв, що є уніфікованими і можуть в разі необхідності використовуватись для загальної оцінки перспектив банкрутства; обмеження кількості показників щодо обраних моделей та спрощення розрахунків з метою підвищення їх доступності і достовірності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 7844XIV ві 30 червня 1999 р. // ВВР. — 1999. — № 42–43. — Ст. 378.
2. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджені наказом Міністерства економіки України № 14 від 19 січня 2006 р. // www.rada.gov.ua.
3. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-огосподарського стану підприємств та організацій», затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 81 від 27 червня 1997 р. // www.rada.gov.ua.
4. Гриценко Л. Л. Дискримінантна модель діагностики банкрутства малих підприємств / Л. Л. Гриценко, І. М. Боярко, А. А. Губар // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 5 (95). — C. 256–261.
5. Шапурова О. О. Моделі оцінки банкрутства та кризового стану підприємств / О. О. Шапурова // Економіка  та держава. — 2009. — № 4. — С. 59–64.
6. Гончаров В. Прогнозування динаміки фінансово-економічних показників і удосконалення управління економічною стійкістю промислового підприємства / В. Гончаров, В. Іванов // Схід. — 2006. — № 6 (78). — С. 65–68.
7. Терещенко  О.  О.  Антикризове  фінансове  управління  на  підприємстві:  Монографія. –  К.: КНЕУ, 2008. – 272с.
8. Подольська  В.О.,  Яріш  О.В.  Фінансовий  аналіз:  Навч.  посібник. —  К.:  Центр  навчальної літератури, 2007. — 488 с.
9. Антикризове управління підприємством: Навч.посіб. /З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За аг. ред. З.Є. Шершньова. – К.: КНЕУ, 2007. – 680с.

 

ДОДАТКИ

Додаток 1
Система показників діагностики  банкрутства підприємств за У.Бівером
Показник	Розрахунок показника	Значення показника
		Стійка компанія	За 5 р. до банкрутства	За 1 р. до банкрутства
Коефіцієнт Бівера	(Чистий прибуток –  Амортизація) /   Зобов’язання	0,4 - 0,45	0,17	-0,15
Рентабельність   активів	(Чистий прибуток /   Активи)*100	6-8	4	-22
Коефіцієнт фінансової   залежності	Зобов'язання / Активи	≥ 0,37	≥ 0,50	≥ 0,80
Частка власних   оборотних коштів в активах	Власний оборотний   капітал / Активи	0,4	≥ 0,3	0,06
Коефіцієнт   покриття	Оборотні активи /   Короткострокові   зобов'язання	≥ 3,2	≥ 2	≥ 1

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Послідовність дій, необхідних для розробки статистичних моделей  оцінки вірогідності банкрутства

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

Точність прогнозування  банкрутства, %
Кількість років до банкрутства	Прогноз за п’ятифакторною моделлю		Прогноз за семитифакторною  моделлю
	банкрут	небанкрут	банкрут	небанкрут
1	93,9	97	96,2	89,7
2	71,9	93,9	84,9	93,1
3	48,3	-	74,5	91,4
4	28,6	-	68,1	89,5
5	36	-	69,8	82,1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Приклади побудови дискримінантних  моделей
Назва моделі	Модель	Умовні позначення	Характеристика
Модель Спрінгера	Z = 1,03Х1+ 3,07Х2+ 0,66Х3+ 0,4Х4	Х1 -робочий (обіговий) капітал/ загальна вартість активів                                                                            Х2 -прибуток до сплати податків /загальна вартість активів                                                                              Х3 -прибуток до сплати податків /короткострокова заборгованість                                                                       Х4 -обсяг продажу /загальна вартість активів	Якщо Z < 0,862 -підприємство є потенційним банкрутом
Показник платоспроможності Z Конана і Гольдера (1970-1975рр.)	Z = 0,16Х1-0,22Х2+ 0,87Х3+ 0,1Х4 +0,24Х5	Х1 -дебіторська заборгованість +грошові кошти /зобов'язання                                                               Х2 -постійний капітал /всього пасивів                                                                           Х3 -фінансові витрати /виручка від реалізації                                                                       Х4 -витрати на персонал /додана вартість                                                                                          Х5 -валовий прибуток /залучений капітал	Z = 0,210 вірогодність 100%                                                       Z = 0,480 вірогодність 90%                                             Z  = -0,02 вірогодність 80%                                           Z = -0,026 вірогодність 70%                                                        Z  = -0,068 вірогодність 50 %                                                   Z = -0,087 вірогодність 40%                                               Z = -0,107 вирогодність 30%                                             Z = -0,131 вірогодність 20%                                              Z = -0,164 вірогодність 10%
Модель Ліса (1972р.)	Z = 0,063К1+ 0,092К2  + 0,05К3+ 0,01К4	К1 -обіговий капітал /сума активів                                                         К2 -прибуток до реалізації /сума ативів                                                                         К3 -нерозподілений прибуток /сума активів               К4 -ринкова вартість власного капіталу /позиковий капітал	Якщо Z < 0,037 -висока вирогідність банкрутства
Модель Чессера	Z=0,20434-5,24К1+ 0,0053К2~ 6,6507К3+ 4,4009К5-0,0791К7-0,102К6	К1 = швидколіквідні активи/ Сума активів  К2 =обсяг реалізації/швидколіквідні активи  К3 = валовий прибуток/ сума активів  AV = позковий капіта /сума активів  К5 = основний капітал / чисті активи  Х6 = обіговий капітал / обсяг реалізації	Якщо Р > 0,5 - висока вирогідність банкрутства