Дискримінантны моделі і методи

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................3

Розділ 1 ДИСКРИМІНАНТНА МОДЕЛЬ ЯК ОСНОВА ПРОГНОЗУВАННЯ  БАНКРУТСТВА..............................................................................................................4

1.1. Мета, сутність дискримінантної моделі прогнозування банкрутства......4

1.2. Застосування дискримінантного аналізу.....................................................8

1.3. Методика дискримінантного  аналізу.........................................................11

Розділ 2 РІЗНИВИДИ ДИСКРИМІНАНТНИХ МОДЕЛЕЙ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА........................................................................15

2.1. Діагностика банкрутсва на основі однофакторної моделі.......................15

2.2. Діагностика банкрутсва на основі багатофакторної моделі....................20

Розділ 3 ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ ДИСКРИМІНАНТНИХ МОДЕЛЕЙ В УКРАЇНІ......................................................30

3.1. Проблеми вдосконалення та систематизації процедури прогнозування ймовірності банкрутства дискримінантними моделями...........................................30

3.2. Необхідність адаптації зарубіжних дискримінантних моделей до практики в Україні........................................................................................................34

ВИСНОВОК........................................................................................................38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................40

ДОДАТКИ............................................................................................................41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Своєчасне передбачення кризових явищ є одним із способів забезпечення надійності і стійкості роботи вітчизняних підприємств та дає керівництву можливість розробити адекватні антикризові заходи. Одним із способів забезпечення надійності і стійкості роботи підприємства виступає прогнозування як механізм, який дозволяє передбачити майбутні зміни і вжити заходи по їх недопущенню.

На сьогодні розроблено багато методів прогнозування банкрутства підприємств, одним з яких є метод розрахунку інтегрального показника, який включає в себе розрахунок факторних дискримінантних моделей, які базуються на множинному дискримінантному аналізі [1].

Дискримінантна функція  має наступний вигляд:

                      (1)

де а0 та аi  — деякі  параметри (коефіцієнти регресії),

fi — фактори, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнти регресії розраховуються в результаті статистичної обробки даних про підприємства, які збанкрутіли за певний період часу. Всі підприємства поділяються на ті, яким загрожує банкрутство, й на такі, що мають стійкий фінансовий стан. Якщо інтегральний показник близький до середнього значення підприємстваа банкрута, то це є раннім сигналом про ймовірність настання банкрутства на досліджуваному підприємстві. Для застосування множинного дискримінантного аналізу необхідна репрезентативна вибірка підприємств, диференційованих за галузями та розміром.

На мою думку, в Україні використання моделей прогнозування банкрутства підприємства не є поширеним. Пооперше, це зумовлене неадаптованістю до української економіки вже існуючих моделей, поодруге, це

зумовлене відсутністю державної підтримки створення необхідних інструментів та методик попередження банкрутства на вітчизняних підприємствах.

Вже зазначалося, що головною умовою дискримінантного аналізу є вибірка фінансових показників по збанкрутілих підприємствах за останні роки, тому актуу

альною для вирішення цих проблем була б допомога державних структур, зокрема Міністерства фінансів чи Агентства з питань запобігання банкрутства, оскільки вони мають повну інформацію про фінансові результати діяльності підприємств та про збанкрутілі підприємства.

В Україні діагностування кризового стану підприємства можливе за наступними методиками: «Методикою проведення поглибленого аналізу фінансовоогосподарського стану підприємств та організацій», яка затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27 червня 1997 року та «Методичними рекомендаціями щодо виявленння ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року.

Ці методики пропонують комплексний аналіз фінансовоогосподарської діяльності підприємства, при якому тільки для оцінки загального фінансового стану пропонується розрахувати більше 30 показників, що не завжди є зручним для зовнішніх користувачів.

Вибір дискримінантних  моделей прогнозування банкрутства зумовлений тим, що для їх застосування потрібно розрахувати незначний набір показників, тому вони є інструментом експресстесту фінансового стану підприємства.

Використання дискримінантних  моделей для прогнозування банкрутства підприємств вперше запропонував відомий західний економіст Е. Альтман у 1968 р. У світовій практиці відомими є моделі Е. Альтмана (США), Р. Таффлера, Лису (Великобританія), Фулмера, Спрінгейта (Венгрія), Конана та Гольдера (Франція). Серед вітчизняних науковців найбільш відомим є О. О. Терещенко, яким була розроблена модель інтегральної оцінки фінансового стану підприємства на основі даних українських суб’єктів господарювання. Серед останніх досліджень у напрямку прогнозування фінансового стану підприємств — роботи науковців  Л. Л. Гриценко, І. М. Боярко, А. А. Губар, Шапурова О. О., В. Гончаров, В. Іванов, Л. Созанський. В роботах цих дослідників підкреслюється необхідність розробки адекватних методів прогнозування банкрутства українських підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 ДИСКРИМІНАНТНА МОДЕЛЬ ЯК ОСНОВА ПРОГНОЗУВАННЯ  БАНКРУТСТВА

1.2. Мета, сутність  дискримінантної моделі прогнозування  банкрутства

 

Найважливішим інструментом системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики з допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) в залежності від значень обраної сукупності показників у відповідності до побудованої метричної шкали.

Дискримінантний аналіз є одним з методів багатовимірного статистичного аналізу. Мета дискриминантного аналізу полягає в тому, щоб на основі вимірювання різних характеристик (ознак, параметрів) об'єкту класифікувати його, тобто віднести до однієї з декількох груп (класів) деяким оптимальним способом. Під оптимальним способом розуміється або мінімум математичного очікування втрат, або мінімум вірогідності помилкової класифікації.

Цей вид аналізу є  багатовимірним, оскільки вимірюється  декілька параметрів об'єкту, принаймні більше одного.

Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

1. Однофакторний дискримінантний аналіз. 

В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії "хворих" чи "здорових" здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів, граничне значення цого показника складає 2%. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів >2% за цим критерієм вважаються "здоровими", якщо ж значення цього показника <2%, то підприємство відноситься до групи суб'єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза.

Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих  показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

2. Багатофакторний дискримінантний аналіз.

В процесі аналізу  підбирається ряд показників, для  кожного з яких визначається вага в так званій "дискримінантній  функції". В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:

Z = a₀ + a₁x₁ + a₂x₂ + a₃x₃ + .......+ a_nx_n,

а₁, а₂, а₃ ......, а_n - коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;

х₁, х₂, х₃......., х_n - показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг, характеризує різний вплив окремих  показників (змінних), на загальний  фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи "хворих" чи "здорових" залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції.

Найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу  є модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

 

 

 

 

1.2. Застосування дискримінантного аналізу

Одним із найважливіших  інструментів системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств  є дискримінантний аналіз. Зміст  дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Дискримінантний аналіз базується на емпірично-індуктивному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли а інші - успішно продовжують свою діяльність. При цьому широко застосовуються елементи економетричного моделювання. Він має дві фази: фазу виведення дискримінантної функції та фазу класифікації (групування об'єктів відповідно до значення інтегрального показника). Отже, головне завдання багатофакторного дискримінантного аналізу в контексті оцінки фінансового стану підприємств зводиться до побудови оптимальної функції (моделі), завдяки якій можна з достатньо високим ступенем ймовірності здійснювати класифікацію аналізованих підприємств за рівнем їх фінансового стану.

У процесі аналізу  добирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага в так званій "дискримінантній функції". Окремі величини характеризують різний вплив показників (змінних) на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фінансовий стан підприємства. Базовий алгоритм лінійної багатофакторної дискримінантної функції можна представити в такій формі:

Z=a₀+a₁x₁+a₂x₂+a₃x₃+…+a_px_p

де Z - залежна змінна (інтегральний показник фінансового стану підприємства); x₁, x₂,…,x_p - незалежні змінні (проказники) дискримінантної моделі; а1, а2,…,ар - параметри дискримінантної моделі; а₀ - вільний член дискримінантної функції, призначення якого полягає в приведенні критичного значення показника Z (лінії поділу) до заздалегідь визначеної величини, наприклад нуля.

Як і граничне значення вибраних показників, вагомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Залежно від величини інтегрального показника, який є результатом розв'язання дискримінантної функції робиться висновок про належність об'єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів, чи до групи таких, що успішно функціонують. Прослідкувавши динаміку інтегрального показника, можна аналізувати діяльність підприємства протягом певного періоду, виявити певні тенденції діяльності.

На сьогоднішній день можна визначити значну кількість  методів, які дають можливість прогнозування  банкрутства або кризового розвитку підприємств. Одним з цих моделей  притаманний фундаментальний підхід, іншим - суто технічне вирішення проблеми.

Фундаментальний підхід заснований на тому, що аналітик збирає й аналізує всю доступну інформацію про підприємство з внутрішніх та зовнішніх по відношенню до підприємства джерел. На підставі зовнішньої інформації оцінюється поточна та перспективна ситуація в галузі, до якої належить дане підприємство, загальний розвиток кон'юнктури тощо. В свою чергу внутрішні джерела інформації та фінансові плани досліджуваного підприємства дають можливість прогнозувати результати його господарської діяльності на найближчий період.

Технічний же підхід ґрунтується  на аналізі даних звітності - показників балансу та звіту про прибутки і збитки. Саме цей підхід є найбільш зручним та надійним засобом прогнозування  банкрутства при аналізі великої  сукупності підприємств, хоча, безумовно, він має значні обмеження щодо достовірності отриманих результатів, оскільки при цьому підході аналізується лише частина показників діяльності підприємств.

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу може використовуватися як службами контролінгу підприємства для своєчасного виявлення симптомів фінансової кризи, так і ба-нками при оцінці кредитоспроможності позичальника. Про акту-альність і значимість розглянутого методу прогнозування фінан-сового стану підприємств свідчить вже те, що Європейський центральний банк для полегшення класифікації позичальників на надійних та проблемних рекомендує своїм підрозділам, а також комерційним банкам використовувати в роботі галузевий дис-кримінантний аналіз. При цьому пропонується застосовувати три різні дискримінантні функції: для промислових підприємств, під-приємств торгівлі та громадського харчування, для інших під-приємств.