Дискримінантны моделі і методи

Побудова моделі здійснюється індивідуально для кожного випадку оцінки у такий спосіб:

1) за даними збанкрутілих  та платоспроможних компаній  відповідного сектора економіки,  віку, обсягу діяльності тощо  вираховуються 80 фінансових коефіцієнтів  та показників; джерелом необхідної  інформації є дані Міністерства фінансів Британії, що отримуються по каналах Internet;

2) за допомогою комп'ютера  визначається кількість, перелік  та значення коефіцієнтів, які  у найкращий спосіб визначають  дискримі-нантну границю між збанкрутілими  підприємствами та тими, що продовжують функціонувати.

Для підсилення прогнозованої  ролі моделі фірма „Syspas Ltol" трансформує Z-коефіцієнт в PAS-коефіцієнт (Perfomance Analysys Score - коефіцієнт аналізу діяльності), що дає змогу відстежувати діяльність компанії в часі. 
PAS-коефіцієнт - це відносний рівень діяльності компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік, який виражений у відсотках від 1 до 100. Наприклад, PAS-коефіцієнт - 50 вказує, що діяльність компанії, яка обстежується в даному році, оцінюється * задовільно, тоді як PAS-коефіцієнт - 10 свідчить, що лише 10% компаній перебувають у гіршому становищі (незадовільна ситуація). Підрахувавши Z-коефіцієнт для компанії, можна привести абсолютний показник фінансового становища до відносного показника фінансової діяльності. Якщо Z-коефіцієнт може свідчити, що компанія перебуває в ризикованому становищі, то PAS-коефіцієнт відображає історичну тенденцію і поточну діяльність на перспективу.

Сильною стороною такого підходу є його спроможність зіставляти ключові характеристики звіту прибутків і збитків та балансу в єдине представницьке співвідношення. Так, компанія, що одержує більші прибутки, але слабка з точки зору балансу, може бути прямо зіставлена з менш прибутковою компанією, баланс якої врівноважений. За суттю, підхід ґрунтується на тому принципі, що ціле більш цінне, ніж сума його складових.

Для компаній, що мають  негативний Z-коефіцієнт додатково  розраховується „рейтинг ризику". Він  вираховується на основі тренду Z-коефіцієнта, величини негативного Z-коефіцієнта і кількості років, впродовж яких компанія знаходилася в ризикованому фінансовому становищі. Використовується п'ятибальна шкала, в якій оцінка в 1 бал вказує на „ризик, але незначну імовірність "негайного лиха"", а 5 балів означає, що компанія знаходиться „за межами збереження колишньої форми". Такий аналітичний підхід є практичним інструментом для оцінки ризику, що виявляється за бухгалтерськими даними. Наділений знаннями, професійний кредитний менеджер може варіювати умови угоди, уникати високих ризиків або управляти ними більш уміло і перегруповувати зусилля на перспективні компанії. 

Значення інтегрального  показника є результатом розв'язку дискримінантної функції, незалежними  змінними в якій є окремі коефіцієнти, що характеризують різні параметри  фінансового стану бенефіціара.

Базовий алгоритм багатофакторної  дискримінантної функції для  розрахунку інтегрального показника  має такий вигляд:

Z=0,97* + 1,33*2 + 0,5* + 0,6* + 2,063* + 0,067*, - 4,15, (4.14)

де Хі - коефіцієнт покриття;

 Х2 - коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 - коефіцієнт оборотності  вкладеного капіталу;

Х4 - рентабельність операційного продажу за грошовим потоком;

Х5 - коефіцієнт рентабельності активів за грошовим потоком;

Х6 - коефіцієнт відношення позичкового капіталу до чистої виручки  від реалізації (зі знаком мінус).

Для нейтралізації надмірного впливу коефіцієнта оборотності  вкладеного капіталу на результати аналізу  в розрахунках максимальне його значення запропоновано приймати:

• для оптової і  роздрібної торгівлі, готелів і ресторанів - фактичне значення;

• для харчової промисловості, переробки сільськогосподарської  продукції, сільського та лісового господарства, транспорту і зв'язку- 10,0;

• для підприємств  усіх інших видів діяльності - 5,0.

З метою нейтралізації  надмірного впливу цього коефіцієнта на результати дискримінантного аналізу максимальне його значення рекомендується приймати на рівні 4,0; мінімальне - на рівні -4,0, тобто в межах від -4,0 до 4,0 фактичного значення показника.

Економічна інтерпретація  інтегрального показника дає прогнозну оцінку потенційного фінансового стану бенефіціара на наступні один-три роки:

• якщо значення інтегрального  показника менше або дорівнює -0,90 -робиться висновок про незадовільний  фінансовий стан бенефіціара та недоцільність  залучення державою позики МФО для її подальшого кредитування бенефіціара;

• якщо значення інтегрального  показника знаходиться в межах  від -0,90 до +0,90 - визнається необхідність проведення додаткового аналізу; 
• якщо значення інтегрального показника більше 0,90 - стан бенефіціара визнається як задовільний.

Розглянутий досвід ще раз  підтверджує значущість статистичного  методу діагностики банкрутства, можливість та доцільність його застосування в  сучасних умовах.

З методичної точки зору, перешкод для її практичної реалізації немає. До складу багатьох сучасних програмних пакетів статистичної обробки інформації входить функція БДА, що суттєво спрощує та прискорює процедуру математичних обчислень.

Єдиною перешкодою є  інформаційна база розробки моделі, тобто  створення репрезентативної вибірки з-поміж підприємств типових банкрутів та небанкрутів. На жаль, більшість порушених нині справ про банкрутство підприємств мають яскраво виражений індивідуальний характер, де основною причиною банкрутства є порушення податкового законодавства, зловживання або шахрайство посадових осіб підприємств. Якщо з часом необхідна інформаційна база буде сформована, формування українського Z-рахунку не потребуватиме багато зусиль та часу. 
Вже сьогодні оприлюднені перші спроби побудови українських інтегральних статистичних моделей.

Так, професором Київського національного економічного університету В.В. Вітлінським на прикладі вибірки  позичальників Промінвестбанку  для короткострокових кредитів (до 1 року) побудовано галузеві статистичні  моделі, в яких використані коефіцієнти покриття (К„) і фінансової залежності (Кф3). Загальний вигляд розроблених моделей та визначені критичні значення наведено в Додатку 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3 ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ ДИСКРИМІНАНТНИХ  МОДЕЛЕЙ В УКРАЇНІ

3.1. Проблеми  вдосконалення та систематизації процедури прогнозування ймовірності банкрутства дискримінантними моделями.

Проблеми  використання зарубіжних дискримінантних моделей в Україні,  ускладнюється такими чинниками.

1. Моделі побудовані  за даними іноземних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку (про це, доречі, свідчать і дослідження британських вчених).

2. Критерій Z  побудований  в основному в минулі десятиріччя;  за останні роки економічна  ситуація змінилася в усьому світі і тому, абсолютно не очевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних залишило б структурний склад моделей без змін.

3. Існують розбіжності  у врахуванні вагомості окремих  показників у моделях. 

4. На формування деяких  показників значно впливає інфляція.

5. Балансова вартість  окремих активів не відповідає їх ринковій ціні.

6. Існують інші об'єктивні  причини, які визначають необхідність  коригування коефіцієнтів значимості показників, наведених у моделях, та врахування ряду інших показників оцінки кризового розвитку підприємства.

Незважаючи на названі недоліки,  ці моделі мають,  високу ймовірність оцінювання і досить дієві на практиці. Для порівняння дані дискримінантні моделі можна використовувати для підтвердження результатів як окремо,  так і в сукупності,  правда,  з певною корекцією.  Найбільш помітна залежність між моделями в динаміці,  тому що одномоментний аналіз може і не дати вірних результатів. За проведеним адаптивним аналізом можна стверджувати,  що українським підприємствам для аналізу фінансового стану та прогнозування банкрутства найбільш доцільно використовувати модель Таффлера. Показники за цією моделлю мають більш сталий та плавний характер, а порогове число не завищене для нашої кон'юнктури ринку. Також добрі результати отримано за моделями Спрингейта та універсальною дискримінантною моделлю, що свідчить про можливість використання їх для аналізу вітчизняних підприємств .

Як бачимо, всі моделі містять набір різних показників, мають територіальну специфіку, і жодна з них не може претендувати на універсальність.

Узагальнюючи викладене вище, можна визначити такі основні проблеми адаптації зарубіжних моделей:

1) відсутність інформації  про базу розрахунку вагових  значень коефіцієнтів моделі;

2) відсутність інформації про базу розрахунку критеріїв оцінки отриманих результатів моделі;

3)  відсутність статистики  банкрутств українських підприємств, яка могла б підтвердити чи спростувати надійність моделі;

4) застосування моделей ускладнюється проблемою достовірності інформації вітчизняних звітів,  оскільки підприємства застосовують рівні методичні підходи щодо формування звітних показників. Усе зазначене свідчить про те, що спроби використати зазначені моделі для українських підприємств навряд чи виявляться успішними і дадуть надійні результати .

Отже,  на основі проведених досліджень та опрацьованих матеріалів,  нами були згруповані основні переваги та недоліки зарубіжних моделей визначення ймовірності банкрутства, що наведені у Додатку 6.

Як видно з таблиці, переваг у зарубіжних моделях  визначення ймовірності банкрутства значно менше ніж недоліків,  що доводить необхідність адаптації зарубіжних моделей до практики в Україні,  так як вони кардинально відрізняються від вітчизняних,  та їх результативність і ефективність поки що не доведена на практиці українських підприємств.

Аналіз існуючих методик  та теоретичних підходів щодо оцінки ймовірності банкрутства дав змогу визначити основні переваги та недоліки відповідних теорій та розрахунків за умов,  що склалися у практиці підприємств України.  Умови загострення кризи та погіршення фінансового стану значної частини підприємств потребують постійних досліджень та відповідних пропозицій з урахуванням: оперативного контролю та аналізу показників звітності, що потребують відповідного удосконалення до вимог часу; адаптування системи показників щодо оцінки ймовірності банкрутства,  їх перегляд та звуження відповідно до вдосконалення існуючих методик.

На мою думку,  доцільно відзначити такі аспекти досліджень на перспективу та окреслити наступні напрями,  а саме:  оцінка ймовірності банкрутства підприємства в розрізі як галузевих особливостей,  так уніфікованих моделей; розробка системи показників та критеріїв, що є уніфікованими і можуть в разі необхідності використовуватись для загальної оцінки перспектив банкрутства; обмеження кількості показників щодо обраних моделей та спрощення розрахунків з метою підвищення їх доступності і достовірності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Необхідність адаптації зарубіжних  дискримінантних моделей до практики в Україні.

Ділова активність, фінансова  стабільність і платоспроможність стають основними елементами, які гарантують виживання підприємств на ринку, адже банкрутство суб’єкта господарювання є настільки ж ймовірним результатом діяльності як і тривале й ефективне його існування, особливо в умовах глобальної фінансово-економічної кризи.

Передбачення можливого  банкрутства підприємства є стратегічно  важливою складовою його діяльності, до того ж у цьому зацікавлені  його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники тощо.

В Україні на сьогодні відсутня загальновизначена методика оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. Адже протягом довгого періоду наша держава перебувала під системою адміністративно-командного господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічного явища. Через це часто використовуються зарубіжні підходи, в основу яких покладено дискримінантні моделі раннього попередження банкрутства підприємств та організацій.

Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних прийомів будується оптимальна функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з певним ступенем вірогідності можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.

У теорії і практиці здебільшого  розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

В основі однофакторного аналізу покладено сепаратне  дослідження окремих показників (які є складовою певної системи  показників) та класифікацію підприємств  за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника [1].

Найпоширенішими моделями однофакторного аналізу вважаються системи показників Бівера та Вайбеля. Навіть, згідно «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, чи доведення до банкрутства», затверджених Міністерством економіки України, оцінку слід здійснювати за допомогою коефіцієнта Бівера, який розраховується:

Кб = (Фп + Фа) / (Пд + Пп),                                                                                    (1)