Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства

 

      Аналіз  даних табл. 5 свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. Загальна сума несплачених покупцями рахунків збільшилась на 247 тис. грн. (на 4,82%), при цьому сума простроченої заборгованості зросла на 105,3 тис. грн. (9,22%), а сума не реальної до стягнення (сумнівної) заборгованості зросла на 65 тис. грн. (14,7%).

     Тенденція зростання сумнівної заборгованості свідчить про ліквідності балансу  і погіршення фінансового стану  підприємства.

     Розрахунок  дебіторської заборгованості в днях можна проводити за такою формулою:

     де  Дз1 – дебіторська заборгованість (дні);

     Дз  – дебіторська заборгованість (тис. грн.) на початок і кінець звітного періоду;

     N – обсяг реалізації продукції (тис. грн.) на початок і кінець звітного періоду.

     У нашому прикладі дебіторська заборгованість становить: 

на початок  року  

на кінець року  

     Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовуються такі показники:

Оборотність дебіторської заборгованості:

     де  Kдз – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (оборот);

     N – виручка від реалізації продукції, тис. грн.;

     Дзср  – середня величина дебіторської заборгованості, тис. грн.

     На  аналізованому підприємстві величина цього показника дорівнює 13,43 обороту.

Період  погашення дебіторської заборгованості:

     де  Тпдз – тривалість погашення дебіторської заборгованості, дні;

     Т – звітний період, дні.

     Чим триваліший період погашення, тим виший  ризик непогашення заборгованості. Цей показник слід розглядати для  юридичних та фізичних осіб, видів  продукції та умов розрахунків.

Частка дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних коштів:

     де  Пдз – питома вага дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних коштів, %;

     Оср – середня величина оборотного капіталу, тис. грн.

     Чим виший цей показник, тем менш мобільна структура майна підприємства.

Частка  сумнівної заборгованості у складі дебіторської заборгованості:

     де  Псз – питома вага сумнівної дебіторської заборгованості, %;

     Дсз – сумнівна дебіторська заборгованість, тис. грн.

     Цей показник характеризує «якість» дебіторської заборгованості. Зростання даного показника свідчить про зниження ліквідності підприємства.

     Для управління дебіторською заборгованістю необхідно виконувати такі рекомендації:

• здійснювати контроль за станом розрахунків з покупцями;

• мати широке коло споживачів з метою зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;

• слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і потребу додаткового залучення дорогих джерел фінансування;

• використовувати спосіб надання знижок при довгостроковій оплаті.

     Для активації оплати за поставлену продукцію  підприємство може використовувати  надання знижок з договірної ціни при довгостроковій оплаті і різноманітні форми довгострокового погашення дебіторської заборгованості: продаж боргів банкові (факторинг); одержання позички в банку на оплату зобов’язань, які перевищують залишок коштів на його розрахунковому рахунку (овердрафт), облік векселів (дисконт). 

3. АНАЛІЗ  КРЕДИТОРСЬКОЇ І ДЕБІТОРСЬКОЇ  ЗАБОРГОВАНОСТІ

      3.1. АНАЛІЗ І ОЦІНКА ТЕМПІВ ЗРОСТАННЯ КРЕДИТОРСЬКОЇ ТА ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

      Основними джерелами інформації для аналізу  дебіторської і кредиторської заборгованості служать бухгалтерський баланс, додаток до балансу «Звіт про фінансові результати і їх використовування» (Форма №2), додаток до бухгалтерського балансу «Форма №5» (включає розділи про рух позикових засобів і дані про дебіторську і кредиторську заборгованість), оборотні відомості, картки аналітичного обліку, дані інвентаризації, первинні документи, журнал-ордери і відомості синтетичного обліку, в яких відображається рух відповідних платежів, розрахункові відомості по нарахуванню заробітної платні працівникам, діючі нормативні документи, що визначають ставки і пільги при виробництві розрахунків по напрямах платежів, інші звітні форми.

      Дебіторська і кредиторська заборгованість відображається в бухгалтерському балансі підприємства по видах.

      Облік дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», до якого можуть бути відкриті субрахунки «Розрахунки в порядку інкасо», «Розрахунки плановими платежами», «Векселі одержані» і інші.

      Облік кредиторської заборгованості ведеться на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

      Розрахунки  з дебіторами і кредиторами, покупцями, замовниками, постачальниками або  підрядчиками, ведуться на рахунку 76 «Розрахунки  з різними дебіторами і кредиторами».

      Для узагальненої характеристики об'єктів використовуються синтетичні рахунки, на яких всі показники вимірюються в грошовому виразі.

      Для більш детальної характеристики об'єктів аналізуються аналітичні рахунки, де окрім грошового вимірника може бути присутній кількісний показник (кілограми, штуки, пари і ін.).

      Для узагальнення і систематизації даних  синтетичних і аналітичних рахунків використовуються оборотні відомості. При цьому форма оборотної відомості по рахівницях обліку розрахунків з різними дебіторами і кредиторами має специфіку, зв'язану з тим, що по одних організаціях заборгованість може бути дебетовою, а по інших – кредитової. Крім того, по одній і тій же організації на початок місяця залишок може бути дебетовим, а на кінець місяця – кредитовим, і навпаки. Тому сальдо в даній оборотній відомості показується розгорнений: дебетове сальдо в активі, кредитове в пасиві. Сальдо в згорнутому вигляді, тобто як просту різницю між різними видами заборгованості, в такій оборотній відомості вказувати не можна.

      Оборотна  відомість по синтетичному рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» має наступний вигляд:

 

     В нашому прикладі згорнуте сальдо по рахунку 76 складе 49 млрд. грн., але проте в  розгорненому вигляді ми бачимо, що 1 млрд. грн. є дебіторською заборгованістю, а 50 млрд. грн. – кредиторську заборгованість.

      При веденні журнально-ордерної форми  бухгалтерського обліку, рекомендованої для більшості підприємств промисловості, торгівлі і збуту, поточна інформація про рух дебіторської і кредиторської  заборгованості відстежується за даними відповідних журнал-ордерів.

      Підсумки  кожного місяця за даними журнал-ордерів  заносяться в Головну книгу.

      В організаціях малого бізнесу дані по дебіторській і кредиторській заборгованості аналізуються безпосередньо по Книзі обліку господарських операцій.

      За  минулий рік темпи зростання дебіторської заборгованості в абсолютному виразі склали 22,5% до початку року, темпи зростання кредиторської заборгованості склали 33,3% до початку року. На фоні загальної ситуації у сфері платіжно-розрахункових відносин в країні такі масштаби недивні.

      Частка  дебіторської заборгованості в загальному об'ємі оборотних активів збільшилася  трохи – всього на 2%, частка кредиторської  заборгованості в загальному об'ємі  короткострокових пасивів  збільшилася  більш значно – з 10% на початок  року до 18.5% на кінець року. Такі темпи зростання кредиторської заборгованості (як в абсолютному виразі, так і відносно до об'єму короткострокових пасивів) говорять про те, що підприємство піддається потенційній загрозі стягнення штрафів і пенею, або ж буде вимушено використовувати інші, не грошові, форми розрахунків з кредиторами.

      Збільшення  на кінець року залишку по короткостроковій дебіторській заборгованості у розмірі 25 млрд. грн. відбулося за рахунок  збільшення заборгованості покупців і  замовників (у розмірі 13 млрд. грн.), утворення дебіторської заборгованості по виданих авансах (у розмірі 5 млрд. грн.) і збільшення заборгованості інших дебіторів (у розмірі 7 млрд. грн.)

      Одночасно підприємству вдалося значно понизити розміри довгострокової дебіторської заборгованості – з 6 млрд. грн. на початок року до 0.5 млрд. грн. на кінець року.

      Збільшення  на кінець року залишку по кредиторській  заборгованості у розмірі 35 млрд. грн. відбулося за рахунок збільшення заборгованості постачальникам і підрядчикам (у розмірі 20 млрд. грн.), утворення заборгованості по оплаті праці (у розмірі 7 млрд. грн.), утворення заборгованості по авансах одержаних (у розмірі 5 млрд. грн.) і збільшення заборгованості іншим кредиторам (у розмірі 3 млрд. грн.).

 

      3.2. АНАЛІЗ ДОВГОСТРОКОВОЇ  ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

     Підприємства  укладають між собою і виконують  угоди з купівлі засобів та предметів праці, реалізації продукції (робіт, послуг). За все, що придбане на стороні, слід платити гроші і  відповідно одержувати платежі за відпущену  продукцію або надані послуги. Вони також здійснюють розрахунки з бюджетом, банками, органами страхування, громадськими організаціями, благодійними фондами, безпосередньо з працівниками тощо у двох формах:

• безготівковій

• перерахування через систему банків або у вигляді платежів готівкою.

     Безготівкові  перерахування через банк є основною формою розрахунків. Залежно від  економічного змісту їх поділяють на:

• розрахунки з товарними операціями;
• розрахунки за фінансовим зобов’язанням.

     Усі розрахункові операції незалежно від  форм розрахунків із моменту виникнення поділяють на:

• дебіторську заборгованість;
• кредиторську заборгованість.

     Принципи  формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

     Юридичні  та фізичні особи, які внаслідок подій, що відбулися, заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів, є дебіторами.

     Дебіторська заборгованість визначається активом, якщо її сума може бути достовірно визначена  та існує вірогідність одержання за нею майбутніх економічних вигод.

     Дебіторська заборгованість за продукцією, товари, роботи, послуги за строками погашення  з моменту виникнення поділяють  на:

• довгострокову дебіторську заборгованість;
• поточну дебіторську заборгованість.

     Дебіторську заборгованість не погашену в строк, класифікують за строками непогашення і для кожної групи встановлюють коефіцієнт сумнівності, який підприємство визначає самостійно, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцією, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності збільшується із зростанням стоків непогашення дебіторської заборгованості.