Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства

     Фактом  підписання договору фірмою встановлюється майбутня вірогідність вигоди, яка  і знаходиться під контролем  у бухгалтера. Саме бухгалтер визначає події достатньо або не достатньо значним при віддзеркаленні як активу фірми. В більшості випадків значність має на увазі завершеність операції.

     В поточні активи дебіторська заборгованість може бути включена повністю, якщо сума, яка не буде одержана в перебігу одного року, розкрита. Разом з цим, дебіторська заборгованість, що числиться більше року, у складі довгострокових активів може бути включена в статтю «дебіторська заборгованість».

     У разі зміни зобов'язань за договором  первинна величина дебіторської заборгованості коректується виходячи з вартості активу, що підлягає отриманню організацією. Вартість активу, що підлягає отриманню організацією, встановлюють виходячи з ціни, по якій в порівнянних обставинах звичайно організація визначає вартість аналогічних активів;

• величина дебіторської заборгованості визначається з урахуванням всіх наданих організації згідно з угодою знижок (накидок);
• величина надходження визначається також з урахуванням (збільшується або зменшується) сумової різниці, що виникає у випадках, коли оплата проводиться в гривнях в сумі, еквівалентній сумі в іноземній валюті (умовних грошових одиницях).

     Основне джерело створення валового прибутку – що затрачує на виробництво продукції  праця працівників підприємства. Валовий прибуток виражає в грошовій формі створений підприємством додатковий і частково необхідний продукт. Практично величина валового прибутку визначається як різниця між виручкою підприємства за реалізовану за оптовими цінами продукцію, і витратами на її виробництво і реалізацію. Крім того, у валовому прибутку враховуються і результати так званої внереалізаційної діяльності підприємства (сальдо фінансових результатів по веденню житлово-комунального господарства, по послугах непромислового характеру, по списанню дебіторської і кредиторської заборгованості і т.п.). Валовий прибуток служить основою для визначення чистого прибутку і джерелом утворення всіх фондів стимулювання підприємства. Унаслідок перерозподілу прибутку між підприємствами і галузями через механізм цін (відхилення цін від вартості і т.д.) валовий прибуток не завжди точно характеризує істинну ефективність роботи підприємства.

     Підприємство  – векселедержатель може здійснити  облік (дисконт) векселів в банку. Природно, банк повинен одержати якусь частину  доходу (відсотка), що належить векселедержателю по представленому в банк для дисконту векселю.

     Підприємство  – постачальник відвантажуючи (відпускаючи) готову продукцію, виконуючи роботи і послуги, може не мати домовленості про оплату її вартості векселем. В  результаті, договірна ціна і сума ПДВ одержить віддзеркалення на рахунку 301 «Рахунку до отримання». Якщо буде досягнута домовленість про оплату реалізованої продукції, робіт, послуг векселем, то сума такої заборгованості відображається по дебету рахунку 302 «Векселі одержані».

     На рахунку 303 «Інша заборгованість покупців і замовників» господарюючі суб'єкти враховують розрахунки з покупцями і замовниками, що проводяться в порядку планових платежів, за наявності у них тривалих господарських зв'язків і якщо такі розрахунки носять постійний характер і не завершуються надходженням оплати по кожному окремому розрахунковому документу.

     Аналітичний облік ведеться по кожному пред'явленому покупцем рахунку-фактурі. Аналітичний  облік повинен забезпечити отримання  даних по заборгованості покупців, термін оплати якої не наступив, і заборгованості, не сплаченій в строк. По кожному покупцю і замовнику, розрахунки ведуться в порядку планових платежів.

     Для аналітичного обліку використовують «Відомості аналітичного обліку розрахунків з  різними дебіторами і кредиторами», побудовані по типу відомостей обліку розрахунків з різними дебіторами і кредиторами. 

2. АНАЛІЗ  ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

2.1. ЗАДАЧІ  АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

     Основними задачами аналізу дебіторської заборгованості є:

• перевірка реальності і юридичної обґрунтованості числяться на балансі підприємства сум дебіторської заборгованості;
• перевірка дотримання правил розрахункової і фінансової дисципліни;
• перевірка правильності отримання сум за відвантажені матеріальні цінності і повноту їх списання, наявність виправдувальних документів  при здійсненні розрахункових операцій і правильності їх оформлення;
• перевірка своєчасності і правильності оформлення і пред'явлення претензій дебіторам, а також організація контролю за рухом цих справ і перевірка порядку організації, стягнення сум заподіяного збитку і інших боргів, витікаючи з розрахункових взаємостосунків;
• розробка рекомендацій по впорядкуванню розрахунків, зниженню дебіторської заборгованості.

     Приступаючи до аналізу потрібно перевірити перш за все розрахунки з дебіторами, з'ясувати чи правильно відображена дебіторська заборгованість в балансі. Залишки її на початок і кінець року показуються як в розділі I «Довгострокові активи», так і розділі II «Поточні активи». В I розділі показується дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, а в II розділі – платежі по якій очікуються в течії 12 місяців. При аналізі по I розділу необхідно звернути увагу на своєчасне стягнення сум і на заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності.

В довгострокових активах дебіторська заборгованість показується в розрізі наступної  статі:

• рахунки до отримання;
• векселі одержані;
• заборгованість по внутрішньо групових операціях між основним господарюючим суб'єктом і дочірніми підприємствами;
• заборгованість посадовців суб'єкта;
• інша дебіторська заборгованість.

     В поточних активах до цих статей дебіторської заборгованості додана стаття «Авансові  платежі».

     При аналізі необхідно з'ясувати, чи правильно відображені по статтях балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього за даними журналу-ордера №11 і регістрам аналітичного обліку і рахівницям, призначеним для віддзеркалення розрахунків, вважають залишки по кожному виду розрахунків на початок періоду, що перевіряється, із залишками по відповідних статтях балансу, а потім аналізують кожний вид розрахунків.

     Аналіз  стану дебіторської заборгованості слід починати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків з дебіторами. Аналіз розрахунків з покупцями, підзвітними особами, працівниками підприємства і іншими дебіторами здійснюється у виявленні по відповідних документах залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, що числяться на рахівницях. Встановлюються причини і винуватці утворення дебіторської заборгованості, давність її виникнення, реальність отримання (тобто чи є акти розрахунків або листа, в яких дебітори визнають свою заборгованість); чи не пропущені терміни позовної давності (3 роки), яких заходів вживається для стягнення заборгованості. Організовуються і проводяться стрічні перевірки в торгових і постачальницьких організаціях.

     Результати  інвентаризації розрахунків оформляються актами, тому в ході аналізу перевіряються  всі акти інвентаризації. В акті слід проаналізувати найменування проінвентаризованих рахунків і суми дебіторської заборгованості, безнадійних боргів, дебіторську заборгованість, по якій закінчилися терміни позовної давності. На підставі аналізу складається довідка, в якій приводяться найменування і адреси дебіторів, суми заборгованості, вказано, за що вона числиться, з якого часу і на підставі яких документів. По сумах дебіторської заборгованості, по яких закінчилися терміни позовної давності, в довідці указуються особи, винні в пропуску цих термінів.

     Аналіз  матеріалів інвентаризації розрахунків, що є на підприємстві, дає можливість зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, по яких встановлені розбіжності, неув'язки, неясності.

     Частіше всього в господарській діяльності підприємства зустрічаються розрахунки з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги. Ця стаття займає найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості, показаної в балансі підприємства. При аналізі цієї дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на наступне:

• чи є договір на поставку продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їх оформлення;
• чи правильно одержані суми за відвантажені товароматеріальні цінності;
• чи правильно списана дебіторська заборгованість на собівартість продукції (робіт, послуг) і дебіторська заборгованість з минулим терміном позовної давності.

     Дебіторська заборгованість, по якій термін позовної давності закінчився, списується за рішенням керівника підприємства і відноситься  відповідно на рахунок засобів резерву  по сумнівних боргах.

     При аналізі необхідно перевірити обґрунтованість  створення резервів по сумнівних  боргах, правильність їх використовування і списання з балансу дебіторської заборгованості з минулим терміном позовної давності. Величина резерву  визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки погашення в повній і частковій сумі.

     При аналізі потрібно встановити, чи не завищений розмір резерву по сумнівних  боргах і чи відновлена невикористана  його величина. Особлива увага при аналізі повинна бути обернуто на правильність віддзеркалення операцій при оплаті векселями.

     Заборгованість  по розрахунках з покупцями і  замовниками, забезпечена одержаними векселями, враховується на рахунку 302 «Векселі одержані». Цей рахунок кредитується при погашенні заборгованості по векселях в кореспонденції з дебетом відповідних рахунків обліку грошових коштів.

     При розрахунках векселями можуть застосовуватися  прості і перевідні векселі.

     Прості  векселі – це письмове боргове  грошове зобов'язання однієї сторони (векселедавця) сплатити певну суму після настання терміну платежу іншій стороні (векселедержателю) по досконалих торгових операціях або на сплату за виконання роботи (послуги).

     Перевідний  вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ дебітору (трасату) сплатити вказану у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику. Цей документ перетворюється на боргове зобов'язання і придбаває юридичну силу тільки після його акцепту платником (трасатом). За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель може використовуватися неодноразово, виконуючи функцію універсального кредитно-розрахункового документа. Істотно прискорює оборот засобів, облік (дисконтування) векселів в банках. В цьому випадку векселедержатель за допомогою індосаменту передає вексель банку до настання терміну платежу і одержує вексельну суму за вирахуванням облікового відсотка на користь банку, званого дисконтом.

     При аналізі необхідно перевірити правильність обліку векселів по видах, підприємствам-платникам, термінам настання платежу, обґрунтованість оформлення позик векселями, законність списання на внереалізаційні збитки векселів, заборгованість, по якій виявилася безнадійною до отримання або по яких прострочені терміни позовної давності.

     Потім проводиться аналіз іншої дебіторської заборгованості. Залишки на початок  і на кінець року по цій статті повинні  відповідати залишкам підрозділу 33 бухгалтерські баланси. Потрібно проаналізувати правильність віддзеркалення господарських  операцій на цих рахівницях, показаних в журнал-ордері №8, і узагальнених щомісячними підсумками в Головній книзі. Особлива увага при аналізі потрібна обернути на правильність віддзеркалення господарських операцій на рахунку 333 «Заборгованість працівників і інших осіб». На цьому рахунку враховується інформація про дебіторську заборгованість працівників по сумах, виданих в підзвітну суму на адміністративно-господарські і операційні витрати, а також на службові відрядження; по відшкодуванню матеріального збитку; по наданих працівниках позикам і іншим операціям.

     Спочатку  проводиться суцільна перевірка  авансових звітів і  прикладених  до них документів, аналізуються записи в накопичувальних відомостях і  дані авансових звітів, затверджених розпорядниками кредитів. З'ясовується грудці видані аванси.

     Іноді бухгалтерія допускає приховане  авансування робітників і службовців на особисті потреби під виглядом авансів на господарські і командировочні витрати. Тому при аналізі визначається: чи є командировочні посвідчення, їх термін і правильність розрахунку грошових сум, достовірність прикладених до авансових звітів документів.