Аналіз фінансової стійкості підприємства

Отже, підприємства з коротким технологічним циклом загалом потребують менше власного капіталу при рівних обсягах діяльності, ніж підприємства з тривалим циклом.

З вище наведеного критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою  власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних  активів у сукупних активах і  чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи застосовуються при обґрунтуванні критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових коштів підприємства.

Коефіцієнт  мультиплікації капіталу є оберненим  до коефіцієнта автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою є питома вага оборотних активів і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового левериджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт  маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті  залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

Коефіцієнт  частки власного капіталу в оборотних  активах формується під впливом  чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових  коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта частки власного капіталу. Більш стійким чинником є оборотність оборотних активів, яка також сприяє або перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори віддадуть перевагу підприємствам з прискореною оборотністю, тобто коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим нижчим, чим вищою буде швидкість обороту активів.

Коефіцієнт  реальної вартості основних засобів визначається питомою вагою основних засобів у загальних активах підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у виробничому процесі дорогих високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба зважати на те, що чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.

Коефіцієнт  накопиченої амортизації характеризує ступінь спрацювання основних засобів  підприємства і, на відміну від розглянутих показників, оцінюється за "відкритим" критерієм: чим нижчим буде значення даного коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів, їх відповідність сучасним вимогам виробництва.

Коефіцієнт  фінансової стабільності (фінансування) характеризує забезпеченість власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт  маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних  обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції – до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства. Таким чином, даний показник має зменшуватися.

Коефіцієнт  маневреності власних обігових коштів характеризує частку абсолютно ліквідних  активів у власних обігових коштах.

Коефіцієнт  забезпечення власними обіговими коштами  запасів характеризує наскільки  запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. [15]

Можна зробити  висновок із вище написаного, що специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта накопиченої амортизації, полягає у тому, що їх нормальне значення знаходиться у визначеному інтервалі. Тобто, оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію). Фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві, об’єктивно відображає поєднання аналізу всіх наведених абсолютних та відносних показників фінансової стійкості.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Загальний аналіз фінансового  стану підприємства ТОВ «ЕСКОРТ»

 

2.1 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства

 

Повне найменування Товариства:

ТОВАРИСТВО  З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕСКОРТ»

Скорочене найменування Товариства:

ТОВ «ЕСКОРТ»

ТОВ «Ескорт» створено як підприємницьке товариство у формі  Товариство з обмеженою відповідальністю за рішенням Загальних зборів учасників.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку та наступний його розподіл між Учасниками Товариства.

В процесі аналізу  фінансової звітності підприємства використовуються конкретні прийоми  і методи. Одним з найбільш головних є горизонтальний аналіз абсолютних статей бухгалтерського балансу. Даний аналіз балансу передбачає вивчення основних показників звітності компанії за певний період, обчислення темпів їх змін, а також проведення оцінки отриманих коефіцієнтів.

Загальний аналіз активів ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників:

1) процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

2) абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);

3) темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

Горизонтальний  аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники  доповнюються відносними темпами зростання (спаду).

Горизонтальний, або трендовий, аналіз дає змогу  вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити  загальні тенденції їх зміни або  тренду.

Горизонтальний  аналіз - один із способів оцінки фінансової діяльності компанії, підвищення або зниження її ефективності. Горизонтальний аналіз полягає в зіставленні фінансових даних підприємства за два минулі періоди (роки) у відносному та абсолютному вигляді з тим, щоб зробити лаконічні висновки.

Результати  цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренду.

 Мета горизонтального  аналізу полягає в тому, щоб  виявити абсолютні і відносні  зміни розмірів різноманітних  статей балансу за визначений  період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально. Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та надання послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях бухгалтерського балансу. Варіантом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів, і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періодів. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Велике значення для оцінки фінансового стану  має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників.

У процесі вертикального, або структурного аналізу активів  визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, а також склад та структура кожного виду активів: кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, високоліквідних та інших активів.

   Вертикальний  аналіз структури балансу дає  змогу робити висновки про  перерозподіл вкладень у різні  види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони, як правило, оформляються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм.

Вертикальний аналіз дозволяє зробити висновок про структуру балансу і звіту про прибуток в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає в тому, що загальну суму активів підприємства (при аналізі балансу) і виручку (при аналізі звіту про прибуток) приймають за сто відсотків, і кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

 Мета вертикального  аналізу полягає в розрахунку  питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів. Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Вертикальний  та горизонтальний аналіз під час  загального вивчення активів зазвичай здійснюється одночасно.

Мета горизонтального  і вертикального аналізу фінансової звітності полягає в тому, щоб  наочно уявити, зміни що відбулися  в основних статтях балансу, звіту про прибутки і звіту про грошові кошти і допомогти менеджерам компанії прийняти рішення щодо того, яким чином продовжувати свою діяльність.

На підставі даних таблиць Додаток Б, Додаток В, Додаток Г був проведений порівняльний аналіз економічних показників роботи ТОВ «Ескорт» за 2009-2011 рр. При аналізі використовувалися річні показники.

Виділимо основні  показники роботи ТОВ «Ескорт» за розглянутий період:

1. Обсяг виробництва  за 2010 -2011. рр. знизився з 1502,2 тис.  тонн до. – 832,3 тис. тонн. Освоєння установленої виробничої потужності склало в 2010 році 57,8%, а в 2011 році – всього 36, 1%. Основною причиною зниження обсягу переробки вугілля є закриття шахт, які видобувають вугілля марки «Т». Для збільшення завантаження підприємства колективом, поряд із збагаченням вугілля марки «Т», додатково освоєна технологія збагачення вугілля марки «Г», «ДГ» та «А». Це значно розширило можливості збільшення завантаження підприємства.

2. Собівартість 1 тонни переробки вугілля в  2009р. становила 13,42 грн., у 2010р. -16,5, В 2011р. – 32,33 грн., але ціна 1 тонни становить нижче у 2011 р. ніж собівартість – це одна з головних причин збитковості підприємства.

3. У 2009р. прибуток  склав 1560,7 тис. грн., у 2010р. –  в розмірі 1124,4 тис. грн. В  2011р. збитки склали 8359,5 тис. грн. Основною причиною збиткової роботи підприємства є низьке завантаження виробничих потужностей при високій питомій вазі у витратах на збагачення вугілля умовно-постійних витрат. Вони складають близько 60%. При доведенні місячної завантаження підприємства вугіллям до рівня 75 тис.т. / в місяць його робота буде беззбиткова, а при – 100 тис.т. очікується отримання прибутку близько 100 тис. грн.

Розрахунок  показників фінансової стійкості показали, що:

- у 2011 році порівняно з даними 2009 і 2010 років показники наявності власних оборотних коштів, власних та довгостроково позикових джерел формування запасів та затрат, основних джерел формування запасів і затрат зросли і становлять 3465,8 тис. грн., 5710,8 тис. грн., 4227,6 тис. грн. відповідно;

- проаналізувавши абсолютні показники фінансової стійкості СТОВ видно, що господарство має нормальний стан фінансової діяльності;

- з аналізу відносних показників фінансової стійкості господарства можна зазначити, що господарство має нормальну фінансову стійкість, оскільки в результаті нижчої фінансової незалежності у 2011 році збільшилась залежність господарства від залучених коштів;

Таким чином, у  хиткому і слабо прогнозованому зовнішньому середовищі підприємства поставлені перед проблемою виживання, адаптації до ринкових умов господарювання. Практично єдиним виходом із цієї ситуації є пошук шляхів організаційного розвитку, підвищення ефективності – діяльності і структур. Звідси випливає, що необхідність збалансованого зростання підприємства може виникнути як наслідок прагнення до збереження, підтримки фінансової стійкості, а також економічного зростання підприємства. При цьому саме зростання може виступати як засіб, що гарантує підприємству підтримку стійкості. 

2.2 Аналіз і оцінка абсолютних і відносних показників фінансової стійкості ТОВ «ЕСКОРТ»

 

Фінансова стійкість  – це характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів. Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу. Забезпечення і підтримання фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.