Звіт про проходження виробничої практики АТ "ПроКредит Банк"

 

      Відділення  №12 ПроКредит Банку здійснює наступні операції з валютою:

1. Перекази в Україну та з України іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочення платежу по експорту та імпорту товарів, робіт, послуг, а також для здійснення розрахунків, пов’язаних із кредитуванням експортно-імпортних операцій на строк не більше 180 днів;
2. Перекази в Україну та з України відсотків, дивідендів та інших доходів по внесках, інвестиціях, кредитах та інших операціях, пов’язаних з рухом капіталу.

       Валютний  відділ проводить валютні операції на основі Зовнішньоекономічних контрактів клієнтів, додатків до контрактів та інвойсів. Тобто на основі документів, які  підтверджують справжність операції.

       Всі операції, що стосуються переказу коштів за кордон, ПроКредит Банк здійснює через банки-кореспонденти, з якими  у нього заключні договори(Додаток  И). Грошові перекази у Доларах  США проходять через банк Нью-Йорку, у Євро – через Дойчебанк (Германія), а у рублях – через ДМБ (Росія).

       Процедура проведення валютних операцій:

1. Прийняття від клієнта Зовнішньоекономічних контрактів для вивчення справжності операції;
2. Оформлення та надання клієнтом до банку:
• Заяви на купівлю валюти (2 екземпляри), про плата якою здійснюватиметься по контракту. Подається у випадку, коли на валютному рахунку клієнта немає потрібної суми. (Додаток Л)
• Платіжне доручення клієнта у іноземній валюті (2 екземпляри) на суму, яка вказана у контракті, або часткова сплата суми, якщо це передбачено контрактом.
3. Купівля валюти на міжбанківському валютному ринку та відправка іноземної валюти до банку-кореспондента.
4. Надання клієнту других екземплярів заявки та платіжного доручення, яке підтвердить відправку за контрактом.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Фінансовий  контроль та аудит  АТ «ПроКредит Банку»

 

     3.1 Задачі, організація  та функції фінансового  контролю та аудиту 

     Згідно  з чинним законодавством фінансовий контроль у банківській системі  організований таким чином: Національний банк України контролює Верховна Рада України через Розрахункову палату. Діяльність комерційних і приватних банків контролює Нацбанк України шляхом проведення контрольних тематичних перевірок. Отже, комплексну ревізію фінансової діяльності акціонерних комерційних банків проводять тільки контрольно-ревізійні комісії на громадських засадах, обрані зборами акціонерів.

     Статутами акціонерних комерційних банків повинно бути передбачено створення  правління банку та контрольно-ревізійної комісії з числа акціонерів банку. Права й обов'язки контрольно-ревізійної комісії визначені статутом банку, схваленим зборами акціонерів. Комісія працює, як правило, на громадських засадах. Контрольно-ревізійна комісія здійснює свою роботу згідно із складеним нею планом, яким передбачається проведення комплексної ревізії фінансової і господарської діяльності банку не рідше від одного разу на рік, після складання річної звітності бухгалтерією банку. Акт комплексної ревізії подається разом із річним звітом комісії на розгляд і затвердження загальними зборами акціонерів. Залежно від того, наскільки повно і об'єктивно в акті комплексної ревізії висвітлено діяльність банку за звітний рік, загальні збори можуть затвердити звіт контрольно-ревізійної комісії або відправити на подальше доопрацювання, а також на повторну ревізію у новому складі членів комісії або доручають проведення контролю незалежним аудиторам.

     Законодавством  передбачено проведення щороку обов'язкового аудиту фінансової і господарської  діяльності комерційних банків. Обов'язковий аудит обмежується підтвердженням балансу і фінансової звітності банку за звітний рік. Замовником аудиту є сам банк, він же сплачує вартість аудиторських послуг. В окремих випадках керівництво банку звертається до послуг аудитора при проведенні емісії цінних паперів, аналізі фінансового становища клієнта та ін.

     Існуюча система фінансового контролю діяльності комерційних банків недосконала. Громадські контрольно-ревізійні комісії, створені зборами акціонерів, складаються, як правило, з недостатньо компетентних осіб у галузі фінансового контролю, тому не виявляють своєчасно ризикованого фінансового становища банку. Завдяки цьому Нацбанком України своєчасно не ліквідується ліцензія на право діяльності, і такі комерційні банки нерідко звертаються з проханням до арбітражного суду про оголошення свого банкрутства, після того як майно банку розкрадено, а надані юридичним і фізичним особам кредити без відповідної і майнової чи фінансової застави є безнадійними боргами. Нерідко окремі банки вдаються до лжебанкрутства, що завдає значних збитків фізичним і юридичним особам, які є акціонерами банку

     У комерційних банках внутрішній контроль стосовно емісійно-касової роботи, яка включає ведення касових  операцій, здійснення емісійних операцій, забезпечення збереження цінностей і додержання емісійно-касової дисципліни, інкасації грошової виручки, операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, операції з іноземною валютою, організовує головний бухгалтер із залученням операційного, валютного та інших структурних підрозділів банку. Завданням внутрішнього контролю, а у окремих банках внутрішнього аудиту, поточний контроль збереження грошової маси, додержання нормативно-правових актів при здійсненні банківських операцій з обслуговування клієнтів, проведення господарських операцій самого банку.

     Бухгалтерський  облік і звітність банку як об'єкт контролю підлягають аудиту з метою встановлення достовірності  відображення банківської діяльності в обліку і звітності, які є  основними документально достовірним  джерелом інформації про діяльність банку. За даними обліку і звітності визначають фінансовий стан банку, розрахунки з бюджетом по сплаті податків, виплати дивідендів акціонерам і інші показники його діяльності.

     Отже, контроль і аудит, банка спрямовані на комплексне і усебічне дослідження його діяльності з метою активізації зростання прибутковості, попередження правопорушень і збитків його клієнтів, населення, а також засновників і акціонерів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3.2. Контроль і аудит діяльності АТ «ПроКредит Банка» 

        Контроль і аудит(внутрішній і зовнішній) діяльності комерційного банку, як і інших об'єктів банківської діяльності, здійснюється по певних об'єктах, що входять в систему його функціонування. Об'єкти контролю і аудиту суб'єктів банківської діяльності представлені в структурі типовій моделі стандарту.

          Юридична правомочність банку як об'єкт контролю перевіряється з питань дотримання законодавства про банки і банківську діяльність, господарські суспільства, цінні папери, а також нормативних актів НБУ, якими регулюється порядок створення і діяльності комерційних банків. Зокрема, аудиторами перевіряються наявність статуту банку і порядок його затвердження засновниками - загальними зборами учасників, а також, угоди між учасниками про формування статутного фонду банку, де вказуються розмір вкладів кожним учасником засобів в основний капітал банку, його доля в цьому капіталі. Необхідно з'ясувати також, коли банк зареєстрований НБУ, зміст реєстраційного свідоцтва і ліцензії на право здійснення діяльності, а саме: ведення валютних рахунків клієнтів; неторгових операцій(встановлення прямих кореспондентських стосунків з іноземними банками); операцій за міжнародними торговими розрахунками; операцій по торгівлі іноземною валютою грошових коштів на внутрішньому ринку(з резидентами України); операцій по залученню і розміщенню валютних грошових коштів на міжнародних ринках(з нерезидентами України). Аудитор перевіряє, чи не веде банк нестатутної діяльності, тобто не передбаченою статутом банку, зареєстрованим НБУ, і відповідність її ліцензії на право діяльності.

     Одночасно аудитор встановлює наявність у  банку атрибутів юридичної особи - друку, штампів, емблеми, юридичної адреси та ін.

     У своїй діяльності аудитор застосовує документальні методичні прийоми  контролю - за формою і змістом, зустрічну  і логічну перевірку і т. д.

     Формування  і використання власного капіталу банку  як об'єкт контролю перевіряється  аудитором в плані правової основи освіти і функціональної визначеності як фінансової бази діяльності банку. Власний капітал комерційних банків має невелику питому вагу в сукупному капіталі. Це відповідає специфіці його діяльності по мобілізації вільних ресурсів на грошовому ринку і залученню їх на позикових началах.

     Основний  капітал комерційного банку призначений  для страхування інтересів вкладників(захисна  функція капіталу) і фінансового  забезпечення певною мірою своєї  діяльності.

     Захисна функція власного капіталу банку включає страхування вкладів і депозитів, що гарантують інтереси кредиторів комерційного банку у випадках його ліквідації або банкрутства, а також функціонування банку навіть при тимчасовій збитковості його поточної діяльності. Тому аудитор за умови наявності достатнього резервного капіталу може зробити укладення про надійність банку і його платоспроможності навіть при збитках в поточній діяльності. Проте аудиторові необхідно підходити дуже обережно до цього, оскільки в умовах економічної і фінансової нестабільності, хронічній інфляції діяльність комерційних банків випробовує додаткові риски, що підвищує вимоги до захисної функції власного капіталу банку.

     Фінансове забезпечення діяльності банку потрібне для придбання приміщень, їх оренди або будівництва, устаткування меблями, організаційною і обчислювальною технікою і іншими матеріальними ресурсами, впровадження новітніх банківських технологій та ін.

     Для аудиторської перевірки застосовуються розрахунково-аналітичні(економічний  аналіз) і документальні методичні прийоми.

     Гроші, їх зберігання і звернення усередині  установи банку є об'єктом аудиторського  контролю, як зовнішнього, так і внутрішнього, затвердженого НБУ по організації  емісійно-касової роботи в установах  банків України.

     Зберігання  грошей як знаків національної і іноземної валюти аудитори перевіряють, починаючи з грошових сховищ, тобто спеціально обладнаних приміщень для зберігання цінностей, що знаходяться в установах комерційних банків. Зокрема, досліджується відповідність нормативним параметрам устаткування для зберігання запасів грошових квитків і металевої монети, грошовій готівці оборотної і вечірньої кас(наявність вогнетривких шаф, стелажів та ін.). Аудитори перевіряють також облік грошей в сховищах і їх звернення в касах установ банків, дотримання правил внутрішнього контролю, прийнятого банком, зберігання і обігу грошей. При цьому застосовуються органолептичні і документальні прийоми контролю. Одночасно аудитори аналізують організацію і методику проведення експертизи перевіряють також облік грошей в сховищах і їх звернення в касах установ банків, монети як в національній, так і в іноземній валюті, а також платіжних документів в іноземній валюті(банкноти, що викликають сумнів відносно того, чи справжні вони або які мають ознаки підробки). При цьому перевіряється дотримання правил визначення грошових коштів, затверджених НБУ, списання зношених, пошкоджених і обмінених.

     Касові  операції і інкасація виручки - це об'єкти переважно внутрішньобанківського контролю(аудиту), завданням якого  є перевірка роботи прибуткових кас по прийому і перерахунку грошової готівки впродовж операційного дня. Зокрема, перевіряють оформлення первинних документів клієнтами банку при внесенні грошової готівки, а також громадянами, у тому числі працівниками банку при внесенні грошей в депозит і інших платежах. Перевіряється також порядок здійснення операцій у вечірніх касах банку з надходженням грошей від підприємств і населення після закінчення операційного дня. Проводити будь-які витратні операції, за винятком операцій по вкладах і з цінними паперами, працівникам вечірніх кас заборонено. Окремо підлягають контролю операції вечірньої каси, пов'язані з прийомом грошової виручки від інкасаторів. Це стосується оформлення супровідних відомостей до сумки з валютними і іншими цінностями(чеки) в іноземній і національній валюті. У випадках розбіжностей між даними супровідних документів і фактичною наявністю грошових коштів в інкасаторській сумці(надлишок, недостача, виявлені неплатіжні або фальшиві грошові квитки) установа банку складає акт. В процесі внутрішньобанківського контролю, внутрішнього і зовнішнього аудиту з'ясовують, яким чином усунені ці розбіжності і які профілактичні заходи прийняті по попередженню цих недоліків.

     Операції  банку з іноземною валютою  залежать від умов, об'ємів і режиму роботи банку. Вони можуть здійснюватися через прибуткові, прибутково-видаткові каси. Аудиторській перевірці передусім підлягають організація цих операцій відповідно до нормативних документів НБУ, а також правильність оформлення цих операцій документами, до яких відносяться : прибуткові касові валютні ордери при зарахуванні національної і готівці іноземної валюти в касу банку; витратні касові і валютні ордери при видачі національної і готівці іноземної валюти з каси банку.Необхідно з'ясувати, чи вказана в касовому документі загальна сума з відображенням комісійного збору по кожному найменуванню цінностей. Потім аудитор перевіряє виконання операційно-обліковими працівниками цих операцій в плані відповідності їх нормативним документам НБУ.

     Перевірці підлягає також зберігання валютних і інших цінностей, що знаходяться в сховищах банку(наявність наказів про матеріальну відповідальність за збереження цінностей, придатність для цього приміщень, устаткування їх протипожежними і сигнальними пристроями, температурний режим та ін.).

     Кредитні  операції є об'єктом аудиторського  контролю, оскільки вони пов'язані з  ризиком несплати позичальником  основного боргу і відсотків, що належать банку. Для кожного виду кредитної угоди характерні свої специфічні причини і чинники, що визначають міру ризику. Зокрема, кредитний ризик може виникнути у разі погіршення фінансового стану позичальника, виникнення непередбачених труднощів в його роботі, відсутності необхідних знань у менеджерів і маркетологів, а також у керівника підприємства, позичальника або фізичної особи, недостатньої професійної підготовки банківських працівників, що прийняли рішення про надання кредиту і при інших обставинах. Кожен факт кредитного ризику вивчається аудитором окремо, встановлюються першопричини недоліків і вносяться пропозиції по їх попередженню в подальшій діяльності. чинним законодавством баланс і бухгалтерська(фінансова) річна звітність банків підлягають обов'язковому аудиторському підтвердженню, то аудитори повинні використати міжнародні і національні стандарти аудиту, нормативні документи НБУ, щоб уникнути помилкових висновків в оцінці їх діяльності.