Оптимізація оподаткування транснаціональних компаній

 

     Як  помітно з вищенаведеної таблиці  підходів до розуміння ТНК, кожне  з них має свій акцент і внаслідок відсутності єдиної точки зору, науковці продовжують пропонувати нові формулювання.

     На  даний момент прийнято поділяти ТНК  на:

     - інтернаціональні;

     - багатонаціональні;

     - глобальні [10].

     Названі три типи відображають в дійсності  етапи їх розвитку. При порівнянні особлива увага звертається на принципи взаємовідносин між материнською компанією та дочірніми підприємствами (таблиця 1.2).

     В теорії ТНК виділяють наступні типи взаємовідносин (або навіть типи ТНК):

     - етноцентричний;

     - поліцентричний;

     - регіоцентричний;

     - геоцентричний. [10]

 

Таблиця 1.2

Порівняльна типологічна структура ТНК

Характерні  ознаки	Інтернаціональні  корпорації	Багатонаціональні корпорації	Глобальні корпорації
1	2	3	4
1. Тип  взаємовідносин материнської компанії  та зарубіжних філіалів	Етноцентричний	Поліцентричний  або регіоцентричний	Геоцентричний
2. Орієнтація	Абсолютний  приріст материнської компанії, зарубіжні  філіали створюються, як правило, лише задля забезпечення постачання або  збуту.	Об’єднання  компаній ряду країн на виробничій або науково-технічній основі. Більший ступінь незалежності при проведенні операцій в кожній з країн. Філіали крупні і здійснюють різноманітні види діяльності, в т.ч. і виробничу.	Інтеграція  в єдиний комплекс діяльності, яка  здійснюється в різних країнах. Наприклад, в різних країнах можуть вироблятися складові частини одного виробу. Материнська компанія розглядає себе не як центр, а як одну з складових частин корпорації.
3. Відношення  до зарубіжного ринку	Зарубіжні ринки  розглядаються тільки як продовження ринку базування материнської компанії.	Зарубіжні ринки  часто розглядаються як більш  важливий сектор діяльності ТНК в  порівнянні з внутрішнім ринком.	Ареною діяльності виступає весь світ.
4. Рівень  централізації прийняття управлінських  рішень	Висока централізація прийняття управлінських рішень на рівні материнської компанії.	Децентралізація окремих функцій управління. Делегування  обов’язків дочірнім фірмам.  Управлінські  рішення	Висока децентралізація  прийняття рішень при тісній координації  між материнською компанією і філіалами.

 

     Продовження таблиці 1.2

1	2	3	4
		приймаються  на основі тісної координації між матер. компанією та філіалами.
5. Контроль  за діяльністю зарубіжних філіалів	Сильний контроль зі сторони материнської компанії.	Філіали, як правило, автономні.	Філіали, як правило, автономні.
6. Кадрова  політика	Перевага віддається співвітчизникам в зарубіжних філіалах. Працівники країни базування ТНК  призначаються на усі можливі  посади за кордоном.	В зарубіжних філіалах переважають місцеві менеджери. Місцеві кадри приймаючої країни призначаються на ключові посади.	Кращі робітники  з усіх країн призначаються на будь-які посади.
7. Організаційна  структура	Складна оргструктура материнської компанії проста в зарубіжних філіалах.	Оргструктура  з високим рівнем незалежності філіалів.	Порівняно складна  оргструктура з автономними філіалами.
8. Інформаційні  потоки	Великий об’єм  наказів та розпоряджень на адресу філіалів.	Невеликий потік  інформації материнської компанії та з неї, невеликий потік меж філіалами.	Значні потоки інформації материнської компанії та з неї і між усіма філіалами.

 

     Інтернаціональні  корпорації – це національні монополії  з зарубіжними активами. Їх виробнича  та торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї країни. Це початкова і найбільш проста форма ТНК. Створені за кордоном філіали таких компаній не мають юридичної самостійності, а зарубіжні ринки розглядаються як продовження національного ринку. Тому такі компанії мають дуже високий рівень централізації прийняття управлінських рішень та контролю за діяльністю філіалів зі сторони материнської компанії. Для компаній характерний етноцентричний тип взаємовідносин, за якого вище керівництво орієнтується на абсолютний пріоритет базової (материнської) фірми. [13]

     Мультинаціональні корпорації – це власне міжнародні корпорації, які об’єднують національні компанії ряду країн на виробничій та науково-технічній основі. МНК дозволяє великий ступінь незалежності при проведенні операцій в кожній з країн. Має місце поліцентричний або регіоцентричний типи взаємовідносин материнської та дочірніх компаній. В даних ТНК зарубіжні філіали крупніші та диверсифікованіші, вони в більшій мірі виробляють продукцію на місці згідно потреб ринку. Спостерігається досить високий рівень децентралізації функцій управління, делегування повноважень дочірнім фірмам.

     До  глобальної корпорації відносять таку, яка інтегрує в єдине господарську діяльність, яка здійснюється в різних країнах. Схожа компанія проектує виріб  або схему здійснюваних послуг, що належить окремому сегменту світового ринку або в різних країнах виготовляє складові частини одного виробу.

     Для найбільш зрілого типу ТНК – глобальних корпорацій – характерний геоцентричний  підхід до взаємовідносин між материнською компанією та її філіалами. Ці ТНК  є децентралізованою федерацією регіональних філіалів. Материнська компанія розглядає себе не як центр ТНК, а лише як одну з її частин. Ареною діяльності геоцентричної ТНК виступає увесь світ.

     Взагалі, межі між цими групами міжнародних  компаній рухливі, тому можливим є перехід однієї форми в іншу.

     У всіх ТНК головна компанія (материнська) є оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації  та кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль за діяльністю закордонних філій. Закордонні філії та дочірні фірми становлять регіональну структуру ТНК. Останніми роками в ній відбуваються істотні зміни, пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії, яка заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для корпорації в цілому, Її суть полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливою завдяки досягненням техніки в галузі зв'язку та інформації, розвитку національних і міжнародних банків даних, повсюдній комп'ютеризації. Вона дає змогу ТНК координувати виробничу і фінансову активність зарубіжних філій і дочірніх фірм.

     Комплексна  інтеграція в рамках ТНК потребує і комплексної організаційної структури, що виражається у створенні регіональних систем управління та організації виробництва.

     Регіональні системи управління сучасної ТНК  побудовані у трьох основних видах: [13]

     1) головні регіональні управління, які несуть відповідальність за діяльність концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами щодо координації та контролю за діяльністю філій у цьому регіоні;

     2) регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств  по лінії руху продукту, тобто  відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, вони підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну;

     3) функціональні регіональні управління, які забезпечують специфічні  види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів  після продажу їм товару, науково-дослідні  та дослідно-конструкторські роботи.

     Ці  управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному масштабі.

     Таким чином, ТНК є домінуючою формою функціонування міжнародного капіталу. Вони являють  собою мережу взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни і  мають свої складові та філії в інших країнах. 
 

1.2. Особливості  фінансової діяльності ТНК

      ТНК компанії відіграють вагому роль у  світовому господарстві, будучи центральним суб’єктом інвестиційного ринку. Їхня діяльність базується на ефективному розміщенні капіталу за кордоном. За своїм значенням сукупні іноземні інвестиції таких компаній є суттєвішими за торгівлю. ТНК контролюють третину світових виробничих капіталів приватного сектора, до 90% прямих інвестицій за кордоном [24].

      На сьогодні статус транснаціональних компаній мають понад 61 тис. корпорацій, які контролюють за межами своїх країн 900 тис. прямих іноземних представництв, що на інвестиційному ринку складає біля 7 трлн дол. За останні два десятиріччя кількість таких представництв збільшилась більш, ніж в 7 разів (тоді як у 1970 р. було зареєстровано лише 7 тис. таких компаній). Поряд з цим серед такої величезної кількості корпорацій панівну роль у світовій економіці відіграють лише 500 потужних ТНК, які реалізують 80 % світової виробничої продукції електроніки і хімії, 95 – фармацевтики, 76 % – продукції машинобудування. Найпотужніші 85 компанії контролюють 70 % усіх іноземних інвестицій. П’ять найбільших ТНК здійснюють контроль над виробництвом понад половини загальносвітового обсягу товарів тривалого користування і стільки ж у галузях літакобудування, електронного устаткування, автомобілебудування та інших галузях виробництва високотехнологічної продукції. І лише дві-три західні компанії контролюють майже половину всіх світових телекомунікаційних мереж [24].

      Досить різноманітною є галузева структура ТНК: 60% компаній зайняті у сфері виробництва, 37% – послуг і 3% у добувній промисловості і сільському господарстві [24].

      Останнім  часом встановились чіткі тенденції  до збільшення інвестицій у сферу  послуг та скорочення їх у виробничій сфері.

      Основна частина ТНК зосереджена в  США, Японії і країнах ЄС, тобто економічно розвинутих країнах. Так, за даними Світової інвестиційної доповіді 2004 р., саме ТНК розвинутих країн сприятимуть зростанню світових іноземних інвестицій. Корпорації країн, що розвиваються, також зроблять відповідний внесок. Їх частка у світовому обсязі прямих іноземних інвестицій зросла з 6 % у середині 1980-х рр. до 11 % в кінці 1990-х рр. перед значним зниженням до 7 % протягом 2001 – 2003 рр. [24].

      Для розміщення своїх виробничих потужностей  ТНК обирають країни з середнім та нижче середнього рівнем достатку, обминаючи найбідніші країни, де робоча сила є досить дешевою, але відсутня економічна і 5 політична стабільність. Діяльність ТНК спрямована на максимізацію прибутку, а тому компанії обирають країни, де можливо досягти такого ефекту.

      Наведені дані досить переконливо свідчать про невід’ємність діяльності ТНК від світових економічних процесів. Компанії, які належать до транснаціональних, є втіленням новітніх технологій та інновацій, нових методів організації і управління виробничими процесами на основі професійного менеджменту.

      Для багатьох країн ТНК є вирішальним фактором для налагодження і зміцнення міжнародних зв’язків та сприяння економічній інтеграції. Розміщуючи свої підприємства в країнах, що розвиваються, ТНК будують заводи для реалізації виготовленої продукції в цих країнах. Таким чином, компанії досягають придушення конкуренції та посилення господарювання на міжнародних ринках, що є принциповою стратегією політики ТНК.

      Такий феномен, як ТНК несе з собою не тільки позитивні, але й негативні наслідки для приймаючих країн. Завдяки глибокій інтегрованості на міжнародних ринках, ТНК стають диктаторами економічної політики у світі. При цьому дуже часто інтереси компаній розходяться зі стратегією національного розвитку країн, в яких вони представлені.

      Філіали ТНК, що діють у різних країнах світу, є потужним економічним механізмом, який керується з країн базування компаній і практично обминає контроль національних держав. Це дає можливість вправно обходити національні законодавства з метою приховування доходів від оподаткування, направляючи їх з однієї країни в іншу. Крім цього, завдяки своєму панівному становищу, ТНК знищують конкуренцію в середині країни, встановлюючи монопольні ціни і диктуючи умови, які зачіпають інтереси національних виробників.