Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2013 в 14:30, контрольная работа
Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:
• мобілізація фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;
• збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами, тобто підвищення кредитоспроможності суб'єкта господарювання та його фінансової стійкості;
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Методи збільшення статутного фонду підприємства. Фінансова робота підприємства щодо взаємовідносин
з державними позабюджетними фондами
1. Методи збільшення статутного фонду підприємства
Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:
• мобілізація фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;
• збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами, тобто підвищення кредитоспроможності суб'єкта господарювання та його фінансової стійкості;
• поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення капіталу пов'язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;
• акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тім числі з метою посилення впливу на такі підприємства, їх поглинання чи придбання їхніх потужностей.
Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в статутний фонд підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду. Структурно-логічну схему збільшення статутного капіталу підприємства зображено на рис. 11.6.
Слід мати на увазі, що акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижчою за номінальну. Рішення про збільшення статутного капіталу приймається більшістю в 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у правомочних зборах. Збільшення статутного фонду товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено на рішення правління за умови, що таке передбачено статутом. Збільшення статутного фонду здійснюється трьома методами:
1) збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості;
2) збільшенням номінальної
3) обміном облігацій на акції.
За збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:
• додаткових внесків учасників та засновників;
• дивідендів (реінвестиції прибутку);
• індексації основних фондів.
У санаційних цілях статутний фонд, як правило, збільшується з метою мобілізації додаткових внесків інвесторів. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю підприємства, забороняється. За збільшення статутного фонду підприємство, яке перебуває в кризі, може натрапити на проблему пошуку потенційних інвесторів, оскільки капіталовкладення в такого роду підприємства пов'язані з підвищеним рівнем ризику. У такому разі з метою компенсації ризиковості слід пропонувати різного роду пільгові умови вкладення капіталу. Ідеться передовсім про надання преференцій (пільг) щодо розподілу майбутніх прибутків (авансована виплата дивідендів, підвищений розмір дивідендів), прийняття управлінських рішень, розподілу ліквідаційної маси тощо. Надання заохочувальних преференцій слід узгоджувати з чинними нормами законодавства. Окрім зазначених пільг, для залучення нових власників необхідно створити низку інших передумов. Сюди слід віднести наявність чіткої, реалістичної санаційної концепції; можливість порівняно швидкої окупності коштів, укладених у проведення санації; готовність до (часткової") відмови від компетенції прийняття рішень.
Рис. 1. Структурно-логічна схема збільшення статутного фонду AT
Якщо ж готовність
надати інвестиційний капітал
Законодавством передбачено, що у разі збільшення статутного фонду акціонери (AT) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (паїв). Оголошення про розмір додаткової емісії та строки використання переважних прав розміщується в друкованих засобах масової інформації.
Переважне право на придбання акцій (паїв) дає можливість колишнім власникам:
1. Зберегти свою частку
(у відсотковому
2. Запобігти «розмиванню»
вартості своєї частки у
3. Зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників.
4. Компенсувати збитки
від «розмивання» частки в
статутному фонді тим
Кількість прав на купівлю залежить від кількості наявних «старих» акцій. Право на придбання нових акцій підкріплюється дивідендним купоном. Права продають та купують на біржі протягом двох тижнів після початку передплати на акції нової емісії, але перед проведенням самої емісії. Старі акції та переважні права на купівлю нових продаються окремо. Одночасно з початком торгівлі переважними правами ціна старих акцій автоматично зменшується на вартість переважного права.
Приклад 1:
Статутний капітал акціонерного товариства становить 1000000 у.о. (20000 акцій номінальною вартістю 50 у.о.). На загальних зборах акціонерів прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на 50%, тобто співвідношення старих акцій до нових становить 2:1. Біржовий курс акцій (Kg) до збільшення статутного фонду становить 100 у.о. Курс емісії (Kg) нових акцій — 70 у.о. за акцію:
Номінальна вартість |
Кількість акцій |
Курс |
Загальна курсова вартість | |
Розмір статугного фонду до збільшення |
1000000 |
20000 |
100 |
2000000 |
Сума збільшення статутного фонду |
500000 |
10000 |
70 |
700000 |
Після збільшення капіталу загальний біржовий курс акцій становив 2700000 у.о. Йому відповідає статутний капітал у розмірі 1500000 у.о. (30000 акцій номінальною вартістю 50 у.о.). Завдяки збільшенню статутного капіталу формується новий біржовий курс акцій.
Курсовий прибуток на кожну нову акцію становить 20 у.о., курсовий збиток на кожну стару акцію — 10 у.о. З допомогою купівлі-продажу переважних прав компенсуються курсові збитки старих акціонерів за рахунок курсового прибутку держателів нових акцій:
Кількість |
Старий курс |
Курс емісії |
Середній курс |
Курсова вартість І (1х2(3)) |
Курсова вартість 2 (1х4) |
Курсовий збиток (прибуток) | |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 | |
Старі акції |
2 |
100 |
— |
90 |
200 |
180 |
-20 |
Нові акції |
1 |
— |
70 |
90 |
70 |
90 |
+20 |
Разом |
270 |
270 |
0 |
У разі, якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або колишні власники купити акцій більше, ніж їх квота в статутному капіталі), їм слід придбати переважні права в тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися. Якщо акціонер поступається своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відповідає різниці між біржовим курсом старих акцій і середнім курсом, який сформувався після збільшення капіталу. За збільшення капіталу у співвідношенні 2 до 1 покупець нових акцій повинен придбати два переважні права для купівлі однієї акції за курсом емісії. У нашому прикладі для придбання однієї нової акції інвестор має сплатити 90 у.о. (70 + 2х10), що відповідає середньому курсу після емісії. Фінансово-майновий стан давніх акціонерів в результаті операції збільшення статутного капіталу залишається незмінним.
Надходження у вигляді виручки від реалізації переважних прав є для акціонерів «виручкою від реалізації частини основного капіталу», яка їм належала, а не (як думають деякі акціонери) «подарунком» товариства. Таке (фальшиве) враження виникає досить часто, оскільки на практиці середній курс може наближатися до старого курсу, або навіть перевищувати його.
Вартість переважного права визначається співвідношенням, з яким робиться емісія, курсом емісії та біржовим курсом старих акцій. Розрахункова ціна переважного права визначається за такою формулою:
де П — грошова оцінка переважного права на покупку нових акцій;
Кб — біржовий курс акцій;
Ке — курс емісії нових акцій;
С — співвідношення, з яким робиться емісія.
де Ф1, Ф2 — розмір статутного фонду підприємства до і після його збільшення.
Підставивши цифрові дані з нашого прикладу, отримаємо:
Фактична біржова ціна переважних прав визначається попитом та пропозицією на них і тому може відрізнятися від розрахункової. Головним фактором, який визначає попит на переважні права, є прогноз майбутнього ринкового курсу акцій та розмір очікуваних дивідендів.
З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їхня номінальна вартість. З економічного — номінальна вартість плюс витрати на проведення емісії. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їхня максимальна вартість має бути меншою за ринковий курс старих акцій. Таким чином, верхня межа курсу емісії проходить на рівні біржового курсу старих акцій. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху її розміщення. Чим вищий курс додаткової емісії, тобто чим більше він наближається до біржового курсу старих акцій, тим більший обсяг ліквідних засобів залучається на підприємство за заданого обсягу збільшення статутного капіталу, тим більшим буде емісійний дохід.
Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Іншими словами, емісійний дохід — це різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.
Високий курс емісії може спричинити проблеми з розповсюдженням додаткової емісії. Може скластися ситуація, коли біржовий курс старих акцій знизиться нижче за рівень емісії нових. У такому разі ліквідність акцій та підтримка курсу можуть бути забезпечені через масову їх скупку великими акціонерами (держателями контрольного пакета) або самим підприємством-емітентом, Однак чим менший курс емісії (чим більше він наближається до| номінальної вартості) за заданого обсягу потреби в капіталі, тим| більший потрібний номінальний капітал, а отже, тим більшим буде рівень «розмивання основного капіталу» і знецінення стари» акцій, яке потрібно буде покривати за рахунок переважних прав.
Приклад 2.
Статутний капітал акціонерного товариства станови 300000 у.о. Його формують 6000 акцій номінальною вартістю 50 у.о. Біржовий курс акцій — 150 у.о.
Потреба підприємства в додаткових фінансових ресурсах стана вить 60000 у.о. Фінансовий менеджмент підприємства повинен роз'їв рахувати, за якого курсу емісії загальні збори акціонерів проголосують за залучення капіталу через збільшення статутного фонду.
Курс емісії |
Співвід-ношення(С) |
Сума збі-льшення капіталу |
Емісійний дохід |
Потреба в капіталі |
Вартість переважного права |
Курс за мінусом переважних прав |
50 (номінал) |
5: 1 |
60 |
— |
60 |
16,67 |
133.33 |
100 |
10: 1 |
30 |
30 |
60 |
4.55 |
145.45 |
150 (курсбіржі) |
15 : 1 |
20 |
40 |
60 |
0 |
150.00 |
Для малих акціонерів низький курс емісії (а отже, висока ціна переважного права) є вигіднішим. Якщо придбання нових акцій їх не інтересує, то в результаті продажу переважних прав вони можуть отримати додаткові дивіденди. У разі, коли вони вирішать придбати нові акції, за заданого обсягу капіталовкладень можна отримати більшу їх кількість.
Великі акціонери, які мають фінансові можливості для збільшення свого пакета акцій та розширення впливу на діяльність підприємства. схилятимуться до високого курсу емісії. Високий курс ускладнює використання малими акціонерами своїх переважних прав і стимулює ї\ продати ці права. Це дає змогу великим акціонерам придбати більшість акцій нової емісії. Водночас, як уже згадувалось, надто високий курс емісії може ускладнити розміщення всієї емісії.
Коли рішенням загальних зборів акціонерів не передбачено переважних прав на купівлю нових акцій, то старі акціонери можуть уникнути збитків лише в тому разі, якщо курс емісії нових акцій буде встановлено на рівні біржового курсу старих1.
У разі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:
• додаткові внески власників корпоративних прав підприємства2;
• індексація основних фондів.
За збільшення статутного фонду таким способом кожен з акціонерів може здійснити доплату до визначеного рівня нової номінальної вартості акцій. Якщо акціонер відмовився від доплати, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.