Методи збільшення статутного фонду підприємства. Фінансова робота підприємства щодо взаємовідносин з державними позабюджетними фондам

У разі, коли акціонер не здійснив доплати за акції і не прийняв пропозиції емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує  акції нової номінальної вартості у кількості, яка визначається діленням загальної номінальної вартості акцій, що належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій має бути визначена так, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій та здійснення обміну акцій, які належать акціонерові, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.

За збільшення статутного фонду обміном облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента статутний фонд збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції. У даному разі номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається обмін на акції, має дорівнювати номінальній вартості акцій.

Метод збільшення статутного фонду обміном облігацій на акції  пов'язаний, передовсім, з облігаціями конверсійного займу. У зарубіжній науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації характеризуються як особливо придатний санаційний інструмент. Це є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства.

Такий метод залучення  капіталу пов'язаний із випуском підприємством іменних облігацій, які згодом можна обміняти на звичайні акції підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінтересувати інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризикує придбати звичайні акції. Вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з іншого — можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У даному разі інвестори дають згоду на одержання нижчого відсотка за конверсійними облігаціями, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються великими підприємствами на строк від 5 до 10-ти років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їх інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій, вибраних для конверсії. У повідомленні про емісію конверсійних облігацій слід указати:

• пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

• строки конверсії;

• необхідність, порядок та розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій та стимулюють проведення більш ранньої  конверсії. Конверсія економічно виправдана тоді, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижча за біржовий курс акцій. Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.

 

2. Фінансова  робота підприємства щодо взаємовідносин 

з державними позабюджетними фондами

Закон України «Про систему  оподаткування» встановлює участь суб'єктів  господарювання у формуванні централізованих  державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових  зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові  державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво  впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив  виявляється в такому.

• По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

• По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

• По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань  у цільові фонди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавче і є однаковими для всіх суб'єктів господарювання.

Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання зв'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).

Схему участі підприємств  у формуванні цільових державних фондів показано на рис.

 

 

Рис. Структурно-логічна схема участі підприємств 

у формуванні цільових державних фондів

 

Збір  на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року.

Платниками такого збору  є:

• суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території;

• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

•фізичні особи, що працюють за трудовим договором (коні-рактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єкти підприємницької  діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників для визначення суми збору, беруть фактичні витрати на оплату їхньої праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок; премії, заохочення, у тім числі в натуральній формі.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати  на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).

Суб'єкти підприємницької  діяльності — платники збору зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформації про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.

Ставки збору встановлено  і диференційовано за категоріями  платників. Для суб'єктів підприємницької  діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об'єкта оподаткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диференційовано. На заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об'єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників використовується ставка 32%.

Суб'єкти підприємницької  діяльності — фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані  нараховувати 32% збору від суми оподаткованого доходу (прибутку).

Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел:

— собівартість (основна й додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);

— прибуток (премії, заохочення).

Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюється за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел вказаних витрат впливатимуть на формування собівартості, а значить, і на прибуток суб'єктів господарювання.

Із суми сукупного  оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 2%. Цей збір здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання цього збору (податку) є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Пенсійний фонд не включається  до державного бюджету. Забороняється використання коштів фонду не за цільовим призначенням, у тім числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за відсутності заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Збір  на обов'язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26 липня 1997 p.

Особливість збору полягає  в тім, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування  на випадок безробіття. У зв'язку з цим скасовано відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 p.

Склад платників збору  на обов'язкове соціальне страхування  і об'єкт оподаткування такі самі, як і щодо обов'язкового державного пенсійного страхування.

Для суб'єктів підприємницької  діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об'єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1.5% становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди. збір на обов'язкове соціальне страхування  встановлений окремо: 1% від об'єкта оподаткування для інвалідів, які працюють; 5,5% від об'єкта оподаткування для інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту інвалідів.

Суб'єкти підприємницької  діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов'язкове соціальне страхування включають до складу валових витрат під час обчислення оподаткованого прибутку, а також відносять на собівартість.

Із суми сукупного  оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи виконують роботи (послуги), згідно з цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У цьому разі утримання збору здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальність за утримання цього збору покладено на суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників.

Збір на обов'язкове соціальне  страхування (у тім числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки державного бюджету:

обов'язкового соціального страхування, обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

Для фізичних осіб — суб'єктів  підприємницької діяльності, які  не використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5% від об'єкта оподаткування тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Збір  на формування Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи і соціального  захисту населення. Порядок відрахувань у цей Фонд було визначено Законом України «Про формування Фонду для заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення» від 20 липня 1997 p.

Платниками  збору (податку) були визначені:

• резиденти — суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, спільні підприємства, інші установи й організації, що здійснювали діяльність, спрямовану на отримання прибутку. і виплачували заробітну плату;

• нерезиденти — юридичні і фізичні особи будь-якої організаційно-правової форми власності, що отримували прибутки, джерело яких знаходилося в Україні, і здійснювали оплату праці;

• філії, відділення, інші відособлені підрозділи платників збору, що не мали статусу юридичної особи, але здійснювали оплату праці.

З 1 січня 1999 p. вказаний збір було відмінено. В бюджеті на 1999 p. передбачено надходження вказаного  збору як погашення відповідної  заборгованості суб'єктами господарювання за 1998 p.

Для фінансування заходів  з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення в 1999 році передбачено виділення коштів з державного бюджету.

Внески  в державний інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд почав створюватися згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 «Про утворення державного інноваційного фонду».