Макроекономічна нестабільність. Особливості кризи в Україні

2.3. Сучасний стан економіки  України

Задля повного уявлення про економічне становище України  після кризових років варто детально розглянути співвідношення між сумою  грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду, тобто проаналізувати стан платіжного балансу країни. 

Тож, у 2010 році дефіцит поточного рахунку України зріс до 2,9 млрд. дол. США, що становило 2,1% від ВВП (у 2009 році – 1,7 млрд. дол. США, або 1,5% від ВВП). [11].

Збільшення дефіциту стало наслідком погіршення стану  зовнішньої торгівлі товарами, насамперед, у ІІ половині року. Головними факторами цього процесу виступали: 

• відновлення внутрішнього попиту; 
• зростання цін на енергоносії, що знайшло відображення у випереджаючих темпах зростання імпорту товарів над експортом (35,4% і 29% відповідно). 

У 2010 році експорт товарів зріс на 29,2% порівняно з попереднім роком та становив 52,2 млрд. дол. США. Зростання відбувалось за рахунок як цінового фактору (на 18,1%), так і нарощення фізичних обсягів поставок (на 9,7%). Насамперед це пов’язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками МВФ обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12% (після падіння на 10,7% у 2009 році). За широкими економічними категоріями відбулось зростання за всіма категоріями товарів – найбільше в частині вартості засобів виробництва (зросли на 42,7%). Експорт товарів проміжного споживання та споживчих товарів зростав дещо нижчими темпами (на 28,6% та 27,1% відповідно). За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту був забезпечений продукцією чорної металургії: вартісні поставки зросли на 42,7%, переважно за рахунок цінового фактору. Також слід відзначити достатньо значне зростання експорту продукції машинобудування (на 33,3%), що було забезпечено насамперед збільшенням поставок залізничних локомотивів (у 3.1 раза). У той же час, експорт агропромислової продукції залишився майже на рівні минулого року – зростання становило лише 4,4%. [11].

У географічному розподілі  експорту в 2010 році відбулось збільшення обсягів поставок у всі регіони. Найбільш значущим було збільшення експорту до Російської Федерації (в 1.6 раза), у першу чергу за рахунок продукції машинобудування. Також досить суттєво зросли поставки до Європи (на 34,8%) та США (в 3.2 раза). Таким чином частка РФ у загальному обсязі експорту зросла з 21% до 25,7%, частка Європи – з 25,4% до 26,5%. [12].

У 2010 році в Україну  було імпортовано товарів на загальну суму 60,9 млрд. дол. США, що на 36,2% більше, ніж у минулому році. У 2010 році енергетичний імпорт становив 19,6 млрд. дол. США, що на 39,7% більше ніж у попередньому році. Насамперед, це було зумовлено зростанням цін: газу – на 23%, нафти – на 29%, хоча фізичні обсяги поставок нафти та нафтопродуктів також зростали достатньо суттєво. Зазначимо, що питома вага енергоносіїв у структурі товарного імпорту сягнула 32,4% у 2010 році, тоді як у 2007 році вона становила лише 23,7%. Обсяги неенергетичного імпорту за 2010 рік збільшились на 33,4%. Насамперед, це пов’язано із зростанням фізичних обсягів поставок (на 22,5%) через відновлення внутрішнього попиту, як інвестиційного, так і споживчого, після різкого падіння в 2009 році. Високими темпами відновлювався імпорт машинобудівної продукції (39,9%), зокрема, наземних транспортних засобів (в 1.7 рази) та електричних машин (в 1.6 раза). [12].

Обсяги поставок легкових автомобілів у 2010 році зросли в 1.9 раза (питома вага цієї групи в імпорті наземних транспортних засобів становила 53%, а в імпорті продукції машинобудування – 14%). Імпорт іншої продукції машинобудування, зокрема інвестиційного призначення, також зростав достатньо високими темпами.

Зростання імпорту в 2010 році відбулось за всіма широкими економічними категоріями товарів. Причому темпи росту були майже  однакові, так імпорт засобів виробництва  зріс на 33,9%, товарів проміжного споживання – на 33,5%, а імпорт споживчих товарів – на 32,1%. [12].

У географічному розподілі  імпорту товарів у 2010 році відбулось  збільшення поставок з усіх регіонів. Найбільше зросли поставки з Російської Федерації (в 1.7 раза), насамперед за рахунок енергоносіїв3, та з країн Азії (в 1.5 раза). Таким чином питома вага РФ збільшилась з 29,6% до 36,4%, країн Азії – з 13,6% до 15,4%. [13].

Аналізуючи  ситуацію в народному господарстві сьогодні, зрозуміло що для його розвитку неохідні інвестиційні ресурси. Іноземні інвестори готові вкладати свої гроші в Українську економіку. Про це свідчать дані Міністерства економіки України:

- чистий приріст іноземного  капіталу за I півріччя 2010 р. склав 495,8 млн. дол.США, що складає 21,0% від рівня відповідного періоду попереднього року;  
- загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну з початку 2010 року зріс на 1,2% і склав на 01.07.2010р. 40402,1 млн. дол. США. На одного мешканця України припадає 880,7 дол. США прямих іноземних інвестицій;  
- за I півріччя 2010 р. інвестиції надійшли зі 126 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, які формують понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (22,5% від загального обсягу інвестування), Німеччина (16,4%), Нідерланди (9,7%), Російська Федерація (7,1%), Австрія (6,4%), Сполучене Королівство (5,5%), Франція (4,2%), Віргінські Британські острови (3,3%), Швеція (3,2%), США (3,0%). [13].

Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють фінансову діяльність, в яких акумульовано 32,2% від загального обсягу інвестиції. Інвестиційно привабливими залишаються підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (10,8% загального обсягу інвестування); організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям (10,6%). [14, с.217].

Рисунок 1 - Напрями вкладання іноземних інвестицій в економіку України за 2010 рік, млн.дол. США [14, с. 220]

Профіцит торгівлі послугами  в 2010 році становив 4,9 млрд. дол. США, збільшившись у два рази порівняно з 2009 роком (2,4 млрд. дол. США). Таке зростання відбулось головним чином через збільшення надходжень за транспортування газу (в 1.7 раза), майже повністю за рахунок підвищення тарифів. Від’ємне сальдо доходів у 2010 році скоротилось на 17,7% до 1,9 млрд. дол. США (порівняно з 2,4 млрд. дол. США у 2009 році). При чому додатне сальдо оплати праці зросло на 18,3% до 4 млрд. дол. США, а від’ємне сальдо доходів від інвестицій залишилось майже на рівні попереднього року – 6 млрд. дол. США. [13].

Обсяг чистого притоку  прямих іноземних інвестицій у 2010 році був на 23,7% вищим, ніж у 2009 році – 5,8 млрд. дол. США (4,2% від ВВП порівняно  з 4% від ВВП у попередньому році), однак ще не досяг докризового  рівня (6-7% від ВВП). Обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій демонстрували тенденцію до стійкого росту – найвищі обсяги склались у IV кварталі (2,2 млрд. дол. США або 38% від річного обсягу надходжень). Слід також зазначити, що якщо в 2009 році основні обсяги надходжень були спрямовані на рекапіталізацію банківської системи (41% від чистого обсягу надходжень), то протягом 2010 року активізувались вкладення в інші сектори (частка банківського сектору знизилась до 35%). Також, достатньо суттєвими були чисті надходження за кредитами прямого інвестора, що зросли в 2.6 раза до 945 млн. дол. США (проти порівняно з 360 млн. дол. США в 2009 році). У цілому станом на 01.01.2011 накопичений обсяг інвестицій в економіку України склав 58 млрд. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 1 267 дол. США, збільшившись за рік на 11,9%. Однак цей рівень залишається все ще значно нижчим, ніж у сусідніх країнах (наприклад, на кінець 2009 року в Росії – 2,7 тис. дол. США/особу, в Польщі – 4,8 тис. дол. США/особу, в Чехії – 11,6 тис. дол. США/особу). Найбільшим реципієнтом (реципієнт - фізична або юридична особа, яка отримує кошти або матеріальні цінност) прямих іноземних інвестицій залишається фінансовий сектор, в якому сконцентровано 33% іноземного капіталу. Крім того, 20,8% коштів іноземних інвесторів зосереджено в металургійному виробництві, 9,1% – в операціях з нерухомістю, оренді, інжинірингу та послугах підприємцям, 7,6% – в оптовій торгівлі, 4,5% – у будівництві. [14, с.224]

Від’ємне сальдо за статтею  «Інший капітал» у 2010 році скоротилось  порівняно із попереднім роком в 1.6 рази та становило 5,1 млрд. дол. США (у 2009 році – 8,2 млрд. дол. США). Головним чином, цей відтік був сформований внаслідок продовження накопичення готівкової валюти в інших секторах економіки в значних обсягах (6 млрд. дол. США), що, однак, на 38% менше ніж у попередньому році. Високий попит на готівкову валюту був пов’язаний, за оцінками економістів, зі зростанням невизначеності та, відповідно, рівня тонізації економіки в другій половині року. Досить обережно кредитуючи реальний сектор, українські банки надавали перевагу стабільним та надійним фінансовим інструментам. За рахунок цього, вкладення за депозитами в банках-нерезидентах протягом року зросли на 2,1 млрд. дол. США (у 2009 році лише на 401 млн. дол. США). Особливо значними темпами це відбувалось у IV кварталі 2010 року. Підвищення економічної активності та відновлення обсягів зовнішньої торгівлі вплинуло на обсяги зростання поточної кредиторської та дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними розрахунками. Так, обсяги вимог за торговими кредитами протягом 2010 року зросли на 4.7 млрд. дол. США (у 2009 році скоротились на 0,5 млрд. дол. США). У той же час заборгованість суб’єктів господарювання за торговими кредитами зросла лише на 2,9 млрд. дол. США (у 2009 році – на 1,5 млрд. дол. США). [15].

Динаміка розвитку економіки  України за перші три місяці 2011 року свідчить про наступне. За підсумками I кварталу 2011 р. приріст виробництва у промисловості становив 9,7%. Зростання випуску продукції спостерігалось у більшості основних видів промислової діяльності. У січні-березні 2011р. індекс обсягу сільськогосподарського виробництва порівняно з відповідним періодом 2010р. склав 105,3%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – 111,4%, у господарствах населення – 99,4%. Також у цей період підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 7,8 млрд. грн., що на 6,8% більше проти відповідного періоду попереднього 2010 року. У січні-лютому 2011р. обсяги експорту та імпорту товарів України становили відповідно 9366,5 млн. дол. США та 11447 млн. дол. і збільшились порівняно з січнем-лютим 2010р. на 46,8% та на 64,1%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами було 2080,5 млн. дол. (за січень-лютий 2010р. також від’ємне – 595,1 млн. дол.) . [15].

Зараз хочу приділити  увагу безробіттю. В Україні в листопаді 2011 р. рівень безробіття зріс на 0,1% - до 1,5%. На 1 грудня в Державній службі зайнятості було зареєстровано 413,1 тисяч безробітних, з них 298,4 тис отримують допомогу з безробіття. Про це повідомила Державна служба статистики (Держстат). [16].

Середній розмір допомоги на одного безробітного становив 845 грн.

У жовтні офіційний рівень безробіття знизився на 0,1 процентного пункту - до 1,4%. За даними Держстату, на 1 листопада в Державній службі зайнятості було зареєстровано 378,9 тис безробітних, з них 268,3 тис отримували допомогу по безробіттю. Середній розмір допомоги на одного безробітного становив 906 грн. [16].

Найбільш високе безробіття в Україні в цьому році була зареєстроване в лютому. Тоді статус безробітного мали 616,7 тис чоловік, або 2,2% українців. Рівень безробіття став знижуватися з квітня. [16].

2010 р. Україна закінчила  з офіційним рівнем безробіття 2%.

Розвинутий ринок праці  передбачає ряд взаємопов'язаних умов свого існування та функціонування:

• наявність великої кількості незалежних суб'єктів трудової діяльності, які внаслідок ринкової мотивації в поведінці на ринку праці обумовлюють формування попиту і пропозиції на робочу силу;
• забезпечення умов економічної свободи та потенційної мобільності суб'єктів ринку праці;
• мінімальна заробітна плата повинна забезпечувати рівень життя вищий за прожитковий мінімум і встановлюватися відповідно до освіти, кваліфікації і якості праці;
• однаковий рівень економічної та юридичної відповідальності працівника і працедавця;
• наявність розвиненого ринкового (конкурентного) середовища в країні.

Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного  віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. [17, с.57].

Перелік так званих неофіційних безробітних формується за рахунок:

• громадян, зайнятих у тіньовому секторі економіки;
• громадян, зайнятих на присадибних сільськогосподарських ділянках;
• повнолітніх працездатних громадян, які перебувають на утриманні (батьків, чоловіка, дружини тощо);
• алкоголіки, наркомани, особи без певного місця проживання;
• особи, які нелегально чи напівлегально виїхали на заробітки до інших країн;
• кримінальні елементи: торговці наркотиками, рекетири тощо.

Загалом безробітних  можна поділити на три категорії:

• громадяни, які не бажають працювати, але зареєстровані у центрі зайнятості для одержання допомоги по безробіттю або ж мають засоби для існування (зарплати, пенсії батьків, соціальна допомога малозабезпеченим тощо).
• громадяни, звільнені з попереднього місця роботи, що мають проблеми з пошуком роботи. [17, с.69].
• молоді спеціалісти, які не мають досвіду роботи за спеціальністю.

Сучасний стан ринку  праці України характеризується такими ключовими проблемами:

• недостатній рівень реформування трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості і проявляється у концентрації робочої сили на збиткових підприємствах; значні масштаби недовикористання робочого часу зайнятих,низька ефективність праці і недостатній рівень її оплати; зниження частки працюючих у високотехнологічних і наукоємних видах діяльності; відсутність взаємозв'язку між трудовим вкладом і доходами працівників тощо.
• втрата трудових навичок кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів внаслідок закриття, реструктуризації великих промислових підприємств, їх збитковості; перехід фахівців і спеціалістів у сферу неформальної зайнятості, тіньової економіки, міграція за кордон;
• погіршення якісних характеристик робочих місць, недостатнє введення в дію нових робочих місць, особливо для кваліфікованих кадрів, що збільшує обсяги та рівень безробіття, знижує продуктивність праці і конкурентоспроможність виробництва;
• невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, незважаючи на ознаки стабілізації виробництва і пожвавлення інвестиційної активності; поряд з цим обсяги інвестицій у сферу виробництва є недостатніми для вирішення питань забезпечення безробітних сучасними робочими місцями; недостатньою є також державна підтримка підприємництва і малого бізнесу;
• недоліки процесів реформування системи державного професійного навчання і освіти, неадекватність масштабів, структури і форм професійної підготовки і перепідготовки кадрів вимогам сучасного ринку праці в аспектах попиту на певні професії; недостатня розвинутість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації; слабка зацікавленість роботодавців у підвищенні кваліфікації працівників;
• складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців та ін.); збереження селективного підходу при вирішенні питань вивільнення і найму на роботу залежно від статі, віку, стану здоров'я; недоліки системи дотримання норм трудового законодавства щодо режиму і охорони праці окремих груп працюючих. [18, с.93].