Фінансова санація підприємства: механізм проведення та оцінка ефективності

2-факторна модель оцінки вірогідності  банкрутства підприємства. Вважається  однією з простіших моделей  прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках – коефіцієнті поточної ліквідності К_п і показникові частки позикових коштів К_з:

                       Z = -0,3877+ (-1,0736) _* Кп + 0,0579 _* Кз                         (2.22)

Z ₂₀₀₆ = -0,3877 + (-1,0736) _* 0,047 + 0,0579 _*  2 = -0,322

Z ₂₀₀₇ = -0,3877 + (-1,0736) _* 0,117 + 0,0579 _*  2,007 = -0,398

Z ₂₀₀₈ = -0,3877 + (-1,0736) _* 0,114 + 0,0579 _*  2,007 = -0,394

Якщо результат виявляється  від'ємним, то вірогідність банкрутства  невелика. Позитивне значення Z вказує на високу ймовірність банкрутства.

Слід мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в Україні  інші темпи інфляції, інші цикли  макро- та мікроекономіки, рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, інший податковий тиск. В силу цього 2-факторна модель не забезпечує всебічну оцінку фінансового стану підприємств, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності.

Модель Романа Ліса для оцінки фінансового  стану. У 1972 р. Р. Ліс отримав наступну формулу для Великобританії:

                 Z = 0,063 _* А + 0,092 _* B + 0,057 _* C + 0,001 _* D                  (2.23)

А – ліквідність

В – прибутковість

С – нерозподілений прибуток

D – фінансовий важель

A₂₀₀₆ = (39,2 – 836,7) / 588,3 = - 1,356

B₂₀₀₆ = 3,8 / 116,2 = 0,033

C₂₀₀₆ = (14,6 + 21,3) / 116,2 = 0,309

D ₂₀₀₆ = 3,314

A₂₀₀₇ = (48,3 – 849,4) / 593,1 = - 1,351

B₂₀₀₇ = 66,3 / 67,9 = 0,976

C₂₀₀₇ = (5,5 + 0,5 + 28,7) / 67,9 = 0,511

D ₂₀₀₇ = 3,309

A₂₀₀₈= (71,6 – 854,1) / 623,4 = - 1,255

B₂₀₀₈= 32,2 / 39,4 = 0,817

C₂₀₀₈= (9,5 + 0,5 + 54,5) / 39,4 = 1,637

D₂₀₀₈= 3,693

Z₂₀₀₆ = 0,063 _* (-1,356) + 0,092 _* 0,033 + 0,057 _* 0,309 + 0,001 _* 3,314 = -0,061

Z₂₀₀₇ = 0,063 _* (- 1,351)+ 0,092 _* 0,976 + 0,057 _* 0,511 + 0,001 _* 3,309 = 0,037

Z₂₀₀₈ =0,063 _* (- 1,255)+ 0,092 _* 0,817 + 0,057 _* 1,637 + 0,001 _* 3,693 = 0,093

Граничне значення тут складає 0,037. Однак зовнішні фактори (ступінь  розвитку фондового ринку, податкове  законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), нажаль, також  не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства. (таймд 7)

R-модель прогнозу ризику банкрутства.  Вченими Іркутської державної  економічної академії була запропонована  власна 4-факторна модель пронозу ризику банкрутства, котра має наступний вигляд:

               R = 8,38 _* К₁ + К₂ + 0,054 _* К₃ + 0,63 _* К₄                                          (2.24)

  К₁ = оборотний капіл / суму активів                                                (2.25)

  К₂ = чистий прибуток / власний капітал                                          (2.26)

  К₃ = виручка від реалізації / суму активів                                      (2.27)

  К₄ = чистий прибуток / операційні витрати                                   (2.28)

К₁²⁰⁰⁶ = (39,2 – 836,7) / 588,3 = - 1,356

К₂²⁰⁰⁶ = (-21,2) / 252,5 = -0,084

К₃ ²⁰⁰⁶ = 464,3 / 588,3 = 0,789

К₄ ²⁰⁰⁶ = (-21,2) / (23,8 + 411,3 + 53,8) = -0,043

К₁²⁰⁰⁷ = (48,3 – 849,4) / 593,1 = - 1,351

К₂²⁰⁰⁷ = 51,5 / 256,7 = 0,201

К₃ ²⁰⁰⁷ = 625,8 / 593,1 = 1,055

К₄ ²⁰⁰⁷ = 51,5 / (223,2 + 108,1 + 177,2 + 5,8) = 0,100

К₁²⁰⁰⁸ = (71,6 – 854,1) / 623,4 = - 1,255

К₂²⁰⁰⁸ = 25,4 / 231,3 = 0,110

К₃ ²⁰⁰⁸ = 728,2 / 623,4 = 1,168

К₄ ²⁰⁰⁸ = 25,4 / (242,2 + 151,0 + 164,5 + 13,6) = 0,072

R₂₀₀₆ = 8,38 _*  (- 1,356) + (-0,084) + 0,054 _* 0,789 + 0,63 _* (-0,043) = -11,431

R₂₀₀₇ = 8,38 _* (- 1,351) + 0,201 + 0,054 _* 1,055 + 0,63 _*  0,100 = -11

R₂₀₀₈ = 8,38 _* (- 1,255) + 0,110 + 0,054 _* 1,168 + 0,63 _* 0,072 = -10,299

Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності до значення моделі визначається наступним чином (табл. 2.9.).

          Таблиця 2.9.

Ймовірність банкрутства підприємства залежно від значення Z-показника

Значення Z-показника	Z > 0,18	0,18<Z<0,32	0,32<Z<0,42	Z < 0,42
Ймовірність банкрутства	висока	середня	низька	мінімальна

 

Зауважимо, що у вітчизняній практиці зазначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних  їм форм організації бізнесу. Ідеться  про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.

                                           Таблиця 2.10.

Узагальнююча таблиця моделей  прогнозування банкрутства КП «АТАСС»

Моделі прогнозування  банкрутства	2006	2007	2008	Ймовірність банкрутства
Модель Альтмана	0,534	1,534	2,037	дуже висока
Модель Спрінгейта	-1,366	1,406	-1,002	невелика
Модель Таффлера	-0,035	0,119	-0,004	висока
Модель Бівера	0,505	0,644	0,722	висока
2-факторна модель	-0,322	-0,398	-0,394	невелика
Модель Романа Ліса	-0,061	0,037	0,093	висока
R-модель	-11,431	-11	-10,299	мінімальна

 

Проаналізувавши моделі прогнозування  банкрутства КП «АТАСС» можна  сказати, що ймовірність банкрутства  підприємства невелика і в той  же час висока. Оскільки розрахунок по моделям носить теоретично-прикладний характер.

Згідно таблиці 2.10 модель Альтмана показує, що ймовірність банкрутства в 2006 і 2007 роках була дуже високою, оскільки 0,534 < 1,8 і 1,534 < 1,8 відповідно. А в 2008 році ймовірність банкрутства стала високою, тобто ймовірність банкрутства знизилась 1,8 < 2,037 < 2,7.

Модель Спрінгейта показує, що ймовірність банкрутства невелика в 2006 і 2008 роках, а в 2007 році вона була дуже високою, оскільки 1,406 > 0,862 показник більший ніж мінімальне допустиме значення. Модель Таффлера також як і модель Альтмана показує, що у 2006 і 2008 роках ймовірність банкрутства дуже висока ( -0,035 < 0, -0,004 < 0 відповідно), а в 2008 році малоймовірне банкрутство. 2-факторна модель за всі 3 роки показала, що ймовірність банкрутства невелика, оскільки значення від’ємні. Модель Романа Ліса показала, що тільки в 2006 році ймовірність банкрутства була дуже високою. R-модель, як і 2-факторна модель показала, що всі 3 роки ймовірність банкрутства була мінімальна.

Для визначення санаційної спроможності підприємства розрахуємо ступінь відновлення платоспроможності, який розраховується за формулою:

К відн.плат.=	Кпокр.кін.р. + ( 6/Т * ( Кпокр.кін.р. - Кпокр.поч.р.))	(2.29)
	2

 

 

Т – кількість місяців

Візьмемо  коефіцієнт покриття на початок року за 2006 і 2007 років та коефіцієнт покриття на кінець року за 2007 і 2008 років.

К відн.плат.1=	0,117 + ( 6/6 * ( 0,117 - 0,047))	=0,094
	2
К відн.плат.2=	0,114 + ( 6/6 * ( 0,114 - 0,117))	=0,056
	2

 

 

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності  більший одиниці, то відновити платоспроможність  можливо. Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності меньший одиниці, то відновити платоспроможність в ближчі шість місяців неможливо або нереально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Напрямки покращення фінансового стану на КП  «АТАСС»

 

3.1. Класична модель проведення санації на підприємстві

 

Економічно розвинуті країни по-різному  вирішують проблеми санації та банкрутства  підприємств. Різниця визначається особливостями економічного і соціального розвитку, принципами побудови національних фінансових систем та їхніх складових — фінансів підприємств. Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого підприємства репрезентує так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлю, функціональну схему якої показано на рис.2, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На основі первинної інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також реальний фінансовий стан фірми.

У рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фінансовий стан на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них с показники платоспроможності, ліквідності, фінансового ліве-риджу, прибутковості тощо. Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідацію може бути здійснено на добровільній основі (злиття, продаж об'єкта цілком або частинами) та в примусовому порядку.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації неспроможного  підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація підприємства —  це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється з рішення арбітражного суду (як правило, в процесі провадження справи про банкрутство).

Рис. 2. Класична модель санації

У разі, коли підприємство має реальну  можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, має достатньо кваліфікований управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

Тут треба зазначити, що в економічній літературі часто згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи та радикальних санаційних дій (Primal des Handelns). Прихильники цієї концепції (в основному економісти-практики) не враховують того факту, що вона не залишає часу для ретельного дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. Навпаки, велика група теоретиків (Д. Фехнер, Г. Гесс, Н. Здравомислов та інші) цілком справедливо стверджує, що «цейтнот» у підготовці санаційних заходів — основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для розробки імпровізованих та гнучких дій. Саме тому окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації.

Стратегія є узагальненою моделлю  дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довготривалих конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її — у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно  на 70% від стратегічної спрямованості, на 20% — від ефективності оперативного управління і на 10% — від якості виконання поточних завдань. Виходячи з цього загальний успіх санації забезпечують: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації стратегічних завдань.

Відповідно до вибраної стратегії  розробляють програму санації, тобто систему спрогнозованих, взаємозв 'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної  моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить:

• техніко-економічне обгрунтування санації;
• розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей;
• конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу;
• строки освоєння інвестицій та їхньої окупності;
• оцінку ефективності санаційних заходів;
• прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного  процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Керівні служби підприємств повинні своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод щодо здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Органи контролінгу для виконання своїх функцій використовують такі основні інструменти та методи:

• бенчмаркінг (аналіз підприємства в порівнянні з конкурентами),
• систему раннього попередження та реагування,
• вартісний аналіз,
• портфельний аналіз,
• аналіз точки беззбитковості,
• імітаційне моделювання,
• калькулювання, систему планово-контрольних розрахунків та ряд інших.