Фінансова безпека банківського сектора України

Ще однією важливою групою інструментів забезпечення фінансової безпеки банків є зовнішні інструменти, до яких можна віднести: [19, с.56-63]

1) банківське регулювання;

2) банківський нагляд;

3) банківський контроль.

Інший підхід до класифікації зовнішніх інструментів впливу на банки  й банківську систему пропонує Л.А. Клюско, яка, як і у випадку із внутрішніми інструментами, пропонує розділяти їх на дві групи:

1) регулюючі;

2) стабілізуючі.

Група регулюючих факторів містить у собі такі інструменти:

· грошово-кредитні;

· правові;

· економічні (нормативні й  податкові)

Стабілізуючі фактори  складаються з:

· адміністративних методів, що містять у собі реєстрацію й  ліцензування, а також методи впливу на банки;

· звітності банків і оцінки їх діяльності;

· реорганізації й реструктуризації банків

Використання зовнішніх  інструментів забезпечення фінансової безпеки банків спрямоване на:

· створення законодавчих та інших умов, які дозволяють, з  одного боку, реалізувати банкам свої економічні інтереси, а з іншого – створюють умови для недопущення  перевищення певного критичного рівня ризикованості їх діяльності;

· вплив на операції комерційних  банків шляхом грошово-кредитного регулювання, яке, у свою чергу, впливає на обсяг  і структуру грошової маси в обігу, а також на обсяг ресурсів банків;

· забезпечення ефективного  банківського нагляду згідно з базовими принципами Базельського комітету й  чинного законодавства України  шляхом інтеграції початкового контролю, безвиїзного нагляду, виїзного контролю й системного аналізу діяльності банку.

1.4. Система забезпечення фінансової  безпеки банків

 

Значна кількість проблем  у сфері забезпечення фінансової безпеки банків призводить до зниження ефективності їх діяльності. Основними проблемами, на мою думку, є такі: банки приділяють недостатню увагу контролю над ризиками; сповільнена реакція на виникаючі кризові ситуації; нездатність здійснювати ефективне фінансове управління.

Рівень розвитку економічної  науки на сьогоднішній день дозволяє вирішити більшість з перерахованих  проблем, тому головним завданням є  приведення розрізнених досліджень за даною темою в єдину систему, застосування якої на практиці дозволить  забезпечити стабільну й ефективну  діяльність банків.

Дана система є сукупністю фінансових важелів і методів  діагностики, а також нейтралізації кризових явищ для забезпечення стабільної і ефективної діяльності банківської установи. Вона повинна вирішувати такі завдання:

1) здійснення моніторингу  фінансового стану банку для  раннього виявлення ознак його  кризового розвитку;

2) визначення масштабів  кризового стану;

3) дослідження основних  факторів, що обумовлюють кризовий  розвиток банку;

4) розробка і реалізація  заходів щодо запобігання криз;

5) контроль над виконанням  заходів щодо забезпечення фінансової

безпеки банку й оцінка отриманих результатів;

6) забезпечення стабільної  та ефективної діяльності банку  як в короткостроковому, так  і довгостроковому періодах.

Слід зазначити, що втрата контролю над станом зовнішнього  і внутрішнього середовищ обумовлює  розвиток кризових ситуацій у банку. Головною проблемою є те, що часто  про необхідність забезпечення фінансової безпеки згадують тоді, коли вже  неможливо уникнути виникнення кризи. Тому необхідно інтегрувати систему фінансової безпеки безпосередньо в систему управління банком. [19, с.56-63]

Це дасть можливість здійснювати  не тільки заходи щодо нейтралізації  кризових явищ у діяльності банку, але  й поточний моніторинг його кризового  середовища з метою максимально  швидкого реагування на виникаючі загрози. Також це дає можливість впливати на ефективність діяльності банку шляхом оптимізації фінансового управління.

Після визначення місця запропонованої системи фінансової безпеки в діяльності банку наступним етапом є розгляд особливостей її побудови. Можна виділити такі компоненти системи:

1. Мета – забезпечення  стабільної, безкризової та ефективної діяльності банку.

2. Функції:

· визначення потенційних  проблем – до їх складу входять  такі параметри, як ідентифікація проблеми, оцінка її масштабів, визначення факторів, які призвели до виникнення проблеми і можуть погіршити ситуацію;

· усунення проблем –  вибір необхідних важелів впливу на проблему, а також визначення методів її усунення;

· контроль результативності – аналіз ефективності здійснених заходів і повторна перевірка  на наявність даної проблеми;

· забезпечення ефективного  фінансового управління – здійснюється шляхом використання відповідного фінансового  інструментарію та специфічних методів  фінансового управління.

У рамках реалізації даних  функцій ми пропонуємо таку структуру  побудови системи фінансової безпеки  банку.

Пропонована нами система  базується на таких принципах:

1. Мінливості. Будь-який банк  у результаті здійснення помилок  у фінансовій і управлінській  сферах може стати жертвою  кризи. Цей принцип пояснює  необхідність здійснення діагностичних,  а також превентивних заходів  щодо забезпечення стабільної  й ефективної діяльності.

2. Об’єктивності. Аналітик, який оцінює вірогідність зниження  рівня фінансової безпеки, а  також вірогідність виникнення  кризової ситуації, повинен робити  це на основі певної методики  аналізу, а не виходячи зі  своїх суб’єктивних міркувань. [19, с.56-63]

3. Обачності. Передбачає  формування думок, здійснених  в умовах невизначеності, щоб  уникнути завищення або заниження  вірогідності настання кризи,  або порушення фінансової рівноваги.

4. Безперервності й оперативності.  Процес забезпечення фінансової  безпеки банку повинен здійснюватись  на постійній основі, що

дозволяє своєчасно відреагувати на появу негативних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

5. Конфіденційності. Результати  діагностики вірогідності настання  криз і зниження фінансової  стійкості мають бути комерційною  таємницею банку, оскільки розголошення даних може викликати негативну реакцію клієнтів, партнерів, контрагентів та інвесторів.

6. Комплексності та системності.  Оскільки фактори, які спричиняють  зниження рівня фінансової безпеки  банку, обумовлюються різними  причинами, необхідно оцінювати  фінансову ситуацію як взаємодію  комплексу змінних усередині  організації, відстежуючи при  цьому вплив зовнішнього середовища  і зміни його стану.

7. Явності інтерпретації  результатів. Результати аналізу  та рекомендації щодо забезпечення  фінансової безпеки банку мають  бути чіткими та ясними, щоб  уникнути неправильного їх розуміння,  і, як наслідок, помилкових дій  з боку керівництва.

8. Альтернативності варіантів  розвитку. В умовах нестабільності  зовнішнього середовища розвиток  майбутніх подій практично завжди  має альтернативний імовірнісний  характер. Існує безліч можливих  результатів ухваленого рішення  з різною вірогідністю їх настання. Тому, ухвалюючи рішення про вибір  можливого варіанта усунення  кризової ситуації, слід враховувати  можливість багатоваріантного розвитку  подій. Який з варіантів отримає  розвиток, є невідомим заздалегідь  фактом.

9. Дотримання компромісу  між ступенем ризику і очікуваними  результатами (принцип виправданого  ризику). Багатоваріантність розвитку  подій пов’язана з ризиком,  який викликаний тим, що неможливо  передбачити як всі можливі  варіанти розвитку подій, так  і вірогідність їх виникнення (фактор невизначеності). Отже, існує  вірогідність ухвалення неправильного  рішення. При цьому орієнтація  на інноваційний розвиток, на  агресивну ринкову стратегію  пов’язана з підвищеним ризиком.  Проте виграш у разі успіху  може бути більш значним, тим  самим він компенсує високу  ризикованість. У ринковій економіці  спостерігається прямо пропорційна  залежність між результатом і  рівнем ризику. [18, с.138-146]

Її основу становить діагностика  фінансового стану банку та його ризиків, застосування необхідних превентивних і антикризових заходів, а також здійснення контролю на всіх етапах роботи системи й оцінка її ефективності.

Першим етапом роботи системи  фінансової безпеки банків є здійснення фінансової діагностики банку на предмет оцінки рівня його фінансової безпеки. Практично оцінка здійснюється шляхом розрахунку ряду фінансових показників, виявлення та оцінки внутрішніх і  зовнішніх ризиків банку, а також  проблемних аспектів у його діяльності.

У результаті діагностики  банківський аналітик може отримати обґрунтовані висновки про поточний рівень фінансової безпеки, про основні  загрози діяльності банку та розробити  оптимальну модель поведінки банку  в даній ситуації. У разі позитивної оцінки заходи щодо забезпечення фінансової безпеки банку можуть обмежитися посиленням контролю над проблемними  аспектами в роботі банку. Якщо ж  був отриманий висновок про недостатність  рівня фінансової безпеки, то аналітику  слід оцінити масштаби кризових явищ у банку і сформувати на основі результатів діагностики перелік  заходів щодо недопущення кризи  в діяльності банку.

Після проведення низки превентивних або антикризових заходів необхідно  оцінити їх ефективність. Критерієм  ефективності в даному випадку буде збільшення рівня фінансової безпеки. Практично це здійснюється шляхом проведення повторної діагностики. Аналітик при  цьому оцінює не тільки фактичний  рівень фінансової безпеки банку, але  й зміни в рівні ризиків.

Якщо рівень фінансової безпеки  підвищується до прийнятного рівня, то банк продовжує роботу в звичайному режимі. Інакше розробляється новий  набір заходів щодо збільшення фінансової безпеки. Цей цикл може повторюватися  кілька разів, доки не буде досягнутий належний рівень фінансової безпеки  банку. [18, с.138-146]

Пропонована система дозволить  виявляти і боротися з реальними  причинами криз, а не їх наслідками. У той же час існування фіктивних  і навмисних кризових ситуацій практично  неможливо спрогнозувати.

Дані види не є нормальними  з погляду функціонування банку. Вони генеруються самим банком, що суперечить логіці функціонування системи, оскільки вважається, що банки прагнуть уникати кризових явищ з метою  забезпечення стабільності та ефективності своєї роботи.

Тому пропонована система  працюватиме з реальними кризовими  ситуаціями – тими, що були викликані  об’єктивними внутрішніми або зовнішніми факторами за відсутності злого  наміру з боку самого банку.

Система рекомендується для  використання усередині банку, а  не зовнішніми аналітиками, оскільки вона передбачає доступ до конфіденційної інформації. [18, с.138-146]

Враховуючи все вищевикладене, можемо сформулювати визначення системи  фінансової безпеки банку так: це сукупність взаємопов’язаних діагностичних, інструментальних і контрольних  заходів фінансового характеру, які повинні оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень і нівелювати вплив ризиків внутрішнього й зовнішнього середовищ.

Таким чином, систему фінансової безпеки пропонується інтегрувати  в систему управління банком, що дозволить здійснювати постійний  контроль за ризиковим середовищем  банку і ухвалювати своєчасні  й обґрунтовані рішення. Її дія повинна  ґрунтуватись на принципах мінливості, обачності, об’єктивності, безперервності і оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності  в інтерпретації результатів, що дозволить забезпечити стабільну, без кризову й ефективну діяльність банку.

Висновки до розділу 1

 

Основною метою безпеки  банківської діяльності вважається можливість заподіяння банку збитків  або упущення вигоди; забезпечення ефективної діяльності банку та якісної  реалізації ним операцій та угод. До основних завдань безпеки банківської діяльності входять: захист законних інтересів банку і його працівників; профілактика та попередження правопорушень і злочинних посягань на власність і персонал банку; своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації; оперативне реагування елементів структури банку на загрози, що виникають, та негативні тенденції розвитку зовнішніх і внутрішніх обставин; виявлення внутрішніх і зовнішніх причин і умов, які можуть сприяти заподіянню банку, його працівникам, клієнтам і акціонерам матеріальної та іншої шкоди, перешкоджати їх нормальній діяльності; виявлення та формування причин і умов, сприятливих для реалізації банком своїх основних інтересів; виховання та навчання персоналу з питань безпеки; послаблення шкідливих наслідків від акцій конкурентів або злочинців, спрямованих на підрив безпеки банку; збереження й ефективне використання фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів банку.