Фінансова безпека банківського сектора України

У цілому загрози безпеці  банків можна поділити на дві великі групи – внутрішні й зовнішні. До зовнішніх належать загрози, що містять  у собі фактори, які є результатом  впливу зовнішнього середовища на банк, зокрема діяльність держави, економічна кон’юнктура в країні та світі, конкуренти та ін. До внутрішніх загроз належать фактори, які або безпосередньо генеруються  банком, або є частиною його внутрішнього середовища. До основних внутрішніх загроз можна віднести рівень забезпеченості фінансовими ресурсами, незадовільну структуру активів і пасивів, некомпетентність вищого керівництва  і персоналу, а також інші фактори, що безпосередньо належать до внутрішньої  діяльності банку.

 

Перелік внутрішніх і зовнішніх  загроз діяльності банку наведений  в табл. 1.1 і 1.2

Таблиця 1.1

Основні види внутрішніх загроз[28, с.102-107]

№	Внутрішні загрози	Можливі прояви
1.	Якість кредитного портфеля	- рівень проблемних кредитів; - неповернення кредитів; - незбалансована кредитна  політика; - збільшення простроченої  заборгованості
2.	Рівень і компетенція менеджменту	- прийняття неправильних  управлінських рішень; - неефективна діяльність  внаслідок неоптимального використання  потенціалу банку; - помилки в стратегічному  плануванні й прогнозуванні; - побудова нераціональної  структури банку
3.	Структура активів і пасивів	- дефіцит власних коштів; - низький рівень ліквідності  й нестача ліквідних активів; - завищений рівень ризикових  активів; - збільшення активів низької  якості; - нестача капіталу; - незбалансованість активів  і пасивів за строками
4.	Залежність від інсайдерів	- пільгове кредитування  засновників; - прийняття управлінських  рішень під тиском власників; - відстоювання інтересів  власників, а не інтересів банку
5.	Злочинні дії персоналу	- шахрайство; - розголошення конфіденційної  інформації; - неефективна робота персоналу; - перехід ключових працівників  до конкурентів; - недостатній рівень кваліфікації  персоналу
6.	Неефективна діяльність банку	- низький рівень прибутків; - недосконала оцінка кредитних  ризиків; - низький рівень прибутковості  активів; - слабке маркетингове  дослідження ринку і як наслідок недостатній рівень диверсифікованості банківських операцій

 

Таблиця 1.2

Основні види зовнішніх загроз[28, с.102-107]

№	Зовнішні загрози	Можливі прояви
1.	Нормативне регулювання Банківської діяльності	- недосконалість законодавства,  наприклад, відсутність закону  про банківську таємницю створює  загрозу розголошення інформації  про діяльність банку та його  клієнтів; - мінливість законодавства; - відкликання ліцензії  на здійснення банківської діяльності  або зміна умов ліцензування
2.	Грошово-кредитна політика центрального банку	- ставка обов’язкового  резервування; - обсяги рефінансування  й розмір облікової ставки; - обсяг пропозиції грошей  в обігу; - зміна облікової ставки; - обсяг операцій з ОВДП
3.	Нестабільність зовнішнього середовища	- глобальні або локальні  фінансові кризи; - неможливість одержати  доступ до зовнішніх фінансових  ресурсів; - валютний, процентний і  ринковий ризики; - блокування активів банку  в іншій державі; - державний дефолт
4.	Недовіра до банківської системи	- недовіра з боку інвесторів; - недовіра з боку підприємств  (кредиторів); - недовіра з боку населення  (вкладників); - швидке вилучення великого  обсягу коштів із банку; - використання засобів  масової інформації для провокування  банківської кризи; - погіршення репутації  банку; - банкрутство великого  банку
5.	Конкурентне середовище	- неконкурентоспроможність банку; - несумлінна діяльність  конкурентів; - різке збільшення ринкових  ставок за депозитами; - різке зниження ринкових  ставок за кредитами; - завдання економічних  збитків підприємствам – ключовим  контрагентам банку
6.	Злочинна діяльність	- шахрайські дії третіх  осіб; - грабіж і крадіжка  цінностей банку; - злом комп’ютерних мереж  банку; - рейдерські атаки на банк; - махінації з акціями  банку
7.	Негативні макроекономічні умови	- високий рівень інфляції  та інфляційних очікувань; - дефіцит інвестиційних  коштів і низький рівень інвестиційної активності в країні; - економічна криза в  країні; - падіння попиту на  кредити й банківські послуги
8.	Діяльність держави	- нестабільність податкової, кредитної й страхової політики; - політична нестабільність;

 

1.3. Сутність та основні складові  системи фінансової безпеки банківського  сектора

 

Питання інструментарію забезпечення фінансової безпеки банків є недостатньо  вивченим у сучасній економічній  науці. Тобто, на даний момент немає  єдиного переліку внутрішніх і зовнішніх  інструментів фінансової безпеки, а  наявні роботи розглядають лише окремі аспекти фінансової безпеки банку.

Розглянемо наявні у банків внутрішні інструменти й методи забезпечення фінансової безпеки. Для цього скористаємося насамперед матеріалами досліджень фінансового менеджменту. [28, с.102-107]

Фінансовий менеджмент банку  має цілий ряд особливостей, обумовлених  самою природою банківської діяльності. На відміну від підприємств, які  займаються виробництвом товарів та послуг, торгівлею, банки є фінансово-кредитними установами, а основне поле їх діяльності – це робота на фінансових ринках. Отже, фінансові операції є основою  діяльності банків.

Виходячи із цього управління фінансами банку являє собою, з одного боку, управління його операціями, а з іншого – це взаємозалежний процес, в якому виділяють управління ліквідністю, частина управління фінансовими  ризиками, управління прибутковістю  й ефективністю виконання окремих  видів банківських операцій.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент –

це сукупність організаційно-структурної  підсистеми (об’єкта й суб’єкта управління), функціональної підсистеми (інструменти управління).

Об’єктами управління є  безпосередньо банк із усіма аспектами  його фінансової діяльності, включаючи  капітал, залучені й позикові ресурси, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність  і платоспроможність, банківські продукти й операції, фінансові результати й податки.

Суб’єктами управління можна  визначити відповідальну особу  або групу осіб, які мають право ухвалювати рішення й відповідають за ефективність процесу управління банківською установою.

Окремо виділяють блок забезпечення процесу управління фінансами. До його складу входять такі підсистеми:

· нормативне забезпечення, яке підрозділяється на зовнішнє (закони, постанови, накази та ін.) та внутрішнє (інструкції, методичні вказівки, нормативи, норми, які розробляються банком і регулюють його фінансову діяльність);

· інформаційне забезпечення (економічна, комерційна, фінансова  й інша звітність);

· технологічне забезпечення;

· кадрове забезпечення. [27, с.33-38]

Стосовно інструментів управління банком, то, на думку більшості авторів, інструментами є функції фінансового  менеджменту. Відповідно до процесного підходу виділяються чотири взаємозалежні  функції:

1) фінансове планування; 2) фінансовий аналіз;

3) фінансове регулювання; 4) фінансовий контроль.

Розглянемо докладніше сутність кожного інструмента.

Фінансове планування –  це управління процесами створення, розподілу й використання фінансових ресурсів банку, яке реалізується за допомогою розробки фінансових планів. Воно базується на стратегічному  плані банку (визначення місії, мети, концепції його розвитку) і на тактичному плані (бізнес-плані, що визначає конкретні  заходи, необхідні для досягнення стратегічних цілей). Фінансовий план містить:

· розробку фінансової моделі банку;

· формування прогнозного  балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання  плану руху капіталу, плану банківських  операцій, плану розробки й впровадження нових банківських продуктів  і послуг;

· формування бюджету банку  на рік у його видатковій і дохідній частинах;

· встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мінімальної  маржі й прибуткової частини  бюджету, розрахунок податкових платежів і обов’язкових відрахувань;

· розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Фінансовий аналіз є однією з основних функцій фінансового  менеджменту. Фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового  стану й основних результатів  фінансової діяльності банку з метою  виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного  розвитку. Його важливість пояснюється  тим, що дані аналізу використовуються як база для інших інструментів фінансового  менеджменту банку. [27, с.33-38]

Основними завданнями фінансового  аналізу є:

· визначення показників і  нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулювальними органами;

· визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління активами й зобов’язаннями банку  в цілому й управління.

окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них  коштів;

· визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління комісійними й торговельними  операціями банку;

· визначення внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь  ризику (зокрема ризику ліквідності) банківських операцій;

· визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку й ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку;

· визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів  банку й окремих видів операцій, аналіз факторів, які впливають на показники ефективності.

Наступним інструментом є  управління. Це об’єктивний процес, основою якого є визначення меж, яке здійснюється за допомогою різноманітних методів і відповідних їм інструментів для досягнення певної мети, що передбачає вплив на об’єкт управління для усунення відхилень від заданих параметрів (графіків, планів, установлених норм і нормативів).

Специфіка банківської діяльності вимагає виділення в складі фінансового  управління таких функцій: оперативне управління прибутковістю банку; оперативне управління фінансовими ризиками банку;

оперативне управління коштами  з метою підтримки необхідного  рівня ліквідності. [27, с.33-38]

Фінансовий контроль –  система контролю, яка забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень  фактичних її результатів від  передбачених бюджетами й прийняття  оперативних управлінських рішень, які забезпечують нормалізацію стану  банківської установи.

Фінансовий контроль зводиться  до перевірки відповідності результатів  діяльності банку заданим параметрам і включає контроль дотримання нормативів ліквідності банку; контроль дотримання лімітів і показників, установлених з обліком різноманітних фінансових ризиків; контроль виконання планових завдань, які відображають не обхідні  обсяги й ефективність операцій банку.

Інформаційною базою фінансового  менеджменту є внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного), внутрішньобанківська правова й нормативна бази, зовнішня економічна інформація (фінансова, макроекономічна  й статистична), правова й нормативна бази законодавчих і регулюючих органів.

Як ми вже відзначали раніше, виділяють:

· оперативний контроль –  це насамперед контроль виконання затверджених бюджетів;

· поточний контроль – контроль поточних фінансових планів;

· стратегічний контроль –  контроль фінансової політики та її цільових показників.

Фінансова безпека як економічна категорія містить у собі поняття  фінансової стабільності. У цілому, як відзначає Барановський, фінансова  стабільність комерційного банку є  важливою умовою забезпечення його фінансової безпеки.

У роботах, присвячених даному питанню, автори також розділяють методи забезпечення фінансової стабільності на внутрішні й зовнішні. Наприклад, Л.А. Клюско пише, що внутрішні методи забезпечення фінансової стабільності можуть бути розділені на регулюючі (управління активами й пасивами; оптимізація ресурсів; диверсифікація діяльності; оптимізація організаційно-функціональної структури банку) і стабілізуючі (капіталізація банку; формування страхових резервів; ефективність менеджменту; підвищення прибутковості; зниження рівня ризиків та ін.) Недоліком даного варіанта розподілу є те, що він повністю ігнорує інструменти фінансового менеджменту.