Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація та оцінка

Випадок, коли імпортні запаси зараховуються  на баланс за митною вартістю, призначеною  винятково для визначення податків і платежів, у тому числі митних, також зустрічаються. Коли митна  вартість запасів збігається з вартістю, зазначеною в договорі (контракті), то такі дії бухгалтерів можна визнати правильними. Але не варто забувати, що митна вартість імпортованих запасів може бути визначена вище вартості, зазначеної в договорі (контракті). У цьому випадку така практика призведе до помилки. 
 
 
 
 
 
 

2. Облік матеріальних  запасів на складі 

Для потреб бухгалтерського обліку матеріальні  запаси включають: 

сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та Інші матеріальні  цінності, що призначені для виробництва  продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів. 

Одиницею  бухгалтерського обліку матеріальних запасів є їх найменування або  однорідна група (вид).

   

Згідно із Стандартом 9 до запасів належать; 

сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; 

незавершене виробництво; 

готова  продукція; 

товари 

МШП (які  використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік); 

молодняк  тварин і тварин на відгодівлі, продукцію  сільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним  Стандартом. 

У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50,0%, а  в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80, 85%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага. 

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва  на складах підприємства завжди мають  бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням І витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства. 

Важливою  умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне  групування. На різних підприємствах  виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують в процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції - меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва. 

За призначенням матеріали групуються таким чином. 

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо); обліковуються на активному рахунку № 201 "Сировина і матеріали". 

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо). Допоміжні матеріали також обліковуються на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали". 

3. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів. 
 
 
 
 
 

Паливо  може використовуватися: 

а) для  технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну  матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал); 

б) для  енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під  котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах); 

в) для  господарських потреб (наприклад, для  опалення приміщення цехів, контори  підприємства, житлових будинків тощо). 

Обліковується паливо на рахунку № 203 "Паливо". 

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією). Обліковується тара на рахунку № 204 "Тара і тарні матеріали". 

Тара, призначена для виробничих або господарських  потреб, Належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно від терміну служби або вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху). 

Тара  одноразового використання в особливу групу не відокремлюється І входить  до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою). 

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальні цінності обліковуються на субрахунку № 205 "Будівельні матеріали". 

6. Запасні частини для проведення ремонтів. Це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів. Обліковуються на субрахунку № 207 "Запасні частини". 

7. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так І куплені. 

Обліковуються складові цієї групи на субрахунку № 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення". 

8. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку № 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". 

У деяких галузях промисловості, наприклад, машинобудуванні, підприємства купують  в порядку виробничої кооперації напівфабрикати (наприклад, деталі, які  підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції), У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали. 

Важливою  умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів. 

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. 

Матеріали поділяються на групи (наприклад, кольорові  метали, чорні метали тощо). Кожна  група поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо), У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін. 

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється  постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку. 

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною  для них ознакою і відповідним  чином зашифрованих із зазначенням  одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

На кожному  документі на надходження або  витрату матеріалів мають бути вказані  не лише назва матеріалу, а й його номенклатурний номер. 

Однією  з важливих умов правильної організації  обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві. 

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку матеріальних запасів  є: 

правильна організація складського  господарства; 

наявність інструкції з обліку запасів; 

правильне групування (класифікація) запасів; 

розробка  номенклатури запасів; 

розробка  норм запасу і норм витрат запасів. 

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і  комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування  і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю. 

Поточний  облік матеріалів здійснюють частіше  не за фактичною собівартістю, а  за раніше встановленими цінами, наприклад, за минулий місяць. 

Обліковими  цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо. 

Фактична  собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання  в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями . 

Документальне оформлення надходження запасів на склад і відпуску зі складу. 

У процесі  документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися  відповідними нормативними документами. 

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси  є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей. 

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є: 

Накладні; 

Товарно-транспортні  накладні; 

Прибуткові  ордери; 

Акти  про приймання  матеріалів. 

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки. 

У випадках, коли є розбіжності кількості  та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають "Акт про приймання матеріалів".