Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація та оцінка

Підставою для списання використаних у виробництві  матеріалів служить Відомість розподілу  витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів. 

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідний  субрахунок) на дебет рахунків: 

23 "Виробництво" (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг); 

91 "Загальновиробничі  витрати", 92 "Адміністративні витрати" (на вартість запасів, використаних  для загальновиробничих і загальногосподарських  потреб); 

93 "Витрати  на збут" (на вартість запасів, використаних на потреби, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції); 

949 "Інші  витрати операційної діяльності" (на вартість запасів, використаних  на утримання об’єктів житлово-комунального  та соціально-культурного призначення)  та ін. 

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною  собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництв. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Відмінності зарубіжної  практики обліку  запасів 

Запаси  є найбільш значною частиною активів  підприємства. Вони займають домінуючу  позицію у структурі витрат підприємств  різних сфер діяльності, їх облік і  оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан. 

Визначення  терміну "запаси" в різних країнах  відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництва  продукції, надання послуг або для  перепродажу протягом короткого періоду часу, то в США запаси - це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використання протягом одного виробничого циклу. 

В нормативних  документах Німеччини визначення терміну "запаси" не наводиться, однак під останніми завжди розуміють предмети, призначені для короткострокового використання або перепродажу. 

В системі  бухгалтерського обліку Великобританії визначення терміну "запаси" трактується  аналогічно до визначення ЗПБО США, за виключенням наступної лінгвістичної особливості. В американській обліковій літературі такі активи позначаються терміном "inventory". У Великобританії запаси позначаються терміном "stock", тоді як в американській літературі "stock" - це, як правило, акції. В МСБО 2 "Запаси" під запасами розуміють активи, призначені для використання в ході звичайної господарської діяльності в процесі виробництва, для продажу, чи у формі матеріалів для споживання при наданні послуг. За кордоном, на торговельних підприємствах, де придбані товари, які не підлягають обробці перед реалізацією, практично всі запаси є товарними. Порівнюючи термін "запаси", наведений в МСБО 2 та П (С) БО 9, можна стверджувати, що термін "запаси" за міжнародними та вітчизняними стандартами має аналогічний зміст. Запаси підприємства у різних країнах об'єднуються в наступні групи. 
 

Слід  відмітити, що російська практика та положення нормативних документів щодо класифікації запасів, на перший погляд, аналогічні закордонним. Однак, відмінність системи обліку та надання звітності по запасах в російській системі обліку і звітності полягає в тому, що під запасами розуміють лише запаси сировини та матеріалів у виробничих підприємствах та запаси товарів в організаціях. 

Весь  цикл запасів - від моменту закупки  сировини до їх реалізації у вигляді готової продукції - відображається в системі ЗПБО США наступним чином . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6. Відображення запасів  у фінансовій звітності 

В Україні  вартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запчастин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, які призначені для споживання в ході нормального операційного циклу відображається в балансі. 

В балансі  та звіті про фінансові результати також відображається уцінка (дооцінка) вартості запасів. 

В ряді країн в балансі запаси відображаються відповідно до правила нижчої оцінки, сутність якого полягає в тому, що за принципом обачності запаси оцінюються і відображаються за найменшою  з можливих вартостей: ринкової ціни чи собівартості.

Різниця між собівартістю запасів та їх ринковою ціною списується двома методами: прямим і непрямим. У першому випадку  ринкова вартість запасів просто заміщує їх собівартість, і різниця  прямо списується на собівартість реалізованої продукції; у другому - складається контрактовий коригуючий рахунок "Знижки в результаті зниження ринкової вартості запасів" до рахунку запасів і рахунок, який відображає цей збиток у звіті про прибутки і збитки, - "Збиток в результаті зниження ринкової вартості запасів". Використання прямого методу являє собою нормальну практику, непрямий зазвичай використовується при суттєвій величині збитку. Списання на собівартість різниці між ринковою вартістю і собівартістю є безповоротним . 

При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. В Україні, якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеної на дату балансу в обліку і звітності, та найменшою з вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО та чистої вартості реалізації. 

Слід  відмітити, що в Росії підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації зарубіжним партнерам та інвесторам, у той час, як розрахунок податку здійснюється відповідно до чинних нормативних документів, які не дають підприємству можливості вибору між ФІФО та ЛІФО. Тому використання ЛІФО призводить лише до заниження чистого доходу і не дозволяє при цьому економити на податках. Між тим підприємству, особливо тому, яке шукає інвестора або партнера, вигідно надати результати своєї господарської діяльності в якомога вигіднішому світлі, тобто показати у звітності, орієнтованій на зовнішнього приватного користувача, якомога вищий показник чистого доходу. У подібній ситуації підприємством може надаватися перевага використанню ФІФО або інших методів розрахунку вартості запасів (наприклад, як середньозваженої за період). 

У Великобританії при підготовці фінансових звітів, що публікуються, метод оцінки вартості запасів регулюється насамперед положеннями Закону про компанії 1985 р. В межах цих офіційних  правил виділяються детальніші директиви, що обумовлюються стандартом ПСОП 9 "Виробничі запаси та незавершене виробництво". 

При стабільній економіці достатньо характерною  є тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом  НТП і фактору морального старіння, що передбачає відмінності між вартістю придбання та їх вартістю на даний момент, визначеною за методом LCM. Різниця між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратам на придбання запасів, і вартістю, визначеною методом LCM, називається збитком від одержання запасів. Цей збиток може бути безпосередньо включений до собівартості реалізованої продукції і відображатися окремим рядком у фінансовій звітності. Відповідно використовуються два методи обліку запасів: 

метод безпосереднього зниження вартості запасів передбачає використання методу LCM від періоду до періоду і реєстрації та відображення в звітності вартості запасів, отриманої цим методом. При цьому збиток від отримання запасів автоматично включається до собівартості реалізованої продукції; 

метод відрахувань на знецінення запасів  передбачає відображення збитку від отримання запасів окремою проводкою і рядком у звіті про прибутки та збитки. 

Оцінка  запасів впливає на точність фінансового  результату підприємства. Щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони оцінюються за правилом найнижчої оцінки (поштучний метод, метод основних категорій, метод загальної величини запасів). При оцінці товарів в США використовують два методи: чистий і валовий. Облікова практика західних компаній базується на припущенні, що надходження і продаж (відпуск у виробництво) запасів трактуються як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць. При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. При стабільній економіці достатньо характерною є тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору морального старіння. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

Отже, однією з обов’язкових умов здійснення процесу  виробництва є забезпечення його предметами праці (запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення. 

Виробничі запаси - це активи які необхідні  для подальшого продажу, або необхідні для використання у виробництві. Кожне підприємство має виробничі запаси і за рахунок яких має прибуток і подальший розвиток підприємства. Особливо в сільськогосподарській сфері. Без виробничих запасів жодне підприємство не може існувати. Кожне підприємство має вести достовірно і правильно бухгалтерський облік. 

При організації  фінансового обліку матеріальних запасів  значну увагу потрібно приділяти  напряму їх використання в подальшому у виробництві - як сировина та матеріали, для продажу - товари, видача спецодягу, виплата натуральної оплати праці готовою продукцією, використання на адміністративні потреби тощо. Зазначені особливості мають відповідний вплив на організацію обліку запасів. 

Матеріали поділяються на групи. Кожна група  поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін. 

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною  для них ознакою і відповідним  чином зашифрованих із зазначенням  одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. 

Також важливе значення для правильного  обліку має порядок оцінки запасів. 

Визначення  терміну "запаси" в різних країнах  відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництва  продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, то в США запаси - це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використання протягом одного виробничого циклу. 

Порівнюючи  термін "запаси", наведений в  МСБО 2 та П (С) БО 9, можна стверджувати, що термін "запаси" за міжнародними та вітчизняними стандартами має аналогічний зміст. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

Закон України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p., №996-XІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999. - №40. - ст.365. 

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств" N 335/94-вр від 28.12.94. В  редакції Закону N 440-ІV від 16.01.2003 // http://rada.gov.ua