Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Ноября 2011 в 01:47, реферат
У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також
приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії
«страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про еобхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в
якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися
відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього
висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності
страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування
зусиллями багатьох поколінь.
Вступ…………………………………………………………………………………... 3
1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних
осіб…………………………………………………………………………………....5
2. Розвиток системи страхових послуг…………………………………………………14
3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам……………………………….23
4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення……………….
Література…………………………………………………………………………….31
Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю вони мають укладатися на
строк не менш як три роки. Але податкове законодавство України відносить до
страхування життя (щодо надання податкових пільг) лише ті договори, які
укладаються на строк не менш як 10 років. Виняток (він буде чинним до 2003
року) становлять договори зі страхування життя громадян віком після 50
років. Такі договори відносяться до страхування життя за умови терміну їх
дії від п'яти років.
Підгалузь страхування життя об'єднує в собі всі види страхування, які
відповідають розглянутим щойно вимогам законодавства до обсягу страхової
відповідальності і терміну дії. Хоча не обов'язково в конкретному виді
страхування має йтися саме про страхування життя. До цієї підгалузі
входить, наприклад, страхування пенсій, обсяг відповідальності за яким не
передбачає виплати на випадок смерті, але за іншими ознаками це страхування
належить саме до підгалузі страхування життя.
Різноманітність видів страхування в межах цієї підгалузі пов'язана з
конкретним страховим інтересом страхувальника при укладанні договору. Так,
інтерес страхувальника щодо забезпечення свого рівня доходів при виході на
пенсію передбачає укладання договору страхування «на дожиття» до пенсійного
віку з виплатою йому страховиком щомісячних або щорічних сум у вигляді
додаткової пенсії. Інтерес страхувальника — забезпечити майнові інтереси
членів власної родини на випадок своєї смерті — сприяє укладанню договорів
довічного страхування, що передбачають страхові виплати на користь родини у
вигляді допомоги на поховання. Поширені й договори страхування життя не
самих страхувальників, а третіх осіб, які в цих договорах називаються
застрахованими особами, наприклад дітей (змішане страхування дітей,
страхування до вступу в шлюб).
На відміну від страхування від нещасних випадків і медичного
страхування при укладанні договорів страхування життя (за винятком
пенсійного страхування) страхувальниками можуть бути виключно фізичні
особи. Страхування життя має також і ту особливість, що всі види
страхування, які входять до цієї підгалузі, провадяться тільки в
добровільній формі.
Найдавнішою традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове
страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди,
заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим
майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.
Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового
відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних
цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або
неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових
випадків, обумовлених договором страхування.
Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за
договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих
об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні
страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.
Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення,
передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні
використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему
першого ризику і граничну (граничного відшкодування).
Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій
пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором
перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.
Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків,
завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором.
Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги
загальний обсяг збитків і відшкодовує його в певній пропорції, то в разі
використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевищує
страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається
«другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає відшкодуванню і
від якого походить назва цієї системи).
Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення
страхувальника укладати договори на повну вартість майна. Вони втрачають
сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.
Система граничного відшкодування використовується в тих видах
майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника,
які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею (звідси назва
системи) і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування
врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо.
Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які
поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування
майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з
істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і
фізичних осіб.
Так, розмір ризику при страхуванні майна фізичної особи, як правило,
значно менший, аніж розмір ризику юридичної особи.
Крім того, ризики фізичної особи достатньо прості й однорідні, тому
досить часто страховик може видавати стандартний страховий поліс. А ризики
юридичної особи складні і неоднорідні, тому часто постає потреба створювати
індивідуальні програми страхового покриття.
Процес прийняття на страхування ризиків фізичної особи — здебільшого
річ відносно нескладна. Інколи страховики навіть обходяться без
попереднього огляду майна, що страхується. Чого не можна сказати про
прийняття на страхування ризиків юридичних осіб. Тут завжди потрібний
попередній огляд, оскільки ці ризики істотно різняться між собою.
Складність ризиків юридичних осіб часто спонукає страховика
скористатися послугами кваліфікованого страхового посередника (брокера) з
його досвідом і знанням, а при страхуванні майна фізичних осіб страховик
може сам пропонувати поліси клієнтам, а також використовувати послуги будь-
якого посередника: банку, пошти, автостоянки тощо.
Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власні житлові і
дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні і
сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування
юридичних осіб значно ширший. Він включає будівлі і споруди, машини і
технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх
видів, вантажі, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні
ризики тощо. Відповідно до перелічених об'єктів в обох підгалузях
виокремлюються конкретні види страхування.
Страхування майна, як правило, здійснюється лише в добровільній формі.
Законодавством України передбачені лише два види обов'язкового страхування
майна: страхування авіаційних суден і страхування врожаю
сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень у державних
сільськогосподарських підприємствах.
Третя (відносно нова для вітчизняного страхування) галузь — це
страхування відповідальності. Економічне призначення такого страхування
полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, якщо він
завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових
інтересів потерпілої третьої особи. Відповідно обсяг відповідальності
страховика включає виплату відшкодування страхувальникові або третій особі
в разі настання передбаченої договором страхування страхової події.
Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання
відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими
органами або добровільно визнаний самим страхувальником.
На відміну від майнового та особистого страхування, особливістю
страхування відповідальності є те, що крім страховика і страхувальника тут
завжди присутня третя особа, на користь якої укладається договір. І
Информация о работе Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення