Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Ноября 2011 в 01:47, реферат
У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також
приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії
«страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про еобхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в
якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися
відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього
висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності
страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування
зусиллями багатьох поколінь.
Вступ…………………………………………………………………………………... 3
1. Економічна необхідність страхової послуги для фізичних та юридичних
осіб…………………………………………………………………………………....5
2. Розвиток системи страхових послуг…………………………………………………14
3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам……………………………….23
4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення……………….
Література…………………………………………………………………………….31
покриття втрат від ризиків лише підприємств державного сектора..
Кооперативні, громадські підприємства і населення вдавалися не лише до
самострахування, а й організовували захист своїх матеріальних інтересів на
випадок ризику за рахунок коштів фонду, що створювався методом страхування.
Цим методом можна було нагромаджувати кошти не лише на захист майна, а й на
вирішення низки соціальних питань (страхування на випадок постійної або
тимчасової втрати працездатності, страхування на дожиття, довесільне
страхування тощо). Проте відносно низький рівень доходів населення
гальмував розвиток зазначених видів страхування.
Отже, оскільки у плановій централізованій економіці переважала
державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту
відсунули страхування на другий план.
Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страхового
захисту, принципово змінюються в період поступового переходу до економіки
ринкового типу. Адже процес роздержавлення власності вимагає відповідних
змін і в її страховому захисті. Вони мають спрямовуватися на дедалі частіше
прийняття рішень про страховий захист на рівні підприємства, розширення меж
самофінансування.
На підприємствах доцільно мати фонд ризику. Чинне законодавство
дозволяє доводити його розмір до 25% від суми статутного фонду. Важливо,
щоб кошти фонду постійно перебували в ліквідній формі.
Тепер значно меншою мірою, ніж у минулі часи, використовуються
централізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або
пошкодженого стихією чи іншим лихом. Тут позначаються і тимчасові фінансові
труднощі держави. За значного дефіциту бюджету неможливо передбачити в
ньому серйозні резерви.
Значно ослабла роль у страховому захисті і -позичкового фонду. Він
перестав бути єдиним державним фондом. Перебудова банківської справи на
комерційних засадах зумовила появу сотень відносно автономних позичкових
фондів. На 1 січня 1998 року в Україні було 228 комерційних банків. Кожний
із них володіє самостійними ресурсами. Банки здебільшого не в змозі і не
мають економічного інтересу надавати тривалі (на кілька років) та ще й на
безвідсоткових засадах відстрочки повернення позик. Не можуть розраховувати
підприємства і на фінансову підтримку галузевих міністерств і відомств.
Резервні фонди при цих органах ліквідовано.
Негативно позначилась на організації самострахування суб'єктів
господарювання жорстка податкова політика. Переважна частина підприємств
позбавлена через це можливості мати у своєму розпорядженні необхідні
грошові резервні фонди.
Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок
перелічених щойно джерел дуже обмежені. Це означає, що більше навантаження
має надалі припадати на фонди, створювані методом страхування. Якщо до
цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту
громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на
страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою.
Необхідність страхування випливає з права власності або володіння тим
чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку,
автомашини, а тим більше складного виробничого технологічного комплексу,
зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через
стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо.
Ще більший страховий інтерес мають фізичні (а нерідко і юридичні)
особи в організації захисту на випадок втрати свого (або своїх працівників)
життя чи здоров'я. Це гарантує отримання певних доходів у разі втрати
годувальника, при тривалій або постійній втраті працездатності
застрахованого, а також у разі настання інших, спеціально обумовлених
подій. Очевидно, що страхові виплати не повинні перевищувати реально
втрачених доходів страхувальника і його витрат на лікування, аби не
стимулювати завищення необхідних термінів лікування.
У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка
інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Ідеться про
загальну масу прибутку, тобто з урахуванням і наслідків інвестиційної
діяльності.
Страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних
осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива
роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що
спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи
інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою
ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає
можливою тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10 % страхового
поля, регулююча роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну,
наприклад, від Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства
й громадяни. Важко уявити підприємця, який ризикнув би зайнятись тим чи
іншим бізнесом, зігнорувавши страхування. Такі дії суперечили б здоровому
економічному глузду.
Проілюструємо це таким прикладом. Нова фірма має намір займатись
в'їзною торгівлею хутряним одягом. Підприємець для організації цього
бізнесу має у своєму розпорядженні 80 тис. грн. При цьому 20 тис. грн.
потрібно авансувати на придбання спеціального автомобіля, а решту коштів
спрямувати на закупівлю товару та інші витрати. Припустимо, що за такої
структури розміщення капіталу підприємець отримає середньоденний прибуток у
500 грн. протягом 250 днів на рік. Проте автомобільний транспорт
характеризується як найбільш небезпечний.
Перед підприємцем постає проблема: що вигідніше — створити власний
резерв коштів на випадок термінової необхідності заміни автомобіля чи
вдатися до послуг страхової компанії? Уявімо ситуацію, що власник не
застрахував автомобіль. У такому разі він матиме економію на страховій
премії (наприклад, 8% від вартості автомобіля, тобто 1600 грн. на рік).
Водночас утриматися від придбання страхового полісу означає для
підприємця необхідність зарезервувати з метою самострахування транспортного
засобу, а отже і безпеки свого бізнесу, не менш як третину всього капіталу
(20 тис. грн.). Це суттєво зменшує фінансові результати діяльності. У
даному випадку на авансований капітал буде отримано прибутку не 125000, а
лише 83330 грн. Отже, втрачений прибуток буде більшим за страхові платежі
на 40070 грн., або в 25 разів. Хоч приклад і умовний, але він добре
відбиває ті переваги, які надає страхування.
Можливості страхування зростають із розширенням кола страхувальників,
а це, у свою чергу, підвищує фінансовий потенціал страховиків. На посилення
саме цих тенденцій слід очікувати в найближчій перспективі.
2.Розвиток системи
страхових послуг.
Система страхових послуг базується на сукупності об'єктів з
виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування. Схематично її
унаочнює мал.1. Вона є найбільш звичною для національних страховиків і дуже
важливою з теоретичного погляду.
Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування
можуть виступати три групи майнових інтересів:
1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією
страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
2) пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном
(майнове страхування);
3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди
фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі
(страхування відповідальності).
На відміну від об'єктів майнового страхування об'єкти особистого
страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому
Информация о работе Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення