Бюджетний дефіцит та методи його фінансування

Податкові надходження  зросли на 12,06%, і зменшились у своїй  питомій вазі з 71,01% до 69,35%. Питома вага неподаткових надходжень, у свою чергу, збільшилась з 24,17% до 27,04%. А темп їх приросту склав 28,4%, що  виражається у збільшенні їх обсягу на 14,39 млрд. грн.. Все це говорить про позитивні зрушення у  стані доходів бюджету. Факторами, що спричинили ці зміни є збільшення надходжень від податків на доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості на 7,4 млрд. грн., або на 22,72%, а також стрімке зростання доходів від власності та підприємницької діяльності  - на 14,39 млрд. грн., або на 83,95%. Дані показники свідчать про стрімке пожвавлення підприємницької діяльності та зростання обсягу виробництва (рис. 2.2), що підтверджується збільшенням обсягу ВВП на 169,22 млрд. грн., або ж на 18,53%.

Спостерігається також і негативна тенденція  погіршення зовнішніх зв’язків, що проявляється у зменшенні надходжень від податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції на 6,33 млрд. грн., або на 91,34%, а також у скороченні обсягу трансферт від зарубіжних країн та міжнародних організацій на 340 млн. грн. (52,63%).

Видатки у 2010 р. також зросли  - на 61,15 млрд. грн. і  склали 303,59 млрд. грн. , що на 21, 2 млрд. грн. менше запланованого.

Позитивним  фактором є зростання капітальних  видатків на 10,62 млрд. грн., або на 101,76 %, що свідчить про пожвавлення інвестиційної діяльності, за рахунок придбання основного капіталу, землі і нематеріальних активів, а також капітальних трансфертів.

Питома вага поточних видатків зменшилась з 95,7% до 93,06%, що є позитивною тенденцією, проте  частка все одно залишається завеликою, а їх абсолютний показник збільшився на 50,53 млрд. грн.., в значній мірі за рахунок збільшення субсидій та поточних трансфертів на 32,72 млрд. грн.. та видатків на товари та послуги – на 11,07 млрд. грн., зросли також і видатки на обслуговування боргу – на 6,73 млрд. грн., і в 2010 р. уже становили – 16,64 млрд. грн..

Отже, в 2010 р. з’явилось  багато позитивних зрушень, таких як пожвавлення підприємницької та інвестиційної діяльності, зростання  доходів. Все це позитивно відобразилось  на стані економіки. Але бюджетний дефіцит продовжив стрімко зростати через те, що темп приросту видатків все ж таки більший темпу приросту доходів. Причиною цьому стало значне збільшення поточних витрат. Уряд значно збільшив обсяг субсидій та поточних трансфертів, що позитивно вплинуло на рівні життя населення, проте негативно відобразилось на стані бюджетного дефіциту.

2011 р. відзначився  ще більшим ростом доходів  ніж у 2010 р.. Їх обсяг збільшився на 74 млрд. грн., або на 30,76% (проти 14,74% у 2010 р.) і навіть перевищив запланований рівень на 1,18 млрд. грн..

Завдяки підвищенню підприємницької активності та розширенню внутрішнього попиту в умовах зростаючих доходів населення збільшилось  виробництво в орієнтованих на внутрішній ринок галузях. Також, незважаючи на нестабільність зовнішнього попиту, досить високими темпами розвивались експортоорієнтовані галузі промисловості [17].

Найбільшого зростання  досягли податкові надходження. Їх збільшення склало 94,73 млрд. грн., або 56,77%. Це спричинено, головним чином, зростанням надходжень від податків на доходи, прибуток та збільшення ринкової вартості, які перевищили запланований рівень на 4,54 млрд. грн.. Дані показники свідчать про післякризове відновлення ділової активності суб’єктів господарювання, підтвердження чого можна побачити і у збільшенні обсягу ВВП на 234,03 млрд. грн., або на 21,62%.

Ще одним  позитивним явищем динаміки доходів  можна назвати відновлення зовнішньоекономічних зв’язків, що спостерігається у  збільшенні податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції на 11,17 млрд. грн., або на 1862%.

Але на противагу  цьому відбувається згортання діяльності державних підприємств, що відображається у зменшенні доходів від власності  та підприємницької діяльності на 12,44 млрд. грн., або на 41, 89%.

З приводу видатків у 2011 р.  можна сказати, що вони зросли на 9,84 млрд. грн., з порівняно незначним темпом приросту у 9,84%.

Поточні видатки  мають також невеликий темп приросту (6,95%) у порівнянні з темпом приросту капітальних видатків (48,56%). Покращення фінансового стану підприємств та політика стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку сприяли нарощенню інвестиційного потенціалу, що забезпечило зростання обсягу інвестицій в економіку. Збільшення відбулось, головним чином, за рахунок придбання основного капіталу (на суму 7,17 млрд. грн.) і землі та нематеріальних активів (на суму 0,219 млрд. грн.).

Отже, 2011 р. характеризується значним зростанням доходів та порівняно  невеликим ростом видатків (30,76% проти 9,84%), що сприяло першому за аналізований період зменшенню бюджетного дефіциту  на 44,13 млрд. грн.. І в цьому році він уже склав 18,84 млрд. грн..

 

2.2. Регулювання бюджетного дефіциту в Україні

 

Беручи до уваги, що економічний спад і інфляція є  прямим наслідком кризового стану  всього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати як структурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б покладатись на сили ринкового саморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обгрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію.

 Основні заходи щодо регулювання бюджетного дефіциту України включають:

1) налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дасть змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів;

2) реформування податкової системи, що сприяє частковому виведенню економіки із тіньового сектору;

3) жорсткий режим економії бюджетних коштів, насамперед зменшення витрат на управління;

4) поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам;

5)   розширення приватизаційних процесів;

6)   реформування міжбюджетних відносин;

7) удосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

8) забезпечення фінансової підтримки малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

9) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

10)  контроль рівня інфляції [3];

11)  пошук нових шляхів збільшення доходів держави;

12) ефективне використання державного кредиту;

13)  зниження  рівня безробіття [17].

У світовій практиці одним із найважливіших методів  боротьби з хронічними дефіцитами, основним видом діяльності, спрямованої  на зниження обсягів державного боргу, інфляції і досягнення сталого розвитку, було застосування спеціальних фіскальних правил. Це правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення у сфері фіскальної політики стосовно величини і розподілу державних видатків і джерел їхнього фінансування (податкового чи боргового). Ці правила набувають форми законодавчих норм, процедур бюджетного процесу і цифрових задач (граничних показників).

Для України  накладання самообмежень у бюджетній  політиці є новим. Бюджетна дисципліна з боку держави є вагомим економічним і політичним чинником у досягненні сталого розвитку. Вітчизняне законодавство, зокрема, Бюджетний кодекс України [1], закони про Державний бюджет України [21] останніх років містять окремі положення, які регламентують бюджетну збалансованість і безпосередньо стосуються фінансової дисципліни органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування. До них належать такі:

1)  недопущення  дефіциту по спеціальному фонду  бюджету;

2) недопущення дефіциту місцевих бюджетів (за винятком бюджету Автономної Республіки Крим і міських бюджетів);

3) ухвалення  бюджетного дефіциту під час  прийняття закону про державний  бюджет лише у разі наявності  обґрунтованих джерел фінансування;

4) допущення  дефіциту бюджету Автономної Республіки Крим лише у частині бюджету розвитку;

5) заборону використовувати  емісійні кошти НБУ як джерела  фінансування дефіциту;

6) здійснення  державних запозичень у межах  встановлених граничних розмірів  державного боргу;

7) заборону використання державних запозичень для покриття поточних видатків держави (за винятком видатків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги);

8) тимчасове  обмеження бюджетних асигнувань  із загального фонду у разі  недоотримання бюджетних надходжень за місячними звітами або скорочення бюджетних видатків (окрім захищених статей), якщо за результатами квартальних звітів недоотримання бюджетом доходів перевищує 15 % від передбачених бюджетним розписом сум.

Перераховані  норми стосуються питань збалансування бюджетів та обмеження деяких джерел фінансування, а також заходів щодо дотримання затверджених показників бюджетного балансу протягом бюджетного року. Однак вони не відповідають вимогам ЄС, оскільки не забезпечують попередження ухилень від жорстких бюджетних обмежень, нічого не говорять про контрольні санкції за недотримання бюджетних вимог. З метою удосконалення методів боротьби за скорочення бюджетного дефіциту доцільно вітчизняне законодавство привести у відповідність до загальноєвропейських вимог і стандартів. Для цього у вітчизняному законодавстві слід звернути увагу на:

1. встановлення граничного розміру бюджетного дефіциту у відсотках до ВВП;
2. визначення його для сектору державного управління;
3. виділення у системі моніторингу державного бюджету окремого блоку моніторингу бюджетного дефіциту;
4. розроблення фінансових санкцій до уряду за порушення ним граничного розміру дефіциту.

 

2.3. Проблеми та перспективи розвитку методів фінансування бюджетного дефіциту

 

Дефіцит державного бюджету — явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфертних виплат відповідно зменшуються.

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про  його незбалансованість. Отже, поява  бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.

Та вже коли постала така проблема – дефіцит  державного бюджету, необхідно приймати рішення щодо його фінансування. Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Це пов'язане з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів нерідко супроводжується виникненням негативних наслідків, які можуть навіть перевищити програмовані поліпшення. У періоди економічних криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюються. За таких умов, з одного боку, необхідним є збільшення державних витрат, а з іншого - допущення зростання державної заборгованості, яка може стати наслідком такої політики, послаблює фінансову систему країни.

Проблема фінансування державного дефіциту особливо гостро постала в Україні. Уже визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі України (ст. 2) замість поняття «фінансування дефіциту» використовується термін «фінансування державного бюджету». За Кодексом фінансування бюджету — надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету [1].

Наведене визначення не є чітким, воно не містить найважливіших  характеристик фінансування дефіциту бюджету. У прийнятому положенні  відсутня характеристика змісту операцій, які відображаються терміном «фінансування бюджету». Увага звертається переважно на джерела його покриття. Проте такі операції мають особливості, що відрізняють їх від операцій з формування доходної частини бюджету. По-перше, вони спрямовані на забезпечення фінансування видатків, не перекритих доходами бюджету. Інакше кажучи, фінансування бюджету має на меті розширення обсягів видаткової частини за межі мобілізованих доходів. По-друге, для забезпечення такого фінансування додаткові кошти залучаються до державного фонду з використанням особливих форм, відмінних від формування доходів бюджету.

Зведення бюджету  з дефіцитом, яке передбачає проведення операцій з фінансування бюджету, не є свідченням його незбалансованості. Дійсно, бюджет може вважатися незбалансованим, коли заплановані видатки не перекриваються відповідними бюджетними ресурсами. Але при цьому слід звернути увагу, що таке балансування має певні особливості. Воно забезпечується шляхом використання джерел, які з фінансової точки зору значною мірою відрізняються від надходжень у формі податкових  і неподаткових доходів, надходжень від операцій з капіталом, відрахувань до цільових фондів та одержання бюджетних трансфертів.