Аспекти оптово - роздрибной торгивли будивельми материалами в Украини

У міру підготовки та реалізації інноваційний проект проходить "життєвий цикл", що складається з різних стадій. Межі між ними не завжди чіткі, проте  можна виділити шість таких стадій. Перша та друга стадії - це передідентифікація проекту та ідентифікація проекту. На цих стадіях спочатку народжується сама ідея, а потім готуються основні  деталі проекту. Він проходить попереднє  обґрунтовування та порівнюється з попередніми даними інших проектів. Цей процес можна назвати стадією попереднього техніко-економічного обґрунтування. Третьою стадією є розробка проекту. На цій стадії проводиться детальне опрацювання всіх аспектів проекту, які остаточно повинні обґрунтувати його вигідність. Четвертою стадією є оцінка (експертиза) проекту. Це експертиза, яку проходить підготовлений проект (він вивчається та обговорюється керівництвом фірми, незалежними експертами, потенційними інвесторами та кредиторами, міністерствами, банком тощо).

П'ята стадія - це прийняття проекту. На цій стадії керівництво всіх рівнів, інвестори та кредитори приймають  остаточне рішення стосовно проекту, а оскільки в самій фірмі звичайно існують альтернативні можливості використання економічних ресурсів або ж у кредиторів є пропозиції про фінансування інших проектів, то ця стадія може виявитись тривалою.

Шоста стадія - являє собою здійснення проекту. Тут головне - це контроль та спостереження за реалізацією проекту. З тим, щоб він не відхилявся від графіка, та одночасне внесення в нього оперативних змін, якщо вони дійсно потрібні.

На всіх стадіях проекту, але  особливо на стадії розробки, йде аналіз його основних аспектів. Часто їх називають  напрямками аналізу або просто аналізом. Основними напрямками проектного аналізу  є:

Технічний аналіз, завданням якого  є визначення найбільш придатної  для даного інвестиційного проекту техніки та технології.

Комерційний (маркетинговий) аналіз, у ході якого аналізується ринок.

Інституційний аналіз, завдання якого - досконально оцінити організаційно-правове, адміністративне і навіть політичне  середовище, в якому буде реалізовуватись  проект, та пристосувати його до цього  середовища, особливо до вимог державних організацій.

Соціальний аналіз, під час якого  необхідно досліджувати вплив проекту  на життя місцевих жителів, досягти  доброзичливого ставлення до проекту.

Аналіз навколишнього середовища, який повинен виявити шкоду, якщо вона буде нанесена проектом навколишньому  середовищу, та дати їй експертну оцінку, а також запропонувати способи  запобігання цій шкоді.

Фінансовий аналіз.

Економічний аналіз.

Два останні напрямки є ключовими. Обидва вони базуються на зіставленні  витрат та вигод від проекту, але  відрізняються підходом до оцінки. Економічний аналіз оцінює прибутковість  проекту з точки зору всього суспільства, фінансовій аналіз - тільки з точки  зору фірми та її кредиторів [50].

Аналіз особливостей управління науково-технічною  сферою в Україні показав, що воно вимагає удосконалення, оскільки не відповідає сучасним умовам розвитку підприємств і не забезпечує інноваційної модернізації економіки. Забезпечення інноваційної модернізації економіки України та динамічного розвитку підприємств вимагає посилення державного регулювання розвитку науки та техніки, вдосконалення нормативно-законодавчої бази для ефективної реалізації інноваційної політики [45].

Законодавство України у сфері  інноваційної та інвестиційної діяльності базується на Конституції України  і складається із ЗУ "Про інвестиційну діяльність", "Про наукову і  науково-технічну діяльність", "Про  наукову і науково-технічну експертизу", "Про спеціальний режим інвестиційної  та інноваційної діяльності технологічних  парків", "Про інноваційну діяльність", та інших законодавчих актів, що регулюють  суспільні відносини у цій  сфері.

До проблем, що стримують розвиток інноваційних процесів в Україні  слід віднести: відсутність нау- ково-методологічної бази формування інноваційної системи; пріоритети інноваційного розвитку проголошені суто формально, механізми  їх реалізації не відпрацьовані; недостатність  фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок. Інноваційна  сфера нашої країни і досі не стала  по-справжньому привабливою для  вітчизняних та іноземних інвесторів.

Наша історія і досвід багатьох країн говорять, що успіх економічного розвитку істотною мірою залежить від організації політичної системи, адже державні трансформації тісно пов'язані з найважливішими напрямами реформування економіки. Тому, по-перше, мають бути розроблені чіткі державні заходи щодо подолання таких взаємозалежних колізій як неплатежі, ухилення від сплати податків, корупція. По-друге, необхідно перебороти інституціональне відставання, яке призвело до неефективних форм організації підприємства і фінансової системи, а також майже зруйнувало інноваційну сферу.

Проблему заохочення іноземних  інвестицій треба розглядати у двох площинах: у широкому сенсі - це створення  нормальних загальних економічних, політичних та правових умов для надходження  іноземних інвестицій в економіку  країни; у вузькому сенсі - це використання правових важелів для створення  правового режиму, який базувався  би на наданні додаткових (особливих) пільг іноземному інвестору і  тим самим заохочував його до капіталовкладень у вітчизняну економіку.

Для поліпшення державної підтримки  інноваційної діяльності підприємств  необхідно: вдосконалити нормативно-правову  базу щодо її регулювання (ввести диференційовані  податкові пільги, які встановлені  на базі класифікації підприємств залежно  від їх участі в інноваційному  процесі, запровадити прогресивну  шкалу оподаткування для венчурних  підприємств, що базується на врахуванні часу їх формування і функціонування); системне і послідове впровадження функціональних принципів державного управління інноваційною діяльністю; створення єдиної активно і цілеспрямовано функціонуючої національної інноваційної системи.

Що стосується покращення механізму  фінансування НДДКР, то варто впровадити цілу низку заходів: забезпечити  фінансову підтримку провідної  частини науки; підвищити роль Державного фонду фундаментальних досліджень; для фінансової підтримки загальногалузевих НДДКР потрібно використовувати систему позабюджетних фондів та нові інноваційні структури: взаємодія органів держуправління з науково-технічними організаціями повинна будуватися на контрактній основі порядком конкурсного чи критеріального відбору проектів; держава має надавати вченим усі можливості для участі у спільних проектах із закордонними вченими інновацій.

 

Висновок до розділу 1

 

Аналіз інвестиційних процесів на підприємствах демонструє, що визначальною особливістю сучасного стану  і розвитку вітчизняного виробництва  є нагальна потреба у здійсненні великих інвестиційних проектів з будівництва, реконструкції та технічного переозброєння виробництва. Значно розширилися інвестиційні можливості підприємств, проектується ряд заходів державної підтримки вітчизняних підприємств, деякі міжнародні банківські групи готові надати кредитні ресурси для будівельних підприємств на вітчизняних потужностях. Таким чином, інноваційний процес можна розглядати як процес формування принципово нових, раніше не відомих конфігурацій, які забезпечують дифузію новизни, а інновації - як життєвий цикл структурно-функціональних змін у соціальній системі й одночасно змін у структурах її частин. Згідно з вищезазначеними коментарями можна стверджувати, що інновація у будівництві - це не лише система періодичних одиничних елементів новизни, які заміщують товарні й технологічні змінні організаційної структури. Інновація - це процес відтворення нової конфігурації. А інноваційний розвиток у сфері новітньої забудови в Україні - це комплекс процесів, взаємопов'язаних результатом концептуалізації нової ідеї, яка направлена на вирішення проблеми, і практичного застосування у вертикально інтегрованих організаціях будівництва.

Для поліпшення державної підтримки  інноваційної діяльності підприємств  необхідно: вдосконалити нормативно-правову  базу щодо її регулювання (ввести диференційовані  податкові пільги, які встановлені  на базі класифікації підприємств залежно  від їх участі в інноваційному  процесі, запровадити прогресивну  шкалу оподаткування для венчурних  підприємств, що базується на врахуванні часу їх формування і функціонування); системне і послідове впровадження функціональних принципів державного управління інноваційною діяльністю.

В покращення механізму фінансування НДДКР, варто впровадити цілу низку заходів: забезпечити фінансову підтримку провідної частини науки; підвищити роль Державного фонду фундаментальних досліджень; для фінансової підтримки загальногалузевих НДДКР потрібно використовувати систему позабюджетних фондів та нові інноваційні структури: взаємодія органів держуправління з науково-технічними організаціями повинна будуватися на контрактній основі порядком конкурсного чи критеріального відбору проектів; держава має надавати вченим усі можливості для участі у спільних проектах із закордонними вченими інновацій.

 

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ  ТА ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ  ТОВ «ВТП «ДОНЕЦЬКЖИЛБУД»

 

 

2.1. Загальна  економічна характеристика ТОВ  «ВТП «Донецькжилбуд»

 

Товариство з обмеженою відповідальністю Вантажно-транспортне підприємство «Донецькжилбуд» (надалі - "Товариство") засноване згідно з протоколом зборів засновників № 1 від 07 червня 2000 року та затверджено згідно з законами України «Про підприємництво» та «Про господарські товариства в Україні». Місцезнаходження товариства: 83117,м. Донецьк, вул. Текстильщіків, буд.4 .

Товариство створювалось з метою  задоволення потреб в його послугах (роботах, товарах), та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів учасників  Товариства, а також економічних  та соціальних інтересів трудового  колективу.

Предметом діяльності товариства є:

оптова та роздрібна торгівля непродовольчою групою товарів;

транспортно - експедіційні послуги  без робіт та послуг, виконуваних  під закази населенню;

виробництво будівельних матеріалів;

виробництво цементу;

виробництво, монтаж, реалізація, ремонт та обслуговування товарів промислової  групи;

посередницька діяльність;

оптова та роздрібна торгівля продовольчою групою товар.

Юридичний статус Товариства

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс розрахунковий  та інші рахунки в банківських  установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити.

Товариство може створювати на території  України, а також за її межами, кордоном, дочірні підприємства, філії та представництва Філії та представництва Товариства діють на основі положень про них, затверджених Товариством, а дочірні  підприємства - на основі затверджених Товариством статутів.

Учасники несуть відповідальність в межах їх вкладів та відповідають по зобов'язаннях Товариства невнесеною частиною вкладу у випадку ліквідації, звернення стягнення на майно  Товариства відповідно до чинного законодавства. Товариство не відповідає по зобов'язаннях держави, держава не відповідає по зобов'язаннях Товариства. Товариство відповідає по своїм зобов'язанням усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Облік та звітність

Товариство здійснює оперативний  та бухгалтерський облік результатів  своєї роботи, веде статистичну звітність  в затвердженому законодавством України порядку.

Ведіння бухгалтерського обліку покладається на головного бухгалтера по наказу директора.

Підсумки господарської діяльності Товариства відображаються у річному  звіті та балансі.

Майно, прибуток товариства

Товариство  є власником:

майна, переданого йому учасниками;

продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів, а також іншого майна, набутого в результаті діяльності, що не суперечить законодавству.

Джерелом  формування майна Товариства є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів  господарської діяльності;

доходи  від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів.

Товариство здійснює господарську діяльність від свого імені, в  інтересах членів Товариства і засадах  повного госпрозрахунку.

Після сплати податків в держбюджет та інших обов'язкових відрахувань  згідно з чинним законодавством Товариство в особі зборів учасників та уповноважених  ними органів самостійно розпоряджається  своїм прибутком. Частина чистого  прибутку від діяльності Товариства розподіляється мі учасниками, пропорційно  їх часткам в майні Товариства, в порядку і на умовах, передбачених рішенням зборів учасників.

Резервний фонд у Товаристві створюється  у розмірі 25 відсотків статутного фонду, а також за рахунок щорічних відрахувань 5 відсотків від чистого  прибутку Товариства. Кошти фонду  знаходяться у повному розпорядженні  Товариства Можливі збитки Товариства покриваються за рахунок резервного фонду. Якщо коштів резервного фонду  недостатньо, учасники приймають рішення  про джерела їх покриття.

 Господарська діяльність. Соціальні  гарантії

Товариство самостійно визначає перспективи  розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на вироблену ним  продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального  розвитку Товариства, підвищення доходів

Товариство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Товариство самостійно встановлює форми, системи, розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників

Усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності Товариства на основі трудового договору (контракту, угоди), чи інших форм, що