Аспекти оптово - роздрибной торгивли будивельми материалами в Украини

 

Важливим  є не тільки порівняння показників оборотності дебіторської і кредиторської  заборгованості зі значеннями коефіцієнтів за попередні періоди,  але і  порівняння цих показників між собою. Такий підхід дозволяє зіставити  умови комерційного кредитування, яким підприємство користається в інших  фірмах, з тими умовами кредитування, що підприємство надає своїм покупцям.  Як випливає з розрахунків, умови, на яких підприємство одержує постачання набагато краще, ніж умови, надані підприємством  своїм покупцям (тривалість обороту  кредиторської заборгованості більше тривалості обороту дебіторської заборгованості). Це приводить до того, що обіг коштів від дебіторів більш інтенсивний, чим від кредиторів. Збереження такої  тенденції в розрахунках дозволяє підприємству в плині визначеного часу безкоштовно користатися коштами своїх постачальників.

Коефіцієнт  оборотності запасів показує, скільки  оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли  свою вартість на готову продукцію, у 2011 році цей показник склав 1,15 разів.

 У цілому показники ділової активності підприємства мають позитивні значення, що свідчить про підвищення ефективності основної діяльності підприємства.

Тривалість  операційного циклу показує, протягом якого періоду грошові засоби пов’язані в запасах. Підприємству необхідно прагнути до зменшення  значення даного показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

 

2.3. Напрями підвищення ефективності роботи оптово-роздрібного підприємства ТОВ «ВТП «Донецькжилбуд»

 

Аналіз фінансово-господарської  діяльності ТОВ «ВТП «Донецькжилбуд»  проводився  за даними фінансової звітності, а саме: Балансів та Звітів про фінансові  результати підприємства за період 2009-2011 років.

Зробимо узагальнюючий висновок проведеного аналізу фінансового стану ТОВ «ВТП «Донецькжилбуд».

Загальна вартість майна організації  збільшилася за звітний рік на 367,1 тис.грн., або на 27%, що свідчить про розширення підприємством господарського обороту. Підприємство має «легку» структуру активів. Це свідчить о мобільності майна підприємства.

На початок звітного періоду  найбільший вклад у формування оборотних  активів підприємства внесли запаси (82 %). Це свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності оборотного капіталу.

На кінець звітного періоду грошові  кошти та їх еквіваленти збільшились на 5,3 тис. грн., але це призвело до зменшення їх долі в складі оборотних активів. Таке зменшення викликано значним ростом дебіторської заборгованості. Структура активів з високою часткою заборгованості та низкою часткою грошових коштів може свідчити о проблемах, пов’язаних з маркетинговою політикою підприємства, а також о переважно не грошовому характері розрахунків.

Для її стягнення необхідно провести наступні заходи:

встановлення факту даної заборгованості, шляхом проведення звірок;

перед арбітражних попередження;

подача позовних заяв до Арбітражні суди;

 продаж дебіторської заборгованості  на конкурсній основі [45]

Частка  статутного капіталу знизилась на 0,72 відсоткових пункту. Також збільшилась частка нерозподіленого прибутку на 8%, це свідчить о розширеному типі відтворення. Таке змінення свідчить про ефективність функціонування підприємства.

Зобов’язання  підприємства на 100% складаються з  поточних, що є негативним фактором, який свідчить о нераціональній структурі  балансу та о високому ризику втрати фінансової стійкості.

Коефіцієнт  фінансового ризику на підприємстві є досить високим і позитивним показником, тобто воно використовує власні кошти та має не великі зобов’язання. З розрахунків та динаміки коефіцієнта  фінансового ризику бачимо його спад, що свідчить про зменшення розміру  залучених коштів до власних. Коефіцієнт маневреності показує, що майже всі  оборотні кошти приймають учать  у виробничому процесі, тобто  вільно маневрують.

На кожну  гривню власних коштів підприємство за звітний рік на початок мало 0,03 гривень залучених коштів, а на кінець – 0,19 гривень.

Ліквідність підприємства досягається за рахунок  високого значення коефіцієнта поточної ліквідності, що характеризується наявністю  в підприємства найбільш ліквідних  оборотних активів, що свідчить про  досить стабільний фінансовий стан і  здатність підприємства вчасно погашати свої поточні зобов'язання.

Одна  з найважливіших характеристик  фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності з  позиції довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

Показники рентабельності капіталу знаходяться  на досить не стабільному рівні, так як на протязі проаналізованих періоді показники то зростають то спадають. За ради росту рентабельності власного капіталу підприємству припадає жертвувати своєю фінансовою незалежністю [28].

Що стосується показників рентабельності продажів, то судити про їх значеннях, не маючи даних про значення аналогічних  показників по галузі, немає сенсу.

Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості складає у звітному році 155 - стільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється у грошові кошти, тобто погашається.

Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості за аналізуючи роки з кожним роком  зростав, у 2011 році він склав 72,26, що  показує, скільки обігів необхідно компанії для виплати наявній заборгованості.

Коефіцієнт  оборотності запасів показує, скільки  оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли  свою вартість на готову продукцію, у 2011 році цей показник склав 1,15 разів.

У цілому показники ділової активності підприємства мають позитивні значення, що свідчить про підвищення ефективності основної діяльності підприємства.

Тривалість  операційного циклу показує, протягом якого періоду грошові засоби пов’язані в запасах. Підприємству необхідно прагнути до зменшення  значення даного показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

Основними напрямками покращення фінансового  стану підприємства є:

зниження  собівартості продукції дозволить  підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту, що можливе за рахунок  впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів;

збільшення  грошових коштів на розрахунковому рахунку  підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить  підприємству оформляти довго і  короткострокові позики в банку  для фінансування поточної діяльності. Збільшення грошових коштів можна забезпечити  за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, виробництво і розробка нових видів продукції [24].

Ще одним  напрямом з покращення фінансового  стану є його прогнозування, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати  дані про його стан, а також зміни, які в ньому проходять.

Основними шляхами підвищення фінансової стійкості  підприємства при цьому є такі:

підвищення  інтенсивності використання оборотних  активів підприємства;

підвищення  продуктивності праці;

подальше  збільшення обсягів реалізації товарів;

зниження  матеріальних операційних витрат;

розширення  ринку збуту продукції (товарів);

залучення інвестицій (кредитів) та ін [40].

Для забезпечення досягнення цілей діяльності підприємства є необхідним моніторинг стану підприємства, який забезпечує:

збір  та аналіз внутрішньої та зовнішньої інформації про стан підприємства;

виявлення «вузьких місць» на підприємстві;

аналіз  зовнішнього середовища та оцінку нових  можливостей;

контроль  ризиків діяльності;

виявлення кризових явищ у фінансовій та господарській  діяльності.

Розглядаючи тенденцію сучасного товарообігу  можна сказати, що товарообіг підприємств  коливається під впливом ряду факторів. Для того, щоб визначити  причини такого коливання замовлень  варто розглянути зовнішні й внутрішні  фактори.

Однією  з очевидних причин є сезонність попиту. Друга - неякісна робота з організації  закупівель. Третя - відсутність просування, реклами [48].

Формування  асортиментів одна із самих непростих  і трудомістких завдань гуртового  торговельного підприємства. Більш  менш успішно вона вирішується завдяки  досвіду менеджерів, які займаються його формуванням. Але зростаюча  конкуренція змушує ставитися до завдання формування асортиментів більш  відповідально.

Однак формування асортиментів упирається ще в одне завдання - пошук постачальників товарів  по найбільш вигідних цінах. Дуже часто  зустрічається ситуація, коли знайти постачальника або виробника  товару не важко, а сторгуватися до конкурентної ціни практично неможливо. Для цього пошуком і закупівлею товарів повинні займатися відповідальні  люди. Необхідно також організувати роботу відділу закупівель найбільш ефективним образом.

Однієї  із завдань є пошук покупців. Підприємства вирішують це завдання у більшості  випадків винятково за допомогою  торговельних агентів. Плюси в цій  формі безперечно є. Підприємство не проводить ні якої реклами. Недооцінка інших видів просування призводить в момент спаду споживчого попиту до втрати великої частини покупців [11].

Насамперед  необхідно провести аналіз витрат і  виявити нижню межу цін на товари. Ця нижня межа цін містить у  собі витрати на транспортування, зберігання, складування, фасування. Таким чином, усе, що безпосередньо стосується руху товару. У такий спосіб формується мінімальна ціна на товари.

Другим  кроком буде визначення конкурентних цін на товар, тобто цін на товари пропоновані конкурентами. Виявлення  в асортименті ходових товарів  дозволяє встановити ціни нижче конкурентних. У результаті чого з'являється інструмент залучення покупців. Ціни на менш ходові товари формуються виходячи із загальної рентабельності підприємства, тобто ціни встановлюються так, щоб компенсувати низький рівень прибутку від товарів основних асортиментів. Принцип такої політики в тому, що покупець замовляючи ходові товари орієнтується на низькі ціни, а ціна інших товарів у меншому ступені впливає на попит.

Асортимент  ціни і збут – це три кити, на яких тримається гуртове торговельне  підприємство. Успішна реалізація кожного  з них окремо не дає ефекту, який можна було б одержати, ув'язав усіх трьох між собою. Таким чином, залежність асортименту і цін  виражається тим, що рівень закупівельних  цін впливає на формування асортименту, а існуючий асортимент, його ширина і глибина впливають на установку  відпускних цін. Ціна впливає на організацію  збутової політики, а збут, у свою чергу, впливає на формування ціни. Також збутова політика повинна  бути ув'язана з асортиментом, тому що побажання покупців формують асортимент, а реальний асортимент визначає способи  ведення продажів [48].

Таким чином, керування формуванням асортименту, установкою цін і розробкою збутової політики необхідно здійснювати, з  огляду на зв'язку між ними. Приймаючи  в увагу постійно мінливу кон'юнктуру  ринку, і асортимент, і ціни, і  збут, необхідно регулярно переглядати  й оцінювати результат від  введення тих або інших змін. Для  здійснення регулярного аналізу  необхідно витрачати і час  і кошти. Але це дозволить досягти  конкурентних переваг.

Провівши  аналіз стану оптових підприємств  України пропонуємо такі заходи щодо покращення системи оптової торгівлі як в  регіонах та і в країні в  цілому:

оптимізація системи просування товарів від  вітчизняних товаровиробників до споживачів;

прискорення процесів обігу товарів, взаєморозрахунків  і платежів між учасниками споживчого ринку;

створення конкурентного середовища серед  вітчизняних товаровиробників і  відсівання надмірно експансивних іноземних  виробників й, як наслідок, зниження рівня  цін на товари й підвищення їхньої якості.

створення для вітчизняних виробників пільгових умов для реалізації продукції [6].

Проведення  вищеперерахованих заходів дозволить  значно покращити не тільки оптову торгівлю, а й саму галузь, а це в свою чергу позитивно позначиться на споживачеві.

 

Висновок  до розділу 2

 

Проведений  аналіз на підприємстві ТОВ «ВТП «Донецькжилбуд»  за період 2009 – 2011 рр. показав, що підприємство має стійкий фінансовий стан.

Аналіз  майнового стану показав, що основні  засоби знаходяться в зношеному  стані, підприємству слід обновите обрання  чи придбати нове.

Аналіз  фінансової стійкості свідчить, про фінансову незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів та інвесторів. У підприємства більша частина власних оборотних коштів знаходиться в обороті, вона дозволяю вільно маневрувати.