Аспекти оптово - роздрибной торгивли будивельми материалами в Украини

Для того, щоб виявити ризикованість будівельного сектору економіки порівняно з іншими основними галузями матеріального виробництва зіставимо динаміку таких основних показників кожної з галузей як обсяг валового внутрішнього продукту, інвестиції в основний капітал і рентабельність (збитковість) від операційної діяльності.

Частка будівництва у ВВП  країни за 2002- 2010 рр. становить від 2,36 до 4,23% (рис. 1.1) [13]. Слід зазначити, що найнижчі значення обсягу будівництва у ВВП України - у 2008-2010 рр., які відзначені світовою фінансовою кризою, що вплинула на економіку і нашої країни.

 

Рис.1.1. Частка будівництва у загальному обсязі ВВП України у 2002-2010 рр,%

 

Обсяги ВВП з 2002 до 2008 р. мають тенденцію до стабільного зростання. У 2009 р. прослідковується зниження обсягу ВВП на 3,7% порівняно з даними 2008 р.

Така динаміка більшою мірою спричинена негативними змінами в економіці країни, які в свою чергу викликані світовою фінансовою кризою. Але в 2010 р. обсяг виробництва сягає 1 094 607 млн. грн. (це на 19,8% більше, ніж у 2009 р., на 15,5%- ніж у 2008 р.), що свідчить про стабілізацію економічного становища (рис.1.2) [13].

 

Рис.1.2 Динаміка ВВП у 2002-2010 рр.

 

Відстежимо зміни в загальному обсязі ВВП і обсязі ВВП, що створений будівництвом та іншими основними галузями матеріального виробництва, такими як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води; діяльність транспорту та зв'язку; добувна промисловість; переробна промисловість; торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку.

При аналізі  даних з випуску ВВП в основних галузях матеріального виробництва з 2002 до 2010 р. можна виявити такі тенденції:

у таких сферах народного господарства, як: сільське господарство, мисливство, лісове господарство; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води; діяльність транспорту та зв'язку динаміка ВВП повторює динаміку ВВП по Україні в цілому, тобто у період з 2002 до 2010 р. - стабільно зростає, хоча у 2009 р. темпи зростання дещо і уповільнюються (рис. 1.3);

 

Рис. 1.3. Динаміка ВВП в основних галузях матеріального виробництва, для яких характерне стабільне зростання обсягів ВВП з 2002 до 2010р. [20]

 

у таких секторах економіки, як: добувна промисловість; переробна промисловість; торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку необхідно відмітити загальну тенденцію до зростання з 2002 до 2010 р., але спостерігається падіння обсягів валового внутрішнього продукту в 2009 р.; у будівництві падіння відбувається у 2008 і 2009 рр. (рис. 1.4)[13].

Рис. 1.4. Динаміка ВВП в основних галузях матеріального виробництва, для яких характерне зниження обсягів ВВП з 2008 до 2010р.

Таким чином, можна констатувати, що будівельна галузь з-поміж усіх інших основних галузей матеріального виробництва, зазнала найбільшого впливу економічної кризи, про що свідчать падіння обсягів ВВП у будівництві відразу після її початку в 2008 р. Хоча обсяг випуску валового внутрішнього продукту в 2010 р. вже має тенденцію до зростання, його значення досягло лише рівня з 2007 р., тоді як у всіх інших секторах економіки, у яких простежувалися зниження обсягів ВВП у 2009 р., у 2010 р. цей обсяг перевищив відповідні значення 2008 р.

Інвестиції  в основний капітал є матеріальною основою для розвитку виробництва, оскільки їм належить найважливіша роль в оновленні та збільшенні виробничих ресурсів, а таким чином і в забезпеченні певних темпів економічного росту.

Інвестиції  в основний капітал будівельної  галузі зростають від 4929,005 до 12469,1 млн. грн. з 2005 до 2008 р. У 2009 і 2010 рр. обсяг інвестицій стрімко знижується на 57,3% і 60,2% відповідно, відносно 2008 р. (рис. 1.5).

 

Рис.1.5. Інвестиції в основний капітал у будівельний галузі в 2005-2010 рр.[13]

 

Слід  зазначити, що обсяг інвестицій в  основний капітал таких галузей матеріального виробництва, як промисловість; діяльність транспорту та зв'язку; сільське господарство, мисливство, лісове господарство, хоча і знижується в 2009 р., та в 2010 р. знов починає зростати.

А будівництво, на ряду з такими секторами економіки, як: торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, зберігає тенденцію до зниження показника і в 2010 р. (рис. 1.6) [13;44]. Темпи зниження інвестицій в основний капітал у будівництві більші. Так у 2009 р. обсяг інвестицій в основний капітал у будівельній галузі становить 42,7% від значення 2008 р., а в 2010 р. - лише 39,8%. Водночас для таких галузей, як торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів ці показники становлять відносно обсягу 2008 р. 57 і 47,9% у 2009 і 2010 рр. відповідно.

Рентабельність від операційної діяльності підприємств будівельного сектору економіки з 2004 до 2007 р. у середньому становить 2,5% на рік.

 

Рис.1.6. Динаміка інвестицій в основний капітал підприємства матеріального виробництва за 2005-2010 рр.

 

Починаючи з 2008 і до 2010 р. включно має місце  збитковість: 2,7%- у 2008 р., 0,9% - у 2009 р. і 1,8% - у 2010 р. Ці дані ще раз підтверджують, що будівельний ринок України і досі не вийшов з кризового становища і продовжує зазнавати збитків (рис. 1.7).

 

Рис.1.7. Рентабельність (збитковість) підприємства будівельної галузі з 2004 до 2010 р. [4]

 

Порівнюючи  показники рентабельності (збитковості) підприємств будівельної галузі з підприємствами інших основних галузей матеріального виробництва можна констатувати, що лише будівництво відзначається збитковістю в 2008-2010 рр.

 

Рис.1.8.Рентабельність (збитковість) підприємств основних галузей матеріального виробництва  в 2004-2010 рр. [13;44]

 

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку зазнали збитків у 2008 р., але в 2010 р. уже стабілізували свій стан і повернулись до рівня рентабельності 2007 р. Усі інші основні галузі матеріального виробництва збитків не отримували, хоча необхідно відзначити загальне падіння рівня рентабельності в 2008 р., а в промисловості - і в 2009 р. (рис. 1.8).

Розглянувши динаміку ВВП, інвестицій в основний капітал та рівня рентабельності (збитковості) від операційної діяльності в основних галузях матеріального виробництва, можна зробити висновок, що будівництво з-поміж усіх інших галузей відзначається найбільш негативними тенденціями.

Будівельна галузь підпадає під вплив негативних факторів зовнішнього економічного середовища більше за інші, й їх вплив на стан будівельного сектору є значним. Крім того, будівельні підприємства порівняно з підприємствами інших галузей набагато довше стабілізують свій стан після спаду. Це пов'язано з такими особливостями їх функціонування, як: суттєва ресурсоємність та капіталоємність будівельного виробництва, значна тривалість виробничого циклу, неоднотипність та унікальність будівельної продукції та ін. Таким чином, можна констатувати, що будівельна галузь є безперечно найбільш ризикованою галуззю матеріального виробництва.

Останніми роками підприємства будівельної галузі не націлені на нарощування виробничих потужностей і розширення виробництва. Така тенденція є зрозумілою в умовах загального спаду та підвищеної ризикованості галузі. Пріоритетним напрямом на цей момент є усунення негативних наслідків дії ризиків зовнішнього середовища і стабілізація роботи галузі.

У цьому  контексті особливої актуальності набуває система управління ризиками будівельних підприємств, а тим  більше в умовах кризового стану будівельного сектору економіки. Саме ця тематика потребує подальшого дослідження [43].

 

 

1.3 Особливості управління інноваційними інвестиціями підприємства

 

Розвиток та модернізація економіки  України на інноваційній основі передбачає підвищення конкурентоспроможності підприємств, їх адаптацію до нових умов господарювання, зростання темпів модернізації виробництва. Забезпечення високого рівня науково-технічного розвитку країни, поліпшення результатів інноваційної діяльності підприємств вимагають створення передумов для проведення структурних змін в економіці, зростання обсягів фінансування інноваційної сфери, державного регулювання та підтримки інноваційних процесів, використання ефективних форм управління новими розробками, піднесення конкурентоспроможності та якості продукції вітчизняних виробників[27].

Необхідність удосконалення фінансування та управління науково-технічною сферою підтверджується зниженням результатів  інноваційної діяльності підприємств  України. Так, за 1991-2010 роки суттєво скоротилися темпи впровадження нових технологій та обладнання. Знизились обсяги випуску нової продукції, не подолані тенденції погіршення стану основних виробничих фондів підприємств. Зменшилось фінансування інноваційної сфери, на підприємствах відчувається недолік кваліфікованих робітників і фахівців. Низькі темпи впровадження нових розробок гальмуються відсутністю фінансової підтримки та стимулювання нововведень, системи страхування ризику та гарантій повернення інвестиції, ефективного управління інноваційними проектами [45].

Поняття "інновація" є синонімом  нововведення і може використовуватися  поряд з ним. Інновація визначається як творчий процес у вигляді створення  нових споживчих вартостей, застосування яких вимагає, щоб користувачі змінили  звичайні стереотипи діяльності, свої навички. При цьому найважливішою  ознакою інновацій виступає новітність споживчих властивостей продукту. Технічна новизна у даному разі відіграє другорядну роль. Таким чином, поняття інновації  розповсюджується на новий продукт  або послугу, спосіб їх виробництва, нововведення у фінансовій, науково-дослідницькій та інших сферах, будь яке вдосконалення, яке забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії.

Комплексний характер інновацій, їх багатобічність та різноманітність сфер і способів використання вимагають розробки їх класифікації.

Слід зупинитися на кількох видах  інновацій, що розрізняються за сферами  застосування та етапами НТП:

технічні - з'являються зазвичай у  виробництві продуктів з новими, покращеними якостями;

технологічні - виникають при застосуванні вдосконалених способів виготовлення продукції;

організаційно-управлінські - пов'язані  перед усім з процесами оптимальної  організації виробництва, транспорту, збуту і постачання;

інформаційні - вирішують задачі організації  раціональних інформаційних потоків  у сфері науково- технічної і  інноваційної діяльності, підвищення достовірності і оперативності  одержання інформації;

соціальні - спрямовані на покращення умов праці, вирішення проблем охорони  здоров'я, освіти, культури [27].

Перехід України до ринкової економіки  зумовлює необхідність створення механізму, який би стимулював науково-технічну діяльність та допомагав би впроваджувати в життя принципи інноваційної політики. До таких принципів слід віднести:

орієнтацію на довгострокові та середньострокові цикли інноваційних процесів;

орієнтація на високотехнологічні виробництва;

орієнтація на впровадження інноваційних процесів на підприємствах та доведення  їх до кінцевого результату (із споживанням  в нашій країні).

Лише мізерна частка підприємств  має можливість провадити нові розробки та оновлювати виробничі потужності. Це пояснюється обмеженістю інвестиційних  коштів. Інноваційний процес в розвинутих країнах - це те, що поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво, управління, охоплює весь комплекс відносин виробництва, обміну, споживання. З усіх інновацій лише 10 % закінчується успіхом [49].

Ефективність проведення інноваційно-інвестиційних  процесів на макрорівні залежить від  умов макро- середовища, а точніше, від  інвестиційно-інноваційного клімату  країни. У ринковій економіці інвестиційним  кліматом називають сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціокультурних, організа- ційно-правових і географічних чинників, властивих тій або іншій  країні, приваблюючих або відштовхуючих  інвесторів. Ранжування країн за індексом інвестиційного клімату або зворотному йому показнику індексу ризику служить узагальнюючим показником інвестиційної привабливості країни.

В Україні, на жаль, досі відсутня своя система оцінки інвестиційного клімату країни та її окремих регіонів. Іноземні інвестори орієнтуються на оцінки численних консалтингових фірм, що регулярно відстежують інвестиційний клімат в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Однак оцінки інвестиційного клімату, що даються зарубіжними експертами на їх регулярних засіданнях, що проводяться поза Україною і без участі українських експертів, представляються малодостовірними, а можливо, і упередженими [50].

Інновації, що плануються, реалізуються та вже здійснені, набувають форми  капітальних інвестиційних проектів. Але проекти треба підібрати, розрахувати, виконати, а головне - оцінити  їх ефективність на підставі порівняння витрат на проект та результатів його реалізації. Проектним аналізом називається  процес аналізу прибутковості інноваційного  проекту, або зіставлення витрат на проект та вигод, які можуть бути одержані в результаті його реалізації. Оскільки вигоди від будь-якого інноваційного  проекту та витрати на його реалізацію численні й не завжди їх легко підрахувати, то визначення прибутковості перетворюється у тривалий та трудомісткий аналіз усіх стадій та аспектів інвестиційного проекту. У результаті проектний аналіз перетворюється у концепцію, яка закладається в основу інноваційних проектів у країнах з ринковою економікою. У концепції проектного аналізу склався свій підхід та напрямки до стадій проекту та аспектів його аналізу [49].