Як зробити Україну читаючою державою

4. Що можна зробити, щоб подолати тривожну ситуацію

                                      Читай не для того, щоб потім перечити

                                  і спростовувати, не для того, щоб

                                 повірити, і не для того, щоб знайти

                                 предмет для бесіди; але щоб

                                 мислити і міркувати.

                                                                                        Ф. Бекон 

          
               Існує необхідність створення "системної" концепції заохочення читання, реалізація якої не може бути одномоментною акцією. Це означає постійний взаємозв'язок різних сфер діяльності для заохочення читання, існування певної стратегії, що забезпечує доступність матеріалів для читання, створення і підтримку читацької мотивації. 
У багатьох країнах заохочення до читання підіймається до рівня національного завдання. Державні програми "Читання – справа родинна" (Німеччина), "Спонукання до читання та книга у м'якій обкладинці" (США), "Книжковий потік" (Австрія), "Молодь і книга" (Нідерланди) та інші, допомагають створити позитивні умови для читацького розвитку юнацтва. 
Зараз, коли стрімко розвивається техногенна інформація, стимулювання читання стає найактивнішим питанням. Велика робота у цьому напрямку проводиться в Росії. Створена спеціальна концепція "Читання", якою опікується сам президент РФ. Вона передбачає у рамках спеціальних подій і тривалих акцій усіма силами державної машини скоригувати образ читання, зокрема довести його прагматизм. Прагматика читання – велика справа. Не слід спочатку зробити читання у суспільній свідомості безглуздим, а потім вимагати для нього високого соціального статусу. У Словенії ще в 1961 році виник і існує до сьогоднішнього дня рух "Значок читача". Молоді люди, що підтримують цю ініціативу, після прочитання певної кількості книг нагороджуються спеціальними значками, на яких зображені відомі словенські письменники і поети. Цікавий досвід роботи по залученню молоді до читання накопичено у Великій Британії. Дослідження британського "Фонду грамотності" свідчать, що багато хлопчиків з неповних сімей ніколи не бачили чоловіка з книжкою, тому вважають це заняття жіночим. Дивна на перший погляд кампанія "Чемпіон читання", проведена у цій же країні, мала дивовижний успіх. В її ході у школах та громадських місцях розміщувалися плакати із зображенням улюблених спортсменів юнацтва – за читанням книжки. У США пройшла загальнонаціональна кампанія, вже вшосте, на підтримку читання під девізом "Створення нації читачів" (1997-2000). До цього в Сполучених Штатах проходили акції "Сформулюй своє майбутнє – читай!", "Книги змінюють життя", "Прочитай про це якомога більше", "Читання змінює справу", "Читачі – завжди лідери". Крім того, існувало безліч проміжних проектів і програм: "Америка читає", "Літературна спадщина Америки", "Читай-пиши – зараз!", "Публічні бібліотеки на допомогу поширенню грамотності", "Бібліотека-музей – почни з цього". Для американців дуже важливо прагнення до видимого результату, вони ставлять дрібні, але зрозумілі більшості співвітчизників завдання: навчи читати хоч би одну людину, переконай свою дитину записатися до бібліотеки, тримай книги всюди в домі, подаруй кому-небудь книгу чи підписку на періодичні видання. 
                Ця буденність має великий психологічний ефект – краще всього переконує людей в досягненні кінцевої мети кампанії: нагадати, наскільки важливе читання для розвитку кожної особистості і демократії в цілому. 
Іншою особливістю великих ініціатив з поширення читацької культури є широка громадська підтримка. Резонанс книжково-бібліотечних кампаній підсилюється засобами масової інформації. Тому, незважаючи на невелику заполітизованість видання, воно залишається цікавим для всіх, кого хвилює проблема читання молодих людей.

         Підводячи підсумки, можна сказати, що в багатьох країнах  світу дитячій літературі і читанню  дітей приділяється значна увага. Інтенсивно працюють наукові центри, кожен з  яких пропонує різні національні проекти і програми. Досвід цих організацій сьогодні необхідно освоювати українським фахівцям, тому увага до їх роботі — застава успішного вирішення проблем, пов'язаних з пропагандою дитячої книги і читання в Україні.

         Одною з перших проблем, яку треба вирішити сьогодні є проблема різкого падіння дитячого читання в період переходу з початкової в середню школи. (5-6 класів, 10-12 років).

         Альтернативою може стати урок читання і культури учення, де навчаються діти середньої і старшої школи. Вони зможуть навчитися стратегіям читання на матеріалах текстів різних типів з різних шкільних предметів.

          Сьогодні в  шкільних бібліотеках переважають  видання, що вийшли друком до 1990 року, гостро стоїть проблема  забезпечення фондів сучасними  довідковими виданнями, літературою для програмного читання, документами з психолого-педагогічних питань для вчителів, періодичними виданнями, як для педагогів, так і для учнів. На жаль Державна програма поповнення бібліотечних фондів (2002), яка була законодавчою підставою для надання бібліотекам коштів на поповнення фондів, не торкнулася шкільних бібліотек. Шкільна бібліотека сьогодні практично зруйнована як центр читацького розвитку не лише для учнів, а й для вчителів.

         У нашій країні поки що немає національної програми підтримки читання і письменності, але громадськість вже висловлює думку і робить зусилля по її створенню.

         Чим швидше наукове  і педагогічне співтовариство в  нашій країні усвідомить значення читання і письменності як базової освітньої компетенції, що дозволяє людині безперервно вчитися і засвоювати нове, діставати доступ до багатств світової і національної культури і радість від читання кращих творів світової літератури, як спосіб створення свого внутрішнього світу, тим швидше будуть знайдені практичні заходи поліпшення ситуації.

         Висновки 

                                                    Читати і не  розуміти —

                                             те ж, що зовсім  не читати.

                                                                Я.А. Коменський 
 

         Читання завжди, в усі часи і віки, займало особливе місце в інтелектуальному і духовному збагаченні молоді. Воно розширює кругозір, робить життя насиченим, яскравим. Книга – це і джерело інформації. Сьогодні важко уявити собі молоду людину, яка хотіла б досягнути успіху у житті і не прагнула б до знань. Книга – унікальний, історично сформований універсальний засіб фіксації, збереження і передачі в часі й просторі суспільних надбань та цінностей. Вона розвивалася одночасно з розвитком суспільства, втілюючи в собі його основні досягнення і відповідаючи вимогам тієї чи іншої історичної епохи. Книга як продукт, створений в сфері матеріального виробництва, має матеріальну форму, характерну для кожного історичного відрізку часу. Разом з тим вона впливає на найтоншу сферу людини - на її духовний світ, під впливом книги у кожного індивіда виникають різні ідеї, образи, думки, які в процесі існування формують сукупне знання, дають поштовх новому витку розвитку суспільної свідомості. Незважаючи на дуалізм, закладений в природі книги, вона є єдиним цілісним організмом, що має своєрідну, характерну для кожної епохи естетику, втілену в художньо-графічних формах.

          На жаль, в сучасному  суспільстві спостерігається стійка  тенденція зменшення інтересу  до книжки та читання як  в Україні так і в цілому  світі. Це обумовлено впливом  економічних факторів, технічним  рівнем розвитку суспільства,  станом видавничої справи, книжкової торгівлі, бібліотечної справи, рівнем освіти читачів-дітей, наявність у них вільного часу.

         У своїй роботі я намагався визначити тенденції читання українців, визначив головну умову ефективного впливу читання на організацію дозвілля молоді, а також фактори, що сприяють цьому, визначив головну умову ефективного впливу читання на організацію дозвілля молоді, а також фактори, що сприяють цьому.

         Поділяючи думки видатного вченого В. Сухомлинського щодо виховного значення перш за все класичної літератури, я переконаний, що виховні функції можуть виконувати і твори масової літератури. Звичайно, не всі вони позитивно впливають на особистість, сприяють творчому та гармонійному її розвитку і відіграють роль акумулянта культурних цінностей.

         Головна цінність культури сьогодні — молодь та діти, які читають. Відкриваючи книгу, вони відкривають і свій особистий потенціал. Тому важливо допомогти їм не залишитись наодинці зі своїми проблемами, знайти разом відповіді на запитання, навчити відрізняти добро від зла, зробити так, щоб книжкові багатства стали духовним їх багатством.

           Важливість книги і читання незаперечна, і ця ідея активно підтримується сьогодні світовою спільнотою. Роль читання на даний момент не падає, а зростає. Воно допомагає бути ближче до світу глобальних телекомунікацій, інформації і культури. Освічена людина, а, отже, той, що читає, все більше усвідомлюється як національна цінність. 
 
 
 
 
 

         Список використаної літератури 
 
 
 
 

1. Детское чтение на рубеже веков: проблемы, исследования, прогнозы / Сост. Е.И. Голубева, В.П. Чудинова, Л.П. Михайлова. — М.: РГДБ, 2001.
2. Дубин Б.В. Слово - письмо - литература: Очерки по социологии современной культуры. М., 2001. С. 176.
3. Книга и чтение в зеркале социологии / Сост. В.Д. Стельмах, Н.К. Лобачев. - М.: Книжная палата, 1990; Читающая Россия: мифы и реальность: По материалам рос. науч.-практ. конф., Москва, дек. 1996 [Ред. совет: Е.Ю. Гениева и др.] - М.: Либерея, 1997. - 208 с. и др.
4. Либова О.С., Муравьева Е.Г. Что читали и читают в провинциальной России // Что мы читаем? Какие мы? Вып. 3. СПб., 1999. С. 54-56.
5. Левада Ю. От мнений к пониманию: Социологические очерки. М., 2000. С. 310-311.
6. Мак-Люэн М. Галлактика Гутенберга. Сотворение человека печатной культуры. - Киев, Ника-Центр, Издат. дом Дмитрия Бураго, 2003. URL
7. Менцель Б. Что такое "популярная литература" // Новое литературное обозрение. 1999. № 40. С. 393.
8. Мошков М. Книгам на бумаге придется потесниться // Книжное обозрение. 2001. № 6. 12 февраля. С. 17.
9. Самохина М.М. Читающая молодежь Москвы (по результатам двух исследований 1997-1998 гг.) // Библиотековедение. 1999. № 1. С. 42-49.
10. Стельмах В.Д. Чтение в постсоветской России // Библиотеки и чтение в ситуации культурных изменений. М., 1996. С. 197-208.
11. Сонькин В. Отцы и дети в Интернете // Новое литературное обозрение. 2000. № 3 (43). С. 323.
12. Что нужно, чтобы стать профессиональным читателем? Беседа с И.В. Усачевой. Первое сентября №24 11 февраля 2003 года.

Для подготовки данной работы были использованы материалы  с сайта http://www.fio.ru/  

http://yanko.lib.ru/books/cultur/mcluhan=galaktika_gutenberga=ann.htm