Як зробити Україну читаючою державою

         Читання - необхідна  частина занять фактично в будь-якому  учбовому закладі. Читачі, що вчаться - величезна читацька група. Для них, як свідчать результати всіх досліджень, завдання є найважливішим і навіть визначальним мотивом звернення до книги. У публічних бібліотеках, наприклад, це 80-90% запитів. Книгу (або, принаймні, її тему) вибирає не сам читач; він може хотіти або не хотіти читати, але все одно повинен. Чи стане прочитане знанням, чи перетвориться на уміння, чи доставить естетичну насолоду, чи вплине на систему цінностей – це залежить від багатьох причин.

         Дослідити читацькі інтереси молоді я спробував, завітавши  до звичайної шкільної бібліотеки Криворізької загальноосвітньої школи № 116, яку нещодавно закінчив. Разом з бібліотекарем дослідив, що читають підлітки старшого віку ІХ – ХІ класів. Згідно з нашими даними, в середньому переважаюча частина підлітків на дозвіллі читала, причому якщо п'ята частина опитаних на читання витрачала до 30 хв. в день, то третина з них читала від півгодини до години. Близько 42% читали більш за одну годину в день. Але, як правило (за словами бібліотекаря), велика частина тих, хто любить читати, це діти молодшого шкільного віку. Чим діти старші, тим менше часу у них займає читання на дозвіллі, і тим менше вони люблять читати. Якщо доля тих, хто вибрав варіант відповіді «мені подобається читати, багато читаю», в молодшому віці складає 53%, то до Х класу вона падає до 11%, і в той же час доля тих, хто серед молодших вибрав варіант відповіді «читаю рідко, не люблю», розтане з 12% до 19,5% в старших класах.

         Результати досліджень говорять про те, що лише один з десяти опитаних школярів не читає нічого, окрім книг, необхідних для виконання уроків. Якщо ж проаналізувати круг читання підлітків, то близько 40% в нім складає література розважального характеру, тоді як книги науково-пізнавальні займають удвічі менше 21%.

         До речі, мотиви читання в різні часи ставали об'єктами вивчення літературознавців і бібліотекознавців. Найбільш цікавими роботами у цьому напрямі є праці Л. Бєляєвої та І. Мейжис. Мотиви, пов'язані з функціональними потребами особистості, виявляються як серед дітей, так і серед дорослих, для них читання – це улюблений вид відпочинку. Вони читають всюди і все, що потрапляє до рук. Мотиви саморозвитку і самоосвіти властиві різним категоріям читачів: як дітям, так і дорослим; як з низьким рівнем начитаності, так і тим, хто прагне слідкувати за «книжковою модою». Сюди ж відносять тих, хто хоче в своїй референтній групі «не бути сірістю», «не червоніти, якщо спитають». Цікавою є представники третьої групи, для яких головним мотивом є самоосвіта. Такі читачі добре знайомі бібліотекарям. Вони завжди керуються певним планом, ніколи не читають  
Мотиви осмислення життя виникають у старшому шкільному віці. Пізнання людей, самопізнання, самовиховання, пошук ідеалу – ці мотиви особливо відчутні у любителів поезії. Вони читають та заучують вірші, що відповідають їх настрою. Читання дає можливість приміряти на себе велику кількість ролей і знайти близьких по духу героїв.

         Тема «читання і  комп'ютер», «читання і Інтернет»  знаходиться сьогодні (прямо чи побічно) в полі зору не лише публіцистів, але  й дослідників. У Інтернеті існує своє літературне життя, тут є і книжкові магазини, і журнали, і бібліотеки. Найбільша і найвідоміша - бібліотека Максима Мошкова. Що ж думає про читання з екрану (перш за все про читання художньої літератури) сам Мошков?

          Перш за все, він вважає безглуздими розмови про те, що книги в мережі відбивають у читачів бажання читати  книги на папері. «Я і сам, - признається Мохів, - читаю їх лише на папері». Проте він стверджує, що паперовим книгам з часом (хоча далеко не відразу) доведеться потіснитися: «Роки через три скринька, з якої можна читати, не скалічивши ока, уміщатиметься в руках, а через 10-15 років він буде в руках в кожного».

         Прекрасних, мудрих, в яких відображено все, що пережите і передумано людством за довгі століття існування, - ми не цінимо. Просто не даємо  собі час прислухатися до голосів попередників, вважаємо за краще самостійно метушитися і мимохідь задаватися питанням: як жити? Питанням, звичайно, насущним, хоча немає нічого простішого, ніж узяти з полиці хорошу книгу і почитати - адже істина давно відкрита!

         У «Війні і світі» Лев Миколайович Толстой вустами Пьєра Безухова говорить: «Я хотів сказати лише, що всі думки, які мають величезні наслідки, - завжди прості. Вся моя думка в тому, що якщо люди порочні зв'язані між собою і складають силу, то людям чесним треба зробити лише те ж саме. Все так просто». 
 

2. Молодь  у мінливому інформаційному просторі. Що заважає і що сприяє читанню

         В історії людства читання завжди відігравало важливу роль і сьогодні воно пронизує усі сфери нашого життя. Читання покладено в основу інформаційної, освітньої, пізнавальної, професійної, культурно – дозвіллєвої, а також щоденної діяльності людини. Важко уявити людину, яка б не послуговувалася читанням у повсякденному житті (читання газет, журналів, програми телепередач, розклад руху певного виду транспорту, керівництва з експлуатації будь – якого побутового приладу, кулінарних рецептів та ін.). Більшість сучасних професій передбачають читання інструкцій, факсів, угод, поштової кореспонденції, ділових паперів. Але ніщо не зрідниться з читанням для задоволення!

        У сучасній ситуації процес соціалізації особи стає особливо складним. Поряд з основними соціальними  інститутами освіти і виховання, сім'єю і школою, в нім все більшу роль починають відігравати «електронні вихователі». Телебачення продовжує займати значне місце в житті дітей і підлітків. Протягом останнього десятиліття воно стало найбільш поширеним способом проведення дозвілля у більшості дітей і підлітків, як в місті, так і на селі, і займає перше місце в переліку щоденних досугових занять. У крупних містах альтернативою телебаченню виступають нові медіа. У сучасного підлітка є великі можливості вибору того чи іншого способу проведення дозвілля. Це різні засоби масової комунікації і електронні мас-медіа. Саме діти, підлітки, юнацтво і молодь сьогодні – найактивніші соціальні групи, що легко засвоюють нові інформаційні технології. Вони не мають тих психологічних бар'єрів, що заважають дорослим, оскільки сприйнятливі до нового; багато з них вже з раннього дитинства знайомиться з комп'ютером. Це нове «мультимедійне покоління», у якого інші цінності, інші моделі поведінки і орієнтації в світі інформації.

        Електронна культура, у тому числі відеопродукція і  всілякі мультимедіа, частенько сприймаються як конкурент друкарському слову. Безумовно, на першому етапі освоєння нового типа медіа і нових можливостей, які вони надають, до них виникає гострий інтерес. Отже, в читанні дітей і підлітків сьогодні відбуваються дуже серйозні зміни, які носять глибинний характер. А багато батьків, педагогів, бібліотекарів як і раніше орієнтовані на стару літературну модель, тоді як більшість сьогоднішніх молодих людей мають зовсім інші переваги і інше сприйняття книжкової культури. Вони відносяться до книги не як до «підручника життя», а як до одного із засобів інформації і масової комунікації. Таким чином, в якійсь мірі між поколіннями відбувається розрив в передачі традицій засвоєння літературної культури, що існувала довгий час. Як бачимо сьогодні розвиток мережі Інтернет дуже вплинув на сучасну молодь. Інформаційні послуги, що надаються мережею, можуть задовольнити потреби користувачів з будь-якого питання. Крім того, сучасні підлітки годинами сидять за комп’ютерними іграми, які дуже впливають на їх психіку. В результаті відвідування бібліотеки відкладається на задній план, а книга перестає бути одним з найбільших чудес, створених людиною. 
 
 

        2.3. Читання – родинна  справа !?... 
 

        Дитина, перш за все, належить своїм батькам,   сім'ї. Перші знання про себе і навколишній світ, перший досвід стосунків, першого уявлення про норми і цінності дитя набуває в сім'ї.. Сім'я по праву вважається головним чинником і умовою розвитку і виховання дитини. Тут протікає велика частина її життєдіяльності, закладаються основи взаємин зі світом. Недаремно народне прислів'я свідчить: «Дитя – що тісто, як замісив, так і виросло».

         Учені довели, що дитина може чути звуки голосу матері, яка читає або співає, при цьому на підсвідомому рівні у немовляти закріплюється своєрідний шаблон, «каркас» рідної мови. Звідси в майбутньому – швидше опанування мови, швидке поповнення словарного запасу, оскільки відбувається свого роду «згадка» чутого колись. Багато фахівців дотримуються думки, що період дитинства – вельми сприятливий для виховання любові до книги,  читання. Дитина у віці до року здатна виявляти цікавість до книг, а їх читання йому, коли він дорослішає, сприяє розвитку мови, уваги, зосередженості, уяви.

        Культура спілкування матері і дитини першого року життя складалася століттями і дійшла до нас в своїх перевірених часом формах. Частиною їх є «поезія пестощів», що включає колискові пісні, промовки, забавки, дитячі пісеньки.

         Досвід показує, що кращими читачами стають ті, хто  рано познайомився з книгою. На думку  психологів, грамотний читач формується у віці від 0 до 9 років. Оскільки інтерес до читання закладається в ранньому дитинстві, дуже багато що тут залежить від батьків. А батькам дуже часто не вистачає елементарних знань з виховання юних читачів.

         Світ духовних цінностей  не можна нав'язати дитині, цінності виробляються власними зусиллями. Лише тоді, коли етичні знання стають відчутим досвідом, відбувається приріст  до духовних витоків 

3. Суспільна думка й засоби масової інформації

Вчитеся і читайте.

Читайте книги серйозні.

Життя зробить останнє.

 Достоєвський Ф. М. 

        Спробую дати відповідь на питання, яке місце займають друковані видання в системі засобів масової інформації.

         В Україні, за підсумками масштабних соціологічних опитувань, здійснених Інститутом соціології НАН України, у структурі культурного дозвілля людей на перше місце виходить їх звертання до мас-медіа (телебачення, радіо, преси). Ситуацію на ниві української книжкової справи називають бібліоцидом: національні бібліотеки України отримують одну книжку на рік на 3-4 читачів, а улюблені герої українських дітлахів – покемони й телепузики. Мільйони українських громадян відлучені від книжки і обмежені в отримані інформації, між тим у масових виданнях активно насаджується вульгарність, спостерігається засилля низькопробної літератури, що нав'язує чужі стереотипи мислення, в яких викривлюються історія і традиції держави. Важливим показником змін, що відбулися в Україні, є рейтинг життєвих орієнтацій сучасної молоді. Можна вважати, що серед життєвих цінностей молоді сучасної України перше місце посідає сім'я. Наступними є проблеми сфери дозвілля (друзі, вільний час, хобі тощо). Робота, успіх у суспільстві, заснування власної справи займають не найперші місця. На останньому місці стоїть політика. Слід відмітити, що такі значимі для особистості чинники, як культура і мистецтво, не посідають високого щабля в ієрархії актуальних для молоді проблем.

         Добре відомо, що неявна, безперервна пропаганда дозволяє найміцніше упровадити в свідомість молоді норми і цінності, що відповідають певним точкам зору. Так само не секрет, що засоби масової інформації (друк, радіо, телебачення) роблять найбільш сильний вплив на формування громадської думки взагалі й відношення до читання зокрема. За останні тридцять років телебачення значно підсилило свій вплив на свідомість людей, структуру повсякденного життя і поведінки, на світогляди людей. «Структура новин, що охоплює нас цілий день, в якомусь сенсі впливає на наше сприйняття навколишньої дійсності». Проведені дослідження громадської думки вказують на те, на скільки сильно засоби масової інформації «заволоділи» свідомістю людей. З одного боку це радує, оскільки люди отримують всю необхідну інформацію з достовірних джерел, але з іншої - ЗМІ є своєрідним регулювальником громадської думки і суспільної свідомості.

          Читання – дуже специфічна форма мовного спілкування людей, яке відбувається за допомогою друкованих чи рукописних текстів.

         Читання – це не однобічний вплив на читача, що виражається в пасивному сприйнятті змісту тексту. Ні, йде активна взаємодія між автором та читачем. Якщо порівняти читання з іншими видами суспільних комунікацій, то перш за все треба відзначити особливу знакову систему друку, яку можна зберігати та тиражувати. При цьому процеси використання можуть не співпадати з часом виготовлення текстів, можуть тривати протягом декількох століть. Читання не обмежує користувача умовами місця та часу. Читач вільніший і активніший і в процесі сприйняття, ніж радіослухач або кіноглядач. Читання – більш творчий процес, більш ефективний засіб виховання та навчання, ніж аудіовізуальні види комунікацій.