Цінні папери як об’єкти цивільного права України

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет  внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права так масових комунікацій

 

Кафедра цивільного права  та процесу

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни   “Цивільне  право”

На тему: «: Цінні папери як об’єкти цивільного права України.»

 

 

 

 

Виконав : ст. гр. ПЗзн-11-2

                                                                                                                                                                                       

 

 

 

 

Харків   2012

 

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття та види об’єктів цивільних прав.

2. Поняття та правова природа цінних паперів.

3. Види цінних паперів за законодавством України.

4. Передача прав на цінні папери.

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одним з важливих видів  об’єктів цивільного права України  є цінні папери.

Ринок цінних паперів регулюється  цивільним кодексом України, іншими законодавчими та підзаконними актами (Закон України «про державне регулювання  цінних паперів», Закон України «про цінні папери та фондові біржі»).Цінні папери в якості об’єктів цивільно-правових відносин визначають по різному: іноді, - як майно, іноді - як річ, іноді - як безтілесне майно.

Але згідно законодавства  України цінні папери визначаються таким чином:

• Згідно цивільного кодексу України, цінні папери – це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або майнове право особи, і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила та його власником; і передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передача прав, що випливають з цього документа іншим особам.
• Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” було визначено, що “цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила та його власником; і передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення.

Відповідно до Закону України  “Про державне регулювання ринку  цінних паперів в Україні” обіг цінних паперів – це укладання  та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов'язано з їх випуском.

З визначення бачимо, що усі  цінні папери мають свої ознаки, основні вимоги до складання та обігу  цінних паперів; види та класифікацію, що розглянуться нижче.

 

 

 

 

 

1.ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ.

 

     Одним із елементів цивільного правовідношення є об'єкт права . В ЦК України 1963 p. глава про об'єкти права відсутня, проте це не означає, що законодавець не застосовує цього поняття. В усіх розділах Кодексу в тій чи іншій формі є терміни, безпосередньо пов'язані з об'єктами цивільних прав. Все частіше застосовуються ці поняття у нових законодавчих актах України (в законах: "Про власність", "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про приватизаційні папери" тощо). Поняття і види обов'язків цивільних прав.

Об'єкти цивільних  прав і об'єкти цивільних правовідносин - поняття тотожні.

У діалектико-матеріалістичній філософії об'єкт визначається як зовнішній протилежний суб'єкту предмет, на який спрямовані пізнання і дія суб'єкта. Проте прямолінійно застосовувати це філософське положення до правових, у тому числі й цивільних, відносин не можна. Інакше склалося б хибне уявлення, що правовідносини - це відношення між суб'єктом і об'єктом. Насправді ж правовідносини слід розглядати як відносини між суб'єктами з приводу того чи іншого об'єкта. Вони складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задоволення своїх потреб. Тому об'єктом цивільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у відносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення  своїх законних прав та інтересів. В юридичній літературі побутують також інші визначення поняття об'єкта цивільних прав. Проте, на нашу думку, вони різняться між собою в основному не за змістом, а лише за формою.

Об'єкти цивільних  прав за цільовим призначенням та право-вим  режимом поділяються на такі види:

• речі, включаючи гроші,
• валютні цінності та цінні папери,
• інше майно, у тому числі майнові права,
• дії (роботи) та послуги,
• результати творчої діяльності,
• службова та комерційна таємниця,
• особисті немайнові блага
• матеріальні та нематеріальні блага.

    Речі як об'єкти цивільних прав. Майно .Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. З погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, предмети споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть служити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задоволення, не можуть бути об'єктами права. Не можуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (наприклад, планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні. Держава встановлює відповідні правила поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі. На цій основі виникає термін "правовий режим речей і майна". Він є умовним (ніякого правового режиму речей насправді бути не може) і встановлюється не для речей, а для поведінки людей щодо тієї чи іншої речі (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування, способів і меж розпорядження речами. Речі, залежно від особливостей їх правового режиму, поділяються на такі види: засоби виробництва і предмети споживання, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті або не вилучені з цивільного обороту; індивідуально визначені і родові; замінні і незамінні; споживні і неспоживні; подільні і неподільні; головні і приналежності; плоди і доходи; гроші; валютні цінності та цінні папери, нерухомі та рухомі речі.

Засоби виробництва і предмети споживання. Економічно такий поділ речей застосовується у будь-якому суспільстві, оскільки жодне не може існувати, не створюючи предметів споживання за допомогою засобів виробництва - основних і оборотних. До основних належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. Вони використовуються багаторазово у виробничому процесі, поступово переносячи свою вартість на продукцію, що виробляється. Оборотними засобами є сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо. Предмети споживання - це речі, що використовуються безпосередньо людиною (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту та ін.).

    Юридичне значення такого економічного поділу речей полягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки У відповідних суб'єктів цивільного права, які відповідно до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти. Закон визначає порядок розпорядження і звернення стягнення на майно, яке належить до основних і оборотних засобів і предметів споживання. Дозволяючи кооперативну та індивідуальну трудову діяльність, держава також визначає, які засоби виробництва можуть бути на праві власності кооперативів і громадян, безпосередньо зв'язуючи це з характером дозволеної діяльності.

Речі, вилучені з  цивільного обороту, обмежені в обороті  і не вилучені з цивільного обороту. Вилучення речей з цивільного обороту означає, що деякі об'єкти можуть належати на праві власності лише певним суб'єктам цивільного права. Так, надра, води і ліси є У виключній власності народу України і надаються тільки у володіння і користування. Вилучення речей з цивільного обороту також означає, що будівлі, споруди, устаткування та інше майно, яке належить до основних засобів державних організацій, не може бути предметом застави і на нього не може бути звернене стягнення по претензіях кредиторів. Обмеження речей у цивільному обороті полягає в тому, що право власності на певні речі може бути передане іншій особі лише за умов, передбачених законом. Необхідність обмеження речей у цивільному обороті спричинюється різними обставинами. З міркувань державної безпеки або з інших підстав деякі предмети можуть бути придбані лише з особливого дозволу (зброя, вибухові та радіоактивні речовини, сильнодіючі отрути тощо). Особливий правовий режим встановлено до таких предметів, як валютні цінності, дорогоцінні метали та інші речі, зазначені у ч.2 ст.129 ЦК України. Порядок укладання угод щодо них регулюється спеціальними нормативними актами. Всі інші - це речі, не вилучені з цивільного обороту. Вони можуть вільно відчужуватись, переходити у власність будь-якої особи на підставах, передбачених законом.

Речі індивідуально  визначені і родові.

Індивідуально визначені - це речі, які відрізняються від інших  за індивідуальними ознаками:

а) виділені із загальної  маси речей даного роду (наприклад, з партії холодильників, приймачів);

б) єдині у своєму роді (наприклад, картина Рєпіна "Запорожці");

в) відрізняються від інших  за кількома ознаками (будинок Київського університету, завод "Арсенал").

Родовими називаються  речі, які мають єдині родові ознаки речей даного виду. Вони вимірюються  вагою, числом, об'ємом (1 т пшениці, 1 м3 дров, 10 л бензину, 5 м тканини). Правове значення поділу речей на індивідуально визначені і родові полягає у тому, що при загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати її кредитору, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Якщо ж предмет зобов'язання - індивідуально визначена річ - є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ (ст. 265 ЦК України) і боржник не вправі замінити ЇЇ грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. При загибелі родових речей боржник, як правило, не звільняється від виконання зобов'язання у натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду (ст. 234 ЦК України). Ось чому у цивільному праві родові та індивідуально визначені речі називають відповідно замінимими і незамінимими.

Речі споживні і неспоживні. При використанні речі або знищуються повністю, або перетворюються в іншу річ, або зберігають свою цілісність тривалий час. Речі, які при використанні знищуються повністю (наприклад, паливо, продукти харчування) або перетворюються в іншу річ (наприклад, сировина), називаються споживними. До них належать також гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи. Неспоживчими звуться речі, користуватися якими можна лише при тривалому зберіганні їх призначення (наприклад, верстати, машини, будівлі, одяг, взуття). Поділ речей має відповідне правове значення, оскільки вказані речі можуть бути предметом лише певних угод. Так, предметом договору позики можуть бути споживні речі (гроші або речі, визначені родовими ознаками), бо позичальник, використавши одержану річ, зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошей або кількість речей такого самого роду і якості (ст. 374 ЦК України). Інакше вирішується питання у договорі майнового найму, оренди, прокату. Тут предметом договору можуть бути тільки неспоживні речі, оскільки наймач при припиненні договору зобов'язаний повернути те саме майно, яке він одержав у тимчасове користування (ст.265 ЦК України).

Подільні і  неподільні речі. До подільних речей належать речі, які внаслідок поділу у натурі не змінюють свого господарського чи іншого призначення (наприклад, продукти харчування). Під неподільними розуміють речі, які при поділі втрачають первісне призначення. Наприклад, неможливо поділити телевізор, автомашину, не втративши їх основного призначення. Виходячи з цього, неподільні речі не можуть бути об'єктом правовідносин, в яких йдеться про розподіл майна в натурі. У такому випадку неподільна річ продається, а поділу підлягають одержані від продажу гроші, або неподільна річ залишається одній особі, яка зобов'язується надати іншій грошову компенсацію. Інколи в принципі подільна річ належить до неподільної. Наприклад, невеликий житловий будинок, який не може бути поділений між кількома спадкоємцями для проживання в ньому. Статусу неподільних набувають речі, об'єднані ознакою загального призначення, наприклад, столовий сервіз, колекція поштових марок, меблевий гарнітур, спеціальна бібліотека. Хоча за домовленістю такі комплексні речі можуть стати і подільними.

Речі головні  і приналежності. Нерідко подільні речі знаходяться У такому господарсько-цільовому зв'язку, що одна з них стає головною, а інша - її приналежністю (наприклад, скрипка і футляр, трактор і набір інструментів до нього тощо). Приналежністю є річ, покликана служити головній речі і зв'язана спільним господарським призначенням. Тобто приналежність фізично не зв'язана з головною річчю, не є її частиною і може бути предметом самостійної угоди. Приналежність, зазначається у ст. 132 ЦК України, наслідує долю головної речі, якщо у договорі або законі не встановлено інше. Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, якими визначається комплектність продукції, що поставляється (ст.251 ЦК України). Приналежність головної речі не слід плутати з поняттям складової частини речі (наприклад, телевізор і динамік, піаніно і клавіші). Складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення самої речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню (ст.131 ЦК України).

Плоди і доходи. Плоди - це природне породження самої речі (приплід тварин, плоди фруктових дерев). Доходи - те, що приносить річ, перебуваючи в експлуатації і цивільному обороті (наприклад, плата за житло, орендна плата тощо). Плоди, приплід тварин, доходи від речей належать їх власникові, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою (ст. 133 ЦК України).

Гроші та валютні  цінності. Речами з погляду цивільного права є також гроші та валютні цінності.

Грошам властиві ознаки родових  і подільних речей. Родовий характер грошей полягає у тому, шо розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь-якими купюрами. Гроші - річ замінна, а тому боржник не може бути звільнений від відповідальності по грошовому боргу на тій підставі, що гроші загинули (були загублені чи украдені) (ст.ст.212-215 ЦК України). Як речі родові, вони можуть бути індивідуалізовані шляхом запису номерів окремих грошових знаків, наприклад у колекції чи слідчому протоколі. Як об'єкт права гроші виконують переважно платіжну функцію. Боржник має право погасити ними майновий борг, якщо інше не встановлено законом чи договором (ст.ст.213, 231 ЦК України). Проте гроші можуть виступати як самостійний об'єкт правовідносин, наприклад, у договорі позики (ст.374 ЦК України), у договорі банківської позички (ст.ст.382, 383 ЦК України), при заповіті збережень у кредитних установах (ст.564 ЦК України).

Валютні цінності - це визначені законом певні види майна. До валютних цінностей відноситься валюта України, іноземна валюта та монетарні метали.