Цінні папери як об’єкти цивільного права України

Валюта України це є, власне, грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також грошові знаки, які вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу. Валютними цінностями є кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні документи (акції, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені в грошових знаках, які перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України. Теж саме можна сказати щодо іноземної валюти, зазначивши лише, що це є відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. До іноземної валюти відносяться також зазначені вище платіжні та інші документи, що виражені в іноземній валюті або монетарних металах. До монетарних металів відносяться золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів. Законодавством встановлюється режим здійснення валютних операцій на території України, визначаються загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, а також права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства (див. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). Валютні цінності не слід ототожнювати з дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями як самостійними об'єктами правових і виробничих відносин. Правовий режим названих об'єктів визначається Інструкцією про порядок одержання, витрачання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каменю на підприємствах, в об'єднаннях, установах і організаціях, затвердженою Міністерством фінансів України 29 грудня 1992 р.

Нерухомі та рухомі речі. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане. Переміщення таких речей практично виключається, бо в разі їх переміщення це може призвести до втрати цивільного призначення нерухомості речей і непропорційних збитків. Правочини з нерухомими речами вимагають спеціальної державної реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною. Реєструвальний орган зобов'язаний надати інформацію про здійснену реєстрацію та зареєстровані права будь-якій особі. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочину з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти - як такі, що підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі без будь-яких особливих  формальностей.

 Майно. У цивільному праві термін "майно" вживається в кількох значеннях. Під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери. Саме про таке майно йдеться, наприклад, у нормах, які визначають об'єкти права власності, порядок захисту права власності, предмет договорів дарування, майнового найму, позики тощо. Під майном розуміється також комплекс речей. Таким майновим комплексом є підприємство, як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівельні споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг) та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом або договором.

 

Підприємство у цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.

Підприємство у цілому, або його частина, можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов'язаних з установленням, зміною та припиненням речових прав. Терміном "майно" охоплюється також сукупність майнових прав, які належать певній особі. У такому значенні майно вживається у нормах, направлених на захист будь-яких майнових прав особи, наприклад, у нормах про охорону майна громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим, а також про відповідальність юридичної особи. Таке поняття майна відрізняється від поняття сукупності майнових прав і обов'язків особи. У такому розумінні термін "майно" використовується у нормах, що визначають частку не тільки майнових прав, а й обов'язків юридичних осіб і громадян, наприклад, у нормах щодо наслідків реорганізації юридичних осіб, спадкоємства, коли до правонаступників переходять не лише права, а й обов'язки.

 

2.Поняття  та правова природа цінних  паперів.

Поняття цінного  паперу, відповідно до положень Цивільного Кодексу України.Поняття цінного паперу (стаття 194)

1. Цінним папером є  документ встановленої форми  з відповідними реквізитами, що  посвідчує грошове або інше  майнове право і визначає взаємовідносини  між особою, яка його випустила  (видала), і власником та передбачає  виконання зобов'язань згідно  з умовами його випуску, а  також можливість передачі прав, що випливають з цього документа,  іншим особам.

2. До особи, яка набула  право власності на цінний  папір, переходять у сукупності  усі права, які ним посвідчуються. 

 

Групи та види цінних паперів(Стаття 195.)

1. В Україні в цивільному  обороті можуть бути такі групи  цінних паперів: 

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному  капіталі, надають їх власникам  право на участь в управлінні  емітентом і одержання частини  прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації  емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики  і передбачають зобов'язання емітента  сплатити у визначений строк  кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу  яких пов'язаний з правом на  придбання чи продаж протягом  строку, встановленого договором,  цінних паперів, інших фінансових  та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні  папери, які надають їхньому держателю  право розпоряджатися майном, вказаним  у цих документах.

 Законом можуть визначатися  також інші групи цінних паперів. 

2. Види цінних паперів  та порядок їх обігу встановлюються  законом. 

3. Цінні папери можуть  випускатися в документарній  та бездокументарній формі відповідно  до закону.

Згідно статті 196. Вимоги до цінного паперу

1. Обов'язкові реквізити  цінних паперів, вимоги щодо  форми цінного паперу та інші  необхідні вимоги встановлюються  законом. 

2. Документ, який не містить  обов'язкових реквізитів цінних  паперів і не відповідає формі,  встановленій для цінних паперів,  не є цінним папером. 

Стаття 197. Передання  прав за цінним папером

1. Права, посвідчені цінним  папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного  паперу (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у  цінному папері (іменний цінний  папір);

3) особі, названій у  цінному папері, яка може сама  здійснити ці права або призначити  своїм розпорядженням (наказом) іншу  уповноважену особу (ордерний  цінний папір).

2. Законом може бути  виключена можливість випуску  цінних паперів визначеного виду  як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.

3. Для передання іншій  особі прав, посвідчених цінним  папером на пред'явника, достатньо  вручення цінного паперу цій  особі. 

4. Права, посвідчені іменним  цінним папером, передаються у  порядку, встановленому для відступлення  права вимоги (цесії). Особа, яка  передає право за цінним папером  (індосант), відповідає лише за  недійсність відповідної вимоги  і не відповідає за її невиконання. 

5. Права за ордерним  цінним папером передаються шляхом  вчинення на цьому папері передавального  напису (індосаменту). Індосант відповідає  за існування та здійснення  цього права. 

 За передавальним написом  (індосаментом), вчиненим на цінному  папері, до особи, якій або у  розпорядження якої передаються  права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені  цінним папером. Індосамент може  бути бланковим (без зазначення  особи, якій має бути здійснене  виконання) або ордерним (із зазначенням  особи, якій або за наказом  якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений  тільки дорученням здійснювати  права, посвідчені цінним папером,  без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає  як представник. 

 

 

Стаття 198. Виконання  за цінним папером 

1. Особа, що випустила  (видала) цінний папір, та особи,  що індосували його, відповідають  перед її законним володільцем  солідарно. У разі задоволення  вимоги законного володільця  цінного паперу про виконання  посвідченого цим папером зобов'язання  однією або кількома особами  з числа тих, хто зобов'язався  за цінним папером, вони набувають  право зворотної вимоги (регресу)  щодо інших осіб, які зобов'язалися  за цінним папером. 

2. Відмова від виконання  зобов'язання, посвідченого цінним  папером, з посиланням на відсутність  підстави зобов'язання або на  його недійсність не допускається.

 Володілець незаконно  виготовленого або підробленого  цінного паперу має право пред'явити  особі, яка передала йому папір,  вимоги про належне виконання  зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків

Про застосування ч. 3 ст. 8 Закону України "Про цінні  папери та фондову біржу"

      Розповсюдження обмеження, встановленого частиною 3 статті 8 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.91 р. , на первинне розповсюдження акцій чи на їх продаж на вторинному ринку

відповідаємо наступне. Звертаємо увагу на те, що Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв не має права надавати роз'яснення з питань

застосування чинного  законодавства України, а має  право надавати

консультації з цих  питань.Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону акції можуть бути виданіодержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

 Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону - акція це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь устатутному фонді акціонерного товариства.Виходячи з того, що частина 1 ст. 1 Закону визначає цінні

папери як грошові документи (що засвідчують право володіння  або

відносини позики), вважаємо, що під поняттям "акція" в Законі, у

тому числі і в ч. 3 ст. 8 Закону, розуміється документ, що

засвідчує право власності  на цінні папери, тобто сертифікат акцій

(одинарний чи сумарний).Зазначене підтверджується також частиною 11 ст. 4 Закону, яка визначає обов'язкові реквізити, які повинна містити акція

(найменування емітента, цінного паперу - "акція", підпис  голови

правління, відбиток печатки та інші).Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону акції оплачуються в гривнях,а у випадках, передбачених статутом товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у гривнях. Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. акціонер у строки,встановлені установчими зборами, але не пізніше року після

реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акції.Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону "Про господарські товариства" акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку.Отже, зазначені Закони України розмежовують поняття

"вартість" та "ціна" акції, розуміючи при цьому  під вартістю акції

- визначену статутом акціонерного  товариства номінальну вартість

акції, а під ціною - визначену  власником акції та її покупцем

(сторонами договору купівлі-продажу  акції) суму грошей, яку

покупець акції зобов'язується сплатити продавцю в обмін на

передачу прав власності на акцію. Аналіз наведених норм Законів України дає підстави для тлумачення частини 3 ст. 8 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" як заборона видавати засновнику чи

учаснику акціонерного товариства документ, який засвідчує право

власності на акцію (сертифікат акції), до повного внесення

засновником чи учасником  їх внесків до статутного фонду

акціонерного товариства.Таким чином, заборона, встановлена частиною 3 ст. 8 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ), повинна

застосовуватись лише при  первинному розміщенні акцій в

акціонерному товаристві.

 

3.Види цінних паперів за законодавством України.

 

Одним з видів матеріальних об'єктів цивільних правовідносин, що нині широко застосовуються як в  господарському обороті в межах  України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності, є цінні папери. Маючи  певну вартість, вони можуть бути використані  для здійснення розрахунків, а також  як застава для забезпечення платежів і кредитів. Легальне визначення цінних паперів вміщене в ст.1 Закону України від 18 червня 1991 р. "Про  цінні папери і фондову біржу".

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.