Цінні папери як об’єкти цивільного права України

- векселі можуть видаватися  лише для оплати за поставлену  продукцію, виконані роботи та  надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України;

- у господарському обігу  можуть використовуватись простий  і переказний векселі; 

- вексельний бланк може  заповнюватися друкованим та недрукованим способами;

- сума платежу за векселем  обов'язково заповнюється цифра-ми  та літерами;

- вексель підписується  керівником і головним бухгалтером юридичної особи та посвідчується печаткою.

Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст.21 Закону "Про цінні папери і фондову  біржу").

Простий вексель - це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.

 

Переказний вексель (тратта) - складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста, нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанте) іншій особі, платнику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.

Переказний вексель відрізняється від простого тим, що в даному разі векселедавець сам платежу не здійснює, а переказує цей свій обов'язок на свого боржника (платника по векселю). Лереказний вексель також може переказуватись одним держателем іншому. Відповідно до Положення "Про переказний і простий вексель" передавальний напис (індосамент) виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (так званий аллонж до векселя). У разі використання додаткового аркуша він повинен бути приєднаний до векселя клеєвим способом. При цьому індосамент, що розміщується першим на додатковому аркуші, повинен починатися на векселі і закінчуватися на додатковому аркуші, а печатка має розміщуватися на з'єднанні векселя і додаткового аркуша. Для здійснення платежу вексель пред'являється платнику. Його згода на оплату векселя (акцепт) оформляється написом на векселі. При неодержанні платежу за векселем банк платника зобов'язаний подати вексель для опротестування від імені довірителя - банку векселедержателя. Векселі для вчинення протесту про несплату приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня. Опротестований вексель з надписом про протест і актом протесту повертається від нотаріуса векселедержателю.

Приватизаційні  папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

 

Порядок випуску та обігу  приватизаційних паперів визначається Законом України від 6 березня 1992 р. "Про приватизаційні папери", а також іншими законодавчими актами України. Так, запровадження в обіг приватизаційних майнових сертифікатів (цінних паперів, які засвідчують право власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств) у паперовій формі було здійснено згідно з зазначеним вище Законом, а також згідно з Постановою Верховної Ради України від 29 липня 1994 р. "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням", Указом Президента України від 21 квітня 1994 р. "Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів" та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1994 р. "Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням". Видача приватизаційних майнових сертифікатів здійснюється в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженим наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р.

Приватизаційні папери мають  такі реквізити:

• запис про приналежність паперу до України;
• найменування органу, що випускав папір;
• зазначення виду приватизаційного паперу, серії та порядкового номера; дату випуску і строк використання;
• номінальне значення приватизаційного паперу у вартісному, обчисленому виходячи з відновної вартості майна, що приватизується, та (або) натуральному вираженні, або в умовних одиницях;
• прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання власника, відомості про документ, що посвідчує його особу;
• підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку установи, яка видала папір.

У приватизаційних паперах  також міститься інформація про  умови і порядок їх використання та про права власника. Приватизаційні папери використовуються громадянами України лише шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу з обов'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується погашенням приватизаційного паперу. Угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передбачених Законом "Про приватизаційні папери", є недійсними. Громадяни мають право застосовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування. Конвертованість приватизаційних паперів у період приватизації забезпечується встановленням коефіцієнтів для перерахунку номінального значення паперу одного виду при його конвертуванні в інший. Розглянуті тут види цінних паперів названі в ст.3 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" вичерпним переліком, який уявляється невиправдано обмеженим. В цивільному обороті беруть участь й інші документи, які за своїм призначенням можна було б віднести до цінних паперів. Це інвестиційний сертифікат, компенсаційний сертифікат, чек, коносамент тощо. Відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. інвестиційний сертифікат є цінним папером, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

 

Компенсаційні сертифікати  можуть використовуватися для придбання акцій акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації державного майна. Разом з тим слід мати на увазі, що існують зобов'язання держави перед громадянами України щодо компенсації грошових заощаджень, передбачено, що не використані для приватизації державного майна компенсаційні сертифікати може бути повернуто вкладникам до установ Ощадного банку України. Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Коносамент є товаророзпорядчим документом, що посвідчує право його держателя розпоряджатися зазначеним в коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні морських перевезень і є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Реквізити коносамента визначені ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України.

Передача коносамента  здійснюється з дотриманням таких  правил:

1) іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;

2) ордерний коносамент  може передаватися за іменними  або бланковими передаточними написами;

3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ України).

 

Таким чином, охарактеризовані документи, як видно, мають ознаки цінних паперів, але в законодавчому  порядку такими не визнані. В зв'язку з цим було б доцільно включити їх до переліку цінних паперів, закріпленого Законом "Про цінні папери та фондову  біржу", а сам перелік зробити  відкритим.

 

4. Передача прав на цінні папери.

Цінний папір.Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.В останні два десятиріччя спостерігається тенденція до ширшого використання бездокументарних цінних паперів.Раніше цінні папери оберталися виключно в паперовій формі.Але розвиток комп’ютерних засобів накопичення, обробки і зберігання інформації створив умови для витіснення паперових цінних паперів бездокументарними – записами, які зберігаються в комп’ютерних файлах.Тому сьогодні на ринку цінних паперів широко використовується термін „електронні цінні папери”.

Не всілякий грошовий документ може мати статус цінного паперу

Виокремлюють  три аспекти цінних паперів як грошових документів:

1) документарний характер – тобто випуск цінних паперів обумовлює виникнення певних відносин між емітентом і власником цінних паперів („офіційний характер”). Емітент заявляє офіційно умови випуску, готовність взяти на себе певні обов’язки і надати інвесторам певні права;

2) матеріальна форма документа – форма чи вид матеріального носія, на якому виконаний документ (паперовий або комп’ютерний запис);

3) наявність прав і  обов’язків, які випливають з  власності на конкретний цінний  папір.

Не всілякий грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головним критерієм, за яким одні грошові документи  вважають цінними паперами, а інші – ні, є законодавче закріплення  видів цінних паперів. У більшості  країн є нормативно-правові переліки цінних паперів. Вони закріплюються  в законах і можуть бути вичерпними (Японія) чи відкритими (США).

Ті грошові документи, які не включені в перелік цінних паперів і не відповідають законодавчим вимогам, не мають правового статусу  цінних паперів.

Цінними паперами визнаються права на ресурси, які  відповідають таким фундаментальним  вимогам:

• обіговість,
• доступність для цивільного обігу,
• стандартність і серійність,
• документальність,
• регульованість і визнання державою,
• ринковість,
• ліквідність,
• обов’язковість виконання.

Обіговість – здатність цінних паперів купуватися і продаватися на ринку, а також у багатьох випадках виступати як самостійний платіжний інструмент, що полегшує обіг інших товарів.

Доступність для  цивільного обігу – здатність цінних паперів не тільки купуватися і продаватися, але й бути об’єктом інших видів угод.

Стандартність – стандартний зміст цінного паперу (стандартність прав, які надає цінний папір, стандартність учасників, термінів, місць торгівлі, правил обігу, стандартність правочинів, пов’язаних з передачею цінних паперів з рук в руки, стандартність форми). Тому індивідуальний нестандартний контракт не може перебувати в обігу.

Документальність – тільки документ може зафіксувати стандартні умови обігу і використання, забезпечити перехід цінних паперів з рук у руки. Цінний папір – це завжди документ, незалежно від того чи він у формі сертифіката, чи в безготівковій формі. Відповідно до правової практики цінний папір повинен містити всі передбачені законодавством реквізити. Відсутність хоча б одного з них спричиняє недійсність цінного паперу.

Регульованість  і визнання державою   закріплення на законодавчому рівні.

Ринковість - цінний папір є особливим товаром, що має свій ринок з притаманними йому правилами роботи.

Ліквідність -  здатність цінних паперів бути швидко проданими чи перетвореними в грошові засоби.

Обов’язковість  виконання   не допускається відмова від виконання зобов’язання, вираженого цінним папером, якщо тільки не буде доведено, що цінний папір потрапив до утримувача неправомірним шляхом. До цих властивостей слід додати майнову забезпеченість цінного паперу. Наприклад, акції випускають на суму статутного фонду.

Цінний папір характеризується також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Здійснення суб’єктивного  цивільного права, засвідченого або  передбаченого цінним папером, можливе  лише шляхом пред’явлення цінного  паперу. Тому втрата цінного паперу за загальним правилом тягне за собою  неможливість реалізувати втілене  в ньому право. Закон передбачає можливість відновлення іменних  цінних паперів, яке проводиться  державними організаціями, підприємствами, установами, організаціями, які їх випустили.

 

 

 

 

 

Класифікація  цінних паперів

Є безліч критеріїв  поділу цінних паперів на види. Найбільш поширені в міжнародній практиці такі:

1) за відношенням до ресурсів, правами на які є цінні папери, розрізняють:

ПЕРВИННІ ЦІННІ  ПАПЕРИ   акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, інші, що посвідчують права на майно, грошові засоби, продукцію, землю та інші первинні ресурси;

ПОХІДНІ ЦІННІ  ПАПЕРИ   будь-які цінні папери, що посвідчують право на купівлю чи продаж первинних цінних паперів, опціони, фінансові ф’ючерси, підписні права;

2) за цивільними правовідносинами, які ці папери опосередковують:

БОРГОВІ ЦІННІ  ПАПЕРИ   опосередковують відносини позики, є борговими зобов’язаннями (облігації, векселі);

ЦІННІ ПАПЕРИ   титули власності   засвідчують право власності їх тримачів на активи (прості і привілейовані акції, підписні права);

3) за формою:

ЦІННІ ПАПЕРИ В  ДОКУМЕНТАРНІЙ ФОРМІ   мають матеріальну форму у вигляді паперових сертифікатів;

ЦІННІ ПАПЕРИ В  БЕЗДОКУМЕНТАРНІЙ ФОРМІ   у вигляді запису на рахунках;

4) за емітентом,  що їх випустив:

ДЕРЖАВНІ   випущені або гарантовані урядом від імені держави, міністерствами, відомствами та муніципальними органами влади;

НЕДЕРЖАВНІ   корпоративні, які випускаються підприємствами, структурами;

ПРИВАТНІ ЦІННІ  ПАПЕРИ   випущені фізичними особами (вексель, чек);

5) за можливістю вільного  обігу:

ОБІГОВІ ЦІННІ  ПАПЕРИ   можуть вільно купуватися і продаватися, бути предметом інших правочинів;