Інфотеймент як жанр українських мадіа

 

Інфотеймент як ознака сучасних медій.

Обсяг 25 сторінок (3 розділи).

 

 

 

Зміст

 

Вступ

 

Сучасне телебачення наповнене різного роду інформацією, а саме пізнавальними програмами, кіно, розважальними ток-шоу, рекламою тощо. Сьогодні телекомпанії роблять ставку на розваги. Сучасне телебачення сповідує принцип інфотейменту – нового виду телебачення, покликанням якого є трохи інформувати та більшою мірою розважати глядача, відволікаючи від буденних проблем.

Поняття «інфотеймент» як синтез новин і розваг – це представлення об'єктивної картини реальності в розважально-ескапістичному ключі. Сучасні практики телебачення (С. В. Євдокимов, Л. Г. Парфьонов, О. Ю. Роднянський) вважають, що «новини» і «розваги» не заперечують одне одного, і новина може бути розважальною, якщо вона цікава людині.

Теорії інфотейнменту  наукова журналістика в СНД приділяє мало уваги. Однак треба зазначити, що автори праць, присвячених сучасним інформаційним процесам, рідко уникають згадування ознак формату, хоча б у контексті стану сучасної тележурналістики. Так, про очевидні зміни у формі подачі інформації писали російські науковці: Н. Александров, А. Бистрицький, Я. Засурський, Я. Назарова, Є. Макеєнко, Н. Шабаліна, Ю. Ужовська, С. Уразова; європейські: П. Еліот, П. Голдінг, Д. Габермас; українські: В. Гоян, Б. Потятиник, Ю. Шаповал та ін. Про своє розуміння доцільності методу й перспектив розвитку багато писали журналісти практики, зокрема, М. Картозія [2], директор праймового мовлення російського телеканалу НТВ. Напрям роботи у цьому форматі визнали загальнонаціональні телеканали “1+1”, “СТБ”, “К1”, “ICTV”, на яких уже налагоджено виробництво та трансляцію телепрограм або принаймні є спроби працювати у вищезазначеному форматі.

Серед науковців  немає єдності щодо того, до чого відносити інофотейнмент: до жанру  тележурналістики, стилю подачі чи до методу. Заперечень не викликає сам  факт існування інфотейнменту й застосування його в сучасному  телевиробництві.

Об’єкт курсової роботи – інфотеймент як явище  сучасної тележурналістики.

Предмет курсової роботи – особливості використання інфотейменту в сучасному недійному  просторі.

Метою курсової роботи є висвітлення особливостей інфотейменту як ознаки сучасних медій.

Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі поставлено та вирішено ряд взаємопов’язаних завдань:

- розкрити суть, оцінки, застосування формату інфотейменту (інформувати, розважаючи);

- охарактеризувати  інфотеймент як новий формат подачі інформації на телебаченні;

- проаналізувати  інфотейнмент в сучасних українських  інформаційно-аналітичних телевізійних програмах, визначити його недоліки та переваги.

 

 

Розділ І. Формат інфотейменту (інформувати, розважаючи): його суть, оцінки, застосування

1.1. Передумови виникнення та розвиток інфотейменту

 

 

 

На теренах  пострадянської телевізійної журналістики про роботу в стилі інфотейнмент заявили російські тележурналісти наприкінці 90-х рр. ХХ ст. Піонером стилю став Леонід Парфьонов – відкривач інфотейнменту на пострадянських телеканалах, але сам формат виник задовго до цього.

Не можна  не зазначити, що розвиток і якість американського телебачення, його місце  в інформаційному просторі безпосередньо пов’язані з інфотейнментом. Виникнення інфотейнменту припадає на 1980-ті рр. [2]. Тоді рейтинги інформаційних програм почали стрімко падати, що змусило журналістів змінювати формат телевізійних новин. Зміни стосувалися передусім принципу відбору інформації: зменшилася частка “офіціозу”, зросла кількість повідомлень культурної та соціальної спрямованості, набули поширення нові способи подання інформації.

У репортажах на перший план почали виходити деталі, цікаві всім глядачам, без винятку. З новин відокремилася група – інформаційно-розважальні програми. Піонером у цьому напрямі можна вважати щотижневу програму “60 хвилин” (“Сі- бі-ес”, CBS), де ведучі першими почали подавати у своїх репортажах власне бачення подій, навіть більше – журналісти почали з’являтися в кадрі на рівні з героями репортажів, що було нетиповим для американського телебачення.

Досвід “Сі-бі-ес”  підхопили й інші канали. Зокрема, продюсер “Ен-бі-сі” (NBC), Ніл Шапіто, зазначав, що підсумкові випуски новин  треба подавати вибірково, з використанням ефектної зйомки, графіки, фантазії, спецефектів, що було сенсаційним, адже наприкінці дня (тижня) люди, як правило, вже ознайомлені з основними новинами.

Сьогодні цього принципу дотримуються редактори підсумкових випусків новин на українських телеканалах “1+1” та ICTV. Але 30 років тому американська телевізійна ефірна мережа “Фокс” уже обрала інфотейнмент як концепцію всього новинного змісту каналу. Підкреслюємо, що інфотейнмент виник не через примхи продюсерів американських телекомпаній, а під впливом змін інтересів аудиторії. Трансформації в інформаційному мовленні, які розпочалися в минулому столітті, досі тривають [14, с.26].

Тенденція “полегшувати”  новини та не обтяжувати глядача серйозною, спеціалізованою інформацією й сьогодні є характерною для американських телеканалів. Це зумовлено невпинним зростанням рівня конкуренції разом з посиленим впливом корпоративних економічних інтересів, що, зрештою вивело в категорію пріоритетних стратегій для засобів інформації пошук тем зі сфер так званої людської цікавості та висвітлення сенсаційних фактів.

Процеси таблоїдизації, що розпочалися наприкінці ХХ ст. й  означають використання подій і фактів, які більшою мірою пасують розділам скандальної хроніки у відповідних виданнях і програмах, заповнюють перші шпальти й ефір цілком респектабельних місцевих та загальнонаціональних газет, журналів, радіостанцій і телеканалів. Усі ці процеси набули особливо великого масштабу в середині 1990-х рр. [14, с.44].

Цілодобовий “медіа-цирк” [18, с.56] влаштувала преса й телебачення довкола справи О. Джея Сімпсона (відомого гравця в американський футбол, якого звинувачували у вбивстві дружини та її коханця). Судовий процес транслювали в прямому ефірі, відеокамери, встановлені безпосередньо в залі засідань, демонстрували людям найцікавіші подробиці обвинувачення й захисту.

Процес, оцінений у три мільйони доларів, став справжнім  національним шоу. Адвокати перетворилися  на телезірок, у яких глядачі брали  автографи на вулиці, а телеканал  заробляв великі гроші на рейтингах. Одна історія закінчувалася – з’являлась інша. Глядацький інтерес переключився на інші схожі події, найпомітнішою з яких став скандал, пов’язаний зі стосунками президента країни Білла Клінтона та Моніки Левінські. Втім, при величезному обсязі висвітлення це не додало авторитету засобам інформації. У 2000-х рр. ефірний час на ефірному та кабельному телебаченні отримали, наприклад, судові справи зі звинувачення відомого баскетболіста Кобі Брайанта у згвалтуванні в сезоні 2003–2004 рр., співака Майкла Джексона у педофілії у 2003–2005 рр., телеведучої Марти Стюарт в інсайдерській торгівлі на біржі у 2002–2005 рр. Різні подробиці життя знаменитостей від політики, спорту, шоу-бізнесу почали висвітлюватися в особливо вражаючих масштабах.

 Порівняно  з 1990-ми рр. у пресі значно зросла кількість спеціалізованих видань або рубрик, присвячених подіям світського життя. Їх сукупні тиражі та рекламні прибутки в 2001–2004 рр. упевнено зростали. Новини та інформація такої тематики зараз є необхідною складовою інформаційної політики для телевізійних новинних передач і каналів.

Водночас до програм новин не потрапляє більшість  справді важливих для громадського та політичного життя подій, велика частина часу відводиться скандальній  і зіркові тематиці – у нове століття перейшла така тактика заповнення ефіру, як пошук відстеження “багатосерійних” новинних історій. Російський дослідник Михайло Макеєнко зазначає, що ці процеси варто сприймати як “обов’язкову частину інформаційного потоку в сучасному висококонкурентному медіа-просторі, у якому вже майже не існує монопольного домінування газет та ефірних телестанцій” [3, с. 122–123].

За останні 30 років інфотейнмент не залишав екрани американських телеканалів, що зумовлено  такими чинниками:

– спроби розширити  аудиторію;

– боротьба за прибутковість програми;

– пом’якшення  тематики.

 Започаткувалася  традиція, коли в умовах боротьби  за аудиторію та залучення  потенційних глядачів з групи  18-49, працівники телебачення звертаються до зміни формату на користь інфотейнменту й збільшення розважального аспекту в подачі матеріалів. Упроваджуються більш комерційні формати, обмежується тематика, пов’язана з якісними новинами.

 

1.2. Поняття та концепція інфотейменту 

 

Інфотейнмент - це спосіб подачі інформації з відтінком  розважальності. 

Термін «інфотейнмент» походить від термінів «Infotainment» - «інформація» та «Entertainment» - «розваги».

Інфотеймент як власне спосіб подачі інформації і  як термін, що позначає його, має американо-європейське  походження. «... Треба полегшувати інформацію. Існує багато способів викликати у глядача посмішку, зробити новини більш цікавими ... Бо програма новин часто перетворюється в перелік смертей і податків» - так  ще в 1985 році рекомендував американський дослідник І.Фенг [28, с.76].

Він висловлює  прагнення продюсерів «подавати новини у формі розважальних передач або з відтінком розважальності». Слідуючи цьому способу подачі матеріалу, журналіст знаходить і приводить в матеріалах на будь-які, в першу чергу, «серйозні»теми, - цікаві деталі і сюжети».

Концепція інфотейменту заснована не стільки на викладі фактів, скільки на розповіді про малопомітні, але, як правило, цікавих масовому глядачу деталях освітлюваної події.

Інфотеймент, що представляє об'єктивну картину  реальності в розважальному ключі, тісно пов'язаний з такими поняттями як кліпова свідомість, файлова свідомість і гламур.

Є дві протилежні точки зору з приводу того, наскільки  повинні перетинатися новини і розвага. Перша - це точка зору дослідників (Н.Постмана, Д.Б.Дондурея) і практиків старшого покоління (В.В.Познера, Е.М.Сагалаева), які заперечують подачу інформації в розважальному ключі. Подібний погляд на проблему мотивується тим, що телебачення, пропонуючи глядачам замість єдиного новинного блоку ланцюг подій без контексту, зв'язку, цінності, наділених в легку, цікаву форму, нівелює значимість, і, що важливіше, серйозність новин, що транслюються.

Протилежна  точка зору - це точка зору, перш за все, сучасних практиків ТБ, таких  як Л.Г.Парфенов (НТВ), С.В.Евдокімов (НТВ), А.Е.Роднянскій (СТС). На їхню думку, слова «новини» і «розвага» не є взаємовиключними, новина може бути розважальною тоді і тільки тоді, коли вона цікава людині. Головне, на думку прихильників інфотейменту - наявність постійної аудиторії, а розважальне оформлення новин - всього лише віддзеркалення соціального оптимізму, пов'язаного з відносною стабілізацією соціально-політичної обстановки.

Слід зазначити, що в умовах нового інформаційного середовища люди набагато менше цікавляться соціальними явищами і проблемами, сприймаючи їх як незначні елементи глобальної мозаїки. В кінцевому рахунку, влада, якою володіють мережі засобів масової інформації, займає друге місце після влади потоків, втіленої в структурі і мові цих мереж [4, с.69].

Людина впадає в особливий  психологічний стан - «футурошок» (шок майбутнього), яке характеризується раптовою, приголомшуючою втратою почуття реальності, вміння орієнтуватися в житті, викликаної страхом перед близьким прийдешнім.

Перевантаженість інформацією  позбавляє людину можливості раціонально  мислити і приймати оптимальні рішення. Нездатність вирішувати власні проблеми в умовах посилення інформаційного потоку породжує «ескейпізм» - втеча від реальності.

Серед новин виділилася окрема група - інформаційно-розважальні програми. Піонером у цьому напрямку прийнято вважати щотижневу програму «60 хвилин» (CBS).

В основі природи інфотейнменту  лежить ігрове начало.

Властивості інфотеймету:

розвиваючий характер гри;

її гедоністична природа

Можливості використання гри в журналістиці це не тільки розвага глядача, а й спосіб пізнання світу.

В.Ф. Олешко зауважує: «ігрове начало в журналістиці взагалі і тележурналістиці зокрема реалізується двома шляхами: 1) через власне гру, 2) через різні творчі прийоми в рамках традиційних журналістських продуктів» [20, с.125].

Інфотеймент як метод організації подієвої новини проникає тяжіє до «жовтизни» і подачі сенсаційної, скандальної інформації.

У телепрограмах, які активно використовують інфотеймент, присутній елемент інфошоктеймента, що робить упор на шокові, трагічні події або на відповідні факти в окремому подію, і організуючого матеріал згідно пріоритетного положенню шокових подробиць.

Інфотейнмент має увазі привнесення яскравості в програму, яка представляє події дня або тижня, її орієнтацію на видовищність. Людину, що включила телевізор, слід утримати біля екрана; їй не повинно бути нудно, тому «цікавість» стає основним критерієм новин та аналітики.

Таким чином, підвищення рівня вимог суб'єкта до інформації, злиття приватної та публічної сфери, перевантаженість інформацією, проблема вибору джерел інформації призводить до появи нового жанру інфотейнменту.

Переваги інфотейнменту  перед традиційною подачею новин  в тому, що таким чином ЗМІ задовольняють  основним запитам сучасного масового споживача. А аудиторія сьогодні хоче: особистої свободи, цікавого дозвілля, оптимістичного настрою.

Незважаючи  на те, що інфотейнмент має низку  переваг, зокрема знімає психологічну напруженість людей, допомагає залучити людей в політику, у цього феномена є і недоліки. Так, критики стверджують, що комбінація даних двох аспектів - конфліктів інтересів - фокусування на маркетингу, а не журналістиці. Отже, термін «інфотейнмент» може бути образливим для тих, хто дотримується традиційного погляду на професію журналіста. Інфотейнмент не повинен плутатися з документальними фільмами, освітнім телебаченням, або «жорсткими новинами».