Інфотеймент як жанр українських мадіа

 

Розділ ІІ. Інфотеймент як новий формат подачі інформації на телебаченні

2.1. Методи та прийоми інфотейменту

 

Головний інформаційний  продукт телебачення - новині програми. Це візитна картка кожного каналу, під якою вибудовується вся сітка мовлення. В наш час телевізійних каналів багато. Більша частина населення України має можливість перегляду центральних і кабельних каналів, багато також мають доступ до супутникових каналів. В результаті наявності у аудиторії вибору джерела інформації між каналами виникає конкуренція. Отже, кожен із каналів прагне зробити свою програму максимально привабливою для глядача, зробити свій продукт унікальним.

Багато сучасних телепередач поєднує корисну й цікаву інформацію засобами інфотейменту (з англійськоі information та entertainment “розвага інформуванням”). “Інформуючи – розважай”! Для виготовлення такого типу матеріалів журналісти створюють сюжети на “серйозні теми”, залучаючи цікаві факти та деталі [20, с.144].

Можна сказати, що цей метод був вимушеним заходом, способом зупинити падіння інтересу аудиторії до новин, з іншого, він виявився знахідкою, яка змінила обличчя спочатку американського, а потім і українського телебачення. Зміни торкнулися, у першу чергу, принципу відбору інформації. Журналістів цікавили не офіційні повідомлення, а цікаві та суспільно корисні подробиці. У репортажах на перший план виходили деталі, цікаві для всіх глядачів, і конфліктні ситуації, що укладаються в рамки інтриги «формульних жанрів».

Леонід Парфьонов і  команда програми «Намедни» зробили інфотейнмент основою інформаційного «стилю НТВ». Новини тут подавалися від імені репортерів і оформлялися дуже винахідливо: за допомогою графіки, спецефектів, незвичайних ракурсів і т. д. У верстці програм новин НТВ сенсаційне завжди висвітлювалося більш детально, ніж офіційна інформація. Таке точне визначення переваг допомогло каналу швидко сформувати «свою аудиторію», що розділяє коло інтересів і здатна оцінити новаторство форм. Поступово методи інфотейнменту «розповзлися» по телевізійному ефіру, перетворивши випуски новин на своєрідні естрадні огляди, що складаються з набору атракціонів, збудованих за допомогою методів документальної драми і впливають на емоції глядачів [17, с.76].

Позитивним персонажем, що володіє підвищеною часткою героїчних  якостей, часто постає в сюжеті новин  сам репортер, що працює на місці  подій. У ході зйомок він проводить  своє розслідування, опитує свідків, видобуває  інформацію про жертви, якої не мають або про які поки не повідомляють офіційні особи. Таким чином, він виконує «етично важливу місію», долаючи перешкоди і небезпеки. Завдяки його зусиллям репортаж починає сприйматися як пригода, що приваблює аудиторію, змушує її дивитися випуск за випуском, щоб продовжувати спостерігати за розвитком подій.

До прийомів інфотейнменту відносяться:

змістовний - розглядає критерії відбору тем, їх розстановку в програмі випуску, спосіб трактування подій, пред'явлення інформації; об'єднує такі прийоми: метафорично-подібне трактування подій, «уречевлення» новини, візуалізація проблеми, яскрава образність, навмисне спрощення інформації, обігравання кадру, ілюстрація події через зображення конкретної («приватної») людини, підвищення ролі репортера (коли він сам стає частиною репортажу тощо);

структурний - об'єднує прийоми, що забезпечують специфічне вибудовування сюжету («гра» з часом, змінена в порівнянні з класичними сюжетами побудова фабули, акцент на деталях та інші), а також використання асоціативного монтажу, графіки, використання при монтажу архівного відео, кадрів з фільмів і телепрограм, оперативних зйомок, які забезпечують легкість сприйняття, розуміння та прийняття інформації;

лексико-семантичний - об'єднує прийоми використання лексичних одиниць телеведучими, журналістами та героями сюжетів відповідно до тематики, формованими смислами і відносинами (метафора, алюзія, мовна гра, іронія);

паралінгвістичний - об'єднує прийоми використання міміки, жестів ведучого, кореспондентів і героїв відповідно до концепції формованого ними відносини, також акцентів їх інтонації, гучності, тембру і темпу мовлення, особливостей вимовляння звуків, заповнення пауз і т. п.

Одним із прийомів, що дозволяє «оживити» сюжет, є вставка в сюжет додаткових відеоматеріалів. Це можуть бути кадри з любительських фільмів. Особливо часто використовуються фрагменти художніх фільмів і музичних кліпів. Такі вставки дозволяють глядачеві розслабитися, відпочити від обридлої політичної чи ідеологічної риторики. Треба зауважити, що існує небезпека того, що рекреативна функція, традиційно властива журналістиці, в даному випадку може витіснити всі інші. У світовій практиці такі випадки нерідкі, що дозволяє критикам інфотейнменту іронічно характеризувати подібні сюжети як «щасливі новини» (happy news) або «макулатура» (trash TV) [10, с.195].

Використання фрагментів фільмів та кліпів є засобом створення потрібного емоційного настрою.

Різновидом  деталей є зайві, на перший погляд, подробиці. Надмірність малозначних  деталей, по-перше, дозволяє прискорити темп мови, що вже створює ефект легкості інформації, а по-друге, створює додатковий ефект присутності. Мозаїчність розповіді часто долається за рахунок повтору однокореневих слів.

Сутність мовної гри полягає в трансформації  стійких словосполучень, прислів'їв, афоризмів.

Каламбур - окремий випадок мовної гри. Розуміючи мовні хитрощі журналіста, глядач теж виявляється причетним до цієї гри. Цей ефект, можливо, має щось споріднене з переживаннями спортивного вболівальника, коли глядач захоплюється можливостями людського тіла. У подібних випадках він захоплюється дотепністю кореспондента.

 

2.2. Особливості подачі інформації засобами інфотейменту

 

Головне покликання інфотейнменту – утримати інтерес масової аудиторії. Фрагментація аудиторії посилюється внаслідок щорічної появи десятків нових кабельних і супутникових каналів. Разом з їх збільшенням зростає рівень диверсифікації програмного продукту, як наслідок, поступово знижуються відносні показники популярності (рейтингу і частки) у каналів і передач.

Одна з причин популярності нових засобів масової комунікації – це зміна культури перегляду, що відбулася за останні десятиліття. Великі за обсягом, серйозні телематеріали люди просто не сприймають. Якщо раніше, наприклад, вечір біля телевізора передбачав перегляд великих програм, до того ж, нерідко безперервно на одному каналі, то зростання кількості каналів призвело до поширення звички перестрибування з одного каналу на інший, а час затримки уваги на якомусь одному каналі й ознайомлення з програмою постійно скорочується. Це призводить до того, що більшість програм (і новинних, і розважальних), навіть зберігаючи загальний традиційний формат – тридцяти- або шістдесятихвилинний, роздрібнюються всередині на багато коротких фрагментів та кліпів [29].

Таким чином, традиційний телеперегляд перетворюється на мозаїку. Контент кабельних каналів нерідко відрізняється більш якісними, виваженими новинами, але розрахованими на конкретну аудиторію. Питання розподілу американських телеглядачів між ефірним, кабельним, супутниковим телебаченням детально розглянуто в праці Євгена Макеєнка [16].

І якщо на спеціалізований  канал глядач приходить з певною метою, то ефірному не залишається нічого, крім як затримати того, хто опинився на цій частоті випадково, зупинити й змусити забути про свої справи за допомогою цікавого зображення, влучних месиджів, яскравих персоналій, тобто звернутися до інформаційно-розважального формату.

Зростання впливу кабельних каналів пов’язано  з дією багатьох чинників, серед  яких:

жанрове та стилістичне домінування їх окремих програм і концепцій подання інформаційних матеріалів;

розповсюдження  застосування інфотейнменту.

Рух до тотальної  “інфотейнметизації” та таблоїдизації  ефірного телебачення витримав чимало критики, але це не відлякало масового глядача, навпаки, інтерес до телебачення не зникає.

Звичайно, не можна  стверджувати, що глядацьку увагу  тримає лише “інфотейнмент” або будь-який інший жанр. Результат зумовлений дією таких факторів:

поява нових  вузькоспрямованих каналів;

створення високорейтингових телепродуктів (шоу, сіткоми, теленовели, телесеріали).

Слід зазначити, що наявність розважального початку і характер його прояву в інформаційно-аналітичних програмах залежить від концепції конкретної телевізійної передачі, її орієнтації на певне коло аудиторії.

При аналізі  інфотейнменту не можна пройти повз поняття масової культури. Як зазначає Г. Н. Беспамятнова, відмітними рисами маскультури є активне використання стереотипів масової свідомості, замість оригінальних образів, орієнтація на всі верстви суспільства (масу та еліту) одночасно, плюралістичність (здатність надавати явищам безліч смислів, т.зв. тиражування версій), інтертекстуальність (комбінування і вторинне використання культурних знаків, відомих аудиторії). Також наголошується, що основною категорією творів масової культури є «таємниця». Все це активно використовується у ЗМІ, на підтвердження можна згадати, що рідкісний журналістський продукт обходиться сьогодні без іронії та самоіронії, важливих для естетики постмодернізму та маскультурної практики понять [19, с.163].

Інфотейнмент базується на традиціях інтелектуальної «гри», коли за допомогою спеціальних прийомів глядач непомітно втягується в евристичний процес. Наприклад, навмисне дроблення новини на окремі факти, образи, думки, змушує аудиторію самостійно вибудовувати повну картину події на основі наданого журналістом набору окремих деталей. Тому інфотейнмент являє собою щось більше, ніж просто подача розважальної інформації.

Найважливішою особливістю гри, що відрізняє її від інших видів людської діяльності, є властивість приносити задоволення від самого процесу дії, незалежно від результату (теорія функціонального задоволення К. Бюлера).

При цьому гра, хоч і не усвідомлюється гравцями як серйозна дія, сприяє розвитку людини. Всі види людської культури: поезія, філософія, музика, танець, образотворче мистецтво, правосуддя, ратна справа та інш. - виникли спочатку в ігрових формах. Таким чином, інфотейнмент, спираючись на гру, звертається до глибинних властивостей людської психіки.

Релаксуючий початок в інформаційно-аналітичних програмах виявляється як на рівні змісту, так і на рівні пред'явлення інформації. Вплив інфотейнменту на утримання характеризується тим, що об'єктом уваги журналіста часто стає не тільки суть явищ, подій, але яскраві деталі того, що відбувається, які іноді не мають особливого значення для розкриття теми, але збагачують сюжети образно і емоційно.

Інша тенденція  полягає в тому, що соціальні та політичні зміни починають ілюструватися через зображення конкретного («приватного») людини. На рівні пред'явлення інформації помітні такі прийоми: візуалізація проблеми, яскрава образність, навмисне спрощення інформації, обігрування кадру, підвищення ролі репортера (іноді він сам стає частиною репортажу). Важливу роль в подачі матеріалу відіграють лінгвістичні прийоми - мовна гра й іронія. Також можна відзначити драматизацію репортажів, коли в них вводиться елемент інтриги, і порівняно швидкий темп подачі інформаційних повідомлень в програмах, що використовують принципи інфотейнменту.

 

Розділ ІІІ. Інфотейнмент в сучасних українських  інформаційно-аналітичних телевізійних програмах: його недоліки та переваги

 

В Україні також  є програми зі схожими функціями: скетч-шоу, яке виходить на Новому каналі з 2008 р. під на звою “Файна Юкрайна”, у деяких рубриках пародіює новинних репортеров та ведучих політичних ток-шоу. Хоча це і не систематичне інформування публіки, але інколи висміяні ними проблеми відповідають реальним, порушеними суспільством темам.

Протягом 9 років щодня програма «Дивись!» (ТЕТ) показує історії про зірок, цікавих особистостей, незвичайні явища та яскраві події.

Перша в Україні  програма в жанрі інфотеймент «Дивись!» вперше вийшла в ефір 20 жовтня 2003 року на телеканалі ТЕТ. Саме з неї почалась мода на жанр, без елементів якого тепер не виходить в ефір жодна інформаційна програма в Україні. 

Герої програми – зірки кіно, театру, модельного і шоу-бізнесу, спорту і навіть політики. У центрі уваги – людина, її доля, її професійне і особисте, її колеги і друзі, дружини і чоловіки, батьки і діти, коти і папуги. Завдання журналіста – автора історії – докопатися до глибин характеру людини, показати її справжньою, такою, якою глядач ніколи не бачив, розкрити її секрети і розповісти про приховане.

За 9 років програма пройшла 3 етапи розвитку. На першому етапі – 2003-2004 роки виходила в ефір з гаслом «Дивись три історії на одну тему!», спершу – хронометражем 15 хвилин, не мала ведучих і лише вчила журналістів подавати інформацію легко і невимушено.

Етап другий. У квітні 2004 року «Дивись!» зайняла 30-ти хвилинний слот і отримала першого ведучого. Ним став Dj Паша. Трохи згодом до нього приєдналась Тала Калатай. Історії стали масштабнішими, цікавішими і ще більш зірковими. У такому вигляді «Дивись!» отримала «Телетріумф» як «Краща розважальна програма 2004 року». Отримали нагороди і ведучі програми – у Dj Паші народилася перша донька Софія, а за тим, як збільшувався живіт Тали Калатай спостерігала вся країна. І вже через місяць після народження доньки Маші молода мама знову розповідала історії про зірок у програмі «Дивись!». 

Наступний, третій етап розвитку, почався зі зміни  формату: замість трьох тематичних історій з‘явилися дві непов‘язані між собою, втім більш глибокі й ракурсні. Відтоді слоган програми – «Історії  людей, незвичайні явища, яскраві події!» Це означає, що в центрі уваги тепер не лише особистості, а й цікаві та яскраві події та явища, історії про які автори подають у відповідній авторській інтерпретації і фірмовому стилі «Дивись!». Відтоді не лише культурно-мистецьке, а й світське життя публічних персон – під пильним і досвідченим поглядом авторів історій, які вміють інформувати розважаючи.