Заробітна плата: її форми та функції

Розділ III . Реальна заробітна плата. Доходи населення і їх використання

Для характеристики рівня оплати праці застосовуються показники номінальної і реальної заробітної плати.

Номінальна заробітна плата[9] - це сума грошей, отримана за встановлений період часу (в основному вона виплачується за місяць). Одиницею виміру тут є погодинна ставка заробітної плати, яка визначається коливанням попиту і пропозиції на ринку праці. На погодинну ставку впливають і такі чинники: фондоозброєність праці, її продуктивність і якість, рівень застосованої технології праці, кваліфікації найманих працівників, ефективність праці, природні умови (клімат) і традиції  країни.  Номінальна заробітна плата, тобто кількість грошей, одержаних працівником на руки, не дає повного уявлення про доход на фактор найманої праці, тому що в різний час за одну і ту ж кількість грошей можна купити різну кількість життєвих благ. Тому визначення рівня оплати праці здійснюється через реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата[10] - це кількість товарів і послуг, котрі можливо набути за номінальну заробітну за існуючого рівня цін після відрахування податків та інших платежів. Отже, рівень реальної заробітної плати визначається сумою номінальної оплати праці, рівнем податків і цін на життєві блага. При даному рівні цін реальна заробітна плата змінюється прямо пропорційно змінам номінальної заробітної, а при даному рівні номінальної заробітної плати – обернено пропорційно зміні цін на споживчі товари і послуг.

Чинник цін (рівень інфляції) в обчисленнях динаміки реальної заробітної плати розраховується як індекс вартості життя (індекс цін споживчих товарів – коефіцієнт, що відображає зміну цін).

Наприклад, номінальна заробітна плата в Україні одного працівника за травень 2001 р. в середньому становила 302,96 грн., що на 42,1% більше ніж у травні 2000 р. Реальна ж заробітна плата порівняно з травнем 2000 р. зросла лише на 20,9%. Таким чином, нижчі темпи зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання номінальної заробітної плати пояснюються тим, що рівень цін за цей період зріс на 17,5%. Отже в Україні індекс номінальної заробітної плати становить 142,1%, індекс рівня життя (цін) – 117,5%, тому індекс реальної заробітної плати склав:

142,1% / 117,5% = 120,9%

Реальна заробітна плата відображає економічний стан населення . Тому для її підтримки на визначеному рівні вводиться індексація, яка регулюється ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" від 25.04.97 із змінами 02.02.02 та постановою КМУ ”Порядок проведення індексації грошових громадян“.

Індексація[11] - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності їх доходів. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України.

Середня заробітна плата за регіонами за місяць у 2008 році[12]

(в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

Дохід – сума грошей або будь – які цінності, отримані підприємством, фірмою за конкретний проміжок часу в результаті будь – якої діяльності (виробничої і невиробничої). Основним джерелом зростання доходів населення є заробітна плата.

У січні–жовтні 2008 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 41,6%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 41,4%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, – на 12,4%.

У жовтні 2008 року порівняно з жовтнем попереднього року номінальні доходи населення збільшились на 35,6%, а наявний та реальний наявний доходи – відповідно на 33,3% та 8,2%.

Наявний доход у розрахунку на одну особу за жовтень 2008 року становив 1254,7 грн. проти 936,7 грн. за жовтень 2007 року. Витрати населення у січні–жовтні 2008 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 40,2%. Приріст заощаджень склав 47771 млн. гривень.

Доходи та витрати населення України у 2008 році

(приріст/зниження, наростаючим підсумком у відсотках

до відповідного періоду попереднього року)

Склад доходів характеризується такими показниками як заробітна плата, прибуток та змішаний дохід, соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти .

У травні 2008 року порівняно з квітнем номінальні доходи населення збільшились на 0,7%, а наявний та реальний доходи- відповідно на 2,8% та 1,5%.

Середньомісячний наявний доход у розрахунку на одну особу[13]

У III кварталі 2009 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи  зросли на 3,2%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 3,8%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, зменшився на 9,9%. Наявний доход у розрахунку на одну особу за ІІІ квартал 2009 року становив 3998,2 грн, що на 4,3% більше ніж у відповідному періоді минулого року. Витрати населення у ІІІ кварталі 2009 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 0,4%. Приріст заощаджень склав 31142 млн грн. [14]

Персональний розподіл доходів[15] – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або домогосподарствами.

Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим прожиткового мінімуму, який має дві форми прояву:фізіологічний та соціальний.

Фізіологічний мінімум враховує витрати на задоволення найнагальніших фізіологічних та фізичних потреб, включаючи витрати на оплату основних послуг(комунальних, транспортних і т.ін.) практично виключаючи придбання одягу, взуття та інших непродовольчих товарів з розрахунку, що на фізіологічний мінімум сім’я живе короткий час, і вона має необхідне житло, одяг, взуття та інші необхідні в побуті речі.

Соціальний мінімум, крім фізіологічного, включає також затрати на задоволення мінімальних духовних і соціальних потреб, які суспільство визначає як такі, що забезпечують прийнятний для суспільства рівень життя.

Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:

1)     добробуту – забезпечують певний рівень життя населення;

2)     мотиваційну – сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів;

3)     соціальну – формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя івідпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини, наявність вільного часу[16] й можливості його ефективного використання, а також суб’єктивні відчуття спокою, комфортності та стабільності.

Німецький статистик Ернест Енгель дослідив ще в ХІХ ст. структуру споживання сімей з різними рівнями доходів і виявив емпіричні залежність, яка потім отримала назву закону Енгеля.

Зміст закону Енгеля полягає в тому, що частка національного доходу, витрачена на продукти харчування, є важливим індикатором добробуту. Чим менша ця частка, тим вищий добробут.

Зі зростанням доходів домогосподарств частка витрат на харчування зменшується; частка витрат на одяг, житло та комунальні послуги зазнають незначних змін, а частки витрат на задоволення соціальних та культурних благ суттєво зростає.

Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін. Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання.

Відмінності в рівні доходів на душу населення або на одного зайнятого називається диференціацією доходів. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем. При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує                 крива Лоренца , при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).[17]

Теоретично можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20,40,60% сімей отримує відповідно 20,40,60% від всього доходу, то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходами отримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами - 15% і т.д. Заштрихована область між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві.