Впровадження НАССР /Hazard Analysis and Critical Control Points/ для створення системи безпеки харчових продуктів в Україні

     Переваг від використання системи НАССР багато. Нижче наведені найважливіші з них:

1) НАССР є систематичним підходом, що охоплює всі аспекти безпечності харчових продуктів, починаючи від вирощування, збору врожаю, закупівлі сировини і закінчуючи використанням кінцевим споживачем.

2) Використання НАССР перенесе акценти від випробування кінцевого продукту до використання превентивних методів забезпечення безпечності під час виробництва та реалізації.

3) Правильно проведений аналіз небезпечних чинників дозволяє виявити приховані небезпеки і направити відповідні ресурси в критичні точки процесу.

4) Зменшення втрат, пов’язаних із відкликанням продукції, штрафними санкціями і судовими позовами.

5) НАССР може інтегруватися в загальну систему управління, достатньо органічно поєднуючись з іншими управлінськими концепціями - управління якістю (стандарти ISO серії 9000), управління довкіллям (стандарти ISO серії 14000) тощо.

6) Застосування НАССР може бути корисним для підтвердження виконання законодавчих і нормативних вимог, адже в багатьох країнах світу НАССР є обов’язковою законодавчо встановленою вимогою.

     Прийняті Комісією Codex Alimentarius нормативи, основні принципи  і рекомендації з безпечності харчової продукції визнано у угоді СОТ «Про санітарні та фіто санітарні заходи» як основа для гармонізації санітарних заходів, при цьому НАССР створює надійне організаційне підґрунтя забезпечення безпечності продовольства та кормів. Отже НАССР буде відігравати все зростаючу роль у практичних заходах з безпечності харчових продуктів не лише як система, обрана окремими країнами, але й на загальносвітовому рівні, вносячи свій вклад у розширення міжнародної торгівлі.

     Згідно із Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються. Дія цього Закону не поширюється на тютюн і тютюнові вироби та спеціальні вимоги до харчових продуктів, пов’язані з наявністю у них генетично модифікованих організмів чи їх компонентів, що є предметом регулювання спеціального законодавства, а також на харчові продукти, вироблені для особистого споживання [1].

     Закон України «Про  безпечність та якість…» містить  загальну вимогу стосовно безпечності  продуктів, що виробляються вітчизняними  виробниками. У Розділі III Закону, яким визначаються права та  обов’язки виробників і продавців  (постачальників) зазначено: «Особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів,

забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти. Введення в обіг об’єктів санітарних заходів виробником та/або продавцем (постачальником) слід розуміти як декларацію про безпечність цього об’єкта та його відповідність вимогам цього Закону та іншим обов’язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами» (Ст.20, пп. 1 та 2). Щодо власне системи НАССР, у статті 20, п.2, від осіб, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, вимагається застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, систему HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів. В Законі не перелічені принципи системи НАССР, відсутні посилання на міжнародні документи, що деталізують та тлумачать вимоги до системи НАССР та визнаються Світовою організацією торгівлі (СОТ).

     Враховуючи приєднання України до СОТ, при визначенні мінімальних вимог щодо системи НАССР слід керуватися відповідною угодою СОТ – Угодою про санітарні та фітосанітарні заходи. Так, члени СОТ при забезпеченні безпечності харчових продуктів повинні базувати свої санітарні чи фітосанітарні заходи на стандартах, інструкціях та рекомендаціях, які встановлені Комісією Codex Alimentraius і стосуються харчових продуктів, харчових добавок, залишків ветеринарних препаратів і пестицидів, забруднюючих речовин, методів аналізу і вибіркового контролю, а також правил та інструкцій щодо норм санітарії та гігієни. Враховуючи зазначене, а також визнану міжнародну практику, виробники харчових продуктів повинні розробляти та запроваджувати свої системи НАССР

як мінімум відповідно до документу Комісії Codex Alimentraius «Рекомендований міжнародний кодекс правил «Загальні принципи гігієни харчових продуктів» CAC/RCP 1-1969 (Rev.4-2003) [6].

     Серед більш деталізованих та складних міжнародних документів, які тлумачать та дають рекомендації щодо запровадження системи НАССР, слід назвати стандарти ISO серії 22000, зокрема, ISO 22000:2005 «Системи управління безпечністю харчових продуктів – Вимоги до

будь-яких організацій харчового ланцюга», який з серпня 2007 р. чинний в Україні як ДСТУ ISO 22000:2007, а також інші стандарти цієї серії: ISO/TS 22004:2005 (E) «Системи управління безпечністю харчових продуктів – Настанова із застосування ISO 22000:2005», ISO/TS 22003:2005 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до органів, що здійснюють аудит та сертифікацію систем управління безпечністю харчових продуктів»; ISO 22005:2007 «Простежуваність у ланцюгу кормів та харчовому ланцюгу.

Загальні принципи та настанова  з проектування та розроблення системи».

     Європейський ринок є потенційно перспективним для української молочної продукції, проте, враховуючи, що правова основа забезпечення безпечності харчових продуктів в країнах-членах Європейського Союзу (ЄС) нещодавно пройшла через визначальний етап реформування і є недостатньо відомою для українського виробника, її детальний розгляд буде корисним.

     В 2002 році ЄС запровадив Регламент ЄС 178/2002 „Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та визначення процедур з питань без-

печності харчових продуктів”, відомий також як Загальний закон про харчові продукти. Після введення даного Регламенту в дію був створений Європейський орган з безпечності

харчових продуктів. Ця організація розпочала свою діяльність у 2003 році, зосередивши увагу на питаннях оцінки ризиків і наукових консультаціях в області безпечності харчових продуктів. З 1 січня 2006 р. набув чинності комплексний „Новий пакет вимог ЄС щодо гігієни”, у який включено ряд нових вимог та правил, що стосуються гігієни. Даний комплекс вимог замінив собою значну частину Директив щодо правил виробництва та обробки окремих категорій харчових продуктів, які діяли раніше. Сьогодні пакет основних вимог ЄС щодо гігієни всіх харчових продуктів включає наступні регламенти, директиви

та настанови:

 

• Регламент 852/2004 “Прогігієну харчових продуктів”;

• Регламент 853/2004 “Про гігієну харчових продуктів тваринного походження”;

• Регламент 854/2004 “Про організацію офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною”;

• Регламент 882/2004 “Про офіційний контроль, здійснюваний з метою забезпечення перевірок відповідності законодавству щодо харчових продуктів та кормів, та правил щодо охорони здоров’я та добробуту тварин”;

• Регламент 2073/2005 щодо мікробіологічних критеріїв харчових продуктів

• Дві Директиви (№ 2002/99 ЄС „Про охорону здоров’я тварин” та № 2004/41 „Про відкликання 17 директив”);

• Чотири Регламенти щодо застосування пакету гігієнічних вимог (мають перехідний характер, тому в даному тексті не перераховуються);

• Регламент 183/2005 “ Про гігієну кормів”;

• Настанови із застосування Регламентів (сім настанов).

     Безпечність харчових продуктів розглядається в рамках інтегрованого підходу за принципом «від поля (стійла) до столу» як єдиний неперервний ланцюг, який розпочинається

з виробництва тваринних кормів, та включає в себе (але не обмежується) виробництво первинної продукції, оброблення, пакування, транспортування та збут, і закінчується споживанням харчового продукту кінцевим споживачем.

     Виробники харчових продуктів, незалежно від етапу харчового ланцюга, на якому вони працюють, несуть повну відповідальність за якість і безпечність харчових продуктів, що випускаються і поставляються ними на споживчий ринок. Всі підприємства харчової галузі

(за винятком виробників первинної продукції, тобто сировини) повинні запровадити, дотримуватись та виконувати постійно діючу процедуру або процедури, які ґрунтуються на принципах НАССР.

     У разі внесення будь-яких змін до продукту, процесу, або до одного з етапів виробництва, підприємства харчової галузі повинні переглянути систему НАССР та внести до неї необхідні зміни.

     До всіх харчових підприємств висуваються єдині загальні вимоги щодо належної виробничої практики та санітарно-гігієнічного стану; крім того, до окремих категорій виробництв (включаючи підприємства, що здійснюють виробництво молока та молочних продуктів) висуваються додаткові специфічні вимоги.

     Всі підприємства харчового ланцюга повинні забезпечувати простежуваність вироблених ними харчових продуктів за принципом «крок назад, крок вперед».

     Всі виробники харчових продуктів повинні дотримуватись мікробіологічних критеріїв, які встановлюються окремим Регламентом [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

     Система НАССР – це не окрема програма, а частина загальної системи управління підприємством, побудована на фундаменті існуючих правил GMP/GHP, що складають її документальну базу.

Користь від впровадження системи  НАССР:

для виробників:

− виробництво більш безпечної  продукції, що знижує діловий ризик  і підвищує задоволеність споживача;

− поліпшена репутація і захист торговельної марки;

− узгодженість із законодавством;

− чіткіше уявлення персоналу щодо вимог до безпечності харчових продуктів та методів їх виконання;

− демонстрування зобов’язання підприємства щодо безпечності продукції, що можуть бути використані у судових позовах і визнані страховими компаніями;

− кращі організація персоналу  та використання робочого часу;

− ефективність витрат, зменшення збитків у перспективі (спочатку збитки можуть збільшитися через застосування коригувальних дій, що вимагають видалення продукції внаслідок невиконання належного контролю в КТК);

− менша ймовірність одержати скарги від споживачів та їхня довіра;

− можливість збільшити доступ на ринки збуту;

для споживачів:

− менший ризик хвороб, спричинених  харчовими продуктами;

− поліпшення якості життя;

− більша довіра до харчових продуктів;

для урядів:

− полегшення інспекцій та ефективніший контроль харчових продуктів;

− поліпшення охорони здоров’я та зменшення витрат на охорону здоров’я;

− полегшення міжнародної торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів»

2. Система НАССР. Довідник: / Львів: НТЦ «Леонорм-Стандарт», 2003 – 218 с. - (Серія

«Нормативна база підприємства»)

3. ГОСТ Р 51705.1–2001 Системы качества. Управление качеством пищевых продуктов на

основе принципов ХАССП.

4. ДСТУ ISO 9001–2001 Системи управління якістю.

5. http://www.ukrcsm.kiev.ua/media/umtst_doc/publication/3-18_s29_stUMTS.pdf

6. http://www.codexalimentarius.org/codex-home/ru/