Світовий ринок

Ринок являє собою сферу товарно-грошового  обміну, розвитку торговельних функцій між продавцем і покупцем.

Первісним елементом світового ринку є  внутрішній ринок, який здійснює торговельні операції з внутрішньої торгівлі. Основним внутрішнім признаком існування світового ринку є рух товарів і послуг між країнами.

    На  внутрішньому ринку – виробник товару одночасно був і його продавцем, а покупець – одночасно і кінцевим споживачем товару, одразу забирав та оплачував товар.

    Формуванню  національних ринків сприяла спеціалізація  внутрішніх ринків (ринки праці, капіталу, гуртові тощо), частина з яких з самого початку була орієнтована на іноземних покупців ( на ринку праці – работоргівля).

Національний  ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни.

Світовий  ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

За товарно-галузевою  структурою світового ринку відрізняють  окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифікацію 00Н - Стандартну Міжнародну торговельну класифікацію - СМТК, Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему опису товарів.

    За  товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги.

Кожну товарну групу складають підгрупи товарів, які можуть бути окремими товарними  ринками. Так, ринок промислової  сировини поєднує ринки руд чорних, кольорових металів, дорогоцінного каміння, діамантів, хімічної сировини та ін.

      За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються (КР) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО).

        За ступенем монополізації та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такі типи його структури:

 - монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів);

 - олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти);

 - атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринки текстильних, швейних товарів та ін.).

    За характером торговельних угод та взаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового ринку:

    -  закритий ринок товарів

    -  відкритий ринок товарів

    - пільговий ринок товарів. До основних сегментів (фундаментальних елементів) закритого сектора світового товарного ринку належать внутріфірмові постачання, тобто товарообіг між філіалами головних та дочірніх підприємств великих монополій або ТНК; субпостачання товарів малих та середніх фірм, які виступають підрядчиками великих монополій, внутрішня торгівля регіональних інтеграційних об’єднань, постачання товарів за програмами допомоги, за особливими міждержавними угодами, зустрічна торгівля. На закритому ринку продавці та покупці взаємодіють на підставі некомерційних відносин, бо вони пов’язані юридичною залежністю, угодами про міжнародну спеціалізацію та кооперування, системою часткової участі та фінансового контролю, преференційними та спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними, військово-політичними та іншими специфічними договорами.

    Закритий  сектор світового товарного ринку підпорядковується обмеженому впливу ринкових факторів, для нього характерна відносна усталеність ринкових цін, які базуються на національних цінах і не відбивають короткочасних коливань попиту і пропозиції та дійсних вартісних показників збутових товарів.

    Відкритий сектор світового товарного ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежних продавців та покупців - малих і великих фірм, аутсайдерів, монопольних об’єднань, державних і приватних підприємств. Незалежність торговельних контрактів відкритого сектора світового товарного ринку зумовлює відносну нестабільність взаємовідносин. У відкритому секторі товарного ринку здійснюються короткострокові комерційні угоди та операції "вільного" ринку.

"Вільний"  ринок - це сектор відкритого  ринку вільної конкуренції виробників  та постачальників товарів. Цей ринок відживає, тому що його витісняють сучасні механізми міжнародного регулювання світового товарного ринку. "Вільний" ринок проявляється у біржовій торгівлі, на ринку "спот" (з терміновим постачанням реального товару) та "чорному ринку".Проміжне становище між закритим і відкритим секторами світового ринку займає пільговий сектор - торговельні операції на підставі довгострокових комерційних контрактів (ДСКК), які укладені на два і більше років (іноді 15-20 років) та обумовлені преференційними (пільговими) економічними умовами.

Для світового  ринку характерна множина цін  на товар. Вони відрізняються за сферами  дії, характером формування, ступенем зближення з рівнем ринкової ціни. За сферами товарообігу розрізняють ціни внутрішнього та зовнішнього ринків. Зовнішньоторговельні ціни бувають експортні та імпортні, які враховують величину витрат за доставку товару від експортера до імпортера. Розмежовують ціни закритого і відкритого секторів світового товарного ринку.

    Ціни  закритих ринків мають відносну стабільність, вони більше піддаються регулюванню, проявляються в дії внутріфірмових умовно розрахункових  трансфертних (перевідних) цін, які  встановлюють монополії виробників незалежно від вимог ринку дня скорочення податкових оплат.

    Ціни  відкритого сектора ринку змінюються під впливом попиту на товар і  його пропозиції, відбивають зміни  товарної кон’юнктури, факторів стихійного (вільного) ринкового ціноутворення (ціни ринку "спот", біржові котировки).

    За  рівнем пристосування цін до дійсно ринкового стану відрізняють  базисні ціни і ціни фактичних  операцій. До базисних цін належать довідкові та офіційні ціни продажу, ціни прейскурантів, каталогів, проспектів. Ціни фактичних торговельних операцій відбивають реальний рівень ринкових цін на аукціонах, товарних біржах, контрактні а також розрахункові (середньостатистичні) ціни.

    Множина внутрішньо торговельних цін негативно впливає на визначення рівня світових цін на товари. Як світові ціни виступають ціни звичних торговельних операцій, типових для світової комерційної практики. Вони розповсюджуються на значну частину світової торгівлі, доступні будь-якому продавцеві і покупцеві світового ринку.

    Як  світові ціни виступають експортні ціни головних постачальників даного товару на світовий ринок (наприклад, ціни на нафту установлюють країни ОПЕК) та імпортні ціни провідних покупців (імпортерів) даного товару, а також ціни важливих центрів міжнародної торгівлі (міжнародних товарних бірж, аукціонів, ін.)

   В умовах високої конкуренції на світових товарних ринках експортерами товару стають провідні національні виробники найбільш конкурентоспроможної продукції з найменшими витратами на її виробництво -національні монополії та ТНК. 

 

     Висновок

    Слід  зауважити, що вже зараз Україна  відчуває потребу у фахівцях з питань інтеграційних процесів, політики та права ЄС тощо. Очевидно, що така потреба в процесі реалізації країнами-претендентами стратегії підготовки до приєднання до ЄС зростатиме. А це вимагає широкомасштабної підготовки таких фахівців у вищих навчальних закладах України.

    Взагалі, для того, щоб Україна могла  скористатися можливостями, які виникають у зв'язку із процесом розширення ЄС та наближенням європейських кордонів, необхідно послідовно, з урахуванням змін у регіональному економічному середовищі реалізовувати власну політику розвитку, спрямовану на інтеграцію у світове господарство. Така політика має включати:

    - набуття членства у Світовій організації торгівлі;

    - структурну трансформацію експортних галузей з метою збільшення частки кінцевої продукції у загальному обсязі експорту. Необхідна ефективна державна політика щодо стимулювання експорту, зокрема, продукції високотехнологічних галузей;

    - диверсифікацію напрямів постачання товарів і послуг з/до країн ЄС, у тому числі нових членів;

    - забезпечення розвитку ринку послуг, який може надати додатковий поштовх загальному розвитку української економіки. Однак це значною мірою залежатиме від державної політики, створення відповідної законодавчої бази, а також сприятливого інвестиційного режиму на ринку послуг.

    Підвищення  ефективності у секторах послуг може, у свою чергу, сприяти зростанню  конкурентоспроможності експортних товарів, а також збільшити прямий експорт послуг вітчизняними постачальниками. Так, конкурентоспроможність товарів на експортних ринках залежить від розвитку таких послуг, як наприклад, транспортних, телекомунікаційних, фінансових, професійних.

    Таким чином, у Україні склалася ситуація, коли на найвищому політичному рівні проголошені певні зовнішньоекономічні та політичні пріоритети, а на рівні суспільства відсутнє соціальне замовлення на них.

    До  того ж визнання вступу до ЄС як стратегічного пріоритету неминуче ставить перед Україною низку питань щодо подальшої стратегії реформування національної економіки. Причому відповідь на них - це не стільки перевірка механізму вироблення та реалізації економічної політики, скільки підтвердження наявності політичної волі для реального, а не декларативного проведення великомасштабних економічних перетворень.

    З цієї метою Україна вже сьогодні має розвивати національне законодавство, максимально враховуючи відповідні норми європейського права.

    Інтеграція  в світову економіку є вельми складною справою для будь-якої держави, але за наявності політичної волі, суспільного консенсусу та чіткої стратегії Україна має всі шанси стати бажаним економічним партнером та рівноправним учасником великої європейської сім'ї. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури

1.Бревнов А.А. Основи зкономической теории: Учебное пособие. - X.: ООО «Одиссей». 2004.

2.Добрьшин А.И.. Журавлева Г.П. Общая Зкономическая теория. Спб. 2000. с.238-255.

3.Економічна теорія/ Під ред. Предборського В.А. - К.: Кондор, 2003.

4.Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії. Київ. Атіка. 2001. с.166-189.

5.Основи економічної теорії. Ніколенко Ю.В. і інш. Підручник в 2-х кн., Київ, 2000-2004

6.Основи економічної теорії. 2000-2004. - К.: Під ред. Мочерного С.В.

7.Основи економічної теорії. 200-2004р . -К.: Під ред .Базілевича В.Д.

8.Фишер С. й др. Економика. Москва, 1994-2004.

9.http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/index.htm

10.http://library.if.ua/books/61.html

11. http://in1.com.ua/book/12097

12. http://www.readbookz.com/books/56.html