Сутність та склад трудових ресурсів підприємства

Зміна тривалості робочого дня:

DТП = DТс • ЧРф • Дф • ГВр.пл (4.13)

[(–0,07) • 73 • 21,86 • 5,39] : 1000= –0,6 тис. грн.

Зміна середньогодинного  виробітку одного робітника:

DТП == DГВр • Дф •  Тс.ф • ЧРф (4.14)

((-2,14) • 21,86 • 7,93 • 73) : 1000 = -27,1 тис. грн.

Усього -34,5 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно  вплинули три перші фактори, а  за рахунок зменшення середньогодинного виробітку одного робітника обсяг товарної продукції мав би зменшитись на (-27,1) тис. грн.

Отже, аналіз ефективності використання трудових ресурсів включає в себе визначення забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, аналіз використання робочого часу та вивчення продуктивності праці.

Аналіз забезпеченості персоналом та його використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу. На ТОВ «СЕНСІ» у 2011 році відбулося скорочення персоналу як у цілому, так і за окремими категоріями працівників. Так, фактична чисельність усього персоналу проти планової зменшилась на 23 особи, у тому числі ПОД — на 21 особу, робітників — на 2 особи. Проти 2010 року загальна чисельність зменшилась на 30 осіб, чисельність ПОД — на 32 особи, робітників — на 14 осіб.

Аналіз чисельності  і структури працівників показує, що питома вага робітників у загальній чисельності ПОД проти плану й 2010 року знизилась відповідно на 3,34 % і 1,17 %, а питома вага службовців за планом зросла на 0,86 %, але у 2011 році знизилась на 2,1%. Зниження (підвищення) питомої ваги робітників проти планової спричиняє відповідне зниження (підвищення) продуктивності праці у розрахунку на одного працівника основної діяльності в цілому, а також на одного робітника. Величина впливу цього фактора на продуктивність праці одного робітника розраховується множенням різниці між фактичною і плановою питомою вагою робітників у загальній чисельності на планову середню продуктивність праці одного робітника:

(38,02– 35,35) • 9450 : 100 = (252,3) грн.,

а на всіх робітників = 252,3 • 73= 18,4 (тис. грн.).

Для вивчення руху робочої  сили на підприємстві розраховуються

коефіцієнти обороту  з приймання та зі звільнення, а  також коефіцієнти плинності, стабільності та загального обороту. На ТОВ «СЕНСІ» коефіцієнт загального обороту знизився у 2011 році на 8,1 %, коефіцієнт обороту з приймання — на 6,6 %, коефіцієнт плинності кадрів — на 0,8 %. Зниження коефіцієнта загального обороту та плинності кадрів пов’язане зі зменшенням звільнених за власним бажанням на 100 % проти 2010 року.

Аналіз трудомісткості продукції. Трудомісткість продукції — показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції. На нашому підприємстві питома трудомісткість знизилась проти 2010 року на 8,64 % (100 – 91,36), а за плану збільшилась на 0,29 % (100 +0,29). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання). Розрахунки свідчать про те, що підприємство невиконало план за всіма показниками продуктивності. Середня продуктивність одного працівника зменшилась у 2011 році проти планової на 38,38 %, а одного робітника — на 42,71 %. Це говорить про те, що підприємство не здійснило всі заходи для зростання продуктивності праці, які було заплановано у 2011 році. Аналіз також показує, що продуктивність праці зменшилась за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою. Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника (-4,33%)  ((-42,71 – (-38,38)) пояснюється збільшенням питомої ваги робітників у загальній чисельності персоналу на 7,56 %. Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у 2011 році та середньоденної продуктивності праці одного робітника (-2,61%)

((-42,71)-(-40,10) виникла у  зв’язку з наявністю цілоденних  втрат робочого часу, які становили 1 день, або (-5,16) % на кожного робітника. Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середньогодинної і середньоденної продуктивності праці (-0,50 %) ((-40,10) – (-39,60)) пов’язано з наявністю внутрішньозмінних втрат робочого часу, які становили (-0,07 %) години (7,93 – 8) за кожну зміну на одного робітника.

Отже, використання трудових ресурсів на ТОВ «СЕНСІ» ефективне, але має незначні недоліки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Шляхи підвищення ефективності використання трудових ресурсів ТОВ «СЕНСІ»

 

Ефективне використання трудових ресурсів – це головна складова успішної діяльності підприємства. Ефективність у широкому розумінні – це загальна результативність людської діяльності. Вона відображає співвідношення одержаного корисного результату та обсягу витрачених на це ресурсів. Таким чином, ефективність праці відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці [18, ст. 265]. Тобто, зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ при тих самих або менших витратах праці.

Завершальним етапом аналізу використання трудових ресурсів є підрахунок виявлених резервів підвищення ефективності та розробка заходів щодо їх використання. Серед  резервів ефективності трудових ресурсів доцільно виділити екстенсивні (ліквідацію понадпланових втрат робочого часу, усунення браку та відхилень від нормальних умов праці) та інтенсивні (забезпечення виконання норм виробітку усіма робітниками-відрядниками та здійснення нереалізованих організаційно-технічних заходів).

Для виявлення внутрішніх резервів можна застосовувати комп’ютерні  технології, які забезпечують швидке отримання відповідної інформації. При цьому результатна інформація може подаватися у вигляді даних про невикористані резерви та способи їх мобілізації або у вигляді даних про недоліки в роботі і відповідних винуватців. За допомогою обчислювальної техніки керівники різних рівнів можуть здійснювати власний оперативний аналіз, вести реєстрацію найважливіших процесів, операцій та розрахунків, планувати відповідні заходи щодо покращення трудових показників [21, ст. 185].

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від зростання  продуктивності праці. Отже, головним шляхом зростання ефективності використаня трудових ресурсів на підприємстві є підвищення продуктивності праці працівників, тобто надання їм відповідних умов праці.

Для того щоб продуктивність праці була в належному рівні  необхідно велику увагу приділяти  факторам, які на неї впливають (дод.Є, рис. 6). На рисунку 5 показано, що це такі фактори, як соціально-економічні, матеріально-технічні, організаційно-економічні і зовнішні.

На ТОВ «СЕНСІ» дуже велике значення приділяють ефективності використання трудових ресурсів. В першу чергу, це шляхи підвищення рівня продуктивності праці. Відмінною особливістю рівня продуктивності праці є визначення витрат робочого часу на одиницю продукції або на одиницю робіт (в людино-годинах, людино-днях).        Організація виробництва на ТОВ «СЕНСІ» базується на координації та розподілі праці між працівниками, яке буває найрізноманітнішим і залежить від виду та технічних характеристик виробу, об’єму роботи, засобів механізації та прийнятої технології.

На ТОВ «СЕНСІ» ефективність управління трудовими ресурсами  в належному рівні, але для того, щоб покращити своє фінансове становище необхідно вжити деяких заходів (шляхів).

В першу чергу необхідно  збільшити чисельність робітників і зменшити чисельність штатного персоналу, цим самим впливаючи на забезпеченість товариства, яка в свою чергу впливає на продуктивність праці. Скорочення працівників основної діяльності (у тому числі робітників) у період становлення ринкових відносин є позитивним фактором за умови досягнення запланованого обсягу виробництва продукції з меншою кількістю працівників [11, ст. 156]. А, як на уже відомо з 4 розділу, зменшення кількості спеціалістів і керівників проти плану і минулого періоду — це результат нових методів керівництва, зокрема запровадження принципу більшої оплати за активнішу роботу, тобто підвищення посадових окладів за рахунок скорочення кількості спеціалістів і керівників. Однак зменшення кількості спеціалістів і керівників необхідно проводити так, щоб це не привело до погіршання стану організації виробництва і трудової дисципліни, затримки освоєння нових (чи якісніших) виробів, нових технологій, автоматизації цехів тощо.

Оскільки кількість  працівників залежить від обсягу виконання виробничої програми необхідно  постійно прирівнювати плановий обсяг  виробництва та наявну чисельність робітників. Але не можна забувати і про те, що надмірне зменшення кількості працівників призводить до різкого зниження рівня продуктивності.

По-друге, це рівномірний баланс структури персоналу основної діяльності (ПОД) і рівень її оптимальності. Невід’ємною частиною чисельності і структури працівників починається є їх відповідністі трудомісткості виробничої програми та встановлення відхилень фактичної чисельності проти розрахункової чи проти минулого періоду. В структурі ж ТОВ «СЕНСІ» не дуже великі відхилення, але як я вже казала, необхідно збільшити % робітників.

Зниження (підвищення) питомої  ваги робітників проти планової спричиняє  відповідне зниження (підвищення) продуктивності праці у розрахунку на одного працівника основної діяльності в цілому, а  також на одного робітника [14, ст. 256]. Тобто, якщо ми збільшим кількість робітників, то одразу збільшиться продуктивність праці.

В третю чергу, це невелика плинність, з якою на товаристві «СЕНСІ»  все в нормі. Нові працівники –  це нові знання, вміння, можливості, але з іншого боку, це нові втрати, внаслідок навчання, помилок і таке інше.

Також не менш важливим є  ефективне управління робочим часом. Для того, щоб вистачало часу виконати поставлені цілі і відновити витрачені  сили.

Це ми виявили шляхи  підвищення ефективності використання трудових ресерсів виходячи з аналізу ефективності. Отже для покращення ефективності використання трудових ресурсів ТОВ «СЕНСІ» необхідно:

- зясувати і виміряти  вплив окремих факторів на  середній виробіток одного робітника;

- зробити зведений підсумок резервів зростання продуктивності праці [24, ст. 256] .

 

 

 

Рис. 6. Фактори, виявлення шляхів покращення ефективності використання трудових ресурсів

На ТОВ «СЕНСІ» можна застосовувати фактори (рис. 6) щодо підвищення продуктивності та фактори, які впливають на виробіток одного робітника. В першому випадку – це інтенсивні фактори, тобто ті, які мають значний вплив. В іншому випадку – це екстенсивні, протилежні до перших.

Шляхи покращення використання трудових ресурсів за допомогою інтенсивних факторів:

- Удосконалення технічного  процесу виробництва, що призведе  до зменшення витрат часу на  виробництво та підвищення рівня  продуктивності праці;

- Нові технології, що  поліпшить умови праці та збільшить  рівень продуктивності;

- Оптимізація використання ресурсів, тобто економія.

- Підвищення кваліфікації  працівників, що призведе до  якісної праці.

Шляхи покращення використання трудових ресурсів за допомогою екстенсивних факторів:

- Зменшення кількості  годин праці, що призведе до  балансу необхідного виробітку на день та кількості робітників;

- Намагатися уникати  непродуктивних витрат, що призведе  до збільшення рівня оплати  праці.

Отже, ТОВ «СЕНСІ» дуже ефективно використовує свої трудові  ресурси, але для покращення результатів  своєї діяльності, нашому товариству необхідно звільнити незначну кількість штатних працівників, та залучити до роботи більшу кількість робітників. Це в свою чергу зменшить трудомісткість праці як на одного працівника, так і на весь колектив. А якщо трудомісткість праці зменшиться, то збільшиться і сама продуктивність праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки та пропозиції

 

Трудові ресурси підприємства –  це механізм активації всіх нявних ресурсів на підприємстві.

Ефективність використання трудових ресурсів - найважливіше економічне поняття, що характеризує результативність використання трудових ресурсів; виражається у досягненні найбільшого ефекту при мінімальних витратах трудових ресурсів і вимірюється як відношення результату до витрат живої праці у всіх сферах діяльності: у сфері матеріального виробництва, у невиробничій сфері, в сфері суспільного, колективного і приватного виробництва.    У ринковій економіці підприємець, оцінюючи ефективність використання ресурсів наявної в його розпорядженні робочої сили, змушений вирішувати два відносно самостійні завдання. По-перше, необхідно оцінити в кожному з періодів часу ефективність застосування в процесі виробництва наявних ресурсів робочої сили і якщо виявляється, що ця ефективність з яких-небудь причин знижується, то на базі висновків з економіко-статистичного аналізу приймати відповідні заходи. По-друге, враховуючи, що окремі види споживаних у виробництво ресурсів володіє певною взаємозамінністю, необхідно правильно оцінювати як відбивається на витратах виробництва та обігу результати споживання ресурсів робочої сили, тобто результати споживання живої праці не в натуральній (за витратами-затратам праці), а в грошовій формі (тому що витрати виробництва та обігу можна визначати тільки у вартісній оцінці).       Перше завдання вирішується на практиці за допомогою визначення показників продуктивності праці, аналізу їх динаміки та виявлення резервів її підвищення, що в ряді випадків вимагає від економічних служб фірми розробки спеціальних планів організаційно-технічних заходів.