Сутність та склад трудових ресурсів підприємства

Коефіцієнт обороту  зі звільнення (КПз) — це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності ПОД:

КПз=Пзв/СрЧ*100                                                    (4.2)

Коефіцієнт загального обороту (КПоб) обчислюють як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:

КПоб= (Ппр+ Пзв )/СрЧ*100                                    (4.3)            

Коефіцієнт плинності  кадрів (КПпл) розраховують як відношення кількості звільнених за власним  бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:

КПпл=(ЗвБ+ЗвП)/СрЧ*100                                        (4.4)

Розрахунок показує, що на ТОВ «СЕНСІ» коефіцієнт загального обороту знизився у 2011 році на 8,1 %, коефіцієнт обороту з приймання — на 6,6 %, коефіцієнт плинності кадрів — на 0,8 %. Зниження коефіцієнта загального обороту та плинності кадрів пов’язане зі зменшенням звільнених за власним бажанням на 100 % проти 2010 року.

Обсяг випуску залежить не тільки від чисельності працівників, а й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від величини робочого часу, а також від ефективності праці, її продуктивності [19, ст. 3]. Тому на наступному етапі аналізу необхідно перейти до вивчення ефективності використання робочого часу трудовим колективом підприємства, перевірити обґрунтованість виробничих програм (завдань), вивчити рівень їх виконання, виявити непродуктивні витрати робочого часу, установити причини таких, намітити способи дальшого поліпшення використання робочого часу. Це все ми можемо зробити аналізувавши баланс робочого часу (табл. 10).

Отже дані з балансу робочого часу свідчать, що на збільшення цілоденних втрат робочого часу вплинули:

— підвищення планової величини відпусток нанавчання	+ 1 день
— хвороби	+ 5 днів
— виконання громадських і державних обов’язків	+ 0,8 дня
— простої	+ 2 дні
— прогули	+ 1 день
— невиходи з дозволу адміністрації	+ 2 дні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом +11,8 дня 

Цілоденні втрати робочого дня було частково компенсовано скороченням  тривалості:

 

 

– чергових відпусток	–0,8 дня
– відпусток через  вагітність	–2 дні

 

Разом –2,8 дня 

Усього невиходів на роботу [11,8 + (–2,8)] = +9 днів.

На підприємстві мають  місце й приховані втрати робочого часу, пов’язані з виготовленням  бракованої продукції, виправленням браку, порушенням нормальних умов праці або з потребою додаткових затрат праці через використання нестандартних матеріалів. Величину цих втрат можна визначити за доплатними листками, що їх виписують робітникам за виконання таких робіт, або за кількістю забракованих виробів, а також за нарядами на оплату з відмітною діагональною рискою, за актами, повідомленнями, відомостями про браковану продукцію.

Втрати робочого часу на підприємстві через суб’єктивні  причини (прогули, простої, додаткові  відпустки з дозволу адміністрації) у розрахунку на одного робітника становили 40,4 год. [(2 + 1 + 2) • 8 + 0,4], а на всіх робітників — 2949,2 год. (40,4 • 73). Ці втрати можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення цих втрат дало б можливість вивільнити 22 робітники (38703 : 1752).

Вплив цілоденних, внутрішньозмінних  і невиробничих втрат робочого часу на середньогодинну продуктивність праці одного робітника розраховується множенням цих втрат на планову  денну (годинну) продуктивність праці:

(1596 – 1752) •5,4: 1000 = - 0,842 тис. грн, а на всіх робітників —  61,5 грн (0,842 •73).

Вивчення конкретних причин втрат і непродуктивних витрат робочого часу дадуть можливість вжити  необхідних заходів для їх усунення.

Аналіз трудомісткості продукції. Трудомісткість продукції — показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції [8, ст. 45].

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв’язок — за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки. Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників. Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів.

Інтенсивні фактори  забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний  рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну й енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів та покупних напівфабрикатів; поліпшення якості структури, асортименту продукції; удосконалення організації виробництва й управління.

У процесі економічного аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці.

Динаміку та вплив  зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітника можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн продукції (табл.11).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№	Показник	2010	2011		Зміна показника, %
			за планом	фактично	план до минулого періоду	фактично до минулого періоду	фактично до плану
1	Обсяг товарної продукції, тис. грн	9450	9450	5200	100,00	55,03	55,03
2	Відпрацьовано всіма  робітниками люд.-год., тис	1747	1752	1596	100,29	91,36	91,10
3	Питома трудомісткість на 1000 грн, люд.-год.[(ряд. 2 : : ряд. 1) 1000]	184,9	185,4	306,9	100,29	166,02	165,55
4	Середньогодинний виробіток  кожного робітника, грн(ряд. 1 : ряд. 2)	5,4	5,4	3,3	99,71	60,23	60,40
5	Середньорічний виробіток  одного робітника, грн	6343,2	6043,2	5714,3	95,27	90,09	94,56

 

Табл. 11. Аналіз трудомісткость продукції на ТОВ «СЕНСІ»

За даними в таблиці 11 ми бачими, що питома трудомісткість знизилась проти 2010 року на 8,64 % (100 – 91,36), а за плану збільшилась на 0,29 % (100 +0,29). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.

Виконання норм зменшилось на незначний %, а зниження середньогодинного виробітку відбулося цілком за рахунок підвищення трудомісткості [6, ст. 245].

 

 

Аналіз  продуктивності праці. Продуктивність праці — найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: за кількістю продукції, випущеної за одиницю часу, або за кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну (квартальну, річну) продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші  два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші — як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливо правильно вибрати систему її вимірників, маючи на увазі можливість використання натуральних (у штуках, тоннах, метрах, літрах), трудових (у нормо-годинах) і вартісних вимірників.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання).

Дані (дод. І) свідчать про те, що підприємство невиконало план за всіма показниками продуктивності. Середня продуктивність одного працівника зменшилась у 2011 році проти планової на 38,38 %, а одного робітника — на 42,71 %. Це говорить про те, що підприємство не здійснило всі заходи для зростання продуктивності праці, які було заплановано у 2011 році.

Аналіз також показує, що продуктивність праці зменшилась за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою. Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника (-4,33%) ((-42,71 – (-38,38)) пояснюється збільшенням питомої ваги робітників у загальній чисельності персоналу на 7,56 %.

Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у 2011 році та середньоденної продуктивності праці одного робітника (-2,61%)

((-42,71)-(-40,10) виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які становили 1 день, або (-5,16) % на кожного робітника.

Різницю в рівні виконання  плану одним робітником щодо середньогодинної і середньоденної продуктивності праці (-0,50 %) ((-40,10) – (-39,60)) пов’язано з наявністю внутрішньозмінних втрат робочого часу, які становили (-0,07 %) години (7,93 – 8) за кожну зміну на одного робітника.

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є  середня продуктивність праці одного працюючого (ПОД). Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів:

РВп = ПВр • Д •  Т • ГВр                                                              (4.5).

Розрахунок впливу даних  факторів на зміну рівня середньої  продуктивності праці одного працюючого (ПОД) проводиться методом абсолютних різниць:

Зміна питомої ваги робітників у складі ПОД:

DРВп = [DПВр • РВр] : 100                                                         (4.6)

(–3) • 71,23 : 100 = -2,2 грн

Зміна середнього виробітку  одного робітника:

DРВп = [DРВр • РВр] : 100 (4.7)

(-53,11) • 71,23 : 100 = -37,8 грн

Усього -40 грн

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості  відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня  і середньогодинного виробітку (DРВр):

зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

DРВр = DД • Тс.пл • ГВр.пл      (4.8)

(–1,19) • 8 • 5,39 = –51,3 грн;

зміна тривалості робочого дня:

DРВр = DТс • Дф • ГВр.пл (4.9)

(–0,07) • 21,86 • 5,39 = –8,3 грн;

зміна середньогодинного  виробітку одного робітника:

DРВр = DГВр.• Дф •  Тс.ф                                                                (4.10)

-2,14 • 21,86 • 7,93 = -371,0 грн

Усього -430,6 грн

За даними аналізу  середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 300 грн (6343,2 – 6043,2). Він збільшився за рахунок зменшення кількості робітників.

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком  впливу окремих факторів на обсяг  товарної продукції у 2011році. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць: Зміна кількості робітників:

DТП = DЧР • Дпл •  Тс.пл • ГВр.пл (4.11)

[(–3) • 23,05 • 8 • 5,39] : 1000 = –3,0 тис. грн.

Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

DТП = = DД • ЧРф • Тпл • ГВр.пл                                                   (4.12)

[(–1,19) • 73 • 8 • 5,39] : 1000 = –3,8 тис. грн.