Становлення та розвиток податкової системи України

8. Гнучкість. Державна  податкова політика повинна постійно пристосовуватись до чинної економічної системи, відображати зміни, що відбуваються в країні. Але це протидіє принципу стабільності нормативно-правової бази. Головним при здійсненні цього принципу є оптимальність при проведенні будь-яких змін і доповнень. Платник податку повинен бути впевнений, що та діяльність, яку він розпочинає і яка, за його підрахунками, буде ефективною, не стане для нього збитковою після початку роботи [17].

За характером державна податкова політика може бути дискреційною та антидискреційною. Такий розподіл залежить від циклічності розвитку економіки, стадій економічного розвитку суспільства.

Дискреційна державна податкова  політика характерна для періоду, коли економіка держави перебуває  на стадії спаду, тобто коли в суспільстві знижується попит на вироби, а відповідно, зростає перевиробництво товарів і в кінцевому підсумку знижується виробництво. У цьому разі держава зменшує ставки податків або надає податкові пільги фізичним особам з метою збільшення доходів громадян. При збільшенні доходів повинен зростати й попит споживачів. Таке збільшення відбувається, але залежить від особливостей характеру споживачів. У цілому всі доходи населення поділяють на три типи: товарні витрати (або покупні фонди населення), обов'язкові платежі та заощадження. Залежно від того, як змінюються друга та третя частини всіх витрат споживачів, відбувається збільшення першої частини — споживчих фондів, які й відображають попит населення. Зміни обов'язкових платежів залежать передусім від цінової політики держави, загальної економічної та фінансової стратегії, а також від стану ринку послуг. Третя частина — заощадження — залежить від особливостей людини, бажання придбати речі в майбутньому або від її невпевненості в майбутньому, причому здійснюється в тих формах, які найбільше задовольняють населення (на жаль, не завжди в установах банку).

З другого боку, держава  має можливість зменшувати податки  з юридичних осіб, товаровиробників з метою зниження загальних цін  на товари та їх доступності для споживачів з низьким рівнем доходів. У цьому разі успіх залежить від того, наскільки виробники схильні до цих змін і яка стратегія для них прийнятніша (наприклад, в Україні в окремих випадках надання податкових пільг деяким товаровиробникам не супроводжується зменшенням цін на їхню продукцію, що не давало загального ефекту).

Але в державі може скластися й інша ситуація, коли попит значно перевищує пропозицію, тобто у населення накопичується  велика грошова маса, з'являється  дефіцит товарів і підвищується темп інфляції. Тоді держава збільшує податки з фізичних осіб і таким чином зменшує вільну грошову масу населення.

Однак у будь-якому  разі така форма дискреційної політики має фіскальний характер.

Антидискреційна державна податкова політика пов'язана з теоретичною концепцією про те, що вона має здатність саморегулюватися при зміні економічного циклу. Так, при збільшенні виробництва товарів і валового національного продукту автоматично зростає розмір податкових платежів до бюджету. Найбільший ефект досягається, коли загальна державна податкова політика має прогресивний напрям, тобто податки збільшуються залежно від зростання податкової бази об'єкта оподаткування. Але при цьому потрібно мати на увазі, що антидискреційна державна податкова політика має тимчасовий та неавтоматичний характер, тому не може тривати довгий час і тільки послаблює негативні наслідки, властиві конкретному циклу розвитку економіки держави.

У сучасних умовах у державах з різними рівнями економічного розвитку застосовуються різні підходи до здійснення державної податкової політики, які умовно можна поділити залежно від таких економічних теорій:

1) на підставі теорії  Дж. Кейнса — "ефективний попит";

2) на підставі теорії  А. Лаффера — "економія пропозиції" [26].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 1

 

Отже, розглянувши перший розділ курсової роботи ми можемо визначити, що основним методом формування доходів будь-якої держави при провідній ролі приватної і колективної форм власності є податки, що і визначає їх місце в ринковій економіці. Адже податки - це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників.

Податкова система - це сукупність установлених у країні податків. 
Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності.

Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формування правової основи і вихідних принципів. Звичайно, можливий і варіант, який визначається як метод «спроб і помилок», котрий, до речі, використовується в Україні в даний час. Але це довгий шлях. Крім того, експериментувати можна тільки тоді, коли економічна ситуація більш-менш стабільна. Якщо ж економіка і суспільство охоплені кризою, то права на це ні уряд, ні законодавча влада не мають.

Головні проблеми розвитку податкової системи України такі: неефективна  структура податкової системи (основний тягар несуть легальні виробники, що обмежує їхню інвестиційну та інноваційну активність), традиційне акцентування податкової політики на реалізації фіскальної функції податків, правова нестабільність (часті і непередбачувані зміни податкового законодавства), яка унеможливлює раціональне виробниче планування, складність визначення податкових зобов'язань, завеликі (порівняно з іншими країнами) витрати на податкове адмінінстрування, значна нерівномірність розподілення податкового тягаря між платниками, що працюють у різних видах економічної діяльності. В перспективі слід орієнтуватися на модель, коли в структурі податкових надходжень переважатимуть прямі податки над непрямими.

Орієнтирами податкової реформи як однієї з найважливіших складових стратегії відновлення зростання на інноваційній основі повинні бути помірне зниження і вирівнювання податкового тягаря (особливо щодо промисловості), посилення ефективності податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат з податкового адміністрування, оптимізація ставок різних податків та їхнє узгодження з європейськими стандартами.

Преференції слід надавати з урахуванням  насамперед загальнодержавних інтересів. Через використання інструментарію пільгового оподаткування потрібно створити умови для активізації інвестиційних та інноваційних процесів у пріоритетних галузях промисловості, які визначені ключовими в контексті структурної перебудови економіки. Необхідно також виробити адекватний порядок звітності та контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів, отриманих внаслідок застосування податкових пільг, з правом стягнення їх до бюджету в разі неефективного або нецільового використання (використання не за призначенням) тощо.

Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі - податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

 

 

Розділ 2 Аналіз та тенденції розвитку податкової системи  України за 2010-2012р.р.

 

2.1  Оцінка сучасного  стану податкової системи України

 

В сучасних умовах ефективність податкової системи, передусім, визначається здатністю рівнозначно виконувати фіскальну та регулюючу функції. Досягнення економічного зростання  можливе тільки за умов ефективного державного регулювання через застосування податкових важелів. В основу формування вітчизняної податкової системи в Україні покладені міжнародні податкові системи, які не враховують особливостей економічного розвитку країни. Податкова система може бути ефективною тільки тоді, коли при її формуванні враховуються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також інші чинники.

Слід зазначити, що структура  податкових надходжень також зазнала  певних змін. Так , податкові надходження до Державного бюджету України у І кварталі 2010 р. зросли на 2 млрд 597 млн грн., що на 7,3% більше від надходжень за січень-березень минулого року. Про це повідомляє прес-служба міністерства.

У той же час неподаткові  надходження до Державного бюджету скоротились на 2 млрд 707 млн грн.

Усього ж до загального фонду Державного бюджету у І  кв 2010 р. надійшло понад 39 млрд 47 млн  грн. Порівняно з аналогічним  періодом минулого року надходження  збільшились на 4 млрд 580 млн грн, або на 13,3%.

Загальна сума касових видатків Зведеного бюджету України за І кв. 2010 р. становила понад 71 млрд грн, або на 10,4% більше відповідного показника минулого року.

Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України  є базою розбудови економіки  держави та гарантією соціального забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено податковим надходженням. Податки є регулятором перерозподілу валового внутрішнього продукту, вони відчутно впливають на економічні процеси в державі. 
Податкові надходження формують близько 90 % надходжень до Державного бюджету України. Зменшення їхньої частки в загальному обсязі надходжень призводить до дефіциту бюджету, а як наслідок – до проблем у фінансуванні бюджетної сфери держави.

Загальна сума доходів  зведеного бюджету України за 9 місяців 2012 р. становила 317973,6 млн грн, що на 31157,0 млн грн, або на 10 % більше за аналогічний період 2011 р. Зведений бюджет за січень-вересень 2012 р. виконано із дефіцитом у сумі 21262,4 млн грн при річному плані із врахуванням внесених змін у сумі 35713,6 млн грн [2].

Найбільші надходження  у січні-вересні 2012 р. становили такі податки: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції). Їхній обсяг і приріст, у порівнянні із аналогічним періодом 2011 р., наведено у табл. 1.2.

 
Таблиця 1.2

Порівняння обсягів  податкових надходжень 
за січень-вересень 2011 та 2012 рр. [14].

 

Податок	Надходження, млн. грн..		Темпи приросту, %
	2011	2012
Податок на додану вартість	124174,1	135427,7	9,1
Податок на прибуток підприємства	38813,4	39163,6	0,9
Акцизний податок із виробленої в Україні продукції	16003,1	17600,5	10,0

Для наочності, побудуємо  діаграму, представлену на рис.2.1

Рис.2.1 –Порівняльна діаграма обсягів податкових надходжень

 

Не зважаючи на всі  позитивні тенденції у формуванні дохідної частини бюджету України, бачимо, що цього не достатньо щоб  звести до мінімуму його дефіцит. Перш за все це пов’язано з недосконалою системою адміністрування податків і зборів. Її удосконалення сприятиме підвищенню ефективності збору податків, зростанню обсягів податкових надходжень до бюджетів різних рівнів і створенню умов для підвищення вірогідності їх прогнозування. 
Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Подальше зростання обсягів податкових надходжень тільки позитивно відображатиметься на соціально-економічному житті держави. Для цього слід ретельно прогнозувати їх обсяг, від якого залежить фінансово-бюджетна збалансованість і загальний розвиток держави. Державна скарбниця повинна наповнюватися стабільно та ритмічно.

Однією з головних характеристик податкової системи будь-якої держави є рівень ставок. Урядом України на цей час уже порушується питання про зниження податкових ставок. Навесні 2005 року Кабінет Міністрів України виступив ініціатором зниження мита. Потім розпочалися дебати навколо спрощеної системи оподаткування, що закінчилися на користь бізнесу (спрощена система виявилася не така й проста; і тепер уже точаться розмови про спрощення спрощеної системи оподатковування.) На черзі стоїть подальше зниження податкових ставок. Це може стосуватися насамперед ставок податку на додану вартість і ставок соціальних податків [24].

Але, як зауважують спеціалісти, не варто забувати про те, що зниження

ставок доцільно проводити  тоді, коли суспільство звикло сплачувати податки. На цьому шляху Україна робить перші кроки і має перші успіхи. Рівень тінізації бізнесу знижується. У південно-східних регіонах бізнес починає сплачувати податки (там упродовж кількох років деякі підприємці взагалі не мали поняття про сплату податків). Свідченням цього є значне зростання податкових надходжень у 2006 році. Суб'єкти господарської діяльності Дніпропетровської, Запорізької, Харківської і Донецької областей збільшили платежі до бюджетів усіх рівнів відповідно на 70, 67, 56 і 52%) при середньому показнику по Україні 45% [25].