Шляхи вирышення проблем зайнятосты молоды в Украъне

Повна зайнятість - мета, до якої необхідно прагнути. Вона досягається  тоді, коли попит на робочу силу збігається з її пропозицією. Але це скороминуще явище, якій постійно порушуватиметься через зміни потреб суспільства, структури виробництва. Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття абсолютно неминучою: отже, «повна зайнятість» визначається як зайнятість, складова менше 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття  [2,17]. Іншими словами, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Рівень безробіття при повній зайнятості називається також природним рівнем безробіття. Реальний обсяг національного продукту, який пов'язаний з природним рівнем безробіття, називається виробничим потенціалом економіки. Це реальний обсяг продукції, який економіка в стані зробити при «повному використанні» ресурсів. 

Природний рівень безробіття є в якійсь мірі позитивне явище. Адже «фрикційним» безробітним потрібен час, щоб знайти відповідні вакантні місця. «Структурним» безробітним теж потрібен час, щоб придбати кваліфікацію або переїхати в інше місце, коли це необхідно для отримання роботи. 

Поняття «природний рівень безробіття» вимагає уточнення в двох аспектах. По-перше, цей термін не означає, що економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття і тим самим реалізує свій виробничий потенціал. Рівень безробіття часто перевищує природний рівень. З іншого боку, в окремих випадках в економіці може виникнути такий рівень безробіття, який буде нижче природного рівня.

Наприклад, під час другої світової війни, коли природний рівень був близько 3-4%, потреби військового  виробництва призвели до майже необмеженого попиту на робочу силу. Звичайним явищем стала понаднормова робіт, а також  сумісництво. Більше того, уряд не дозволяв звільнятися працівникам «найважливіших» галузей промисловості, штучно скорочуючи фрикційне безробіття. Фактичний рівень безробіття протягом усього періоду з 1943 по 1945 р. склав менше 2%, а в 1944 р. впав до 1.2%. Економіка перевищувала свої виробничі можливості, але надавала істотне інфляційний тиск на виробництво. [3,165] 

По-друге, природний рівень безробіття сам по собі не обов'язково є постійним, він піддається перегляду  внаслідок інституційних змін (змін у законах і звичаях суспільства). Наприклад, в 60-х роках багато хто  вважав, що цей неминучий мінімум фрикційного і структурного безробіття становить 4% робочої сили. Іншими словами, визнавалося, що повна зайнятість досягнута в тому випадку, коли зайнято 96% робочої сили. Сама величина природної норми безробіття викликає в економістів певні розбіжності. Вважається, що для різних періодів часу вона може відрізнятися, причому можна спостерігати деякий її зростання в часі. Для цього періоду величина норми природного безробіття оцінюється багатьма економістами в 5-6,5%. Для того кількості економічно активного населення, яке має Україна, це відповідало б 1,2 - 1,6 млн. безробітних.[4,122]

Чому сьогодні природний  рівень безробіття вище, ніж у 60-ті роки? По-перше, змінився демографічний склад робочої сили. Зокрема, жінки і молоді робітники, частка безробітних серед яких традиційно досить висока, стали відносно більш важливим компонентом робочої сили. По-друге, відбулися інституційні зміни. Наприклад, програма компенсацій по безробіттю була розширена як у відношенні кількості охоплених нею працівників, так і розмірів допомоги. Це важливо тому, що компенсації по безробіттю, послаблюючи її вплив на економіку, дозволяють безробітним більш спокійно шукати роботу і тим самим збільшують фрикційне безробіття і загальний рівень безробіття. 

Показник рівня безробіття використовується для виміру масштабів  безробіття і виміряється як частка офіційно зареєстрованих безробітних  до чисельності зайнятих у виробництві.

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості.

Найбільш проблемним у  сфері праці і зайнятості є  молодий вік. У цей час людини не має ні знань, ні досвіду, вона тільки здобуває їх. Звичайно, мова не йде про  тих молодий, у яких є якісь  особливі таланти, наприклад, співаки, артисти, спортсмени й т.д. Мається на увазі середня маса молоді. У цей час молодь виходить з-під батьківської опіки й у більшості випадків існує на власні заробітки або державні допомоги.

Зрозуміло, що в сучасному  суспільстві це найбільш малозабезпечена  верства населення, у якій розрив між потребами й можливостями найбільш великий. Треба відзначити що, границі молодіжного віку рухливі.

 Вони залежать від  соціально-економічного розвитку  суспільства, який досяг потрібного  рівня добробуту й культури. 

Вплив цих факторів проявляється в тривалості життя людей, у розширенні границь молодіжного віку від 14 до 30 років. Нижня вікова границя визначається тим, що саме в цьому віці підліток уперше одержуєправо вибору в соціальному плані: продовжити навчання в школі, надійти в технічний або гуманітарний коледж або піти працювати. 

До 30 років людина, як правило, досягає професійної зрілості, завершується формування її родини, вона займає певне положення в суспільстві. 

Незайнятість молодих  людей веде до негативних проявів, як у сфері економіки, так і в  сфері соціального життя суспільства. З ростом числа незайнятих складається  «нераціональна структура зайнятості».

Також молодіжне середовище стає небезпечною «кримінальною  зоною». Проблеми наркоманії, алкоголізму  й проституції почасти є похідними  безробіття. Відсутність перспектив на майбутнє в молодому віці особливо небезпечно. Саме із цієї верстви поповнюються ряди злочинців, наркоманів, членів екстремістських політичних плинів. [6, 180] 

Соціальні індикатори, що визначають ступінь участі молоді в суспільному житті, тісно пов'язані з динамікою розвитку суспільства й повинні повною мірою відображати цю динаміку. 

Таким чином, проблема зайнятості молоді є актуальною соціальною проблемою, тому вимагає особливої уваги, як з боку державної влади, так і  з боку суспільства в цілому. 

В умовах структурної перебудови економіки велику роль грає вивчення проблем, пов'язаних з підвищенням  зайнятості працездатного населення  й насамперед – молоді, як найменш  захищеної категорії робочої  сили. Її низька конкурентоспроможність на ринку праці пояснюється відсутністю достатнього виробничого досвіду й необхідного стажу роботи зі спеціальності. При цьому молоді люди нерідко першими попадають під скорочення при реорганізації підприємств або стають безробітними відразу ж після закінчення навчального закладу. Безробіття серед молодого населення веде: 

• до поглиблення бідності й зубожінню бюджетів молодих родин (як слідство – збільшення розлучень, абортів, зниження народжуваності, збільшення числа безпритульних і покинутих дітей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів); 
• зниження соціальної захищеності й неадекватна оцінка молодіжної праці сприяє падінню національного патріотизму, приводить до відтоку молодих фахівців у розвинені капіталістичні країни, прищеплює інтерес до пошуку альтернативних форм заробітку в сфері неформальної економіки й тіньового бізнесу, підриває інтерес до освіти; 
• збільшується криміногенна обстановка в країні; збільшується кількість економічних і карних злочинів, розцвітає алкоголізм і наркоманія, збільшується кількість венеричних і інших захворювань, скорочується рівень тривалості життя, збільшується смертність – все це сприяє природному виродженню націй. [5, 131–132]