Разработка плана организационно-технического развития предприятия

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ  1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ, ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА  ТА СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА………………………...	7
1.1 Поняття виробничого  процесу та основні принципи  його організації…………………………………………………………………………	7
1.2 Характеристика виробничого циклу………………………………………..	11
1.3 Планування організаційно  – технічного розвитку підприємства…………	17
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНУ  РОЗВИТКУ,  ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ  ТОВ « ТОКМАЦЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД  «ГОРА – Україна»»………………………………………………………………………….	25
2.1 Загальна характеристика  ТОВ « Токмацький консервний  завод « Гора – Україна»»…………………………………….……………………………………	25
2.2 Аналіз виробництва і реалізації продукції, та аналіз основних засобів ТОВ « Токмацький консервний завод « Гора – Україна»»…...……………….	34
2.3 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ « Токмацький консервний завод « Гора – Україна»»…………………………………………..	42
2.4 План удосконалення організації виробництва консервної продукції…………………………………………………………………………..	52
ВИСНОВКИ………………………………………………………..……………..	59
Список використаних джерел…………………………………………………...	63

 

ВСТУП

Консервна промисловість  одна з найстаріших галузей харчової промисловості, що займається обробкою продуктів харчування для запобігання  їх від псування і тривалому зберіганні.

При баночному консервуванні  харчовий продукт в готовому для  вживання вигляді поміщають в  жерстяну або скляну банку або  гнучку тару і прогрівають до або  після герметизації для знищення або зниження активності мікробів і  ферментів.

Ступінь нагріву залежить від кількості та виду присутніх мікробів, кислотності продукту його консистенції, розміру шматків, об'єму продукту в тарі, його вихідної зовнішності і складу.

Як і у всьому  виробництві товарів консервної промисловості для успіху потрібні гроші і хороше управління (планування, регулювання і контроль). Також необхідне сучасне обладнання, новітні технології, добре навчений персонал, для роботи з обладнанням та план організації виробництва і збуту відповідно до умов ринку. Підприємство повинно бути розташоване в районі, сприятливому стосовно податків інфраструктури (доріг, протипожежної та міліцейської охорони та захисту), енерго-і водопостачання, скидів стічних вод, наявність робочої сили і ємного ринку. 
         Великі фірми випускають широкий спектр продуктів. Дрібні фірми в значній мірі спеціалізувалися і, як правило, реалізують свою продукцію під марками закуповують готових підприємств (супермаркетів та інше). Вони не надають великого впливу на ринок.

Серед причин, які обумовлюють  нестійке положення плодоовочевої переробної промисловості, є:

• порушення паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію;
• відсутність пільгового кредитування;
• нестабільність ринкової кон'юнктури;
• конкурентоспроможність і продаж.

Основна продукція галузі: консерви плодоовочеві (овочеві, томатні, фруктові тощо), м'ясні, молочні, рибні, м'ясо-рослинні, сало-бобові та ін.

Сировиною для консервної промисловості є плоди, овочі, молоко, риба тощо. Консервування продуктів харчування, які швидко псуються у свіжому вигляді і мають сезонний характер виробництва, дає можливість постачати їх населенню рівномірно протягом року.

Україна є найбільшим виробником фруктів і овочів. В  період переходу від планової до ринкової економіки дана галузь зазнала істотних змін, які призвели до скорочення обсягів виробництва і зниження ролі великих господарств (колгоспів і радгоспів) у виробництві якісної продукції в потрібній кількості та із заданими параметрами. Водночас з’явилися приватні фермерські господарства, які з допомогою вже нових сучасних технологій за минуле десятиріччя значно збільшили виробництво сировини для плодоконсервної галузі і підвищили її якість.

Обсяг  виробництва консервної продукції в Україні знизився в порівнянні з радянським часом. У роки, коли через погодні умови або з інших причин урожай овочів і фруктів знижується, на сировинному ринку загострюється конкуренція між переробниками і оптовими компаніями.

Природньо, що дрібні виробники не завжди здатні запропонувати досить високу закупівельну ціну в умовах подорожчання сировини. Крім того, вони не завжди мають можливість налагодити безперебійні поставки своєї продукції в торговельну мережу, розробити досконалу маркетингову політику.

Таким чином, з ринку поступово зникають дрібні консервні заводи і консервні цехи при радгоспах і колгоспах. З іншого боку, великі підприємства, якими часто володіють успішні торгові компанії, мають більше можливостей організувати закупівлю сировини при будь-яких коливаннях цін на ринку і збут готової продукції в усіх точках Україні. Окремі великі підприємства консервної галузі навіть стали власністю великих вітчизняних мереж роздрібної торговки.

Підприємство в узагальному  вигляді слід розглядати як організаційно- економічну систему, під якою мається  на увазі об’єднання цілей та ресурсів, пов’язаних між собою стремлінням співпродукувати досягнення загальної мети виробничого характеру, позначених новими системними властивостями, а саме – принциповою здатністю до більш ефективної, продуктивної праці, ніж зусилля окремих, не об’єднаних в єдину систему виробників.

Актуальність досліджень дипломного проекту полягає в необхідності стратегічного структурного аналізу розвитку підприємства як циклічного процесу, що складається із п’яти основних блоків та потребує наступних системних досліджень:

1) діагностичний аналіз, під час якого вивчається стан підприємства, та прогноз подій, які його чекають при впливі внутрішніх та зовнішніх, контрольованих та неконтрольованих факторів;

2) підготовка, прийняття та реалізація ділових настанов, цілей діяльності;

3) стратегічне планування, при якому у відповідності з наміченими цілями формується ієрархія стратегій (ділові, функціональні);

4) тактичне планування, яке передбачає розробку та реалізацію оперативних дій;

5) управлінський контроль, який включає в себе збір та оцінку даних щодо діяльності підприємства, рішення про проведення ревізії, а далі діагностичного аналізу.

Об’єкт досліджень дипломного проекту – Токмацький консервний завод ТОВ «Гора – Україна», виявлення основних проблем його економічного становища і шляхів подальшого розвитку на ринку.

Мета досліджень дипломного проекту - вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємств та розробка плану організаційно-технічного розвитку підприємства.

Задачами дипломної  роботи згідно завдання були наступні:

В 1 розділі необхідно:

• розкрити поняття підприємства та визначити його характерні ознаки;
• дати загальну характеристику функціонування досліджуваного підприємства Токмацький консервний завод ТОВ « Гора – Україна»;
• ідентифікувати компетенції підприємства;  визначити стратегічний простір підприємства;

У 2 розділі необхідно:

• оцінити можливі види діяльності підприємства Токмацький консервний завод ТОВ « Гора – Україна»;
• обґрунтувати вибір вектору розвитку підприємства;
• спрогнозувати перспективи розвитку підприємства ;

Інформаційно-методологічна  база досліджень дипломного проекту — звітні документи Токмацький консервний завод ТОВ « Гора – Україна» за 2009 - 2011 роки.

 

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА  ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ, ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА ТА СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1.1 Поняття виробничого процесу та основні принципи його організації

 

Виробничий процес –  це сукупність взаємопов'язаних дій  людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Основними елементами виробничого процесу є:

- процес праці як свідома діяльність людини,

-  предмети та засоби праці.

 

Рис. 1.1 Схема елементів виробничого процесу.

Джерело:[6, с. 146]

Головною складовою  виробничого процесу є технологічний  процес — сукупність дій по зміні  та значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють дусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, рівень автоматизації.

За призначенням виробничі  процеси поділяються на:

• основні;
• допоміжні;
• обслуговуючі.

Основними називаються виробничі процеси, в ході яких здійснюється виготовлення основної продукції, що випускається підприємством.

Результатом основних процесів в консервній галузі є випуск консервованих овочей, плодів та фруктів, що складають виробничу програму підприємства, а також виготовлення напівфабрикатів для поставки споживачеві.

До допоміжних відносяться процеси, що забезпечують безперебійне протікання основних процесів. Їх результатом є продукція, яка використовується на самому підприємстві. Допоміжними є процеси по ремонту обладнання, виготовлення оснастки, вироблення пари, холоду та стисненого повітря і т. д.

За перебігом у часі виробничі процеси поділяють  на дискретні (перервні) та безперервні. Дискретним процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, банки). Безперервні процеси - характеризуються продуктивністю одного робочого місця, кількістю робочих місць [6].

Виробничий процес і  окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторі і часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів при проектуванні та організації виробничого процесу. До таких принципів належать:

• спеціалізація;
• пропорційність;
• паралельність;
• прямоточність;
• безперервність;
• ритмічність;
• автоматичність;
• гнучкість;
• гомеостатичність.

Принцип спеціалізації. Спеціалізація всередині підприємства базується на закріпленні за кожним цехом, виробничою дільницею, робочим місцем технологічно ідентичних (однорідних) груп робіт або строго визначеної номенклатури виробів. Відповідно цехи, дільниці, лінії і робочі місця забезпечуються засобами праці й кадрами, пристосуваннями з виготовлення конкретної продукції.

Принцип пропорційності. Принцип пропорційності в організації виробничих процесів є передумовою вирівнювання продуктивності праці виробничих підрозділів за одиницю часу: основних, допоміжних цехів і обслуговуючих підрозділів підприємства. Дотримання принципу пропорційності сприяє уникненню проблем і диспропорцій в виробничому процесі. Динаміка виробничого процесу потребує постійного спостереження і підтримання пропорційності роботи окремих виробничих ланок.

Принцип паралельності означає паралельне (одночасне) виконання окремих етапів виробничого процесу виготовлення деталей, виробів. Паралельність Досягається розширенням фронту робіт за операціями і переділом технічного процесу, концентрацією технологічних операцій, поєднанням виконання основних і допоміжних операцій. Паралельними можуть бути й окремі технологічні лінії зі спільними іншими виробничими підрозділами (наприклад, заготівельними).

Принцип прямоточності потребує щоб кожен виріб проходив найкоротший шлях від початку виробничого процесу до випуску готової продукції. За цим принципом складські приміщення сировини, виробничі цехи, робочі місця й цехах, контрольні пункти і склади готової продукції розміщуються послідовно відповідно до виконання технологічних операцій з виготовлення виробів. Цей принцип сприяє скороченню транспортних витрат.

Принцип безперервності означає необхідність максимального скорочення, а якщо можливо - повної ліквідації перерви в виробничому процесі. Мають на увазі календарні перерви, перерви між змінами, операціями та інші. Безперервність сприяє скороченню часу на виготовлення продукції, зменшенню простоїв обладнання і робітників. Найбільш ефективною формою організації безперервного виробничого процесу з цього погляду є автоматизоване безперервно-поточне виробництво.

Принцип ритмічності базується на здійсненні в різні відрізки часу наперед визначеного єдиного планового графіка руху виробничого процесу і виконанні обсягів робіт основними і допоміжними цехами, дільницями, на лініях і робочих місцях. Особливо важливо, щоб цей принцип дотримувався не тільки в основному виробничому процесі, але й допоміжних, і обслуговуючих виробництво підрозділах та в усіх органах управління.