p align="justify">   У восьмому розділі "План інновацій" планується технічний розвиток виробництва, організаційні та економічні нововведення, а також управління ними.

   Зміст плану інновацій може бути різним, але він повинен передбачити  наступне:

-    освоєння нових та підвищення  якості існуючих видів продукції  та послуг;

-   застосування прогресивної технології, механізації та автоматизації  виробництва;

-   удосконалення організації виробництва,  праці та управління;

-  капітальний ремонт і модернізацію  діючого обладнання, введення передової  техніки; 

-    економію матеріалів, палива, енергії; 

-    проведення науково-дослідних та  проектно-конструкторських робіт.

   У дев'ятому розділі" План інвестицій і капітальне будівництво" планування проводять за наступними показниками:

-  приріст виробничих потужностей  за рахунок заходів щодо технічного  переобладнання і побудови нових об'єктів;

-      приріст виробничих потужностей за рахунок реконструкції;

-    введення в дію виробничих  потужностей за рахунок розширення  діючих і побудови нових об'єктів;

-    введення в дію основних виробничих  і невиробничих фондів (у т.  ч. об'єкти охорони природи);

-    обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт;

-    обсяги незавершеного будівництва;

-    інші напрямки інвестицій.

   У десятому розділі "Соціальний розвиток колективу" плануються заходи по вирішенню таких завдань:

-   покращення умов і охорона  праці, покращення здоров'я працівників;

-   покращення соціально-культурних  та житлово-побутових умов працюючих;

-   удосконалення стилю і методів  керівництва колективом.

   В одинадцятому розділі "План охорони природи та раціональне використання природних ресурсів" передбачаються наступні напрямки діяльності:

-  охорона і раціональне використання  природних ресурсів;

-  охорона повітряних басейнів;

-  охорона та раціональне використання  земель;

-   охорона та раціональне використання  мінеральних і природних ресурсів.

   Загальний порядок розробки поточного плану  є таким. Спочатку кожен із розділів плану розробляється окремо як проектний  варіант. Далі відбувається взаємне  коригування розділів до повного їх узгодження і збалансування як за матеріально-фінансовими ресурсами, так і за періодами виконання. Це дозволяє створити динамічну систему взаємозв'язку виробничих, технічних, економічних, операційно-технічних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети; передбачити порядок і черговість виконання робіт; встановити терміни і відповідальних виконавців з усього спектру різноманітних операцій, які передбачені планом; визначити джерела і розміри фінансування, а також припустимі витрати щодо кожного заходу, етапу і виду роботи.

   Структура планових органів як основна частина процесу управління підприємством може базуватись на таких організаційних формах:

   1) з централізованими функціями  планування;

   2) із децентралізованими функціями  планування.

  На  підприємстві з централізованими функціями  планування при вищому керівництві створюється спеціальна служба планування відділ планування та контролю, який займався розробкою перспективних та поточних планів та слідкує за ходом їх виконання.  При децентралізованій системі планування планова робота здійснюється на трьох рівнях. На рівні вищого керівництва підприємства існує центральна служба планування, яка займається розробкою тільки перспективних планів. У кожному виробничому відділі є свій плановий відділ, який складає поточний план відділу. На кожному підприємстві є відділ виробничого планування і контролю, який займається поточним техніко-економічним і оперативно-календарним плануванням. Централізація перспективного планування та децентралізація поточного сприяє підвищенню ініціативи відділів при використанні виробничих можливостей. Основна робота по плануванню виконується у виробничих підрозділах із врахуванням специфіки їх роботи.

  Місце центральної служби планування в  складі апарату вищого керівництва  підприємством може бути також різним. Наприклад, в американських фірмах найбільш часто застосовуються такі варіанти розміщення центральної служби планування:

-  в складі провідних управлінь  фірми поряд із такими структурними  підрозділами центрального апарату управління, як управління кадрів, правове управління, управління фінансами тощо.

-    може бути виведена із складу  провідних управлінь і підпорядковуватися  тільки директору фірми [9].

   У вітчизняній практиці планування носить децентралізований характер і зосереджено практично у всіх функціональних відділах підприємства. Керівництво роботою з економічного планування на підприємстві, направлене на організацію раціональної господарської діяльності, виявлення та використання резервів виробництва виконує планово-економічний відділ (ЛЕВ). Саме він організовує проведення комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, бере участь у розробці заходів щодо підвищення ефективності виробництва. 
 
 
 
 

2.5 Нормування, організація і оплата праці в підприємстві. 

        Рівень заробітної плати залежить не тільки від розвитку суспільного виробництва, а й від ефективності праці окремих працівників. Тому поряд із нормуванням праці і тарифікацією робіт важливе значення має упровадження в економічні розрахунки раціональних форм і систем нарахування заробітної плати, які реально відбивають міру праці й міру її оплати. За допомогою форм і систем оплати праці суспільство здійснює диференціацію рівня заробітної плати, визначає певні конкретні співвідношення в рівнях оплати праці різної кількості та якості.                                           

У ПАФ «Єрчики» оплата праці робітників здійснюєтся  за двома формами оплати праці:

- акорднн преміальна;

- відрядна;

-  Відрядна заробітна плата нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах тощо).

        При застосуванні відрядної форми  оплати праці розмір заробітної плати залежить від кількості та якості виконаної роботи чи виробленої продукції. Тому вона застосовується в галузях, де можна визначити обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції окремим працівником.Організація відрядної оплати праці вимагає розроблення певних нормативів (норм виробітку, норм часу) витрат праці для кожного робітника (групи робітників) і визначення розміру оплати за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаної роботи), тобто установлення відрядної розцінки.Відрядна розцінка може бути установлена як незмінна (пряма) з розрахунку на кожну одиницю виготовлюваної продукції (чи на кожну виробничу операцію) або на весь обсяг роботи, узятий у цілому (акордне), так і змінна, що прогресивно зростає залежно від виконання і перевиконання норм виробітку (норм часу).Відрядна заробітна плата включає пряму відрядну, відрядно-прогресивну і відрядно-преміальну системи оплати праці.

-    Акордна  система нарахування заробітної плати є удосконаленим варіантом прямої відрядної та погодинної оплати праці. Вона характеризується тим, що загальну суму заробітної плати робітникам установлюють не за відпрацьований час чи обсяг виконаної роботи, а за кінцевими результатами роботи, за обсяг фактично виробленої продукції.Загальну суму заробітної плати, обчислену на плановий обсяг виробництва продукції, виплачують, коли виконано своєчасно і високоякісно визначений технологією виробництва комплекс робіт і отримано кінцеву продукцію. Якщо за технологією для виробництва продукції потрібно багато часу, то за поточний період робітникам виплачують заробітну плату у вигляді авансу. Розмір заробітної плати (авансу) визначають за фактично виконану роботу або відпрацьований час за прямими відрядними розцінками чи тарифними ставками.

         Наприкінці виробничого, або технологічного, циклу, коли продукція отримана, початкова сума заробітної плати  коригується з урахуванням фактично отриманого обсягу продукції, визначається різниця між коригованою сумою заробітної плати і сумою заробітної плати, нарахованою і виплаченою робітникам за виконаний обсяг роботи або відпрацьований час за прямими відрядними розцінками і тарифними ставками, яка потім і розподіляється між робітниками пропорційно попередньому їх заробітку (авансу).

       Акордна система оплати праці  може бути простою акордною  і акордно-преміальною. У сучасних умовах більш прогресивною є акордно-преміальна система оплати праці. Сутність її полягає в тому, що робітникові або бригаді в цілому на початку виробничого періоду (технологічного циклу) визначається планове завдання з виробництва продукції, витрат праці, матеріальних засобів та початкова планова сума заробітної плати, яка буде виплачена робітникам, котрі беруть участь у процесі виробництва продукції. Окрім заробітної плати, нарахованої робітникам за простою акордною системою оплати праці, акордно-преміальна передбачає виплату робітникам відповідних передбачених Положенням про оплату праці премій (як правило, премії виплачуються за скорочення строків виконання акордного завдання та за умови високої якості роботи, економії матеріальних ресурсів тощо).

       Акордна оплата праці має два  варіанти умов. Перший застосовують у галузях, де продукція надходить по періодах або раз у рік, а другий варіант — у галузях, в яких продукція надходить протягом усього року. Найбільш поширена акордна оплата праці в сільському господарстві і на будівництві. На промислових підприємствах вона застосовується рідко (наприклад, при термінових вантажно-розвантажувальних роботах тощо). 
 

Розділ  ІІІ. Рекомендації щодо створення комплексної  методики управління прибутком на підприємстві

 

      Кожне підприємство, в умовах як ринкової економіки, так і в перехідній економіці, повинно мати комплексну методику щодо управління власним прибутком. Проте, нажаль, на сьогодні дуже рідко можна знайти підприємство керівництво якого вважає за необхідне розробити методологічні підходи до планування та розподілу чистого прибутку.

      Даний розділ курсової роботи присвячено дослідженню  деяких питань, які, на нашу думку, повинні  бути висвітлені в такій методиці. Так, для підвищення ефективності виробництва  дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена одержати якнайбільше   прибутку в бюджет. Керівництво підприємства прагне направити велику суму прибутку на розширене відтворення. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці. 

     Однак якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвиток виробництва, у зв'язку з  чим скорочується обсяг виробництва  продукції і як результат надходження  коштів у бюджет. Те ж може відбутися, якщо всю суму прибутку використовувати на матеріальне стимулювання працівників підприємства. У цьому випадку в перспективі зменшиться виробництво продукції, тому що не будуть обновлятися основні виробничі фонди, скоротиться власний оборотний капітал, що в остаточному підсумку приведе до зниження життєвого рівня працівників, скороченню робочих місць. Якщо ж зменшується частка прибутку на матеріальне стимулювання праці, то це у свою чергу приведе до зниження матеріальної зацікавленості працівників і як наслідок до зниження ефективності виробництва. Особливо гостро дана проблема постає в умовах інфляції, коли купівельна здатність заробітної плати падає. Остання визначається індексом реальної оплати по формулі  

Індекс = (середня зарплата +  додаткові виплати на одного працівника) / Індекс споживчих цін

     Очевидно, якщо реальна оплата зменшується  чи залишається на одному рівні чи збільшується, але не так швидко, як на інших підприємствах, то робітники  будуть вимагати збільшення оплати їхньої праці. Тому на кожнім підприємстві повинний бути знайдений оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому повинний зіграти аналіз господарської діяльності.

     У процесі аналізу необхідно вивчити  фактори зміни величини оподатковуваного прибутку, суми виплачених дивідендів, відсотків, податків із прибутку, розміру чистого прибутку, відрахувань у фонди підприємства, методика якого найбільше повно розроблена.