Перехресна еластичність попиту за ціною. Товари-субститути і товари-комплементи

Отже, робимо висновок про те, що в олігопольній галузі:

а) при зниженні ціни фірмою А конкуренти вчинять так само, щоб не допустити переходу своїх  покупців до фірми, яка знизила ціну;

б) підвищення ціни фірмою А не буде наслідуватися фірмами  В і С, бо конкуренти прагнутимуть захопити її частку ринку;

в) відрізок D2К кривої попиту характеризує ситуацію, коли конкуренти ігнорують підвищення ціни фірмою A;

г) відрізок КD1 кривої попиту характеризує ситуацію, коли конкуренти наслідують цінову поведінку фірми А (випадок зниження ціни);

д) олігополіст, який не бере участі у змові, стикається із ламаною  кривою попиту D2KD1. Ця крива є високоеластичною на відрізку вище поточної ціни P1 та низькоеластичною на відрізку нижче від цієї ціни.

Зауважимо: якщо конкуренти наслідуватимуть зниження ціни, але не зважатиме на її підвищення з боку суперника, то крива граничного виторгу олігополіста теж матиме незвичну форму і складатиметься з двох відрізків:

MR2L - частина кривої  граничного виторгу, що відповідає  лінії попиту D2D2,

NMR1 - частина кривої  граничного виторгу, що відповідає  лінії попиту D1D1.

Унаслідок істотної відмінності  в еластичності попиту вище і нижче  поточної ціни існує розрив, який є  по суті вертикальним відрізком LN кривої граничного виторгу.

В олігопольних галузях  за відсутності змови зміни ціни відбуваються нечасто. На основі ламаної кривої та ламаної кривої граничного виторгу можна пояснити причини цього явища.

1. Якщо фірма підвищить ціну, то вона втратить значну частку своїх покупців. Якщо фірма знизить ціну і це зниження істотно збільшить її загальний виторг, то витрати олігополіста можуть зрости ще істотніше. Важливо пам'ятати, що на відрізку КD1 коефіцієнт еластичності Еd<1. Це означає, що прибутки фірми неминуче зменшаться, бо зниження ціни зменшить загальний виторг фірми, а виробництво дещо більшого обсягу продукції збільшить загальні витрати. Отже, будь-яка зміна ціни на олігопольному ринку завдає шкоди.

2. Ламана крива граничного виторгу передбачає, що у деяких межах істотні зміни витрат не справлятимуть жодного впливу на обсяг виробництва Q і ціну Р. Як видно з рисунка, будь-яка зміна граничних витрат між МС1 і МС2 не спричинятиме змін обсягу виробництва та ціни. Крива граничних витрат MC перетинає криву граничного виторгу МR на її зламі. Наявна ціна і буде рівноважною для фірми А, тому що її невигідно змінювати, і ціна залишиться сталою. Отже, ринкова ціна у моделі ламаної кривої попиту буде для олігополістів відносно стабільною або й "жорсткою".

Модель  ламаної кривої попиту має три  основні недоліки.

По-перше, вона не пояснює, чому початкова ціна дорівнює саме P1 або КQ1.

По-друге, ламана крива пояснює негнучкість ціни, але не саму ціну.

По-третє, ламана крива попиту не пояснює зростання цін в умовах макроекономічної нестабільності.

Олігопольна структура  галузі сприятлива для укладання  таємних угод. Змова наявна тоді, коли фірми галузі досягають відкритої  або прихованої угоди про фіксування цін, поділ ринку тощо. Отож незмовницька олігополія має очевидні вади. Додамо до них те, що завжди існує небезпека виникнення війни цін. Крім того, негнучкість цін в умовах високої інфляції може збільшувати витрати і зменшувати прибутки. За цих обставин змовницький контроль над ціною дає змогу олігополістам зменшити ризики і збільшити прибутки.

Якщо кінцеві прибутки є задовільними для деяких фірм за існуючою ціною, то більш вигідним для  неї є не змінювати цю ціну. Будь-який зсув в граничних витратах не викличе зміни ціни та обсягу виробництва. Декілька емпіричних досліджень підтвердили, що ціни при олігополії стабільна не більше і не менше, ніж при всіх інших формах ринкової структури. Інші дослідження показали, що чаші всього фірми підтримують зростання ціни так само, як і її зниження. Ще одне заперечення полягає в тому, що модель взагалі реально не пояснює, як спочатку виникла ціна Р'. Від цієї точки допущення про асиметричну реакцію, що приводить до зламу в точці Р', достатньо вірні.

Висновки:

1. Олігопольні галузі характеризуються присутністю декількох фірм, кожна з яких володіє значною часткою ринку. Поведінка фірм є взаємозалежною. В основі існування олігополії лежать різноманітні бар'єри для входження у галузь. Продукти олігополістів можуть бути як однорідними, так і диференційованими.

2. Основними моделями олігополії є: модель ламаної кривої попиту; змовницька олігополія; лідерство у цінах; ціноутворення за принципом "витрати плюс”.

3. Модель ламаної кривої попиту допомагає пояснити негнучкість цін. Невизначеність не змовницького ціноутворення спонукає до змови. Олігополісти, які беруть участь у таємній змові, за своєю поведінкою є по суті чистими монополістами.

4. За моделі "лідерство у цінах" найбільша або найефективніша фірма галузі ініціює зміни ціни , а інші фірми-конкуренти наслідують їі поведінку. При ціноутворенні за принципом "витрати плюс" олігополісти додають до планового рівня виробничих витрат надвишку у розмірі деякого відсотка витрат.

5. В олігопольних галузях основним методом боротьби є нецінова конкуренція(диференціація продукту і реклама). Однак олігополії не досягають ні розподільної, ні виробничої ефективності. Олігополії в одному випадку можуть сприяти покращенню продукту і зниженню витрат, а в іншому можуть гальмувати технічний прогрес та інноваційний процес.

ДОДАТОК

Мал. 4. Варіанти поведінки олігополіста у галузі ціноутворення.

Мал. 5. Вирівнювання ціни олігополістами при її зниженні.

Мал. 6. Ламана крива попиту для олігополіста.

Мал. 7. Відносна незалежність ціни та обсягів виробництва від граничних витрат.

Таблиця 2. Фактори зміщення кривих попиту

Вліво	Вправо
Р                                                                                                                                                                                    Q	Р                                                                                                                                                                                    Q
Зниження ціни альтернативного товару	Зростання ціни альтернативного товару
ростання ціни доповнюючого товару	Зниження ціни доповнюючого товару
Зменшення доходу споживача (нормальний товар)	Зростання доходу споживача (нормальний товар)
Зростання доходу споживача (товар нижчої якості)	Зменшення доходу споживача (товар нижчої якості)
Сподівання  споживача майбутнього зниження ціни	Сподівання  споживача майбутнього зростання  ціни
Зменшення привабливості  товару	Збільшення  привабливості товару

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник/За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина.-К.: Видавничий дім «Альтернатива», 2001. -606 с.
2. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика: Ч. 2. Мікроекономіка. - 13-те вид./Пер. з англ. за наук. ред. Т. Панчишина. - Львів: Просвіта, 1999. - 649 с.
3. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроекономіка: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни/За заг. ред. А. П. Наливайка. - К.: КНЕУ, 1999. - 208 с.
4. Піндайк Р. С., Рубінфельд Д. Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. -К.: Основи, 1996. - 646 с.
5. Фандель Г. Теорія виробництва і витрат: Пер. з нім. - К.: ТАКСОН, 2000. - 520 с.
6. Фель У., Оберендер П. Основи мікроекономіки: Пер. з нім. 6-го вид./За ред. А. П. Наливайка. - К.: Укртиппроект, 1998. - 478 с.
7. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 674 с.
8. Гамілтон Дж, Методичний посібник до " Мікроекономіки " Роберта С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда: Пер.з англ. - К.: Основи,2000.
9. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. - К.: Четверта хвиля, 2001.
10. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. — К.: Лібра, 1998.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача

 

На трьох однакових за розміром та рівноцінних за розташуванням

ділянках землі  одержано врожай соняшнику відповідно: на кращій – 30 ц, на середній – 25 ц, на гіршій – 15 ц. Ринкова ціна за 1 ц соняшнику становить 370 гривень. Розрахувати диференціальну ренту, яку отримають підприємці на середній та кращій ділянках.

Рента — це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена.

Оскільки земля має  різну природну родючість, то власник  родючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель можуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу

З величиною ренти  пов'язана ціна землі:

P=R/r,

де Р — ціна землі, R — рента, r— банківський відсоток

 

Розв 'язання.

Спочатку знайдемо абсолютну  ренту, тобто дохід, який одержить власник  найгіршої ділянки. Вона складає 370 грн. ´ 15 = 5 550 грн.

Диференціальна рента  утворюється на кращих і середніх ділянках.

На середній вона становитиме: 25 ´ 370 грн. – 5 550 грн. = 9 250 грн.- 5 550 грн. = 3 700 грн.

на кращій — 30 ´ 370 грн. – 5 550 грн. = 11 100 грн. – 5 550 грн. = 5 550 грн.

Отже, розмір диференціальної  ренти змінюється залежно від  якості землі.

В даній задачі прослідковується закономірність: на кращій ділянці з врожаєм соняшнику в 30 ц розмір диференційної ренти співпадає з абсолютною рентою на гіршій ділянці  з врожаєм соняшнику в 15 ц.