Вартість і мінова вартість товару

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана

Кафедра політекономії  факультетів

управління і маркетингу

 

 

 

Реферат

на тему : “Вартість і мінова вартість товару”

 

 

 

 

 

                                                                              Виконав:

                                                      

.

 

 

 

 

Київ – 2010

  ПЛАН 

 

Вступ

1. Вартість.
2. Споживча вартість.
3. Мінова вартість.

 

Висновки

Перелік літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В Україні багато економічних процесів мають паталогічний характер. Це пов’язано з не дуже вдалим впровадженням ринкової економіки в нашій країні, з необхідністю вирішувати ті задачі, які в розвинутих країн виникали декілька десятиліть тому. Наприклад, ми бачимо майже всі історичні форми обміну, починаючи від бартеру, і закінчуючи розрахунками за допомогою кредитної картки. Ці обставини створюють додаткові можливості для більш поглибленого вивчення економічних явищ і процесів.

Для того щоб з'ясувати, що таке товар, слід усвідомити, чим відрізняється товар від продукту. Наприклад, ягоди, одяг, чоботи, хліб, молоко, вироблені певним господарюючим суб'єктом, можуть бути спожиті самим виробником або подаровані комусь, а можуть бути реалізовані на ринку. У першому і другому випадку, тобто коли перелічені блага споживаються виробником або передаються іншим суб'єктам без будь-якого еквівалента, вони є натуральними продуктами, а у третьому випадку стають товарами.

Особливе значення в  економічному житті мають споживні вартості у вигляді верстатів, інструментів, предметів праці, тобто засоби виробництва. Однак певні з них, наприклад борошно, цукор, картопля, вугілля, можуть належати і до засобів виробництва, і до предметів споживання. Якщо картоплю використовують для відгодівлі худоби або вироблення крохмалю, то її слід віднести до засобів виробництва, а якщо її варять, щоб приготувати якусь страву, то це вже предмет споживання. Критерієм є не речовий зміст споживної вартості, а її функціональне призначення.

Як споживні вартості товари надто різноманітні й мають задовольняти різні потреби: хліб — продукт харчування, велосипед — засіб пересування. Однак при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюються один на одного. Ця властивість товару дістала назву «мінова вартість»

Якщо різні товари обмінюються у певних пропорціях, це означає, що між ними є щось спільне, яке робить їх співмірними, а саме: вони є продуктами праці. Саме та обставина, що різні споживні вартості є результатом праці взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто витрат енергії розуму, нервів тощо формує вартість товару. Остання виявляється при обміні.

1.Суспільна праця, матеріалізована у товарі, становить вартість товару. Вартість є речовим вираженням суспільної праці товаровиробників. Мінова вартість товарів, тобто пропорція, у якій один товар обмінюється на інший, визначається їхньою вартістю. Мінова вартість - це форма вартості, зовнішній її прояв в акті обміну.

Початок теорії трудової вартості був покладений представниками буржуазної класичної політичної економії (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо). Але послідовно, всесторонньо, із усіма випливаючими з неї соціальними і класовими висновками вона була розроблена К. Марксом.

Буржуазна політична  економія намагалася і намагається  спростувати теорію трудової вартості, протиставляючи їй положення, що не мають якоїсь наукової основи. Так, наприклад, одержало широке поширення в буржуазній науці трактування мінової вартості як вираження споживчої вартості. Відповідно до цієї «теорії», мінові пропорції визначаються не витраченою суспільною працею, а нібито споживчою вартістю на товар. Але товари як споживчі вартості непорівнянні, вони обмінюються тільки тому, що мають різну споживчу вартість. Саме споживчою вартістю один товар відрізняється від іншого. Отже, суспільна праця визначає вартість товару і ті пропорції, у яких один товар обмінюється на інший.

Праця - основа життя суспільства, і така обставина не може не проявитися в економічних зв'язках між  людьми і тоді, коли ці зв'язки мають  форму товарних відношень. Самий суспільний поділ праці в умовах, коли в якості виробників виступають різноманітні власники, не могло б розвиватися, якби мінові пропорції не визначалися витратами праці, тобто якби мінова вартість не визначалася вартістю.

Вартістю може володіти тільки річ, що являє собою споживчу вартість. З іншого боку, не всяка корисна річ, не кожна споживча вартість має вартість: предмети, до яких не була прикладена праця людини, вартості не мають (наприклад, неопрацьована земля, вода в ріках і морях тощо). Водночас самі по собі витрати праці ще не роблять продукт вартістю. Наприклад, у натуральному селянському господарстві продукти, що виробляються для власного споживання, властивості вартості не набувають. Продукт праці стає вартістю лише при наявності товарного виробництва. Вартість - історична категорія. Праця була початковою ціною, початковою покупною сумою, що була сплачена за всі предмети.

Проте, хоча праця є дійсним мірилом  мінової вартості всіх товарів, вартість їх звичайно розцінюється не в праці. Часто буває важко установити співвідношення між двома різними кількостями праці. Час, витрачений на дві різні роботи, не завжди самий по собі визначає ці взаємовідносини. У розрахунок повинний бути прийнятий також різноманітний ступінь витрачених зусиль і необхідного мистецтва. Крім того, що товари набагато частіше обмінюються, а тому і порівнюються більше з іншими товарами, чим із працею. Тому більш природним є розцінювати їхню мінову вартість кількістю якого-небудь іншого товару, а не кількістю праці яку можна на них купити.

З того часу, як припинилася мінова торгівля, і гроші зробилися загальновизнаним засобом торгівлі, кожний окремий  товар набагато частіше обмінюється  на гроші, чим на якийсь інший товар. М'ясник рідко тягне свого бика або барана до булочника або броварника для того, щоб обміняти їх на хліб або на пиво; він відправляється з ними на ринок, де вимінює ці гроші на хліб і пиво. Кількість грошей, що він одержує за них, визначає у свою чергу кількість хліба і пива, що він одержить на них. Тому для нього набагато природніше і простіше розцінювати їхню вартість по кількості грошей - товару, на який він безпосередньо вимінює їх, чим по кількості хліба і пива - товарів, на які він може обміняти їх тільки за допомогою третього товару. У результаті цього мінова вартість кожного товару частіше розцінюється по кількості грошей, чим по кількості праці або якогось товару, які можна одержати в обмін на нього.

2.Споживча вартість речі полягає в тому, що вона корисна для людей, задовольняє ті або інші їхні потреби або як предмет особистого споживання, або як засіб виробництва. Виробництво покликане створювати споживчі вартості. Якщо відвернутися від тих конкретних економічних форм, що при певних суспільних умовах приймають продукти праці, то багатство суспільства завжди складається з споживчих вартостей. Споживча вартість продукту праці безпосередньо не виражає суспільних відносин, але вона має історичний характер, оскільки її роль і значення змінюються в залежності від зміни суспільних умов. Якщо продукт створюється виробником для самого себе, то він являє собою споживчу вартість для самого виробника. Коли ж у силу суспільного поділу праці продукт призначається для споживання не самого виробника, а для споживання іншої особи, він стає суспільною споживчою вартістю для інших. У умовах товарного виробництва споживча вартість повинна задовольняти потреби не самого виробника, а тих осіб, що купують даний товар. Отже, у процесі виробництва товару повинна створюватися суспільна споживча вартість. Проте не всяка суспільна споживча вартість являється товаром, оскільки товар, як уже говорилося, повинний володіти ще одною властивістю - властивістю обмінюватися на інший товар. Стало бути, історична особливість споживчої вартості товару складається в тому, що вона є носієм мінової вартості.

Споживча вартість речей, їхня корисність для людей історично  розкриваються з прогресом науки  і техніки. Так, корисність заліза стала  відома лише тоді, коли люди навчилися  виплавляти залізо з руди і виробляти з нього знаряддя і предмети праці. У результаті подальшого науково-технічного прогресу, впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, розкриваються всі нові можливості застосування заліза й інших металів, їх нові корисні властивості для суспільства.

Споживча вартість може безпосередньо задовольняти особисту потребу людини або служити засобом  виробництва матеріальних благ. Наприклад, хліб, олія, молоко, картопля і т.д. задовольняють  потребу в їжі, тканина - потребу  в одязі і т.д.

Споживчу вартість мають і багато речей, не створені людською працею, наприклад, вода в джерелі, плоди дикорослих дерев. Але не всяка річ, що має споживчу вартість, є товаром, вона повинна бути призначена для обміну. Необхідно відзначити, що споживча вартість товару повинна задовольняти потребам не того, хто її зробив, а надходити для споживання іншим людям, через обмін і задовольняти потреби інших членів суспільства.

Праця, витрачена на виробництво  товару, і створює його вартість. Отже, вартість товару - це матеріалізована  у ньому суспільна праця товаровиробників.

Як споживчі вартості всі товари різноманітні, а як вартості - усі вони цілком однакові, що і дозволяє прирівнювати товари один до іншого в  процесі обміну. На відміну від  споживчої вартості, вартість товару не містить в собі ні атома речовини природи. Це - чисто суспільна, соціально-економічна властивість товару.

Треба зауважити, що слово  вартість має два різних значення: іноді воно позначає корисність якогось  предмета, а іноді можливість придбання  інших предметів, яку дає володіння даним предметом. Перше можна назвати споживчою вартістю, друге - міновою вартістю. Предмети, що володіють дуже великою споживчою вартістю, часто мають невелику мінову вартість або навіть зовсім її не мають; навпроти, предмети, що мають велику мінову вартість, часто мають зовсім малу споживчу вартість, або зовсім її не мають. Немає нічого корисніше води, але за неї майже нічого не можна одержати в обмін. Навпроти, діамант не має майже ніякої споживчої вартості, але часто в обмін на нього можна одержати дуже велику кількість інших товарів.

 

 

 

 

3.Мінова вартість - це властивість товару обмінюватися у відомих пропорціях на інші товари. Хоча в окремих актах обміну ці пропорції можуть носити випадковий характер, у цілому вони диктуються визначеними закономірностями. Економічна наука дослідила й узагальнила багатовіковий досвід розвитку обміну в теорії трудової вартості.

Обмін двох товарів означає, що вони прирівнюються друг до друга. Але це прирівнювання може відбуватися  лише тому, що обмінюваним товарам властиві якісь об'єктивно однакові, загальні властивості, укладені в них ще до того, як вони вступили в процес обміну. Що ж це за властивості? Очевидно, що обмінювані товари як споживчі вартості відрізняються друг від друга, тому що інакше процес обміну був би безглуздим. Спільною ж об'єктивною властивістю цих товарів є лише те, що на їхнє виробництво витрачена суспільна праця. Як споживчі вартості товари різноманітні, як втілення суспільної праці вони однорідні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

З цього можна зробити висновок, що в умовах суспільного поділу праці люди, займаючись певним видом діяльності (землероб, лікар, будівник, слюсар), для того щоб задовольнити свої різнобічні потреби, мають прирівнювати між собою різні види праці та обмінюватися товарами. Суспільна праця, яка втілена в товарах і виявляє себе через обмін їх, є вартістю товару. Вартість — внутрішня властивість товару. Мінова вартість є зовнішнім виявом вартості, який здійснюється через обмін одного товару на інший.

Одні економісти вважають, що ці теорії суперечать одна одній, інші – що вони доповнюють одна одну. У той час як вони пояснюють існування вартості двома абсолютно незалежними чинниками: відповідно витратами праці на виробництво та корисністю товару для споживача. На нашу думку, не можна абсолютно відкидати одну з теорій та приймати іншу. Розглядати їх потрібно у взаємозв’язку.

Таким чином, вартість товару є однією з найбільш важливих і  дискусійних категорій сучасної економічної науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

 

1. Климко Г. Н., Несторенко В. П. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. Київ. “Вища школа”, 1994 р.

 

2. Мочерний С. В. Економічна теорія. Посібник для студентів ВУЗів. Київ, “Академія”, 1999 р.

 

3. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект/ За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вищ. Шк. – Знання, 1997.

 

4. Ковальчук В. Основи економічної теорії. Короткий курс - Тернопільська академія народного господарства, 1999 р.

 

5. Основи економічної теорії. За ред. Мочерного С.В., Тернопіль. “Тарнекс” 1993р.