Собівартість валу валка

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

    ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

    БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Кафедра: Економіки

                                              Дисципліна: Економіка підприємства 
 
 
 
 

     Курсова робота 

     Тема: Собівартість валу валка. 
 
 
 
 
 

                                                       Виконав:

                                                       Перевірив:  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Харків 2011 
 

СОБІВАРТІСТЬ  ВАЛУ ВАЛКА 

    Мета  економічної частини проекту  — визначення собівартості деталі (Сд).

    Собівартість  – це грошовий вираз витрат виробничих чинників, необхідних для здійснення підприємством виробничої і комерційної діяльності, пов'язаної з випуском і реалізацією продукції і наданням послуг, тобто все те, в що обходиться підприємству виробництво і реалізацію продукту (продукції). Відповідно до визначення витрат (собівартості) виробництва слід розрізняти собівартість виробництва і реалізації, випуску продукції і продажів. 

    Види  собівартості 

    Підприємство  в процесі своєї діяльності здійснює матеріальні і грошові витрати  на просте і розширене відтворення  основних фондів| і оборотних коштів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток своїх колективів і ін. Витрати, що за об'ємом враховуються, розрізняються три види собівартості:

    - цехова собівартість, що включає витрати на виробництво продукції в межах цеху, зокрема прямі матеріальні витрати на виробництво продукції, амортизація цехового устаткування, заробітна платня основних виробничих робочих цехи, соціальні відрахування, витрати за змістом і експлуатація цехового устаткування, загально-цехові витрати;

    - виробнича собівартість (собівартість готової продукції), окрім цехової собівартості, включають загальнозаводські витрати (адміністративно-управлінські і загальногосподарські витрати) і витрати допоміжного виробництва;

    - повна собівартість, або собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції,   це показник, об'єднуючий виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і витрати по її реалізації (комерційні витрати, поза виробничі витрати).

    Її  реальне визначення на підприємстві необхідне:

    - маркетингових досліджень і ухвалення  на їх основі рішень про  початок виробництва нового виробу (надання нового вигляду послуг) з найменшими витратами|;

    - визначення ступеня впливу окремих  статей витрат на собівартість  продукції (робіт, послуг);

    - ціноутворення;

    - правильного визначення фінансових  результатів роботи, а відповідно і оподаткування прибули.

    Так, у підприємств, що визначають виручку  по реалізації продукції по сплачених  рахунках,повна собівартість плюс деякі  комерційні витрати, що включаються  в собівартість конкретних видів  продукції (робіт, послуг) прямим шляхом: транспортні витрати і витрати на упаковку. В той же час на собівартість реалізованої продукції відносилася вся решта комерційних витрат, які підлягали віднесенню на собівартість продукції тільки у момент її реалізації, тобто оплати. Проте після того, як було встановлено, що для всіх цілей бухгалтерської звітності виникає у момент її відвантаження (виконання робіт, надання послуг), спеціальне виділення цих видів собівартості втратило сенс, оскільки поняття відвантаженої і реалізованої продукції стали співпадати|.

    Крім  того, розрізняють планову і фактичну собівартість. Планова собівартість визначається на початку планованого  року виходячи з планових норм і  інших планових показників на цей  період. Фактична собівартість визначається в кінці звітного періоду на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво. Планова собівартість і фактична собівартість визначаються по одній методиці і по одних і тих же калькуляційних статтях, що необхідне для порівняння і аналізу показників собівартості. 

    Собівартість  деталі складається з собівартості заготівки Сз і технологічної  собівартості механічної обробки деталі Ст, грн.:     

    Сд = Сз + Ст = 347,09+42,20=389,29 грн 

    Вартість  заготівки з урахуванням транспортно-заготовчих витрат (Сз) за відрахуванням реалізованих відходів можна визначити по формулі:

    Сз=МзЦо(1+ грн. 

    де  Сз – вартість заготівки, грн.;  

        Мз = 70 – маса заготівки, кг;

        Цо – оптова ціна за 1 кг заготівки, грн.;

        ТЗР – транспортно-заготівельні (табл|. 2,3), 5-7 %;

        Мд = 58,1 – чиста маса деталі, кг;

        Цв – ціна 1 кг відходів, грн табл.

    З| допустимою точністю оптові ціни 1 кг (Цо) заготівки можна підрахувати  по формулі:

    Цо = 

, грн/кг

    Цо = 

= 4,704 грн/кг

    де  Ц1 – результат| для розрахунку оптова ціна тонни заготовок, грн (табл. 1, 2, 3);

        Кмз – коефіцієнт, що враховує масу заготівки (0,84 - при масі більше 16 кг);

        Кс – коефіцієнт, що враховує групу складності заготівки (табл|. 5,6);

        Ко – коефіцієнт, що враховує об'єм виробництва заготовок, для одиночного виробництва Ко = 1; (табл. 7,8); 

    Технологічна  собівартість складається з наступних  витрат:  

    Ст = Зр.с + Зс.з + Зн.о + Зр + Ав + Аб + Э + І + П, грн.

    Ст  = 7.5 + 0.26 + 0.98 + 8.6 + 0.57 + 11.4 + 1.4 + 0.1= 42.2 грн.,

    |

    де  Зр.с – основна і додаткова зарплата верстатника з відрахуваннями на соціальне страхування, грн. (А5);

        Зс.з – відрахування на соціальні заходи;

        Зн.о – витратах на наладку устаткування, грн. (для одиночного виробництва не враховується);

        Зр – витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування устаткування, грн.;

        Ав – амортизаційні відрахування по оснащенню, віднесене до виконаних операцій;

        Аб – амортизаційні відрахування і витрати на утримання приміщення по площі, яку займають верстати;

       Э – вартість силових електроенергій, грн.;

        І – витрати на експлуатацію ріжучого інструменту, грн|.;

       П – витрати по експлуатації пристосувань, грн|.

    Заробітна платня з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.:  

    Зр.с = 

= грн 

    де  Тн – сумарна норма часу, хв.

    Сумарна норма часу 

    Тн = 1,5 Т = 1,5 · 89.39 = 134.09  хв.

 

    де  Т н = 89.39 хв – сумарний час різання;

    l – годинна тарифна ставка, грн. (табл.9);

      Кn – коефіцієнт, що враховує преміальні доплати (1 ¸ 1.4);

      Кд – коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату (1 ¸ 1.2).

    Відрахування  на соціальні заходи складають 38,42 % від основної і допоміжної заробітної плати.   

    Зс.з  = 22,63 · 0,3842=8,69 грн. 

    Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування верстатів, грн.:  

    Зр = 

= =0.98 грн., 

    де  Нм і Нз – норми річних витрат на одиночну складності ремонту відповідно механічній і електронній частині, грн. (табл. 12);

         Rм і Rэ – категорія складності ремонту механічної і електричної частини верстата (табл|. 12) ;

        F – річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год. ;

        h – коефіцієнт корисної дії (0,65) ;

        Тн– сумарна норма часу . 

    Амортизаційні відрахування по оснащенню, віднесені  до виконаних операцій, грн.:

     

    Ав =

= 8.6 грн., 

    де  S – балансова вартість верстатів (з урахуванням доставки і монтажу), грн.    Береться 40 грн.| за кг ваги верстатів яка дана в табл|. 16.  

    S = 40 × 2385 = 95400 грн.

    На  – норма амортизаційних відрахувань, % (табл|. 13);

       h – коефіцієнт використання верстатів;

        F – річний ефективний фонд часу верстата, ч. Для верстатів вагою до 10 т, і

          при роботі в одну зміну F = 2040 ч.  

    Амортизаційні відрахування і витрати на утримання  приміщення по площі, яку займають верстати, визначаємо за формулою, грн.:

     

    Аб = 

= 0.87грн., 

    де  Sб – вартість приміщення по площі, яку займають верстати, грн

         На – норма амортизаційних відрахувань приміщення, % (табл. А.13). 

    Вартість  силової електроенергії, грн.:  

    Э =

= = 11.4 грн., 

    де  Nз – встановлена потужність електродвигунів, кВт;

         Т – сумарний основний машинний час, хв.;

         Тд – сумарний допоміжний час, хв.;

         Кn.з – коефіцієнт, що враховує втрат електроенергії в мережі (91,05);

         h – коефіцієнт корисної дії електродвигуна (0,65);

        Цел – середня| вартість 1 кВт електроенергії, 60 коп.

    Витрати на експлуатацію ріжучого інструменту, грн.:  

    І =

= 1.4 грн., 

    де  Зup – чергові витрати, коп (табл. 14).  

    Витрати, пов'язані з експлуатацією пристосувань, грн.: 

    П = 

= = 0.2 грн., 

    де  Спр – вартість пристосувань, грн. Визначають за паспортними даними, або приблизно 30-40 грн за кг маси пристрою залежно від групи складності пристрою (кількості деталей по специфікації).