Сутність та методи встановлення податкових ставок

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана» 
 
 

Доповідь на тему :

«Сутність та методи встановлення податкових ставок». 
 
 

Виконав:

студент ІІІ курсу,14групи,

факультету  МЕіМ

Грушин  Руслан

 
 
 
 
 

    Київ  – 2011 

Податки історично  найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. В економічній літературі чи не найбільше уваги надається дослідженню рівня фіскального навантаження в частині встановлення оптимальної ставки оподаткування. При цьому, як свідчать здійснені дослідження, найуживанішими є два підходи щодо встановлення податкових ставок. Перший з них – універсальний, який встановлює єдину для всіх платників пропорційну ставку; другий – диференційований, що забезпечує декілька ставок в розрізі платників податку (стандартна, підвищена та знижена ставки) або за різними характеристиками та оцінками об'єкта оподаткування.

Загальні критерії та підходи щодо класифікації податкових ставок наведено на рис. 1. Загалом їх можна класифікувати залежно  від рівня податкового навантаження, способу встановлення та характеру  зв'язку з об'єктом оподаткування.

Рис. 1. Класифікація податкових ставок

Податковим законодавством України передбачено встановлення твердих (чітко зафіксованих у твердій  грошові сумі з фізичної одиниці  оподаткування або в часинах  неоподатковуваного мінімуму) і відносних (затверджених у відсотковому вимірі щодо об'єкта оподаткування) ставок оподаткування. Тверді ставки застосовують для нарахування  акцизного збору з тютюнових  виробів, алкогольних напоїв, автомобілів, нафтопродуктів, податку з

власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, імпортного та

експортного мита, держаного мита тощо. Значно ширшим є діапазон дії відсоткових податкових ставок, які поширюються на всі  інші податки. У практиці оподаткування  розрізняють такі різновиди відсоткових  ставок:

● пропорційні, які не залежать від податкової бази та є єдиними щодо всієї її

величини. Відповідають засадам рівності платників, рівнонапруженості  оподаткування, істотно спрощують  процес адміністрування податків;

● прогресивні, коли ставка зростає в міру збільшення оподатковуваного доходу.

Може застосовуватися  проста (підвищені ставки стосуються всього об'єкта податку) та ступінчаста (підвищені ставки встановлюються до тієї величини податкової бази, яка  перевищує інтервальні обмеження) шкала прогресії;

● регресивні, за яких податки зменшуються із збільшенням  податкової бази.

Зазвичай, встановлюються щодо майнових податків, створення  і нагромадження багатства.

Характеристика  ставок оподаткування ґрунтується  на методах їх формування. Останні  покладено в основу того чи іншого способу нарахування податку. А саме:

1. Прогресивне  оподаткування пов'язане з поняттям  дискреційного доходу,

який використовується платником відповідно до власних  потреб і інтересів. Обчислити суму дискреційного доходу можна як різницю  між сукупним валовим доходом  і величиною законодавчо визначеного  неоподатковуваного мінімуму. На практиці дискреційний дохід виступає об'єктом

оподаткування, який реально відображає межі реалізації інтересів платника залежно від  розміру доходів.

2. Оподаткування  доходів за пропорційними ставками  має певні переваги.

По-перше, чим  більший об'єкт податку, тим нижчою може бути податкова ставка, що є  важелем зростання економічних  стимулів. По друге,використання підвищених ставок, як це має місце за прогресивного оподаткування, призводить до ухилення від оподаткування, "тінізації" доходів суб'єктів підприємництва, що, природно, скорочує бюджетні надходження, а нерідко викликає дефіцит державних доходів. По-третє, множинність ставок за прогресивного методу оподаткування на певному рівні робить невигідним отримання високих доходів і підриває стимули до

зростання власних  фінансових ресурсів [1, с. 24-25]

Методологія встановлення податкових ставок є найскладнішою  та

водночас найважливішою  проблемою податкового адміністрування. Рівень та

механізм застосування ставок оподаткування має забезпечувати  потреби фіску, не порушуючи при  цьому соціальної, економічної, політичної гармонії

суспільних інтересів. Як свідчить фіскальна практика, податкові  ставки встановлюються головним чином  емпіричним методом, рідше – на основі економіко-математичних розрахунків  та моделей (рис. 2).

 
 

Висновки. Отже, податки слугують вагомим інструментом фіскальної

політики, що акумулюють кошти для виконання державою основних її фун-

кцій. Організація порядку справляння та адміністрування податків залежить

як від виокремлених елементів податку, так і основних принципів оподатку-

вання. Водночас для встановлення ставки оподаткування ми пропонуємо зас-

тосовувати комплексну методику, яка б поєднувала кількісні та якісні харак-

теристики інтуїтивного та емпіричного методів оподаткування, а також еко-

номіко-математичного моделювання. Такий підхід забезпечить ефективність

фіскальної політики, зумовить згладжування вад ринкового  саморегулюван-

ня, створення додаткових стимулів зростання підприємницької, ділової, ін-

вестиційної активності, вирішення проблем мотивації праці, зниження рівня

безробіття та підвищення соціального захисту  населення. 

Література

1. Башнянин Г.І. Ефективність фіскально-економічної політики в трансформаційній

економіці / Г.І. Башнянин, В.І. Блонська, С.С. Гринкевич та ін. – Львів : Вид-во ЛКА, 2008. –

200 с.

2. Василик О.Д.  Податкова система України : навч. посібн. / О.Д. Василик. – Львів :

ВАТ "Поліграфкнига", 2004. – 478 с.

3. Іванов Ю.Б.  Податкова система : підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисовантий,

О.М. Десятнюк. – К. : Вид-во "Акіна", 2006. – 920 с.

4. Мельник В.М.  Генеза теорій податків / В.М. Мельник // Фінанси України. – 2004. –

№ 8. – С. 42-53