Облік розрахунків з покупцями та замовниками

1) відсутність чіткої  схеми деталізації  та співвідношення  різних видів дебіторської заборгованості  у загальній їх структурі. 

2) для прийняття зацікавленими особами адекватних та вчасних рішень щодо існуючої  політики управління істотне значення мають актуальність і якість інформації про стан розрахунків з дебіторами, що формується на базі даних бухгалтерського обліку конкретних суб'єктів господарювання. Однак форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, яку рекомендували нормативно, не враховує специфіки даного активу, що зумовлює наявність різних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінювання. Крім цього, облікові регістри, що є рекомендовані для використання, не передбачають накопичення інформації про розрахунки з дебіторами різного рівня деталізації і узагальнення. Це зумовлює неможливість отримання інформації про дебіторську заборгованість в обсязі і вигляді, достатньому для проведення аналізу розрахунків з дебіторами зокрема  і заборгованості загалом з метою прогнозування ймовірності настання платіжної кризи суб'єктів господарювання, складання рекомендацій щодо її попередження;

3) необхідність змін  у будові регістрів аналітичного та синтетичного обліку дебіторської заборгованості. Оскільки сьогодні облік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться в одному регістрі – журналі № 3. Однак, на думку багатьох фахівців, це зовсім різні об’єкти бухгалтерського обліку, які лише частково пов’язані між собою, відповідно і обліковувати їх потрібно в різних регістрах.

4) практично недослідженим  питанням є оплата дебіторської  заборгованості. Проблема оплати  дебіторської заборгованості, визначення  допустимого рівня засобів, які вилучаються на дебіторську заборгованість, розробка оптимальної політики управління нею є достатньо серйозною і потребує глибокого вивчення;

5) невирішені проблеми  відображення в обліку довгострокової  дебіторської заборгованості, оцінки  поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги;

6) застосовування у  наших умовах традиційної за  кордоном методики аналізу дебіторської  заборгованості не завжди доцільно  через відсутність необхідного  обсягу вірогідної і доступної  інформації щодо розрахунків з дебіторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об'єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб'єкту;

7) недостатнє вивчення обліку сумнівних боргів, зокрема резерву на їх покриття з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім цього, особливої  уваги потребує порядок списання простроченої дебіторської заборгованості, оскільки існує прямий взаємозв’язок  між списанням такої заборгованості і формуванням оподатковуваної  бази податком на прибуток. Правильне  і своєчасне списання  дебіторської заборгованості відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства. Вважається, що підприємствам-кредиторам, щоб уникнути витрат від оподаткування, необхідно створювати резерв сумнівних боргів.

За результатами проведеного дослідження дебіторської заборгованості пропонується удосконалити методичний підхід до обліку дебіторської заборгованості як інструменту покращення фінансового стану в умовах інфляції. Для цього потрібно:

- використовувати метод  нарахування резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги по строкам непогашення (до 3-х місяців, до 6-и місяців, до 12-и місяців);

- використовувати метод  розрахунку з покупцями, що  широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - метод надання знижок за дострокової оплати;

- створювати резерв  сумнівних боргів за результатами  інвентаризації дебіторської заборгованості  в кінці року перед складанням  звітності, а використовувати  його  протягом звітного року.

- необхідно внести  зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська  заборгованість», в яких чітко  були б розмежовані поняття  довгострокової та короткострокової  дебіторської заборгованостей. Їх  облік нині ведеться на різних  рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.

Слід також зазначити, що класифікація дебіторської заборгованості, яка запропонована діючим в Україні Планом рахунків та П(С)БО                      №10 “Дебіторська заборгованість” є суперечливою та не задовольняє в повному обсязі потребам користувачів при складанні фінансової звітності.  Для вирішення даної проблеми можна запропонувати декілька альтернативних варіантів. Зокрема, внесення змін до П(С)БО                                   №10 “Дебіторська заборгованість” стосовно віднесення до поточних активів дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, внесення змін до Плану рахунків, що діє в Україні, які забезпечать окремий облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги.

Потребують розробки також моделі співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей і певного інструментарію, який дозволив би швидко та якісно виявляти негативні явища, що впливають на кількісні та якісні зміни цих заборгованостей. Бажаним є співвідношення, коли кредиторська заборгованість переважає дебіторську на 10-20%. Однак, як показують дослідження, на деяких підприємствах кредиторська заборгованість переважає зобов’язання дебіторів у 10 і більше разів. Цьому можуть сприяти певні причини, і саме їх аналіз дозволить прийняти відповідні управлінські рішення.

При проведенні такого аналізу  потрібно враховувати специфіку  підприємств і організацій, сезонність їх роботи, зв’язки з покупцями  та постачальниками тощо. Варто також  зважати на принцип «Вимагай оплати якомога швидше та оплачуй якомога  пізніше», який дозволяє довший період володіти певними активами й отримувати від них вигоду. Крім цього наявність великих обсягів дебіторської заборгованості, як вірно говорить            Ф. Ф. Бутинець, спричиняє низьку платоспроможність підприємства. Відзначимо, що значна сума кредиторської заборгованості не завжди є негативним явищем; зокрема, коли підприємство володіє такою кількістю високоліквідних активів, при погашенні заборгованості ними це суттєво не вплине на подальшу його діяльність.

Таким чином, можна сказати, що саме політика управління дебіторською заборгованістю, яка представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягів реалізації продукції, визначає ефективність роботи підприємства.

Виходячи з вищевикладеного  робимо висновок, що організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має  важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій за борговими правами (з дебіторами). А керівнику підприємства з метою отримання повної й оперативної інформації щодо різних видів дебіторської заборгованості, які складають значну частку у структурі оборотних коштів, доцільно забезпечити організацію цієї ділянки обліку із залученням відповідних фахівців.

3.2 Шляхи вдосконалення обліку  резерву сумнівних боргів за  товари, роботи, послуги

Для різних видів дебіторської заборгованості (за однорідними ії групами) можуть застосовуватися різні методи розрахунку резерву сумнівних боргів передбачені ПСБО 10. До таких методів відносяться: визначення платоспроможності окремих дебіторів, визначення питомої ваги безнадійних боргів в чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, метод на підставі класифікації дебіторської заборгованості з визначенням коефіцієнта сумнівності за кожною групою дебіторської заборгованості. Ці методи, до речі, відповідають і міжнародній практиці обліку резерву сумнівних боргів.

 Резерв сумнівних боргів щодо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги можна розраховувати за одним з названих трьох методів. При цьому достатньо трудомісткий розрахунок резерву виходячи з платоспроможності окремих дебіторів доцільно здійснювати лише при невеличкій кількості дебіторів підприємства.

 Для розрахунку  резерву сумнівних боргів за  іншими відповідними видами поточної  дебіторської заборгованості звичайно  аналізують платоспроможність окремих  дебіторів, а при наявності  достатньо великої кількості дебіторів та періодів спостереження можна використовувати метод на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

 Підставою для визнання  в бухгалтерському обліку резерву  сумнівних боргів с складений  на підприємстві первинний документ - розрахунок резерву (по кожній однорідній групі заборгованості).

 Сума нарахованого  резерву сумнівних боргів відноситься  на витрати поточного періоду  і відображається в обліку. Дт 944 "Сумнівні та безнадійні  борги" Кт 38 "Резерв сумнівних  боргів". До рахунку 38 доцільно відкрити аналітичні рахунки другого порядку у розрізі статей заборгованості, за якими створюються резерви. Це викликано необхідністю розкривати інформацію про залишок резерву сумнівних боргів щодо кожної поточної дебіторської заборгованості, його створення та використання у примітках до фінансової звітності.

 Списання боргів, визнаних  безнадійними в поточному звітному  періоді, здійснюється за рахунок  раніше нарахованого резерву  і відображається в обліку: Дт 38 (відповідні аналітичні рахунки)  Кт 34, 36, 37 (відповідні субрахунки). Одночасно сума списаної дебіторської заборгованості відображається в позабалансовому обліку на рахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість", де обліковується протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового стану боржника.

 Сума погашення  раніше списаної з балансу  безнадійної дебіторської заборгованості  відображається відновлюванням  активів (грошових коштів) та визнанням  інших операційних доходів: Дт 36, 37Кт716;Дт311Кт36,37;Кт71.

 Слід зазначити,  що створення резерву сумнівних  боргів не відображається в  податковому обліку (не впливає  на валові витрати підприємства). Але до внесення змін до  Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств" від  01.07.04 р. № 1957-ІУ при списанні дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів після закінчення строку позовної давнини підприємство мало право збільшувати свої валові витрати. В теперішній час до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат, у випадку, коли відповідні заходи по стягненню таких боргів не призвели до позитивного результату. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості розкрито в ст.12 Закону про прибуток, це зокрема, звернення до суду з позовом про стягнення боргу з покупця чи про порушення справи про його банкрутство, письмове визнання дебітором свого боргу при перевищенні затримки в оплаті 90 календарних днів, деякі інші заходи. Що стосується раніше нарахованих податкових зобов'язань по ПДВ (при відвантаженні продукції, товарів, виконанні робіт та послуг), то при списанні дебіторської заборгованості, не погашеної протягом строку позовної давнини, такі зобов'язання на підприємстві зменшують.

 Таким чином, постійний контроль за станом дебіторської заборгованості та застосування відповідних заходів щодо стягнення боргів з боку керівництва і бухгалтерії підприємства дозволяє оптимізувати неплатежі дебіторів в податковому аспекті.

ВИСНОВКИ

Значну частину виробленої продукції підприємство реалізовує, переважно, покупцям та замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передоплата), в момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження (післяоплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем — дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, у підприємства-постачальника на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

В бухгалтерському обліку для групування Інформації про дебіторську  заборгованість за товари, роботи і послуги призначений активний рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками".

По усталених звичаях  покупець міг внести гроші вперед, тобто могло мати місце зарахування  передоплати. У цьому випадку  по рахунку                   36 виникає кредиторська заборгованість.

Сучасні П(С)БО вимагають  відображення всіх операцій, зв'язаних з реалізацією, у момент їхньої відпустки, що випливає з допущення тимчасової визначеності факту господарської  діяльності, тобто "..незалежно від  фактичного часу чи надходження виплати коштів" .

Зобов'язання покупців і  замовників у бухгалтерському обліку повинні бути відбиті в момент їхнього виникнення. У силу того, що зобов'язання покупця виникають  у момент виконання продавцем  зобов'язань по передачі товару, можливі два варіанти відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості покупця, що визначаються умовами договору про перехід права власності на матеріальні цінності.

При реалізації продукції  бухгалтерією підприємства-постачальника  виписується відповідний первинний документ. До цих первинних документів належать: накладні; рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні. Один примірник залишається в бухгалтерії підприємства і є підставою для здійснення запису в облікові реєстри про виникнення дебіторської заборгованості.

Таким чином, у  П(С)БО 10 мають місце старі методи обліку дебіторської заборгованості (нарахування  резерву в сумі сумнівної дебіторської заборгованості і списання безнадійної заборгованості за рахунок його) і нові: визначення поняття чистої реалізаційної вартості, метод процентного числення суми резерву і списання безнадійної заборгованості по операціях, не зв'язаним з операційною діяльністю за рахунок інших операційних витрат. Важко назвати такий підхід досить логічним. Крім того не визначений точний порядок визнання дебіторської заборгованості сумнівної: не має переліку достатніх документів, необхідних для підтвердження фактів сумнівності, безнадійності. У той же час немає і вказівки про самостійне визнання підприємством тієї чи іншої заборгованості як сумнівної.